Про оподаткування окремих операцій за договором управління майном

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування окремих операцій за договором управління майном та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

1. Щодо питання, чи є об’єктом оподаткування ПДВ суми відшкодування витрат (комунальні послуги, послуги з поточного ремонту приміщення та податок на майно) за договором управління майном.

Згідно з пунктом 1 статті 1029 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до пункту 1 статті 1032 та пункту 5 статті 1033 ЦКУ установником управління є власник майна. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно з підпунктами 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов’язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Пунктом 180.1 статті 180 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платником податку є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Пунктом 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Так, місцем постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, є місце фактичного постачання таких послуг, а послуг, пов’язаних з нерухомим майном, у тому числі що будується, - фактичне місцезнаходження нерухомого майна (підпункти 186.2.1 та 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 ПКУ).

Враховуючи викладене, операції з передачі майна (у т.ч. нерезидентом) управителю та повернення такого майна управителем, у межах договору управління майном, ПДВ не оподатковуються.

До складу послуг, в тому числі послуг з управління майном, включаються витрати, пов’язані з обслуговуванням такого майна, у тому числі комунальні послуги, послуги з поточного ремонту приміщення та податок на майно.

Таким чином, відшкодування управителю майна сум сплачених ним комунальних послуг, послуг з поточного ремонту приміщення та податку на майно, за своєю суттю є відшкодуванням (компенсацією) окремих елементів витрат, з яких складається вартість послуги з управління майном.

2. Щодо питання, до якого бюджету Товариство має сплачувати податок на нерухоме майно та до якого контролюючого органу має подавати звітність, якщо об’єкти житлової нерухомості, які належать нерезиденту, знаходяться не за місцем податкової адреси Товариства.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється статтею 266 розділу XII ПКУ.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ).

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПКУ). ПКУ встановлено обов’язок платників податків обліковуватись у контролюючих органах, зокрема, за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (пункт 63.3. статті 63 ПКУ).

Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків визначено розділом VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 р. N 462).

Отже, якщо об’єкти нерухомості знаходяться не за основним місцем реєстрації платника, він повинен стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування.