Про подальший розвиток та удосконалення лікарсько-фізкультурної служби в Україні

- методика клінічної велоергометрії;

- методика визначення та оцінки фізичної працездатності;

- визначення типу кровообігу спортсмена;

- методика лікарсько-педагогічних спостережень;

- методика визначення спеціальної спортивної працездатності;

- контроль процедури допінгового та секс-контролю;

- призначення рухового режиму в оздоровчому тренуванні;

- визначення ступеню втоми спортсмена;

- скласти схему відновлення спортсмена;

- скласти схему харчування в залежності від виду спорту;

- методика спортивного масажу;

- визначення ступеню повноти відновлення спортсмена;

- методи дошпитальної невідкладної допомоги спортсменам та фізкультурникам;

- надання допомоги спортсменам з черепно-мозковою травмою;

- методи зупинки кровотечі при пошкодженнях;

- методи комплексного лікування при фізичному перенапруженні спортсмена;

- методика проведення медикаментозних проб на наявність алергії до ліків;

- методика медикаментозних блокад та методи знеболювання при пошкодженнях у спортсмена;

- методика тимчасової іммобілізації при травмах у спортсменів;

- методика тейпування спортсменів;

- методика постізометричної релаксації.

Лікар зі спортивної медицини I кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря зі спортивної медицини II категорії, а також:

- вміє аналізувати показники роботи служби спортивної медицини району, міста та області та вносити пропозиції щодо покращення її діяльності;

- знає, як організувати роботу спортивних лікарів на змаганнях з великою кількістю учасників;

- вміє скласти фармакологічні карти та схеми відновлення спортсменів в усіх видах спорту та періодах тренувального циклу;

- вміє надавати лікувальну та реабілітаційну допомогу спортсменам в умовах стаціонару;

- володіє методами надання медичної допомоги спортсменам з супутньою патологією;

- вміє обґрунтувати рішення щодо відмови у допуску до змагань та визначення протипоказань до занять спортом у складних випадках захворювань, діагностувати професійне захворювання у спортсмена;

- володіє сучасними інформаційними технологіями медичного забезпечення тренувального процесу;

Лікар вищої кваліфікаційної категорії зі спортивної медицини поряд з усіма навичками і знаннями лікаря зі спортивної медицини I категорії повинен також:

- аналізувати показники роботи Служби;

- організувати роботу всіх відділень Центру, Диспансеру, інших закладів, в яких він працює;

- досконало володіти методами функціональної діагностики основних систем організму;

- проводити наукове обґрунтування результатів роботи зі спортсменами, мати наукові чи популярні печатні видання та виступи;

- вміти організувати та провести навчання спортивних лікарів та масажистів сучасним методам діагностики, лікування та реабілітації у спортивній медицині;

- володіти методами та методиками діагностики та лікування спортсменів (елементи мануальної терапії, фітотерапія, фізіотерапія та ін.).

1. Диспансерне обстеження:

- особи, що займається масовими формами фізичної культури - 25 хв.;

- спортсмена III, II та I розрядів - 30 хв.;

- спортсмена, який має звання кандидата або майстра спорту - 50 хв.;

- спортсмена - члена збірної команди та олімпійського резерву - 1,5 год.

2. Проведення етапного та поточного медичного обстеження - 25 хв.

3. Інші види звернень - 10 хв.

4. Проведення лікарсько-педагогічного спостереження - 120 хв. (або більше - в залежності від фактичних витрат часу).

5. Консультація однієї особи з питань призначення фізкультурно-оздоровчих програм - 60 хв.

Примітки:

1. За одну умовну одиницю прийнято час проведення процедур лікувальної фізкультури протягом 10 хвилин. В розрахункових нормах враховано час, необхідний для підготовчої роботи та безпосереднього проведення процедур лікувальної фізкультури. Час переходу (переїзду) для виконання процедур поза кабінетом лікувально-профілактичної установи враховується в умовних одиницях за фактичними витратами часу.

2. Хворим з ураженням хребта, спинного мозку, наслідками мозкового інсульту в стані середньої важкості процедуру лікувальної фізкультури можуть проводити два спеціалісти одночасно. Здійснення таких процедур зараховується кожному виконавцю окремо.

3. Щоденна норма навантаження медичної сестри (інструктора) з лікувальної фізкультури при 39-годинному робочому тижні і шестиденному режимі роботи становить 30 одиниць.

4. Медичній сестрі (інструктору) надається 1 година для оформлення документації, обліку ефективності занять, складання комплексів фізичних вправ для самостійних занять.

Примітки:

1. За умовну одиницю приймається масажна процедура (безпосередньо проведений масаж), на виконання якої необхідно витратити 10 хвилин.

2. Тривалість переходів (переїздів) для виконання масажу (за межами лікувально-профілактичної установи) зараховується в умовні одиниці згідно з фактичними витратами часу.

3. Щоденна норма навантаження медичної сестри з масажу при 39-годинному робочому тижні і шестиденному режимі роботи становить 30 умовних одиниць.

Спорт вищих досягнень з його граничними навантаженнями вимагає правильно організованої системи лікарських наглядів за спортсменами на всіх етапах їх підготовки. Основою цієї системи є комплексне медичне обстеження, яке повинно дати найбільш повну характеристику стану здоров'я спортсмена. Систематичний диспансерний нагляд за спортсменами - найбільш сучасна форма лікарських наглядів за здоров'ям, динамікою функціонального стану спортсменів, які тренуються з навантаженнями великого обсягу та інтенсивності.

Диспансерне спостереження за провідними спортсменами України здійснюється спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я: Українським центром спортивної медицини МОЗ України (надалі УЦСМ), обласними, міськими Центрами, Диспансерами спільно з відділом медико-біологічного забезпечення Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (надалі Мінсім'ямолодьспорт), із залученням лабораторій Державного науково-дослідного інституту фізичної культури та спорту Мінсім'ямолодьспорту та комплексних наукових груп, сформованих з числа вчених вищих медичних закладів освіти та науково-дослідних інститутів. Організатором, координатором цієї роботи і методично-консультативним центром є УЦСМ.

До диспансерного контингенту включаються спортсмени, які входять до складу збірних команд України, кандидати в збірну, спортсмени, які є резервом збірних команд, списковий склад яких з позначенням виду спорту та кваліфікації спортсмена затверджується Мінсім'ямолодьспортом і надається в УЦСМ на початку кожного року.

Річний план-графік проходження диспансерного обстеження носить зведений характер, погоджується тренерами команд з керівництвом Мінсім'ямолодьспорту і передається в УЦСМ на початку року.

Для всіх видів спорту складається річний план медичного забезпечення, в якому помісячно відтворюються усі періоди підготовки спортсменів, враховуючи заплановану участь в змаганнях та необхідні медичні заходи.

Подвійний контроль за станом здоров'я спортсменів: зі сторони лікарів УЦСМ і лікарів штатних збірних команд України забезпечується розподілом видів спорту за лікарями відділів медико-біологічного забезпечення збірних команд УЦСМ.

Диспансерне спостереження за спортсменами здійснюється з метою:

- одержання повної інформації про стан здоров'я, функціональний стан організму та рівень загальної фізичної працездатності спортсменів на основних етапах підготовки;

- проведення профілактичних лікувальних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я спортсменів, підвищення та збереження їх високої спортивної працездатності;

- виявлення передпатологічних та патологічних відхилень у стані здоров'я;

- визначення допуску до тренувань та змагань і внесення змін до плану тренувань спортсменів відповідно рівню здоров'я та функціонального стану.

Диспансерне спостереження включає:

- поглиблене медичне обстеження двічі на рік (на початку підготовчого періоду та за 1-1,5 місяці до основних стартів), спортсменам до 18 років - тричі на рік;

- етапні планові медичні обстеження (ЕМО);

- додаткові медичні обстеження (ДМО);

- лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС);

- обстеження в комплексних наукових групах (КНГ);

- лікувально-профілактичні та відновлювальні заходи.

2.1. Поглиблене медичне обстеження

Поглиблене медичне обстеження є основним розділом диспансерного нагляду за спортсменами і проводиться тільки спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я: УЦСМ або головним закладом з питань спортивної медицини на відповідній адміністративній території.

Обстеження спортсменів проводиться по формі лікарсько-контрольної карти диспансерного спостереження спортсмена N 062/о.

При проведенні поглибленого медичного обстеження необхідно дотримуватись ряду умов:

- достатній період для відновлення після відповідальних змагань;

- відсутність інтенсивного тренування напередодні та в день обстеження;

- проведення тестування за відсутності у спортсменів протипоказань.

Загальний обсяг обстеження обов'язково включає в себе:

- збір загального та спортивного анамнезу;

- антропометрію;

- лабораторні обстеження:

- загальні аналізи крові та сечі;

- клініко-біохімічний аналіз крові:

- виявлення регуляторів енергетичного метаболізму - кортизолу, тестостерону, інсуліну;

- оцінка тиреоїдного статусу - Т3 загальний, Т4 загальний, ТТГ (тиреотропін);

- оцінка рівня ферментів - АЛТ (аланінамінотрансфераза), АСТ (аспартатамінотрансфераза), лужна фосфатаза, КФК (креатинфосфокіназа);

- оцінка біохімічних показників - глюкози, холестерину, тригліцеридів, фосфору, статевих ознак (для спортсменів молодого віку);

- флюорографію;

- функціональні обстеження: ЕКГ в спокої та після навантаження, УЗД, теплобачення;

- проведення тестування загальної працездатності:

- велоергометричний тест або біг на тредбані до відмови від роботи (для циклічних видів спорту та спортивних ігор);

- велоергометричний тест PWC-170 (для спортивних єдиноборств, швидкісно-силових, складно-коордінаційних видів спорту). Перед та після проведення тесту вимірюється артеріальний тиск, а під час проведення тестування реєструється частота серцевих скорочень;

- огляди лікарів-спеціалістів: кардіолога, невропатолога (психоневролога), уролога, ендокринолога, хірурга, офтальмолога, ортопеда-травматолога, психотерапевта-психолога, отоларинголога, дерматовенеролога, стоматолога, гінеколога;

- огляд лікаря зі спортивної медицини з проведенням функціональної проби з дозованим фізичним навантаженням; в якості проб використовуються стандартні або специфічні для конкретного виду спорту навантаження.

Для спортсменів, які мають відхилення у стані здоров'я і захворювання, проводяться додаткові дослідження, обсяг і глибина яких залежить від особливості кожного конкретного випадку.

Загальний обов'язковий обсяг обстеження може бути розширений і погоджений з лікарями та тренерами команд у період підготовки спортсменів до відповідальних міжнародних змагань - Олімпійських ігор, Чемпіонатів Світу та Європи.

Для окремих видів спорту проводяться додаткові функціональні дослідження:

Для видів спорту на витривалість:

- ехокардіографія, ритмографія, реовазографія, дослідження функції зовнішнього дихання;

- визначення загальної фізичної працездатності (ІГСТ, МПК, PWC170).

Спортсменам з боксу та кікбоксингу: електроенцефалографія, комп'ютерна томограма мозку.

Спортсменам зі стрільби: дослідження зорового аналізатора, тональна аудіометрія.

Спортсменам з важкої атлетики та метання (легка атлетика): рентгенографія хребта або комп'ютерна чи магнітно-резонансна томографія.

Спортсменам складно-технічних видів: дослідження функцій вестибулярного, нервово-м'язового апарату.

За даними обстеження складається висновок, який містить оцінку стану здоров'я спортсменів і рекомендації.

За результатом проведення ПМО проводиться підготовка висновку, який включає в себе:

- оцінку стану здоров'я кожного спортсмена:

- здоров;

- практично здоров (з відхиленнями у стані здоров'я або стійко компенсованими захворюваннями, поза загостренням та не перешкоджають виконанню тренувань у повному обсязі);

- має хвороби, що потребують лікування та обмеження процесу тренування;

- має хвороби, що потребують усунення від занять спортом (тривалого або постійного);

- оцінку фізичного розвитку у відповідності до стандартів, що включають в себе відсоток жирових відкладень та маси м'язів, соматичний та ростовий розвиток, паспортний та біологічний вік;

- комплексну оцінку рівня функціонального стану та загальної працездатності;

- скринінгові ознаки порушення стану здоров'я;

- слабкі ланцюжки адаптації;

- тривалість багатофазного відновлювання функцій провідних систем організму;

- допуск спортсмена до тренувань та змагань.

Висновок узагальнює заключення всіх спеціалістів, які брали участь в обстеженні спортсменів, показники всіх використаних при цьому методів дослідження, функціональних проб. Висновок оформлюється письмово, пояснюється спортсмену і обов'язково доводиться до відома тренера та лікаря команди. Тренер разом з лікарем контролює своєчасне виконання призначень та рекомендацій зі спортивної медицини.

2.2. Етапні планові медичні обстеження (ЕМО).

ЕМО проводяться один раз в квартал. Комплекси обстеження складаються у залежності від виду спорту, направленості спортивного тренування, мети та завдання дослідження на кожному етапі. Досліджуються системи, які в основному підлягали впливу тренувальних навантажень. Дослідження проводяться в умовах диспансеру, або можуть бути замінені виїздом бригади спеціалістів на місце зборів. Обсяг ЕМО визначається лікарем, виходячи з його уявлення про стан спортсмена. Дослідження повинні допомогти лікарю прослідкувати за розвитком спортивної форми спортсмена на всіх етапах підготовки та за динамікою його функціонального стану.

2.3. Додаткові медичні обстеження (ДМО).

Додаткові медичні обстеження проводяться перед відновленням занять після перенесених захворювань, травм, перенавантаження, після довготривалих перерв у тренуваннях, а також за бажанням спортсмена або рекомендаціями тренерів при наявності ознак зниження працездатності і відсутності росту спортивних результатів, перевтоми і захворювання.

Правилами змагань по деяким видам спорту передбачено проведення лікарських обстежень учасників безпосередньо перед початком змагань. Це відноситься до учасників змагань по боксу, марафонському бігу, спортивної ходьби, бігу на дистанцію більш 20 км, лижним гонкам на 50 км і більше, багатоденним велосипедним і автомобільним гонкам, підводному плаванню, марафонським запливам. Крім цих обстежень під час змагань по боксу, боротьбі проводяться лікарські обстеження щоденно перед зважуванням спортсмена. ДМО мають на меті вирішення питання щодо допуску спортсмена до змагань та тренувань.

2.4. Лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС).

Лікарсько-педагогічні спостереження є спільним контролем лікарів та тренерів за всім процесом учбової та тренувальної роботи.

Здійснюючи ЛПС, лікар проводить наступну роботу:

- вивчає умови, в яких проводяться заняття або змагання;

- знайомиться з організацією та методикою проведення занять;

- досліджує вплив змагальних та тренувальних навантажень на організм спортсмена;

- визначає стан загальної і спеціальної тренованості спортсмена;

- дає тренерам рекомендації щодо навантажень відносно поточного та перспективного планування тренувань.

План ЛПС складається спільно з тренером. Обстеження повинно бути комплексним, відображати зрушення у стані основних функціональних систем, що забезпечують працездатність організму. Методи ЛПС можуть бути як простими (вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, визначення фізіологічної кривої та щільності тренування, випробування з додатковими і повторними специфічними навантаженнями), так і складними, бригадними (проведення ЕКГ, біохімічних аналізів, імунологічних і цитологічних методів) для оцінки ефективності тренувального процесу.

ЛПС здійснюється не менше одного разу на місяць. Результати проведених спостережень повинні в максимально короткий строк доводитись до тренера команди для корекції тренувального режиму.

2.5. Обстеження в комплексних наукових групах (КНГ).

Обстеження в лабораторіях Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту та в комплексних наукових групах проводяться згідно графіків, затверджених керівництвом Мінсім'ямолодьспорту та погоджених з керівниками КНГ. Обсяг обстеження визначається завідуючими лабораторіями та членами КНГ.

2.6. Лікувально-профілактичні та відновлювальні заходи.

За результатами диспансерного обстеження складаються індивідуальні плани лікування спортсменів згідно виявленої патології. При призначенні лікувальних заходів чітко вказується їх характер, строки проведення, тривалість і дозування. Всі гострі захворювання, травми або загострення хронічних хвороб слід лікувати негайно після їх виявлення. Вказуються всі види лікування: амбулаторне, стаціонарне, санаторно-курортне. Обов'язково слід відмітити, чи потрібно при призначеному лікуванні тимчасово припинити тренування або змінити їх характер. Для відновлення працездатності спортсменів використовуються всі засоби: педагогічні, психологічні та медико-біологічні. У випадках, що вимагають стаціонарного лікування, спортсмени направляються до профільних стаціонарних відділень лікувально-профілактичних закладів. Для консультативної допомоги залучаються клініки науково-дослідних інститутів та діагностичних центрів.

Неприпустимі як передчасний допуск спортсмена до тренувань так і необґрунтоване затягування відновлювального режиму.

Результати диспансерного спостереження за спортсменами збірних команд впродовж року доводять до відома штатних лікарів збірних команд, керівництва Мінсім'ямолодьспорту, вони ж повинні забезпечити виконання медичних рекомендацій.

Медичне забезпечення спортсменів вищезазначених спортивних організацій та установ здійснюється спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я: Українським центром спортивної медицини, обласними і міськими Центрами, (Диспансерами). Чисельність закріпленого контингенту узгоджується та затверджується керівництвом зазначених спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та керівництвом спортивних організацій.

Взяття на диспансерний облік спортсменів здійснюється у відповідності до списків і проводиться згідно з планом-графіком проведення поглибленого медичного обстеження, який складається на початку навчального року і доводиться до відома керівництва кожної із закріплених за лікувально-профілактичною установою спортивної організації.

Обсяг обстежень включає в себе:

1.1. Огляд лікаря зі спортивної медицини.

1.2. Огляд лікарів-спеціалістів:

- терапевта;

- хірурга;

- ортопеда-травматолога;

- стоматолога;

- невропатолога;

- отоларинголога;

- офтальмолога;

- акушер-гінеколога;

- дерматовенеролога;

- при наявності показань, можливе проведення оглядів лікарями інших спеціальностей.

1.3. Дослідження фізичного розвитку.

1.4. Проведення функціональних проб та визначення загальної фізичної працездатності.

1.5. Проведення інструментальних, лабораторних методів обстеження:

- флюорографія органів грудної клітини;

- ЕКГ у спокої та після фізичного навантаження;

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічний аналіз крові (в разі потреби);

- в якості функціональних проб використовуються стандартні або специфічні для кожного виду спорту навантаження. Для спортсменів, які мають відхилення у стані здоров'я і захворювання, проводяться додаткові дослідження, обсяг і глибина яких залежить від особливостей кожного конкретного випадку.

Загальний обов'язковий обсяг обстеження може бути розширений в період підготовки спортсменів до відповідальних змагань.

Лікарсько-консультативне заключення.

За результатами проведених медичних обстежень у відповідну медичну документацію (статистичні форми 062/о, 061/о), вноситься лікарсько-консультативне заключення, яке складається з:

- оцінки стану здоров я;

- висновку про фізичний розвиток відповідно до затверджених стандартів;

- висновку про допущення до занять спортом.

Висновок оформлюється письмово і роз'яснюється обстежуваному, доводиться до відома лікаря спортивної організації, де тренується спортсмен, а тренеру відповідної спортивної організації або команди обов'язково видається копія лікарсько-консультативного заключення.

Тренер разом з лікарем із спортивної медицини контролює своєчасне виконання призначень та рекомендацій.

Диспансерне спостереження за спортсменами дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, учнями шкіл та училищ спортивного профілю, спортсменами збірних команд міст та районів проводиться відповідно до вимог "Положення про медичне забезпечення членів збірних команд України", затвердженого цим наказом.

Медичне забезпечення спортивно-масових заходів здійснюється Українським центром спортивної медицини, обласними та міськими Диспансерами, Центрами незалежно від їх відомчого підпорядкування, відділеннями спортивної медицини лікувально-профілактичних закладів загальної мережі.

Для цього не пізніше, ніж за 3 дні до початку змагань їх організатори подають відповідну заявку до закладів, які будуть забезпечувати медичне обслуговування даних змагань.

Для медичного забезпечення змагань залучаються кваліфіковані медичні працівники. Присутність лікаря із спортивної медицини обов'язкова на змаганнях всіх рівнів. Змагання у системі масової фізично-оздоровчої роботи можуть обслуговуватись середнім медичним персоналом. За відсутності медичного працівника головний суддя не має права проводити змагання. Лікарські бригади, які обслуговують спортивно-масові заходи, повинні мати все необхідне для надання невідкладної медичної допомоги та транспортування постраждалих у відповідні лікувально-профілактичні заклади.

Кількість медпрацівників та обсяг медичних засобів для медичного забезпечення проведення змагань вирішується у кожному конкретному випадку окремо.

Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на правах заступника головного судді.

Всі його рішення в межах компетентності обов'язкові для учасників, суддів, організаторів змагань.

Лікар представляє в організаційний комітет або суддівську колегію план медичного забезпечення змагань та звіт по їх закінченні.

Медичне забезпечення змагань складається з наступних основних розділів:

1. Участь лікаря у роботі мандатної комісії змагань.

Лікар, який обслуговує змагання, залучається до роботи мандатної комісії. Він контролює правильність оформлення заявочних листів та інших документів, регламентованих міжнародними спортивними асоціаціями (федераціями), які дозволяють допуск учасників до змагань, їх відповідність встановленим формам та вимогам. У заявочному листі повинно бути вказано прізвище, ім'я, по батькові, вік та кваліфікація кожного учасника, вид змагань, до яких він допускається, висновок лікаря про допуск. Дата, підпис лікаря та печатка лікарсько-фізкультурного диспансеру або лікувально-профілактичного закладу, де спортсмен знаходиться під наглядом, повинні бути навпроти прізвища кожного учасника. Печатка інших закладів або особиста печатка лікаря не дійсні.

Дозвіл на участь в змаганнях в кожному випадку оформлюється спеціальним заявочним листом (поіменний список) за такою формою:

Вік учасників та кваліфікація повинні відповідати встановленим вимогам змагань з даного виду спорту. Як виняток, при задовільних фізичних даних і добрій підготовці юних спортсменів, лікар може дозволити їм участь в змаганнях в наступній, більш старшій віковій групі (крім видів спорту, в яких правилами змагань забороняється участь юних спортсменів у змаганнях дорослих). У такому разі крім допуску на заявочному листі видається окрема довідка з підписом лікаря та тренера.

2. Контроль за санітарним станом місць змагань, тренувань, розміщення і харчування учасників.

Це важливий розділ медичного забезпечення змагань. Попередній та поточний контроль за станом місць змагань, розміщенням та харчування учасників здійснюються медичною службою змагань спільно з місцевою санітарно-епідеміологічною службою міста, району, де проводяться змагання. До початку змагань вони знайомляться з санітарно-гігієнічними умовами, епідеміологічною обстановкою в місцях їх проведення, санітарно-технічним станом спортивних споруд, інвентарю та обладнання, допоміжних приміщень, душових, місць харчування, медпунктів та інше. Організатори змагань і адміністрація баз, на яких проводяться змагання, несуть відповідальність за санітарний стан об'єктів і дотримання встановлених санітарних вимог. При їх порушенні лікар робить офіційну заяву в суддівську колегію і разом з організаторами змагань вживає заходи щодо усунення цих недоліків. Якщо ці заходи виявляться недостатніми, лікар має право заборонити проведення змагань.

Для попередження шлунково-кишкових захворювань особливе значення має контроль за харчуванням - санітарним станом місць збереження, приготування та видачі продуктів, їх підбором, калорійністю. Меню та режим харчування складається на основі розроблених для спортсменів норм збалансованого харчування з урахуванням виду спорту, енерговитрат. Регулярно проводяться санобробки місць змагань, розміщення та харчування спортсменів. Обслуговуючий персонал проходить лікарські огляди для виключення шкірно-інфекційних захворювань та бактеріоносійства.

3. Спостереження за учасниками змагань, попередження травм та захворювань.

Під час змагань лікар спостерігає за станом здоров'я, самопочуттям спортсменів. Він може проводити вибіркові обстеження. Обов'язковому обстеженню підлягають учасники при наявності скарг на стан здоров'я, ознак захворювання. Лікар, який обслуговує змагання, має право заборонити спортсмену подальшу участь у змаганнях у випадку:

- захворювань під час змагань або загострення хронічних захворювань;

- отримання спортсменами гострих травм;

- наявність скарг на погане самопочуття;

- невідповідність віку учасників віковим нормам допуску до змагань;

- при недостатній фізичній підготовці учасника;

- відсутності передбачених правилами захисних пристосувань, не відповідності одягу, взуття правилам проведення змагань;

- при раптово виниклій загрозі для здоров'я спортсменів.

Рішення лікаря про усунення учасника від змагань з приводу захворювання чи травми, а також рішення про заборону змагання у зв'язку зі зміною метеорологічних умов (зміни температури повітря, зливою, завірюхою тощо) передаються в головну суддівську колегію або головному судді згідно з правилами змагань.

4. Надання медичної допомоги учасникам змагань.

Для надання, у разі потреби, невідкладної амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги учасникам змагань та для забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду за об'єктами проживання, харчування та перебування учасників змагань в місцях їх проведення організовуються медичні пункти з постійним чергуванням медперсоналу, необхідними засобами для надання першої допомоги, санітарним транспортом. Місце знаходження медичних пунктів позначається покажчиками.

Розташування медичного персоналу у місцях змагань повинно забезпечувати можливість найбільш швидкого надання медичної допомоги.

Відповідальний лікар повинен:

- перевірити наявність і готовність засобів для надання швидкої та невідкладної медичної допомоги;

- провести інструктаж і розподіл обов'язків серед медперсоналу, виділеного для обслуговування змагань;

- визначити порядок надання медичної допомоги і разом з місцевими органами охорони здоров'я визначити лікувально-профілактичні заклади для необхідної консультативної допомоги і стаціонарного лікування.

У випадку захворювань, травм у ході змагань надається медична допомога. При наявності медичних показників для подальшого лікування хворі направляються до відповідних лікувальних закладів. Керівництво команди інформується про характер травми, захворювання, надану медичну допомогу, стан здоров'я спортсмена. Питання про подальшу участь у змаганнях спортсмена, що захворів або отримав травму, вирішує лікар змагань разом з керівництвом команди.

Медичне забезпечення змагань по боксу та боротьбі потребує наявності однієї медичної бригади біля кожного рингу або килима. При медичному обслуговуванні виду спорту, де змагання проводяться по ваговим категоріям, одночасно з контрольним зважуванням проводиться лікарський огляд.

Великі багатоденні, комплексні, міжнародні змагання з великою кількістю учасників обслуговує бригада лікарів, якою керує головний лікар змагань. У його розпорядженні знаходиться весь медичний персонал, залучений до обслуговування змагань, санітарний транспорт. Кількість машин швидкої медичної допомоги залежить від масовості змагань, віддаленості їх від місця, місцевості тощо. Наявність карети швидкої медичної допомоги є обов'язковою умовою для всіх видів змагань. До початку проведення змагань поза спортивними спорудами лікар забезпечує санітарну розвідку по маршруту трас (перевіряє місця зупинки спортсменів, розміщення, харчування, водопостачання та інше), знайомиться з дистанцією, інструктує медпрацівників і водіїв швидкої медичної допомоги, чітко визначає їх функції, звертає особливу увагу на складні ділянки. Слід своєчасно ознайомити учасників з небезпечними ділянками дистанції, заборонити зустрічний рух, перебування на трасі глядачів і транспорту. Якщо змагання пов'язані з переміщенням учасників по трасі (при проведені змагань з авто-, мото-, велоспорту, з марафонського бігу), пересувні медичні пункти розгортаються на старті, фініші та найбільш небезпечних ділянках траси. Суддівську колегію, тренерів, контролерів інформують про розташування медпрацівників та санітарного транспорту на дистанції. Спортсменів по трасі супроводжує санітарна машина. На дистанції розташовуються пункти харчування. Відповідно до регламенту змагань санітарний транспорт і медперсонал може залишити свої місця лише після приходу останнього учасника. Для пошуку відсутнього спортсмена і надання йому допомоги суддя і лікар мають право залучити будь-якого учасника змагань.

Відповідно до міжнародних вимог, на змаганнях з великою кількістю учасників на місці розташування спортсменів може створюватись медичний центр, який має у своєму складі необхідних спеціалістів, апаратуру та обладнання для визначення функціонального стану спортсмена, його лікування та відновлення, а також ізолятор для тих, хто захворів під час проведення змагань. У зв'язку в великим скупченням спортсменів, офіційних осіб із країн з різноманітним епідеміологічним станом, особлива увага приділяється санітарному нагляду і протиепідемічній роботі. З метою попередження карантинних інфекцій, оргкомітет змагань за поданням головного лікаря центру визначає перелік необхідних вакцинацій та інших спеціальних заходів у відповідності з конкретними епідеміологічними показниками. Лікарі повинні перевірити наявність і правильність оформлення медичних сертифікатів прибуваючих учасників змагань.

У ході медичного забезпечення спортивних змагань лікар проводить санітарно-просвітницьку і виховну роботу зі спортсменами, підтримує тісний контакт з тренерами, керівниками команд, суддями. Належна дисципліна учасників змагань сприятиме проведенню змагань на високому рівні.