Щодо окремих питань з виробництва електричної енергії платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань з виробництва електричної енергії платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомило, що планує набути статус "Активного споживача" згідно умов статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019 – VIII (далі – Закон № 2019), виробляти електроенергію з відновлювальних джерел, а саме сонячної електростанції, максимальна потужність якої складатиме 90 кВТ.

Виробництво електроенергії КВЕД 35.11 не є основною господарською діяльністю Товариства. Товариство споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію. Виробництво електроенергії здійснюється для покриття власних потреб, а надлишки планується продавати за механізмом самовиробництва.

Товариство, посилаючись на норми законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може Товариство знаходитись на спрощеній системі оподаткування 3 групи за умови здійснення діяльності за КВЕДами 35.11 "Виробництво електроенергії" і 35.14 "Торгівля електроенергією"?

2. Чи буде Товариство платником акцизного податку, враховуючи відсутність ліцензії? Якщо так, то за якою ставкою маємо оподатковувати вартість електроенергії, чи мусить акциз дораховуватись до ціни реалізації? Чи має Товариство реєструвати акцизні накладні і у який термін? У випадку, якщо наше підприємство буде платником ПДВ, як має рахуватися акциз?

Щодо першого питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Статтею 5 розділу I Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексом, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексом. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Права, обов'язки та особливості взаємовідносин учасників роздрібного ринку електричної енергії у частині діяльності активних споживачів, порядок дій учасників ринку електричної енергії під час продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, визначені статтею 58-1 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019), розділом XI Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила № 312), та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (далі - Порядок № 2651).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії"

від 20 лютого 2003 року № 555-IV механізм самовиробництва - схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії.

Учасник ринку електричної енергії - виробник електричної енергії, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому Законом № 2019 (підпункт 96 пункту 1 статті 1 Закону № 2019).

Виробник електричної енергії - це суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (підпункт 10 пункту 1 статті 1 Закону № 2019).

Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно Закону № 2019 електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги.

Електропостачальник - це суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (підпункти 30, 67, 93 пункту 1 статті 1 Закону № 2019).

Активний споживач - споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю (част. 3 -2 ст. 1 Закону № 2019).

Частиною першою статті 58 -1 Закону № 2019 та пунктом 11.5.2 глави 11.5 розділу XI Правил № 312, визначено, що споживач, зокрема набуває статусу активного споживача, одночасно з укладенням договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Абзацом 8 частини першої статті 58 -1 Закону № 2019 визначено, що договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до глави 11.5 розділу XI Правил № 312 дозволена до відпуску у мережу електрична потужність активного споживача за механізмом самовиробництва (крім побутового споживача та малого непобутового споживача), включно з генеруючими установками та установками зберігання енергії третіх осіб, не може одночасно перевищувати 50 відс. від величини дозволеної/договірної) потужності електроустановок такого споживача, що призначені для споживання електричної енергії. У разі виконання таким активним споживачем окремих технічних вимог оператора системи розподілу або оператора системи передачі, до якого приєднані електроустановки активного споживача, визначених відповідно до кодексу системи розподілу або кодексу системи передачі, дозволена до відпуску в мережу електрична потужність може бути збільшена.

Згідно з пунктом 11.4.4 глави 11.4 розділу XI Правил № 312 договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва розробляється електропостачальником на основі Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва (додаток 2 до додатків 5 та 6 до Правил № 312) та укладається в установленому Правилами № 312 порядку, і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг / договору про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 4.1 глави 4 Порядку № 2651 визначено, що проведення розрахунків між електропостачальником або постачальником універсальних послуг та активним споживачем за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом визначення погодинного сальдування вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу та вартості обсягу відбору електричної енергії з електричної мережі, розрахованої у порядку, встановленому у пункті 4.4 глави 4 Порядку № 2651, за даними автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії, встановленої на об'єкті споживача.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва електропостачальник або постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості відпуску та відбору електричної енергії з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії станом на перший календарний день після закінчення розрахункового періоду (пункт 11.4.6 глави 11.4 розділу XI Правил № 312 та пункт 4.2 глави 4 Порядку № 2651).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

У відповідності до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (п. 296.1 ст. 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Оскільки електрична енергія є підакцизним товаром, платники єдиного третьої груп не мають права здійснювати виробництво та продаж електричної енергії.

Враховуючи зазначене та з урахуванням Правил № 312 та Порядку № 2651 юридична особа, яка набула статусу активного споживача згідно умов ст. 58-1 Закону № 2019 за умови укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, позбавляє суб’єкта господарювання права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема при продажі надлишку виробленої та/або збереженої електричної енергії третім особам.

Водночас, виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, в т. ч. з енергії сонячного випромінювання за допомогою власних сонячних панелей та використання її виключно для власних потреб (без продажу третім особам) не впливає на можливість перебування юридичної особи на спрощеній системі оподаткування.

Щодо другого питання

Статтею 8 Закон № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає 5 МВт та більше або якщо суб’єкт господарювання має намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю електричної енергії за "зеленим" тарифом незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики.

Підпунктом 14.1.145 пунктом 14.1 статтею 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з пункту 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів, зокрема, належить електрична енергія.

Відповідно до підпункту 212.1.13. пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування, зокрема, є операції з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики;

ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Згідно підпункту 214.1.3 пункту 214.1 статті 214 Кодексу базою оподаткування є вартість реалізованої виробником електричної енергії без податку на додану вартість, обчислена на підставі цін, що склалися на ринку електричної енергії в звітному (податковому) періоді без урахування податку на додану вартість та акцизного податку, визначеного за ставкою, встановленою підпунктом 215.3.9 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Вартість реалізованої виробленої виробником електричної енергії дорівнює частці обсягу реалізованої виробленої ним електричної енергії у загальному обсязі реалізації електричної енергії виробника від загальної вартості реалізованої виробником електричної енергії у такому звітному періоді.

Згідно з підпунктом 215.3.9 пунктом 215.3 статтею 215 Кодексу для електричної енергії згідно коду УКТЗЕД 2716 00 00 00, ставка податку становить 3,2 відсотки.

Водночас, не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії; передача для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому підприємстві (підпункти 213.2.8 та 213.2.9 пункту 213.2 статті 213 Кодексу).

Підпунктом 14.1.29 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу визначені відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Згідно підпункту 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Зокрема, платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.21 статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 223.2 статті 223 Кодексу, платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку".

Отже, у разі здійснення без отримання ліцензії відповідно до законодавства операцій з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (сонячне випромінювання тощо) або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії у суб’єкта господарювання не виникатиме податкове зобов’язання із сплати акцизного податку та відсутній обов’язок подання податкової звітності з акцизного податку (згідно з підпунктом 213.2.8 пунктом 213.2 статті 213 Кодексу) .

У разі, якщо Товариство матиме ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, то суб’єкт господарювання буде платником акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.13 пункт 212.1 статті 212 Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).