Щодо обовязку отримання ліцензії на право зберігання пального

Державна податкова служба України Податкова консультація від 03.10.2019 №561/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Остання редакція від 03.10.2019. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна податкова служба України

Тип Податкова консультація

Дата 03.10.2019

Номер 561/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
03.10.2019 N 561/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Щодо ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального
Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.
Товариство, яке використовує пальне у господарській діяльності (заправляє власний транспорт) цікавить питання щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального.
Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).
Згідно з ст. 18 Закону N 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481, зберігання пального може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.
Статтею 15 Закону N 481 визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону N 481 суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Тобто у разі здійснення суб'єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом N 481, коли така ліцензія не отримується.
До суб'єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена ст. 17 Закону N 481 у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
Зберігання пального в транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території) згідно з Законом N 481.
Відповідно до пп. 52.2 ст. 52 Податкового кодексуУкраїни індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
03.10.2019 N 561/6/99-00-04-01-01-15/ІПК
Щодо ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального
Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.
Товариство, яке використовує пальне у господарській діяльності (заправляє власний транспорт) цікавить питання щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального.
Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).
Згідно з ст. 18 Закону N 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481, зберігання пального може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.
Статтею 15 Закону N 481 визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: