Про надання податкової консультації

З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р "Питання Державної податкової служби України" Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства та повідомляє таке.

У зверненні Товариство, зазначило, що здійснює продаж оливи та масла для двигунів, які с допоміжними засобами сумісно з відповідними товарами (болгарка, будівельний фен, дриль, бензопилка) та іншими.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Товариство реєструє податкові накладні в Єдиному реєстрі, в яких вказано коди УКТ ЗЕД - 2710, 2710198100, 2710199900 на дані оливи та масла, які згідно з пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу відсутні в переліку підакцизних товарів.

З огляду на вищевикладене, Товариство запитує про необхідність реєстрації платником акцизного податку з пального, реєстрації акцизних складів, отримання ліцензій за зазначених умов, а також відсутністю у нього акцизних складів.

Відповідно до пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з пп. 14.1.1411п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів та перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Таким чином, пальним в розумінні пп. 14.1.1411п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважаються підакцизні товари, які зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад - це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядником акцизного складу, зокрема є суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу і акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Таким чином, враховуючи те, що Товариство реалізує оливи та мастила з кодами УКТ ЗЕД - 2710, 2710198100, 2710199900, які не входять до переліку підакцизних товарів відповідно до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, зобов'язання щодо реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизних складів в розумінні пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та отримання ліцензій у Товариства не виникає.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.