Про посилення боротьби з гельмінтозами в УРСР

В результаті проведення цілеспрямованих заходів щодо оздоровлення населення країни від гельмінтозів з використанням найновіших ефективних методів діагностики і терапії досягнуто значного зниження ураження населення гельмінтозами. Як відзначено наказом МОЗ СРСР від 13.08.86 N 1089 "Про посилення боротьби з гельмінтозами в країні", за останні 10 років (1975 - 1985 рр.) загальний рівень ураження населення СРСР гельмінтозами (без ентеробіозу) знижено на 53,5%, аскаридозом - на 60,7%, анкилостомідозами - на 60,0%, гіменолепідозом - на 26,7% дифілоботріозом - на 36,4%.

В УРСР загальна ураженість населення гельмінтозами за останні 10 років (з ентеробіозом) знижена на 10,3%, аскаридозом - на 23,3%, гіменолепідозом - на 50,0%, теніоз доведено до поодиноких випадків, не допущено занесення анкилостомозів у вугільні шахти республіки.

Одначе, загальна ураженість населення республіки все ще залишається на високих цифрах (3,5% - по УРСР, 3,9% - по країні), а в західних областях республіки вона перевищує республіканський показник в 1 - 2 рази.

Основні вогнища аскаридозу і трихоцефальозу реєструються у Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Житомирській, Рівненській областях, де ураженість в 4 - 2 рази вища ніж в середньому по республіці (по УРСР аскаридоз - 1,06, трихоцефальоз - 0,4%).

Опісторхоз реєструється майже у всіх областях УРСР. Вогнища з високою ураженістю населення опісторхозом виявлені в Сумській, Полтавській, Чернігівській областях.

Мали місце місцеві і завезені випадки трихінельозу в Хмельницькій, Закарпатській, Івано-Франківський, Рівненській, Миколаївській, Київській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській областях, містах Києві, Севастополі. Виникненню трихінельозу сприяла відсутність і недостатня кількість скотобійних пунктів, боєнь, майданчиків і поганий контроль за їх будівництвом з боку санітарно-епідеміологічної і ветеринарної служб, а також відсутність настороженості до трихінельозу у медичних працівників на місцях, пізня його діагностика, що іноді призводило до летальних наслідків.

У всіх областях УРСР, крім Вінницької, Київської, Миколаївської областей і м. Севастополя виявляються хворі стронгілоїдозом.

Понад 70% хворих гіменолепідозом, зареєстрованих в республіці, виявлені у Ворошиловградській, Донецькій, Кримській, Одеській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївський областях.

Рівень ураженості населення ентеробіозом в УРСР останні роки залишається на стабільних цифрах (2,0%). Одначе, ураженість дітей дитячих дошкільних закладів лишається високою, що свідчить про недостатню увагу до ентеробіозу медичних працівників, керівників дитячих установ, порушення санітарно-гігієнічного режиму в них, відсутність належної комплексності в роботі спеціалістів санепідслужби, лікувально-профілактичної мережі, працівників народної освіти.

Недостатня робота проводиться лікувально-профілактичною мережею щодо раннього виявлення хворих ехінококозом, а санепідстанції не приділяють належної уваги організації профілактики зараження людей ехінококозом і охороні від забруднення інвазіями навколишнього середовища.

Основними причинами все ще значного розповсюдження в республіці деяких видів гельмінтозів є:

- недостатня увага керівників органів і установ охорони здоров'я до питань організації оздоровлення населення від гельмінтозів;

- слабка підготовка лікарів лікувально-профілактичної мережі в області гальмінтології і недостатня увага до їх повного виявлення, лікування і диспансеризації хворих на гельмінтози:

- використання малоефективних методів діагностики гельмінтозів (нативний мазок);

- недостатня забезпеченість лікувальної мережі сучасними антигельмінтивними препаратами широкого спектра дій;

- відсутність належної комплексності в роботі санітарно-епідеміологічних станцій з лікувально-профілактичними установами, будинками санітарної освіти, з органами ветеринарного нагляду, комунального господарства, освіти та ін.;

- недооцінка санітарних заходів у боротьбі з гельмінтозами;

- недостатнє проведення санітарної пропаганди серед населення з питань профілактики гельмінтозів, відсутність на місцях наочних посібників, санітарно-освітньої літератури.

З метою впорядкування обстеження населення на гельмінтози, більш повного виявлення хворих і покращання надання медичної допомоги хворим на гельмінтози, на виконання наказу МОЗ СРСР від 13.08.86 N 1089 "Про посилення боротьби з гельмінтозами в країні", посилення протигельмінтозних заходів в УРСР,

1. Завідуючим відділами охорони здоров'я облвиконкомів, Севастопольському міськвиконкому, начальнику управління охорони здоров'я Київського міськвиконкому, керівникам республіканських установ:

1.1. Підвищити відповідальність головних спеціалістів відділів охорони здоров'я облвиконкомів, керівників органів і установ охорони здоров'я, дитячих дошкільних установ, шкіл, шкіл-інтернатів, будинків немовлят, дитячих будинків, лікарів і старших медичних сестер цих установ за виконання заходів щодо оздоровлення населення від гельмінтозів.

1.2. Забезпечити проведення обстеження на гельмінтози відповідно до інструкцій "По обстеженню населення на гельмінтози", "Основні методи лабораторної діагностики гельмінтозів", затверджених наказом МОЗ СРСР від 13.08.86 N 1089 (додатки до даного наказу N 1 і N 2).

1.3. Забезпечити проведення обстеження населення на гельмінтози медичним персоналом лікувально-профілактичних установ під контролем і методичним керівництвом санітарно-епідеміологічних станцій; за епідемічними покараннями - санітарно-епідеміологічними станціями

1.4. Забезпечити лікування всіх виявлених інвазованих, а також оздоровлення мікровогнищ інвазій.

1.5. Підвищити рівень цілеспрямованої роботи на підвищення кваліфікації лікарів лікувально-профілактичних установ з питань медичної гельмінтології, для чого з 1987 року проводити навчання терапевтів, педіатрів та інфекціоністів з питань епідеміології, клініки, діагностики лікування гельмінтозів. Визначити і затвердити до 01.12.86 на колегіях відділів охорони здоров'я облвиконкомів, Севастопольського міськвиконкому, управління охорони здоров'я Київського міськвиконкому перелік установ, персональний список спеціалістів, які відповідатимуть за дану роботу, а також план розподілу підготовки лікарів за роками.

1.6. Організувати навчання методів лабораторної діагностики гельмінтозів (відповідно до додатка N 2) лікарів-лаборантів і лаборантів клініко-діагностичних лабораторій на базах обласних і міських лікарень, а лікарів і лаборантів бактеріологічних лабораторій на базах Республіканської, обласних, міських санепідстанцій.

1.7. Забезпечити обгрунтовану подачу заяв на антигельмінтні препарати відповідно до рівня ураження населення адміністративних територій.

1.8. Забезпечити проведення заходів щодо профілактики формування нових вогнищ теніаринхозу.

1.9. Вжити заходів для зміцнення матеріально-технічної бази клініко-діагностичних лабораторій і лабораторій санепідстанцій, в яких здійснюються паразитологічні дослідження і забезпечити їх необхідною апаратурою і обладнанням.

1.10. Посилити проведення санітарної пропаганди з профілактики гельмінтозів.

2. Завідуючому відділом охорони здоров'я Харківського облвиконкому тов. Яворському В.С. забезпечити матеріально-технічну базу для організації Республіканського центру по лікуванню хворих на гельмінтози на базі кафедри медпаразитології Українського інституту удосконалення лікарів.

3. Начальнику управління учбових закладів Міністерства охорони здоров'я УРСР тов. Туманову В.А.:

3.1. Ввести до програм і навчальних планів підготовки лікарів-лаборантів, лікарів, терапевтів і педіатрів питання медичної гельмінтології до 01.12.87 р.

3.2. Разом з Головним управлінням лікувально-профілактичної допомоги, управлінням лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям, Головним санепідуправлінням розробити програму підготовки лікарів-терапевтів, педіатрів, інфекціоністів, лікарів-лаборантів. Програми, списки баз і відповідальних осіб за підготовку затвердити на Колегії МОЗ УРСР до 01.01.87.

4. Начальнику Головного аптечного управління тов. Волоху Д.С. забезпечити своєчасне постачання закладів охорони здоров'я найбільш ефективними антигельмінтними препаратами, що виробляються в СРСР і закуповуються по імпорту.

5. Директору Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського тов. Фролову А.Ф.:

5.1. Забезпечити розробку науково-обгрунтованих заходів по організації боротьби з найважливішими гельмінтозами з урахуванням місцевих епідеміологічних особливостей;

5.2. Покращати науково-методичну, організаційну допомогу установам охорони здоров'я республіки з питань профілактики і боротьби з гельмінтозами.

5.3. Взяти участь у розробці програм по підготовці лікарів-терапевтів, педіатрів-інфекціоністів з питань боротьби з гельмінтозами.

6. Головному лікарю Республіканського будинку санітарної освіти тов. Мовчанюку В.Є. збільшити видання масовим тиражем санітарно-освітньої літератури і наочних матеріалів з гельмінтозів.

Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника міністра охорони здоров'я УРСР тов. Зелінського Д.Н. і заступника міністра охорони здоров'я УРСР тов. Касьяненка А.М.

Наказ дозволяється розмножити в необхідній кількості.

Обстеження населення на гельмінтози проводиться з метою:

1. Виявлення осіб, інвазованих гельмінтами.

2. Перевірки достовірності оздоровлення вогнищ і мікровогнищ.

Проводиться:

- медпрацівниками дільничних лікарень, фельдшерсько-акушерських пунктів, фельдшерських пунктів - в сільських населених пунктах;

- педіатрами, терапевтами (на дільницях) - в райцентрах і містах;

- лікарями всіх спеціальностей - в стаціонарах і амбулаторіях;

- педіатрами (на закріплених дільницях) - серед організованого дитинства;

- працівниками медсанчастин і оздоровчих пунктів - на промислових підприємствах і в шахтах.

Обстеження декретованих контингентів, що підлягають обов'язковому медичному огляду (тваринники, харчовики та ін.), проводиться за щорічними графіками, погодженими із санепідстанціями.

Кабінет інфекційних захворювань проводить облік роботи, який здійснюється лікувально-профілактичною мережею, здійснює лікування і диспансерне спостереження за виявленими інвазованими. При відсутності кабінету інфекційних захворювань цю роботу виконують педіатри, терапевти, дільнична мережа (відповідальні за наказом головного лікаря).

Лабораторні дослідження на гельмінтози проводять клініко-діагностичні лабораторії лікувально-профілактичних закладів. На працівників санепідстанцій покладається організація роботи по обстеженню населення на гельмінтози; методичне керівництво; вибірковий контроль за якістю роботи, що проводиться лікувально-профілактичною мережею; обстеження населення у вогнищах за епідемічними показаннями.

1.1.1. Опісторхоз, клонорхоз, метагонімоз, нанофнетоз, парагонімоз, дифілоботріози; фасціольоз.

Контингенти: а) жителі населених пунктів, розміщених на берегах і поблизу рік, озер, водосховищ, заплавних водоймищ ендемічних районів; б) члени риболовних колгоспів і радгоспів та їх сім'ї; працівники рибопереробних заводів, пунктів і члени їх сімей; в) плавсклад і члени їх сімей; г) робітники лісосплавних ділянок лісовантажних комплексів; д) амбулаторні хворі і хворі в стаціонарах.

Обсяг і кратність обстеження: щорічне суцільне обстеження контингентів, вказаних в пунктах "б", "в", "г", а в неканалізованих ділянках міст і сільських населених пунктах, крім того, обстеження не менше 20% жителів, вказаних в п. "а", раз в 2 - 3 роки. Стаціонарні і амбулаторні хворі обстежуються згідно з клінічними показаннями.

Методи обстеження: по Като і збагачення.

1.1.2. Ехінококоз і альвеококоз.

Контингенти: населення вогнищ і чабани, оленярі, пастухи і члени їх сімей; працівники тваринницьких ферм, заповідників, зоопарків; заготовлювачі хутра; працівники хутряних майстерень, мисливці і члени їх сімей; ветеринарні працівники, особи, зайняті відловом собак; хворі в стаціонарах, амбулаторні хворі.

Обсяг і кратність обстеження: суцільно серед вказаних контингентів 1 раз з 3 - 5 років (населення Півночі - щорічно), хворі в стаціонарах і амбулаторні хворі - згідно з клінічними показаннями.

Методи обстеження: серологічні (реакція непрямої гемаглютинації - РНГА, реакція латексаглютинації - РЛА).

1.1.3. Теніаринхоз.

Контингенти: тваринники і члени їх сімей, працівники тваринницьких комплексів (ВРХ), тваринницьких (в тому числі оленярських) господарств і ферм, працівники боєнь, м'ясокомбінатів, кухарі; жителі населених пунктів з ураженістю, що перевищує 1% і при виявленні цистицеркозу великої рогатої худоби; хворі стаціонарів і амбулаторні хворі.

Обсяг і кратність обстеження: суцільно серед вказаних в пункті "а" контингентів 1 раз в рік. В населених пунктах з ураженням 1% і вище щорічно обстежувати не менш 20% жителів. Хворих в стаціонарах, амбулаторних хворих і населення при проведенні диспансеризації за клінічними показаннями.

Методи обстеження: а) населення - опитування на виділення проглотид з показом члеників та інших гельмінтів; метод Като; б) працівників в тваринницьких комплексів, тваринників, працівників боєнь, м'ясокомбінатів і кухарів - методом періанального зіскоблювання в поєднанні з опитуванням і по Като.

1.1.4. Теніоз.

Контингенти: хворі стаціонарів, амбулаторні хворі; працівники свинарських господарств і комплексів, установ громадського харчування; домовласники, у яких виявлено цистицеркоз у свиней; члени сімей хворих теніозом; хворі неврологічних і психіатричних відділень з діагнозом - пухлина мозку, енцефаліт, арахноїди, епілепсія, деменція та ін.

Обсяг і кратність обстеження: робітники свинарських господарств і працівники установ громадського харчування обстежуються при оформленні на роботу і щорічно 1 раз; жителі вогнищ - за епідпоказаннями (реєстрація хворих, виявлення цистицеркозу у свиней працівниками ветслужби), хворі в стаціонарах і амбулаторні хворі - за клінічними показаннями (наявність диспепсичних явищ, відходження фрагментів паразита і т.д.).

Методи обстеження: на теніоз - по Като, збагачення опитування, діагностична дегельмінтація чоловічим папоротником (за клінічними показаннями), на цистицеркоз - РНГА з БІЕМ - антигеном.

1.1.5. Трихінельоз.

Контингенти: хворі (за клінічними показаннями); особи, що вживали в їжу заражене трихінельозом м'ясо - свинину, кабанину, ведмежатину, нутрію; хворі за епідемічними показаннями.

Методи обстеження: серологічні - РНГА з БІЕМ - антигеном, за показаннями - біопсія м'язів.

1.2.1. Аскаридоз, трихоцефальоз.

Контингенти: а) хворі в стаціонарах, амбулаторні хворі; б) працівники парникових, овочівницьких господарств, теплиць, оранжерей; плодоовочевих консервних заводів; овочевих баз і магазинів; очисних споруд, зрошувальних полів, асенізаційних обозів; в) населення вогнищ; г) діти старших і підготовчих груп дошкільних закладів; учні 0 - 4 класів шкіл, шкіл-інтернатів, діти дитячих будинків, санаторних шкіл, будинків дитини; д) жителі оздоровлених мікровогнищ; е) населення неблагополучних в санітарному відношенні ділянок міста (відсутність системи каналізації, невлаштовані приватні домоволодіння).

Обсяг і кратність обстеження: всі хворі, що поступили в стаціонари, амбулаторні хворі - за клінічними показаннями; щорічне суцільне обстеження контингентів, вказаних в пунктах "б", "г". В селищах з ураженням населення понад 10% - щорічне суцільне обстеження. В населених пунктах з ураженням до 10% - 1 раз в 2 роки 20% жителів; жителі колишніх вогнищ - в залежності від результатів обстеження об'єктів навколишнього середовища.

Методи обстеження: по Като і збагачення.

1.2.2. Анкілостомідози.

Контингенти, обсяг і кратність обстеження: всі жителі ендемічних населених місць один раз у рік; особи, що поступили на шахти і переводяться на підземні роботи (перед спуском в шахти, а надалі - не рідше 1 разу в рік); всі спеціалісти чи стажори, що прибувають з епідемічних по анкілостомідозах вогнищ для роботи в шахтах (після прибуття). Методи обстеження: по Фюллеборну, Калантарян, Харада і Морі модифікації.

1.2.3. Стронгілоїдоз.

Контингенти, обсяг і кратність обстеження: всі жителі сільських населених пунктів, де більше 1% ураженість - 1 раз у рік. В інших місцях - за клінічними показаннями (триразово, з інтервалами в 1 - 2 дні) хворі в стаціонарах в поліклініках; за епідемпоказаннями - члени сім'ї виявлених хворих, а в сільській місцевості - всі жителі найближчих 20 - 30 дворів, що мають побутовий контакт. Перед вступом на роботу і в майбутньому не рідше 1 разу в рік робітники шахт, де мікроклімат підземних робіт сприяє визріванню личинок угриць; землекопи, працівники цегляних заводів, особи, що прокладають тунелі, особи, що займаються іншими земляними роботами.

Методи обстеження: по Берману, при масових обстеженнях в інтенсивних вогнищах - можна використовувати спрощену методику по Брумпту в модифікаціях.

1.3.1. Ентеробіоз, гіменолепідоз.

Контингенти, обсяг і кратність обстеження: діти і персонал дошкільних установ, школярі 0 - 4 класів - 1 раз у рік; працівники громадського харчування і прирівнені до них особи, спортивні групи плавців та інші особи, що відвідують плавальні басейни (при вступі).

Методи обстеження: при ентеробіозі макроскопічний огляд фекалій і періанальний зіскоб у поєднанні: з методом опитування, у дітей як вибір методу можна використовувати липку стрічку.

На ураженість ентеробіозом обстежувати рекомендується трикратно з інтервалом 2 - 3 дні. В дитячих колективах, де при одноразовому обстеженні виявлено 15% інвазованих гостриками, подальше обстеження припиняють, оскільки лікуванню підлягають всі діти.

На ураженість гіменолепідозом обстежувати рекомендується трикратно з інтервалом 5 - 7 днів. Методами по Като, Калантарян Фюллеборну.

1.4.1. Філяріатози, шисгосомози.

Контингенти: особи, що прибувають з тропічних країн на навчання у вищі і середні учбові заклади і на стажування в різноманітні установи союзних республік; радянські громадяни, що повертаються після перебування в тропічних країнах.

Обсяг і кратність обстеження: за клінічними показаннями.

Методи обстеження: по Като, збагачення, по Берману; паразитологічні методи обстеження крові, шкіри, пуктатів.

Здійснюють санітарно-епідеміологічні станції.

При анкілостомідозах - 1 раз у рік (у вогнищах анкілостопозу - протягом 4-х років, некаторозу - 7 років) обстежувати по 200 - 300 чоловік на 100 населення, охоплюючи різні вікові і професійні групи.

При теніаринхозі і теніозі - протягом 2 - 3 років оздоровлення щорічне обстеження не менше 10% жителів.

При опісторхозі і клонорхозі - протягом 2 - 3 років - обстеження 10% жителів епідемічної місцевості.

При аскаридозі і трихоцефальозі - протягом 2 років після оздоровлення вибіркове обстеження в населеному пункті щорічно не менше 200 - 300 чол. (100 - 150 з них одних і тих же).

При контагіозних (контактних) гельмінтозах - у дитячих установах, на підприємствах громадського харчування обстежувати об'єкти зовнішнього середовища на наявність яєць гельмінтів 2 рази в рік; крім того, щорічно в кожній оздоровленій дошкільній установі обстежують одну групу (старшу чи підготовчу), в школі - один з перших - других класів, де до початку проведення оздоровчих заходів була найбільш висока ураженість.

Спрямовані на пошук гельмінтозів чи їх фрагментів (сколексів, члеників і частин стробіли цестод). Застосовуються для діагностики тих гельмінтозів, збудники яких чи не виділяють яйця з екскрементами хворого чи виділяють їх в невеликих кількостях і не завжди (при ентеробіозі в фекаліях знаходять гострики, при теніїдозах - членики цестод); для визначення ефективності лікування, при діагностичній дегельмінтизації (при підозрі на гельмінтоз, що не визначається іншими способами).

З метою виявлення в фекаліях гостриків чи проглотид цестод необхідно проводити попередній огляд неозброєним оком фекалій, що доставлені в лабораторію для мікроскопічних досліджень.

Для більш точної диференціальної діагностики теніїдозів, визначення ефективності лікування і при діагностичній дегельмінтації рекомендується простий метод - огляд розріджених водою фекалій в чорних фотографічних кюветах або в чашках Петрі на темному фоні.

Принцип - Гельмінти чи їх фрагменти добре помітні на темному фоні, їх виявляють при огляді розріджених водою фекалій.

Реактиви - Гліцерин (50% розчин).

Спеціальне обладнання - Лупа, чорні фотографічні кювети чи чашки Петрі, пінцети, препарувальні голки.

Хід виявлення - Фекалії розмішують з водою для одержання рівномірної суспензії, після чого при хорошому освітленні старанно оглядають окремими невеликими порціями в чорних фотографічних кюветах чи на темному фоні в чашках Петрі. Пінцетом чи препарувальною голкою виймають всі підозрілі білі частинки. Великі утворення, підозрілі на фрагменти гельмінтів, розглядають під лупою між двома предметними скельцями.

Якщо за клінічними показаннями передбачають виявлення дрібних гельмінтів (карликових цепнів та ін.) чи головок цестод після лікування, то підозрілі частинки розглядають під лупою в краплі гліцерину, а у разі необхідності і під мікроскопом.

Спрямовані на виявлення яєць і личинок гельмінтів. Використовуються з діагностичною метою для контролю ефективності лікування, а також для оцінки якості проведення комплексу протигельмінтозних заходів. Для широкого використання в практиці лабораторій рекомендується метод товстого мазка з целофановою покривною пластинкою по Като.

Метод зручний і при проведенні масових обстежень. Мазки можуть бути приготовані і доставлені в лабораторію, не займаючи великого об'єму.

При проведенні обстеження методом Като у вогнищах гіменолепідозу і анкілостомідозів, мікроскопію мазків слід здійснювати одразу після їх просвітлення.

Принцип - Яйця гельмінтів виявляють в товстому мазку фекалій, просвітлених гліцерином і підфарбованих малахітовою зеленню.

Реактиви - 3% водний розчин малахітової зелені, гліцерин, 6% розчин фенолу, целофанові прокривні пластинки по Като. Суміш Като: 6 мл 3% водного розчину малахітової зелені + 500 мл гліцерину + 500 мл 6% розчину фенолу. Пластинки по Като: гідрофільний целофан розрізають на пластинки розміром 20 х 40 мм і занурюють у суміш Като так, щоб вони прилягли один до другого (3 - 5 мл розчину Като на 100 пластинок). Через 24 години вони готові до використання. Готові пластинки можна зберігати в розчині Като в добре закритому посуді при кімнатній температурі протягом 6 місяців.

Хід виявлення - 100 мг фекалій без додавання води чи якої-небудь іншої рідини наносять на предметне скло, накривають замість покривного скла целофановою покривною пластинкою, обробленою сумішшю Като і придавлюють гумовим корком так, щоб фекалії розмазались по предметному склу в межах целофанової пластинки, але не видавлювались з-під неї. Мазок залишають при кімнатній температурі для освітлення, після чого переглядають його під мікроскопом. Час освітлення мазка залежить від температури повітря, але навіть у прохолодному приміщенні не більше 1 години; в жаркий період року, запобігаючи пересушуванню, мазок мікроскопують через 30 - 40 хвилин. В деяких випадках, щоб запобігти надмірному висиханню препарату, на целофанову покривну пластинку приготовленого препарату слід покласти вологу губку.

Можна використати плівку, просочену тільки 50% розчином гліцерину, ефективність виявлення гельмінтів при цьому не зменшиться.

Методом Като рекомендовано замінити нативний мазок. Для повного виявлення всіх видів гельмінтів метод товстого мазка з целофановою покривною пластинкою по Като слід обов'язково поєднувати з методом збагачення.

Принцип - Фекалії суспензують у флотаційному розчині, що має більшу питому вагу, ніж яйця гельмінтів (більш 1, 2). Яйця гельмінтів спливають на поверхню, створену плівку досліджують під мікроскопом.

Реактиви - Флотаційний розчин по Калантаряну - 1 кг азотнокислого натрію разчиняють в 1 л води, суміш кип'ятять до утворення плівки і переливають без фільтрування в сухі бутилі. Питома вага розчину - 1,38.

Спец. обладнання - Грановані склянки або склянки з широким горлом, об'єм 100 мл, скляні палички.

Хід виявлення - В склянках старанно розмішують скляною паличкою 5 г фекалій, поступово доливаючи флотаційний розчин до 100 мл. Зразу ж по закінченні розмішування скляною паличкою чи паперовим совочком видаляють великі частинки, що спливли на поверхню. До поверхні сольового розчину прикладають предметне скло. Якщо між сумішшю і предметним склом залишається простір, додають соляний розчин до повного зіткнення суміші з предметним склом. Залишають для відстоювання 20 - 30 хвилин, після того предметне скло обережно знімають, кладуть під мікроскоп плівкою вверх і переглядають без покривного скла всю плівку, що прилипла до поверхні предметного скла. Для запобігання висихання препарату під час мікроскопування плівку можна змішати з 2 - 3 краплями 50% розчину гліцерину.

При відсутності даної солі можна використати насичений розчин кухонної солі (по Фюллеборну). Для приготування розчину 400 г солі розчиняють в 1 літрі води, нагрівають до кипіння, фільтрують через шар вати або марлі і охолоджують. Правильно приготований розчин повинен мати невеликий осад з нерозчинених кришталиків солі (пит. вага розчину - 1,2).

У зв'язку з тим, що яйця, маючи велику питому вагу (незапліднені яйця аскарид, яйця трематод і великих цестод), не спливають, окрім обстеження поверхневого шару рідини при використанні методу Фюллеборна необхідно додатково переглянути 2 - 4 препарати з осаду суміші. Для цієї мети (після зняття поверхневої плівки) суспензію обережно зливають, а із осаду піпеткою чи дротяною петлею беруть 4 - 8 крапель, наносять на предметне скло, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом. Для освітлення препарату можна додати краплю гліцерину.

Принцип - Яйця гельмінтів, що знаходяться в періанальних складках, зішкрябують дерев'яним шпателем (сірником), досліджують під мікроскопом.

Реактиви - 50% розчин гліцерину або 1% розчин двовуглекислого натрію (NaHCO 3).

Спец. обладнання - Дерев'яні шпателі (можна використовувати відгострений у вигляді шпателя сірник або сірник з намотаним на нього тонким шаром вати).

Хід виявлення - Зіскоб з періанальних складок роблять вранці до дефікації (у жінок і до сечовипускання) або ввечері перед сном. Зішкрібання проводять обережно з поверхні періанальних складок дерев'яним шпателем, змоченим в 50% розчині гліцерину чи в 1% розчині двовуглекислого натрію.

Одержаний матеріал старанно зчищають зі шпателя (сірника) краєм предметного скла безпосередньо на друге предметне скло в краплю 50% розчину гліцерину і мікроскопують при малому збільшенні. Шпатель після одноразового використання спалюють.

Обстежуючи харчовиків, працівників громадського харчування, зручніше використовувати піднігтьовий матеріал, використовуючи суміш з рівних частин 50% водного розчину гліцерину і розчину Люголю. В матеріалі піднігтьових просторів у цих контингентів у великій кількості є домішка крохмальних зерен, що утруднює виявлення яєць гостриків. Використовуючи розчин Люголю, крохмальні зерна забарвлюються у синій колір, а яйця гостриків у жовтий.

Принцип - Яйця гостриків зішкрябують із вмістом піднігтьового простору. При використанні 50% розчину гліцерину і розчину Люголю жовті яйця гельмінтів легко відрізнити на безколірному фоні від синіх крохмальних зерен і їх уламків.

Реактиви - 50% розчин гліцерину і Люголю.

Спец. обладнання - Дерев'яні шпателі (сірники відгострені у вигляді шпателів).

Хід виявлення - Пробу із піднігтьового простору і нігтьового ложа брати сірником, відгостреним у вигляді шпателя, змоченим у суміші з рівних частин 50% водного розчину гліцерину і розчину Люголю і досліджувати так само, як і при періанальному зіскобі в тій же суміші.

Для діагностики ентеробіозу в останні роки стали використовувати безкольорові поліетиленові або полівінілхлоридні стрічки з липким шаром, що використовуються для ізоляції дитячої технічної творчості. Однак токсикологічні якості цієї стрічки не вивчені і використовувати її для діагностики ентеробіозу не дозволено. Можна користуватись стрічками, нарізаними з нешкідливої в токсикологічному відношенні липкої операційної плівки (ЛПО-1, ЛПО-2).

Принцип - Яйця гельмінтів приклеюються до липкої стрічки, прикладеної до періанальних складок.

Реактиви - Липка стрічка, приготовлена з липкої операційної плівки (ЛПО-1, ЛПО-2).

Спец. обладнання - Пінцети.

Хід виявлення - Смужку липкої стрічки довжиною 10 см і шириною 2 см з допомогою пінцета захоплюють з однієї сторони, наклеюють на періанальну ділянку. Стрічка повинна бути притиснута до шкіри повністю, для чого її пригладжують металевою чи дерев'яною паличкою. Потім стрічку відклеюють і переносять на предметне скло. Між склом і стрічкою не повинно бути пухирчиків повітря. В лабораторії препарат досліджують під мікроскопом. Якщо неможливо дослідити препарат в цей же день, його можна зберегти в холодильнику.

Основним методом діагностики теніаринхозу, особливо при масових обстеженнях у вогнищах, служить опитування на виділення члеників теніїд. З метою підвищення його діагностичної цінності слід проводити опитування, показуючи членики бичачого ціп'яка, аскарид і гостриків.

Досить ефективні для діагностики теніаринхозу методи періанального зіскобу і по Като.

Діагностика теніозу утруднена у зв'язку з тим, що активного виділення члеників свинячого ціп'яка не спостерігається, фекалії в лабораторію доставляються у невеликій кількості і навіть ця порція досліджується не повністю. При підозрі на теніоз слід провести діагностичну дегельмінтизацію (малими дозами папороті, насінням гарбуза).

Діагноз стронгілоїдозу ставиться при знаходженні у фекаліях не яєць, а личинок гельмінту. Звичайні методи гельмінтоовоскопії у зв'язку з особливостями біології паразита при дослідженні на стронгілоїдоз неприйнятні. Необхідне використання спеціальних методів, що виявляють личинки гельмінтів. Найбільш ефективним методом виявлення личинок паразитів є класичний метод Бермана, заснований на їх позитивному термотаксисі.

Принцип - Метод заснований на властивості личинок мігрувати до тепла.

Реактиви - Не потрібні.

Спец. обладнання - Металевий штатив, сітка, затискачі, лійки, гумові трубки, центрифуга.

Хід виявлення - На вузький кінець скляної лійки надівають гумову трубку із затискачем, прикріпляють її на металевому штативі. У лійку поміщають металеву сітку, на якій знаходяться 5 - 10 грамів фекалій. Піднявши сітку, заповнюють лійку підігрітою до 40 - 45 град. C водою так, щоб нижня частина сітки з фекаліями була занурена у воду. Личинки з фекалій активно переходять у теплу воду і скупчуються в нижній частині гумової трубки, надітої на лійку. Через 4 години затискач на трубці відкривають і спускають рідину в 1 - 2 центрифужні пробірки. Після центрифугування протягом 2 - 3 хвилин надосадову рідину швидко зливають, а осад переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом.

Проводячи масові обстеження на стронгілоїдоз в ендемічних вогнищах, можна використовувати метод Брумпта в модифікаціях.

Принцип - Цей же.

Реактиви - Не потрібні.

Спец. обладнання - Скляні чи парафіновані склянки, чашки Петрі.

Хід виявлення - Фекалії збирають в склянки і заливають 10 - 15 мл звичайної (водопровідної) води кімнатної температури. Через 20 хвилин воду зливають в чашку Петрі і досліджують під мікроскопом.

При клінічних показаннях на стронгілоїдоз, у разі надходження личинок у фекаліях методом Бермана, рекомендується дослідження дуоденального вмісту і жовчі. Дослідження дуоденального вмісту і жовчі можна проводити також при підозрі на гельмінтози з локалізацією збудника в печінці, жовчному міхурі, дванадцятипалій кишці (опісторхоз, фасціолез, клонорхоз, дикроцеліоз, трихостронгілідози).

Принцип - Яйця і личинки гельмінтів, що паразитують у печінці, жовчному міхурі, підшлунковій залозі чи дванадцятипалій кишці, можуть бути виявлені в жовчі дуоденальному вмісті, одержаному при дуоденальному зондуванні.

Реактиви - Сірчаний ефір.

Спец. обладнання - хімічні склянки або склянки, покривні скельця чи целофанові пластинки по Като, центрифуга.

Хід виявлення - Дуоденальний вміст жовчі (порції A, B, C) одержують звичайним шляхом за допомогою зондування. При одержанні порції "B" необхідно одержати рефлекс жовчного міхура введенням через зонд 33% розчину сірчанокислої магнезії.

З досліджувальної рідини спочатку вибирають і розглядають під мікроскопом плаваючі в ній пластівці, а потім змішують її з рівною; кількістю сірчаного ефіру. Суміш старанно струшують і центрифугують. Надосадову рідину зливають, а весь осад досліджують під мікроскопом.

У вогнищах анкілостомідозів для діагностики цих хвороб застосовують метод збагачення по Фюллеборну, але можна використовувати і метод збагачення по Калантарян.

В залишкових вогнищах анкілостомідозів і в клінічних умовах для диференціальної діагностики між анкілостомозом і некаторозом рекомендується метод культивування личинок.

Принцип - В теплі на вологому фільтрувальному папері з яєць анкілостом чи некатора, виділених з фекаліями, розвиваються філяріовидні личинки, які можуть бути легко виявлені.

Реактиви - Не потрібні.

Спец. обладнання - Лупа, термостат на 28 град. C.

Хід виявлення - На фільтрувальний папір розміром 16 х 3,5 см наносять тонким шаром фекалії таким чином, щоб краї паперу залишались вільними. Папір з фекаліями помістити в банку об'ємом 0,8 л, заповнену водою так, щоб нижній край паперу, вільний від фекалій, був занурений у воду. Банку на 5 - 6 днів поміщають в термостат при 28 град. C. Філяріовидні личинки, що розвинулись з яєць за цей час, опускаються по фільтрувальному папері осідають на дні банки. По закінченні інкубації фільтрувальний папір вийняти з банки і знищити, а рідину дослідити під лупою. В сумнівних випадках рідину центрифугують і осад досліджують під мікроскопом. (Працювати лише в гумових рукавицях!)

Примітка: в теплу пору року можна залишати пробірки при кімнатній температурі, але час інкубації збільшується при цьому до 8 - 10 днів.

При підозрі на гельмінтози, збудники яких паразитують у легенях (парагонімус) чи в трахеї (Trominx aerofien) необхідно досліджувати мокроту.

Принцип - Яйця гельмінтів виявляють у тонкому шарі мокроти.

Реактиви - 0,5 розчин їдкого калію або натрію.

Спец. обладнання - Центрифуга, колби, водяна баня, скляні пластинки.

Хід виявлення - Мокроту розмазують по скляній пластинці (чи предметному склі), щільно прикривають другою пластинкою і розглядають спочатку неозброєним оком на світлому чи чорному фоні, а потім під мікроскопом. Частинки мокроти ("іржаві скупчення", клаптики тканин та ін.) досліджують окремо під покривним склом при малому і великому збільшенні мікроскопа.

Гнійну мокроту змішують в колбочці з рівною кількістю 0,5% розчину їдкого калію чи натрію, струшують протягом 3 - 5 хвилин, злегка нагрівають на водяній бані, центрифугують протягом 3 - 5 хвилин при 1500 об./хв., і досліджують осад під мікроскопом.

Принцип - Виявлення великих яєць фасціол у відмитому осаді фекалій.

Реактиви - Не використовуються.

Спец. обладнання - Невелику порцію фекалій змішують з водою в чашці Петрі і залишають на декілька хвилин для осадження зависі, частин. Надосадовий шар зливають і замінюють чистою водою. Процедуру повторюють декілька разів до одержання прозорої надосадової рідини, відмитий осад досліджують під мікроскопом. Для дослідження використовують декілька проб фекалій.

Дослідження сечі.

Принцип - Яйця і окремі фрагменти гельмінтів виявляються в осаді сечі.

Реактиви - Розчин Люголю абс 1 - 2% водний розчин метиленового синього, 50% розчин гліцерину.

Спец. обладнання - Центрифуга, пробірки центрифужні.

Хід виявлення - Сечу обстежуваного в об'ємі не менше 50 мл, зібрану в середині дня, помістити в конічну склянку і дати відстоятись протягом 30 хвилин. Відстояну сечу зливають. Піпеткою наносять на предметне скло краплю з осаду сечі, готують мазок і досліджують під малим збільшенням мікроскопа. Додавання до осаду 1 - 2 крапель 50% розчину гліцерину значно освітлює осад і полегшує його дослідження.

Можна використовувати центрифугування (особливо при низькій інтенсивності інвазії).

Пробу свіжої сечі вміщують у 2 центрифужні пробірки по 10 мл і центрифугують при 1000 - 1500 об./хв. протягом 5 - 10 хвилин. Із осаду готують препарати і досліджують під малим збільшенням мікроскопа. До препаратів можна додати 1 - 2 краплі барвника (розчин Люголю чи 1 - 2% водного розчину метиленового синього). Це створює кольоровий фон, що полегшує виявлення яєць шистосом.

Принцип - В осаді добре проглядаються яйця шистосом, відділені від розмаїтих органічних елементів, що містяться у фекаліях.

Реактиви - Розчинник з водного розчину 50% гліцерину і ізотонічного розчину хлориду натрію у співвідношенні 1:1.

Хід виявлення - В конічній склянці місткістю 200 мл змішують 1 г фекалій з 1 - 2 мл розчинника. Розводять вміст з розчинником до об'єму посуду і дають відстоятись протягом 20 - 30 хвилин. Надосадову рідину зливають, а осад досліджують під малим збільшенням мікроскопа на наявність яєць. Для одержання кращої концентрації осад потрібно ресуспензувати в розчиннику до одержання зависі і дати їй відстоятись в конічній склянці 10 хвилин. Осад з придонного шару забирають пастеровською піпеткою, наносять 2 краплі на предметне скло, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом.

Принцип - Яйця шистосом виявляються в осаді, одержаному після центрифугування.

Реактиви - Ізотонічний розчин хлориду натрію, 10% розчин формаліну, ефір.

Спец. обладнання - Посудина місткістю 150 мл, лійка на 50 мл, центрифуга, центрифужні пробірки і корки для них, аплікатори, піпетки з гумовою грушею.

Хід виявлення - В посудині змішують приблизно 2 г фекалій з 10 мл ізотонічного розчину хлору натрію і вміщують в центрифужну пробірку ємкістю 15 мл. Пробірку закривають корком і струшують протягом 30 секунд. Пробку виймають, а місткість центрифугують протягом 2 хв. 2000 об./хв. Після центрифугування надосадову рідину зливають, добавляють до осаду 10 мл 10% розчину формаліну, старанно змішують і дають суміші відстоятись 5 хв. Додають до неї 3 - 4 мл ефіру, закривають пробірку корком, струшують до одержання однорідної суміші, відкривають і центрифугують повторно протягом 2 хвилин. В результаті центрифугування в пробірці утворюється 4 шари: 1) осад на дні пробірки з яйцями шистосом, 2) шар формаліну, 3) шар фекального детриту (волокна, жир та ін.), 4) шар ефіру. Аплікатором видаляють детрит, зливають надосадову суміш формаліну з ефіром, осад з придонного шару забирають пастеровською піпеткою і досліджують під малим збільшенням мікроскопа.

При необхідності встановити інтенсивність інвазії застосовують кількісні методи досліджень. Ці методи дозволяють судити про якість дегельмінтизації, давати оцінку ефективності різних антигельмінтних препаратів, а також можуть служби контролем масових лікувально-профілактичних заходів, що проводяться. Із кількісних методів досліджень фекалій в СРСР до останніх років найбільш широкого застосування набув метод Столла. Однак, слід врахувати, що при малоінтенсивних інвазіях він мало відчутний.

Фекалії для дослідження усіма вищевказаними методами повинні доставлятись в лабораторію свіжими (не більше добової давності). У разі необхідності довшого зберігання матеріалу, а також з метою виключення впливу несприятливих умов при транспортуванні, які можуть призвести до деформування яєць гельмінтів, рекомендується консервація фекалій рідиною Барбагалло чи розчинами синтетичних детергентів (миючих засобів типу "Лотос", "Екстра" та ін.). Співвідношення фекалій і розчину повинно бути 1:10.

Фекалії бажано збирати в скляний чи пластмасовий посуд, парафінові стаканчики, на які наклеюють етикетку із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, віку і адреси обстежуваного.

Фекалії слід доставляти в кількості не менш 1/4 стакана, оскільки невеликі порції швидко висихають і яйця в них деформуються. Крім того, іноді виникає необхідність в повторному дослідженні іншими методами. Фекалії, доставлені в лабораторію, повинні досліджуватись в день надходження, а при неможливості цього їх потрібно зберігати в холодному місці до наступного ранку.

Після проведення аналізів посуд слід дезінфікувати кип'ятінням чи витримуванням протягом 5 год. в 5% розчинах фенолу, лізолу, 2% розчині крезолу.

У разі необхідності зберігання матеріалу протягом кількох днів слід застосовувати консерванти.

При реєстрації результатів аналізів назви гельмінтів позначають за сучасною номенклатурою (латинські назви).

При всіх методах. лабораторної діагностики гельмінтозів необхідні: мікроскоп (звичайний біологічний - МБІ різних систем), предметні скельця, покривні скельця.

Огляд препаратів починають під малим збільшенням з окуляром 7; 10, в сумнівних випадках користуються великим збільшенням мікроскопа. Для виявлення личинок S. stercoralic, A. duodenole, N. americanus можуть бути використані бінокулярні стререоскопічні мікроскопи (МБС).

В лабораторіях необхідно слідкувати за справністю роботи вентиляційних витяжних шаф.