Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про офіційне тлумачення положення статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий, суддя-доповідач,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про офіційне тлумачення положення статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 32, ст. 170).

Заслухавши суддю-доповідача Селівона М.Ф. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (далі - Закон).

Згідно з цією статтею Закон регулює правовідносини, пов'язані з акредитацією органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, національний орган з акредитації, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та виду діяльності, що діють в Україні.

Як зазначається у конституційному поданні, у статті 10 Закону, що визначає органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним органом з акредитації, не міститься жодних обмежень щодо місця (країни) їх реєстрації. Проте стаття 2 Закону обмежує сферу його застосування. Словосполучення "що діють в Україні" не дає чіткої однозначної відповіді, чи можливе поширення положень Закону на підприємства, які не є резидентами України, тобто чи можлива їх акредитація в Національному агентстві з акредитації України (НААУ).

Суб'єкт права на конституційне подання порушує питання, чи може НААУ акредитувати іноземні органи з оцінки відповідності, що діють у законодавчо нерегульованій сфері, та іноземні лабораторії, що діють у законодавчо регульованій сфері, оскільки чинне законодавство України дає чітку відповідь тільки на те, які органи з оцінки відповідності можуть бути органами із сертифікації в законодавчо регульованій сфері. У статті 12 Закону України "Про підтвердження відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 32, ст. 169) встановлено, що такими органами можуть бути виключно резиденти України.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 29 червня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93); у конституційному поданні повинно бути зазначене правове обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні (пункт 4 частини другої статті 39).

Статтею 2 Закону визначено суб'єктів правовідносин, пов'язаних з акредитацією органів з оцінки відповідності. Це - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, національний орган з акредитації, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та виду діяльності, що діють в Україні. У статті 10 Закону дається перелік органів з оцінки відповідності, які згідно з цим Законом можуть бути акредитовані національним органом з акредитації, тобто це органи, що діють в Україні. Тому твердження Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на обгрунтування конституційного подання, що між положеннями зазначених статей Закону є неузгодженість, невмотивоване.

Не можна вважати правовим обгрунтуванням також посилання суб'єкта права на конституційне подання на те, що в чинному законодавстві України йдеться тільки про органи із сертифікації в законодавчо регульованій сфері. У статті 12 Закону України "Про підтвердження відповідності" визначено уповноважені органи із сертифікації, що здійснюють діяльність у законодавчо регульованій сфері. Органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним органом з акредитації, визначено у Законі України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

Отже, конституційне подання не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України", а тому підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про офіційне тлумачення положення статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.