ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О Л О Ж Е Н Н Я
N 490 від 20.11.98 м.Київ | Зареєстровано в юридичному департаменті Нацбанку 7 грудня 1998 р. за N 592 |
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
від 20.11.98 N 490
реєстр. N 592 від 7 грудня 1998 р.
( Положення втратило чинність на підставі Постанови Національного банку N 544 від 15.12.2003 )
Положення про управління ризиками та формування і використання страхових фондів для забезпечення проведення міжбанківських розрахунків у гривнях за операції, що здійснюються за допомогою банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи VISA International
Терміни та визначення
1. Загальні положення
1.1. Це положення розроблено з урахуванням вимог чинного законодавства України та на підставі Угоди про забезпечення виконання зобов'язань членів VISA N Ф-788, укладеної між Національним банком України та VISA International 19 серпня 1998 року.
1.2. На виконання вищевказаної угоди НБУ контролює формування страхових фондів банків-членів VISA та має право їх використовувати.
1.3. Страховий фонд формується для зменшення ризиків при розрахунках банком-учасником міжбанківських розрахунків у гривнях за операції, що здійснюються в межах України за допомогою банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи VISA International.
1.4. Ризики при розрахунках виникають у системі у зв'язку з можливою неплатоспроможністю учасників розрахунків: банків-емітентів, банків-еквайрів. Неплатоспроможність члена системи - це неможливість виконати свої фінансові розрахунки через недостачу (або відсутність) коштів на коррахунку банку-учасника міжбанківських розрахунків, банкрутство банку, небажання учасника розрахунків виконувати свої фінансові зобов'язання тощо.
2. Управління ризиками
2.1. Мета управління ризиками в системі - захист банків та інших учасників (розрахунковий банк, підприємства торгівлі та послуг, держателі карток) міжнародної платіжної системи від неплатоспроможності інших членів системи та неможливості їх виконувати свої фінансові зобов'язання за всіма внутрішніми трансакціями, що належать до платіжних інструментів міжнародної платіжної системи.
2.2. З метою захисту банків-членів та інших учасників міжбанківських розрахунків від неплатоспроможності інших учасників розрахунковий банк має повністю завершити розрахунки.
2.3. Розрахунковий банк міжнародної платіжної системи несе відповідальність за розрахунки за внутрішніми трансакціями для карткових платіжних інструментів, для яких:
а) учасник розрахунків (емітент, еквайр або одночасно емітент і еквайр) є основним членом VISA International;
б) учасник розрахунків (емітент, еквайр або одночасно емітент і еквайр) є асоційованим членом платіжної системи і має власний ідентифікаційний номер у цій платіжній системі.
2.4. За платіжними зобов'язаннями асоційованих банків-членів платіжних систем несуть відповідальність основні банки-члени, що виступають гарантами платежів для цих асоційованих банків-членів. Умови гарантії визначаються умовами договору (угоди) між ними.
2.5. Для виключення ризиків, що пов'язані з небажанням банку-емітента розрахуватися з банком-еквайром, перерахування коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента на єдиний кліринговий рахунок виконується розрахунковим банком (згідно з укладеними договорами між банком-емітентом та розрахунковим банком, а також між банком та міжбанківським процесинговим центром) шляхом передачі ЦМБПЦ нетто-файла розрахунковому банку як платіжного доручення для здійснення операцій із списання коштів за дебетом кореспондентського рахунку банку-платника та зарахування коштів за кредитом кореспондентського рахунку банку-одержувача.
2.6. Для виключення ризиків, що пов'язані з неможливістю банку-емітента виконувати платіжні зобов'язання, розрахунковий банк виконує поповнення єдиного клірингового рахунку шляхом кредитування або списання коштів з страхового фонду цього банку-емітента на підставі платіжного доручення, яке формує ЦМБПЦ згідно з укладеним з банком договором.
2.7. За несвоєчасне перерахування коштів банком-еквайром підприємству торгівлі або послуг за виконані ним операції з картками, банк-еквайр несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, правилами системи та укладеними договорами.
3. Формування і використання страхового фонду
3.1. Банк-емітент (банк-еквайр), що є учасником міжбанківських платежів, повинен сформувати і постійно підтримувати спеціальний страховий фонд для операцій з застосуванням платіжних карток.
3.2. Страховий фонд формується банком-емітентом (банком-еквайром) для зменшення ризиків при розрахунках у разі фінансової неспроможності банку.
3.3. Страховий фонд за згодою НБУ може бути сформований за рахунок:
а) гарантійних зобов'язань міжнародної платіжної системи VISA International (згідно з правилами та умовами цієї платіжної системи);
б) розміщення депозитів у розрахунковому банку або іншому банку (українському або іноземному);
в) застави цінних паперів банку;
г) безвідкличного незабезпеченого акредитива;
д) гарантій іншого банку (українського або іноземного).
3.7. Розмір страхового фонду розраховується згідно з наведеною нижче методикою з урахуванням зазначених у розділі 2 оцінок ризиків кожного з банків-учасників, які визначаються щоквартально.
3.8. Розрахунковий банк на підставі інформації від ЦМБПЦ у двотижневий строк після закінчення кварталу повинен розрахувати і повідомити банк про обсяг його страхового фонду на наступний квартал. Банк, одержавши цю інформацію, має в тижневий строк виконати відповідну корекцію свого страхового фонду.
3.9. Страховий фонд банку може використовуватись тільки розрахунковим банком у разі фінансової неспроможності банку-учасника для погашення його заборгованості за операціями з картками і/або наданого банку кредиту у разі виникнення овердрафту.
3.10. Формування страхового фонду шляхом застави цінних паперів банк-учасник проводить згідно з чинним законодавством України та відповідними нормативними актами НБУ.
3.11. У розмір страхового фонду банку можуть зараховуватися кошти, що розміщені (як страховий чи інший фонд) в іноземному банку, за умови наявності відповідної угоди між цим зарубіжним банком, розрахунковим банком та банком про використання цих коштів розрахунковим банком у разі фінансової неспроможності банку.
4. Методика розрахунку розміру страхових фондів
4.1. Розрахунок розміру страхового фонду емітента
Розмір страхового фонду, що формується банком-емітентом, має бути таким, щоб унеможливити ризики проведення повного взаєморозрахунку за всіма внутрішніми (у межах України) операціями, що були здійснені із застосуванням карток цього банку, у разі фінансової неспроможності або банкрутства банку-емітента.
Ризик банку-емітента системи розраховується як загальна сума коштів, що дорівнює середньодобовій за квартал сумі коштів, яку банк-емітент має відрахувати банкам-еквайрам, що обслуговують картки міжнародної платіжної системи, помноженій на кількість днів, протягом яких має бути проведений повний розрахунок банку за його заборгованостями з часу припинення його діяльності в системі.
Розмір страхового фонду банку-емітента визначається за такою формулою:
Дкв
Е Ті
1
Рсфе = --------- х Кре,
Дкв
-------------------------
Е - сума
де:
Рсфе - розмір страхового фонду банку-емітента,
Ті - сума коштів за всіма трансакціями за день,
Кре - коефіцієнт ризику для банку-емітента. У цьому разі Кре дорівнює 7. Виходячи з цього визначення, унеможливлюються усі ризики розрахунку,
Дкв - кількість днів у кварталі.
Значення Кре = 7 визначено обсягом та обумовленим строком проведення повного взаєморозрахунку між учасниками системи (банк-емітент, банк-еквайр, торговець) за проведеними операціями з картками банку, що став фінансово неспроможний.
Банк-учасник платіжної системи повинен підтримувати визначений розмір Рсфе незалежно від способу його формування.
Розмір страхового фонду обчислюється на наступний квартал за результатами поточного кварталу.
4.2. Розрахунок розміру страхового фонду банку-еквайра
Розмір страхового фонду, що формується банком-еквайром, повинен унеможливити ризики проведення повного взаєморозрахунку цього банку з банками-емітентами у разі фінансової неспроможності або банкрутства банку-еквайра.
Ризик банку-еквайра платіжної системи розраховується як загальна сума коштів, що дорівнює середньодобовій за квартал сумі коштів, яку банк-еквайр має відрахувати на адресу банків-емітентів за операціями повернень (chargeback), що виникають при операціях з використанням карток міжнародної платіжної системи, помноженій на кількість днів, протягом яких має бути проведений повний розрахунок банку за його заборгованостями з часу припинення його діяльності в системі.
Розмір страхового фонду банку-еквайра визначається за такою формулою:
Дкв
Е Ті
1
Рсфо = --------- х Кро,
Дкв
-------------------------
Е - сума
де:
Рсфо - розмір страхового фонду банку-еквайра (обслуговуючого банку),
Ті - сума коштів за всіма поверненнями (chargeback) за день,
Кро - коефіцієнт ризику банку-еквайра. У цьому разі Кро дорівнює 7,
Дкв - кількість днів у кварталі.
Значення Кро = 7 визначено обсягом та обумовленим строком проведення повного взаєморозрахунку з банками-емітентами системи за проведеними банком-еквайром операціями з картками банків-емітентів.
Банк-еквайр платіжної системи має підтримувати визначений розмір Рсфо незалежно від способу його формування.