ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
НАКАЗ
| 17.09.2014 № 527 (з основної діяльності) |
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування кінологічних підрозділів ДСНС України під час проведення пошуково-рятувальних робіт
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 р. № 20, з метою забезпечення ефективного проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами ДСНС України
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо застосування кінологічних підрозділів ДСНС України під час проведення пошуково-рятувальних робіт (далі - Методичні рекомендації), що додаються.
2. Керівникам аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та територіальних органів ДСНС України, в підпорядкуванні яких є кінологічні підрозділи, включити до програми підготовки рятувальників-кінологів вивчення зазначених Методичних рекомендацій та їх застосування у практичній діяльності під час виконання завдань за призначенням.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Бойка А.П.
| Голова | С. Бочковський |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДСНС України
17.09.2014 № 527
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо застосування кінологічних підрозділів ДСНС України під час проведення пошуково-рятувальних робіт
I. Загальні положення
1.1. Ці Методичні рекомендації розроблено з урахуванням досвіду кінологічних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших національних і міжнародних кінологічних організацій для пошуку і рятування людей у разі виникнення надзвичайних ситуацій і подій.
1.2. У Методичних рекомендаціях зазначено примірний порядок застосування кінологічних розрахунків аварійно-рятувальних формувань ДСНС України для пошуку людей у зруйнованих об'єктах і на відкритій місцевості під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і подій, наведено методики і рекомендації проведення пошуково-рятувальних робіт, організації розміщення та забезпечення кінологічних підрозділів.
1.3. Терміни, що вживаються у Методичних рекомендаціях:
зона "А" - визначена ділянка території, об'єкта, на якій найбільш ймовірне знаходження постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;
зона "Б" - ділянка території, об'єкта, що прилягає до зони "А" (місця, де можуть знаходитися постраждалі внаслідок надзвичайних ситуацій або подій);
кінологічний розрахунок - кінолог із спеціально навченою собакою, здатний самостійно виконувати завдання щодо пошуку постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;
навітряна сторона - сторона, звернена в напрямку, звідки дме вітер;
підвітряна сторона - сторона, звернена в напрямку, куди дме вітер;
район пошуково-рятувальних робіт - визначена ділянка території, на якій підрозділи ДСНС України проводять заходи щодо пошуку та рятування постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;
старший групи кінологів - керівник кінологічного підрозділу (заступник керівника) або найбільш досвідчений кінолог із складу кінологічного підрозділу.
II. Участь кінологічних підрозділів ДСНС України у проведенні пошуково-рятувальних робіт із використанням службових собак
2.1. Порядок залучення та управління кінологічними підрозділами під час проведення пошуково-рятувальних робіт
2.1.1. Для організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього керівництва силами і засобами, залученими до їх проведення, призначається керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
2.1.2. Кінологічні розрахунки залучаються до виконання завдань за призначенням у складі пошуково-рятувального кінологічного відділення у разі самостійного виконання робіт та у складі аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків масштабних надзвичайних ситуацій.
2.1.3. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт рятувальники-кінологи підпорядковуються старшому групи кінологів, який організовує роботу відповідно до вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або іншої визначеної ним особи та цих Методичних рекомендацій.
2.1.4. Кількість кінологічних розрахунків, які залучаються до проведення пошуково-рятувальних робіт, залежить від складності, ймовірного обсягу, часу проведення пошукових робіт та площі пошуку.
2.1.5. У район пошуку кінологічні розрахунки доставляють транспортом, що визначається залежно від характеру місцевості. У разі неможливості доставки кінологічних розрахунків до місця проведення пошукових робіт їх доставляють якнайближче до цього місця. Далі розрахунки пересуваються в пішому порядку. Запас продуктів, одяг, спорядження та інше майно доставляє допоміжна група, чисельність якої визначається залежно від обстановки.
2.1.6. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації під час постановки завдань додатково визначає для кінологічних підрозділів об'єкти та ділянки проведення пошукових робіт із використанням службових собак, місця з найбільшою ймовірністю знаходження постраждалих, найбільш зручні шляхи підходу груп, порядок проведення пошуку та взаємодії.
2.1.7. Під час відпрацювання плану ведення пошукових робіт з використанням службових собак старшому групи кінологів слід враховувати:
площу території, що обстежується, на якій визначаються зони "А" (місця найбільш ймовірного перебування постраждалих) і "Б" (місця можливого перебування постраждалих);
складність рельєфу місцевості та характер руйнування;
метеорологічні умови;
фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких дратівливих речовин, пил тощо);
кількість службових собак та особливості роботи кожної з них;
наявні сили і засоби рятувальних груп, порядок зв'язку та взаємодії з ними.
2.1.8. Після складання плану старший групи кінологів ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.
2.2. Порядок взаємодії кінологічних розрахунків (підрозділів) з аварійно-рятувальними підрозділами
2.2.1. Порядок взаємодії між підрозділами сил цивільного захисту, залученими до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, визначається під час прийняття рішення керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районі надзвичайної ситуації.
2.2.2. Під час організації взаємодії:
уточнюються ділянки робіт для кожного підрозділу;
встановлюється порядок проведення робіт для підрозділів, що виконують завдання на суміжних ділянках, особливо під час виконання робіт, які можуть становити небезпеку або впливати на роботу кожного підрозділу;
узгоджуються час і місце зосередження зусиль під час спільного виконання особливо важливих і складних робіт;
визначається порядок обміну інформацією про зміну обстановки та хід виконання робіт на суміжних ділянках;
встановлюється порядок надання термінової взаємодопомоги.
2.2.3. Групи кінологічних розрахунків працюють у взаємодії з аварійно-рятувальними підрозділами.
2.3. Характерні особливості організації та проведення пошуково-рятувальних робіт
2.3.1. Район зосередження аварійно-рятувальних підрозділів визначається на безпечній і максимально наближеній відстані до місць проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
2.3.2. Розташування підрозділів у районі зосередження повинно забезпечувати:
можливість швидкого виходу до місць проведення робіт;
наявність зручних під'їзних шляхів;
оптимальні умови для розміщення особового складу та техніки;
дотримання санітарно-гігієнічних норм.
2.3.3. У районі зосередження кінологічні розрахунки розміщуються з навітряної сторони по відношенню до аварійно-рятувальних підрозділів та місць розміщення техніки (мал. 1).
( Див. текст )
Мал. 1. Схема розміщення аварійно-рятувальних та кінологічних підрозділів
2.3.4. Пошук постраждалих за допомогою службових собак у процесі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється кінологічними розрахунками разом із аварійно-рятувальними підрозділами, які оснащені спеціальним устаткуванням для розбирання завалів і транспортування людей.
2.3.5. На місці надзвичайної ситуації рятувальники-кінологи діють відповідно до наказів (рішень) керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та безпосереднього керівника.
2.3.6. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт із використанням пошукових собак припиняється робота техніки, обмежується вхід інших рятувальників у визначений коридор пошуку з метою запобігання появі свіжих, сильних запахів, що ускладнюють пошук постраждалих собаками.
2.3.7. Обстеження пошкоджених (зруйнованих) будинків розпочинається з огляду їх зовнішніх сторін по периметру. Огляд внутрішніх приміщень проводиться окремими секціями, послідовним переміщенням груп з одночасним обходом всіх приміщень, які збереглися.
2.3.8. Рятувальники-кінологи зі службовими собаками, які прибули на місце пошуку, повинні знати:
оперативну обстановку в районі ведення робіт;
межі зон "А" і "Б";
точні межі своєї ділянки;
черговість послідовного опрацювання ділянок;
можливості службових собак у цій обстановці;
тактику використання службових собак;
сигнали зв'язку зі старшим групи кінологів (начальником кінологічного підрозділу);
порядок взаємодії з рятувальниками;
необхідні заходи безпеки.
2.3.9. Час роботи собаки на ділянці не повинен перевищувати вісім годин з періодичними перервами на відпочинок (15 - 20 хв.).
Ширина смуги, що обшуковується собакою, повинна бути від 20 м до 100 метрів.
Швидкість пошуку - від 1500 м -2/год. до 2000 м -2/год.
2.3.10. З метою забезпечення безперервності пошуково-рятувальних робіт заміна кінологічних розрахунків проводиться безпосередньо на робочих місцях.
Заміна кінологічних розрахунків відбувається після закінчення встановленого часу роботи. Час і порядок заміни визначаються керівником, який здійснює керівництво аварійно-рятувальними та іншим невідкладними роботами.
2.3.11. Пошуково-рятувальні роботи кінологічними підрозділами припиняються за рішенням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації після ретельного огляду усіх місць можливого знаходження людей та відповідних доповідей керівників рятувальних груп (підрозділів).
2.4. Фактори, що слід враховувати рятувальникам-кінологам під час проведення пошуково-рятувальних робіт
2.4.1. Після доставки собак до місця проведення пошуково-рятувальних робіт їм дають 10-хвилинний відпочинок, під час якого собак напувають, вигулюють та у разі необхідності годують, проте не досита (до половини норми). Основне годування проводиться після завершення чергового етапу пошукових робіт.
2.4.2. Тривалість роботи собаки без відпочинку залежить від віку собаки, її темпераменту, самопочуття, складності виконуваної роботи, метеорологічних умов, задимленості території та наявності інших сильних подразників.
2.4.3. У випадку великого обсягу робіт доцільно залучати таку кількість розрахунків, щоб мати можливість розділити їх на 2 - 3 групи: для відпочинку собак однієї групи та роботи іншої.
2.4.4. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт необхідно враховувати метеорологічні умови, що впливають на чутливість службових собак:
підвищена вологість повітря більш сприятлива для роботи собаки - вологе повітря не висушує слизову оболонку носової порожнини собаки; запахові частки залишаються на поверхні предметів протягом тривалого часу;
у разі дрібного дощу результати роботи собак не погіршуються;
під час грози та сильного дощу відбувається змивання запахових часток з поверхні предметів, але вихід запаху з глибини ґрунту на поверхню не припиняється;
у спекотну погоду перегрівання організму собаки викликає задишку, стомлення та висушування слизової оболонки носа, що негативно впливає на роботу собаки;
при високій температурі повітря (понад +30° C) або при сильному морозі (нижче -20° C) знижуються показники роботи собак майже у два рази, відпочинок надається після кожних 20 - 30 хвилин роботи в укритті від спеки чи холоду;
максимум запаху собака одержує не під час прямого зустрічного вітру, а зустрічно-бокового під кутом близько 30°, це обумовлено анатомічною будовою нюхового апарату собак.
2.4.5. Найбільш сприятливий для роботи пошукових собак ранковий час (з 8 до 12 години) та вечірній (з 18 до 22 години), гірше собаки працюють вдень, особливо з 12 до 15 години та вночі. Зазначені часові показники приблизні і коригуються поправками на індивідуальність собаки і конкретні умови навколишнього середовища.
2.5. Види і типи пошуку із застосуванням пошукових собак
2.5.1. Види і типи пошуку, що наводяться нижче, умовні і є лише основою для рішення, що приймається рятувальником-кінологом в кожній конкретній ситуації, можливих їх комбінацій і не може бути постійним шаблоном.
2.5.2. З пошуковою собакою можна виконувати 2 види пошуку:
первинний - собака обстежує територію верхнім чуттям без повідка;
ретельний - собака обстежує територію нижнім чуттям на довгому повідку або без нього, кінолог тримає собаку на відстані від себе не більше 10 метрів.
2.5.3. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт за допомогою зазначених видів пошуку рятувальник-кінолог може застосовувати 4 типи обстеження площі в такій послідовності:
"попереднє обстеження" ведеться собаками у разі первинного пошуку під час розвідки, коли кінологи тільки намічають зони "А" і "Б" або напрямки коридорів. Ціль його - обстежити велику площу у найкоротший термін. Собаці подається команда: "Шукай!". При цьому рятувальник-кінолог не керує нею і собака довільно шукає в бажаному їй напрямку. Цим способом користуються під час переходів, якщо є припущення, що на маршруті пошуку можуть знаходитися потерпілі;
"основне обстеження" проводиться також первинним видом пошуку - рятувальник-кінолог керує собакою, але не обмежує її ініціативу. Обстеження проводиться на певній площі або в "коридорі" з наміченими межами. Рятувальник-кінолог подає команду: "Шукай!", а жестом руки направляє собаку з урахуванням напрямку вітру та спонукає собаку здійснювати пошук зиґзаґами або по інших лініях;
"детальне обстеження" здійснюється завжди ретельним видом пошуку по лініях зиґзаґів (човником) або інших лініях і є самим досконалим із зазначених типів. Його мета - обстежити ділянку так, щоб бути впевненим у відсутності на ній постраждалих. Рятувальник-кінолог подає команду: "Шукай!", жестом руки направляє собаку і керує пошуком. У підозрілих місцях він спонукає собаку розкопувати по команді "Копай!" і ретельно принюхуватися. Під час роботи з молодими, збудливими собаками завжди застосовується довгий поводок;
"повторне обстеження" застосовується тоді, коли "детальне" результатів не дало, але є підстави вважати, що на цій площі є потерпілі. Трапляються випадки, коли пошукова собака не може виявити постраждалих через їх глибоке місцезнаходження під руїнами, важкі погодні умови, свої індивідуальні особливості, з інших причин. У таких випадках, залежно від обставин, можуть застосовуватися всі вищезазначені типи пошуку в їх різних комбінаціях. Як правило, до такого пошуку залучають більш досвідчені кінологічні розрахунки, які здійснюють пошук у дещо зміненому напрямку відносно попереднього пошуку.
2.6. Способи та порядок ведення пошукових робіт із залученням службових собак
2.6.1. Для пошуку постраждалих із залученням службових собак застосовують наступні способи ведення пошукових робіт: човниковий пошук, вільний пошук та фронтальний пошук (пошук коридором).
2.6.2. Човниковий пошук - собака рухається по ділянці зиґзаґами від однієї бокової межі до іншої і назад із незначним просуванням уперед, нижнім чуттям обстежуючи територію; рятувальник-кінолог рухається по уявній осьовій лінії за собакою, стежачи за її поведінкою, контролюючи її рух та недопущення пропуску якої-небудь частини ділянки (мал. 2 а).
"Човниковий" пошук забезпечує найбільш ретельне, надійне обстеження та рекомендується у всіх випадках, коли потерпілі можуть знаходитися на великій глибині або закриті щільною масою. Відстань між паралельними проходами собаки може коливатися від 1,5 м до 10 - 15 м (при зустрічному вітрі відстань може бути і більша). Чим більша відстань, тим нижча надійність обшуку, але вища швидкість проходження території.
2.6.3. Вільний пошук - собака рухається по ділянці довільно, орієнтуючись на повітряні потоки; рятувальник-кінолог не керує нею, а лише підтримує активність пошуку, знаходячись на височині, з якої видно всю обстежувану ділянку, або йде по центру ділянки так, щоб собака знаходилася попереду (мал. 2 б).
Під час "вільного" пошуку собака досить швидко та більш ретельно обстежує територію нижнім і верхнім чуттям, але при цьому можуть траплятися "пропуски" (ділянки не обстежено детально). Цей спосіб ефективний для місцевості зі складним рельєфом та завалів, де ускладнено застосування човникового пошуку.
( Див. текст )
Мал. 2. Способи пошуку:
а) - човниковий;
б) - вільний
2.6.4. Фронтальний пошук - кінологічний розрахунок рухається вздовж межі обстежуваної ділянки залежно від напряму вітру, собака пронюхує верхнім чуттям запахи, принесені потоком повітря; рятувальник-кінолог йде позаду собаки, підтримуючи її увагу (мал. 3).
"Фронтальний" пошук дозволяє здійснювати швидке обстеження великих територій, тому що верхнім чуттям собака відчуває запахи на значно більшій відстані порівняно з нижнім чуттям. Однак слабкі запахи при цьому можуть бути пропущені. Цей спосіб доцільно застосовувати для здійснення розвідки або для пошуку потерпілих на площах, де ускладнено розмежування зон "А" і "Б".
При боковому вітрі, що дме під прямим кутом, лінія пошуку йде не по середині "коридору", а ближче до його підвітряної границі - це дає можливість собаці уловлювати запахи зі сторони, звідки дме вітер (мал. 3 а; 3 б).
У разі напрямку вітру під гострим кутом до "коридору", а також у разі зустрічного та попутного вітру лінія пошуку йде зиґзаґами. Послідовність коротких кроків зиґзаґу в певному порядку дозволяє собаці перебувати значну частину часу під найбільш вигідним кутом до вітру (мал. 3 в).
Напрямок вітру під різними кутами дає собаці можливість уловлювати максимум запахів з території "коридору" та найближчих ділянок.
( Див. текст )
Мал. 3. Фронтальний пошук при різних напрямках вітру:
а; б) боковий вітер під прямим кутом;
в) зустрічний, попутний вітер та боковий вітер під гострим кутом
2.6.5. Під час проведення пошукових робіт кожному кінологічному розрахунку визначається ділянка для пошуку, межі якої позначають прапорцями (покажчиками) або орієнтирами на місцевості (на карті). Усі ділянки наносяться на схему зони пошуку.
2.6.6. Для спрощення дій кінологічних розрахунків межі ділянок, по можливості, визначають прямолінійними. Ширина ділянки залежно від складності рельєфу, напрямку та сили вітру, підготовленості розрахунку встановлюється від 20 до 100 метрів.
Якщо зона пошуку по ширині перевищує ці розміри, то розмічають кілька паралельних ділянок, що можуть обстежуватися кількома кінологічними розрахунками одночасно або одним послідовно. Довжина ділянок не обмежується й визначається тільки припустимим часом роботи.
2.6.7. При одночасній роботі двох і більше розрахунків на сусідніх ділянках доцільно їх пустити уступом, починаючи із собак, які працюють більш активно. Відпрацьовуючи зону пошуку, рятувальник-кінолог повинен стежити, щоб собака заходила за межі своєї ділянки (до 5 м). Це забезпечує обстеження на межі ділянок пошуку двома собаками і підвищує надійність пошуку в цих місцях.
2.6.8. На місцевості зі складним рельєфом доцільно проводити контрольні (повторні) пуски собак, при цьому розрахунки обмінюються ділянками пошуку. Напрямок пошуку доцільно змінити і проводити його перпендикулярно попередньому. Аналогічні контрольні пуски проводяться по мірі розбирання високих завалів після зняття (розбору) чергового шару завалу.
2.7. Пошук постраждалих у зруйнованих будинках і спорудах
2.7.1. Рятувальник-кінолог поблизу завалу визначає межі пошуку - візуально розділяє завал на частини та визначає напрямок руху собаки. Підходячи до першої визначеної ділянки, кінолог направляє собаку без повідка командою: "Шукай!" і жестом руки. Якщо собака не може відшукати прохід у завалі, рятувальник-кінолог показує інший напрямок та у разі необхідності допомагає її пересуванню.
2.7.2. У разі можливих пропусків одного з місць на ділянці рятувальник-кінолог направляє собаку жестом на це місце.
2.7.3. Під час активного пошуку собаці неприпустимо подавати команди, робити жести та рухатися безпосередньо за нею.
2.7.4. Закінчивши перевірку першої ділянки завалу, рятувальник-кінолог направляє собаку на іншу ділянку.
2.7.5. Якщо завал великої висоти, рятувальник-кінолог із собакою періодично повторює обстеження по мірі його розбирання та коли з'являється прохід між будівельними конструкціями.
2.7.6. Під час проведення пошукових робіт на завалах необхідно враховувати, що для виходу запаху з великої глибини потрібен деякий час. Тому після відпрацювання ділянки одним розрахунком через 2 - 3 години, залежно від глибини завалу, проводиться її послідовне контрольне обстеження іншими розрахунками.
2.7.7. Слід враховувати, що під час роботи на завалах (нагромадження арматури, плит, каркасів і конструкцій) необхідно знімати з собаки нашийник і шлейку або працювати "у зв'язці".
2.8. Пошук постраждалих у транспортних засобах у разі катастрофи (аварії)
2.8.1. У разі авіакатастроф застосування собак виправдане й доцільне для знаходження постраждалих і тіл загиблих безпосередньо у розбитому повітряному судні або на прилеглій до нього місцевості, а також для виявлення місця падіння частин, деталей, вантажу, що можуть бути розкидані на великій площі.
2.8.2. Додаткові труднощі виникають у разі падіння повітряного судна в густі зарослі, глибокий сніг або на заболочені ділянки. У цих випадках кінологічні розрахунки діють у складі пошуково-рятувальних груп. Собаки в процесі роботи реагують на будь-які характерні для цього середовища об'єкти. Чуття дозволяє їм знаходити дрібні уламки, тому що вони мають характерний різкий запах пального або синтетичних матеріалів. У разі виявлення стороннього предмета собака зупиняється та позначає місце голосом.
2.8.3. Рятувальник-кінолог повинен керувати собакою, щоб виключити хаотичність пошуку та дозволяти собаці проявляти ініціативу. Якщо собака відчуває певний запах - це завжди відображається на її поведінці, тому рятувальник-кінолог зобов'язаний стежити за зміною в її поведінці, щоб не перешкодити їй несвоєчасно поданою командою.
2.8.4. Реакція собаки на виявлення людей або предметів різноманітна (під час дресирування пріоритет надається пошуку живих людей).
2.8.5. Коли місце падіння повітряного судна виявлено, район пошуку розбивається на ділянки (зони "А" і "Б"), обстеження яких здійснюється кінологічними розрахунками з використанням ретельного виду пошуку.
2.8.6. Під час обстеження повітряного судна (частин повітряного судна) кінологічні розрахунки розпочинають пошук з навітряної сторони, у місцях найбільш сильного виходу запаху постраждалих собака зупиняється і голосом позначає це місце. Рятувальник-кінолог маркує ці місця прапорцями та доповідає старшому пошуково-рятувальної групи.
2.8.7. Після знаходження потерпілих або тіл загиблих кінологічні розрахунки продовжують обстеження місцевості для знаходження уламків корпусу судна та вантажу, що перебували в ньому.
2.8.8. У разі залізничних аварій собак слід застосовувати у випадках, якщо:
накопичення деформованих вагонів не дозволяє візуально виявити постраждалих, які перебувають усередині;
спостерігається значний "розкид" постраждалих (загиблих) навколо місця катастрофи, особливо в темний час доби;
постраждалі перебувають без свідомості та з інших причин не можуть повідомити про своє місцезнаходження (стан афекту або шоку, непритомності, отримання серйозних ушкоджень, небезпечних для життя);
постраждалі покинули місце аварії.
Пошуково-рятувальні роботи у разі залізничних аварій (із застосуванням собак) ведуться так само, як і при авіакатастрофах.
2.8.9. Також кінологічні розрахунки доцільно застосовувати в разі подій із автотранспортом (автомобілі, автобуси):
у разі транспортних аварій, пов'язаних зі сходом лавин, селів, сніжних буревіїв;
у безлюдній місцевості, коли люди, які знаходились в автомобілі, в стані афекту залишили місце аварії.
2.9. Пошук постраждалих у гірській місцевості
2.9.1. У горах рух повітря має певні закономірності, прикладом може служити завихрення повітряних потоків на гірському схилі, що заважають собаці визначити точне місцезнаходження потерпілого, який перебуває в повітряному мішку на поверхні снігу (мал. 4 а, б).
( Див. текст )
Мал. 4. Завихрення повітря у гірській місцевості:
а) напрямок потоку повітря у гірській місцевості;
б) напрямок потоку повітря, що натрапив на скелю
( Див. текст )
2.9.2. Необхідно враховувати профіль схилу із завихреннями потоку повітря на гребені та профіль із повітряним мішком у підніжжя (мал. 5), а також потік повітря, що піднімається, із завихреннями на гребені (мал. 6).
2.9.3. Завихрення утворюються всюди, де потоки повітря через нерівності рельєфу міняють свій напрямок. У поглибленнях рельєфу (лощинах, котлованах) запахи зазвичай залишаються нерухомими.
2.9.4. У разі проведення пошуково-рятувальних робіт рятувальники-кінологи повинні враховувати подібні явища. Слід допомагати собакам (особливо молодим), направляючи їх на пошук у найбільш сприятливому напрямку відносно потоку вітру, та вносити корективи в намічену схему пошуку.
2.9.5. Пошук у глибині тріщин, що досягають 20 м і більше, має свої особливості. Головною проблемою є вітер, який часто дме на тріщину під таким кутом, що задуває та блокує вихід запаху на поверхню.
Обстеження неглибоких тріщин (до 20 м) із прямими стінами не викликає ніяких утруднень.
( Див. текст )
Мал. 5. Повітряні завихрення на гірському рельєфі (вітер униз по схилу):
в - завихрення повітря;
д - повітряний мішок
( Див. текст )
Мал. 6. Повітряні завихрення на гірському рельєфі (вітер угору по схилу):
г - завихрення повітря
2.9.6. Глибокі тріщини (більше 20 м) із внутрішніми загинами і лабіринтами бажано обстежувати іншим способом. Для цього необхідне спеціальне спорядження та кілька помічників. Рятувальника-кінолога із собакою опускають на дно тріщини, зафіксувавши їх міцною альпіністською мотузкою.
2.9.7. На закритих снігом тріщинах, позначених як зона "А", пошук можуть спрощувати перервані сліди ніг і провали снігу. В таких небезпечних зонах поводок слід пристебнути не до нашийника, а до кільця шлеї страховки і тримати собаку поруч.
2.9.8. Необхідно враховувати, що відчувши запах постраждалого, собака може потягти кінолога в напрямку виходу запаху навпростець і зірватися в тріщину разом з ним.
2.9.9. Під час роботи на льоду до черевиків рятувальника-кінолога кріпляться "кішки", що перешкоджають ковзанню.
2.9.10. Під час тривалих пошукових робіт кінолог повинен мати (крім звичайного спорядження для собак) два запасні комплекти захисних бахіл із кевлара або іншого міцного матеріалу для захисту лап собаки.
2.9.11. У разі потрапляння людей у снігову лавину першими пошук на лавинному виносі розпочинають рятувальники-кінологи за допомогою службових собак.
2.9.12. Також можливе одночасне проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними розрахунками і рятувальниками з технічними засобами пошуку за наступних умов:
гранично-мокрий сніг (вода в сліді ноги);
покриття поверхні снігу настом (льодова кірка).
У цих випадках "зондування" шару снігу допомагає виходу запаху постраждалих на поверхню.
2.9.13. Перед початком пошуково-рятувальних робіт проводиться маркування району пошуку периметром 200 м (по формі квадрата - 50 х 50 м).
Після відпрацьовування однієї ділянки маркування переноситься на іншу в напрямку зустрічного вітру, зліва направо.
2.9.14. Пошук постраждалих починається вільним пошуком - собаку підводять до межі зони і по команді "Шукай!" відпускають з повідка, направляючи назустріч вітру. Кінолог, йдучи за собакою на можливо близькій відстані, лише підкріплює подану команду повторами.
2.9.15. Якщо під час обходу всього району пошуку собака не знаходить постраждалих, переходять до човникового пошуку - кінолог, не спускаючи собаку з довгого повідка, направляє її рух по ділянці зиґзаґами на відстані між ними не більш 7 метрів.
2.9.16. Встановлення наметів, розведення примусів і багать, присутність людей або принесених ними предметів з підвітряної сторони відносно зони пошуків категорично забороняється, тому що навіть дуже слабкі запахи дрібних предметів (недопалок, обгортка від цукерки) відволікатимуть собаку і заважатимуть пошуку.
2.9.17. На схилах, де можливий повторний схід лавин або каменепад, необхідно виставляти спостерігача (рятувальника). На випадок небезпеки спостерігач подає встановлений сигнал і рятувальник-кінолог із собакою залишає район пошуків у заздалегідь наміченому напрямку. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт у лавинонебезпечній обстановці необхідно, крім спостерігача, залишати резерв - не менше двох кінологічних розрахунків.
2.10. Пошук постраждалих у лісових масивах
2.10.1. У зоні лісових масивів службові собаки залучаються для пошуку осіб, які заблукали (туристів), або для пошуку постраждалих.
2.10.2. Пошукові групи починають пошук туристів, які загубилися, з початку їх маршруту або з місця, де їх останній раз бачили.
2.10.3. Для собак виділяються коридори і проводиться обшук місцевості для пошуку сліду. Якщо є можливість, собакам дають понюхати речі із запахом членів туристичної групи. У випадку знаходження сліду кінолог рухається за собакою, яка йде по сліду, відходячи у бік на 30 - 50 м, щоб не затоптувати слід (на випадок його втрати та повторного проходження).
2.10.4. Залежно від рельєфу місцевості, рослинного покриву й метеорологічних умов територія розбивається на ділянки приблизно 50 х 50 м, 100 х 100 м або виділяються окремі коридори 50, 100, 200 і більше метрів.
2.10.5. Собака повинна постійно перебувати у полі зору рятувальника-кінолога, який добре орієнтується на місцевості за допомогою карти, компаса, GPS-навігатора. Обстеження лісу ведеться в основному "човниковим" способом або "фронтальним".
2.10.6. У лісових завалах собаку з метою її безпеки пускають без нашийника.
2.11. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт кінологи повинні дотримуватися таких заходів безпеки:
пошук потерпілих у небезпечних місцях при нестійких конструкціях (підвали, поверхи будинків тощо) собака веде самостійно, рятувальник-кінолог залишається ззовні та управляє нею на відстані;
на час обстеження виставляються спостерігачі, що стежать за станом ділянок пошуку та подають сигнали у разі виникнення небезпеки (рух завалу, загроза або падіння уламків зверху тощо);
небезпечні ділянки (обвал балки, зрив зі схилу) обстежуються групами по 2 - 3 розрахунки, при цьому собаку беруть на поводок, що кріпиться не до нашийника, а до страхового кільця шлеї;
під час робіт у зоні згарищ та задимленості для запобігання опіків, отруєння димом молодих, збудливих собак беруть на довгий поводок;
під час проведення розвідки в незнайомій місцевості необхідно постійно підтримувати радіозв'язок (кожні 5 - 10 хвилин) між кінологічними розрахунками та старшим групи;
у гірських районах екіпірування доповнюється спеціальним альпіністським спорядженням, кінологи забезпечуються GPS-навігатором, радіостанцією або телефоном супутникового зв'язку, компасом, картою місцевості.
III. Організація забезпечення службових собак під час проведення пошуково-рятувальних робіт
3.1. Розміщення собак
3.1.1. Розміщення собак повинно забезпечити збереження їх високої працездатності на весь період перебування в районі проведення пошукових робіт.
3.1.2. У холодну пору року у разі тривалого перебування в районах проведення пошукових робіт службових собак розміщають у невеликих опалюваних наметах. Можливе короткочасне розміщення собак у стандартних контейнерах для їх перевезення, утеплених відповідним чином.
3.1.3. У теплу пору року (у разі відсутності запиленості) собак розміщують на відкритому повітрі під навісом або тентом таким чином, щоб односкатний дах під кутом близько 45 градусів було звернено у напрямку пануючого вітру (для укриття від вітру, сонця, дощу).
3.1.4. У лісі кінолог із собакою може улаштуватися і без намету. Для цього потрібно мати шматок брезенту (парусини або будь-якої іншої щільної тканини) розміром 3 х 3 м, із якого влаштовують односкатний навіс.
3.1.5. Необхідно виключити контакти собак із сторонніми людьми і тваринами, забезпечити їм спокійний відпочинок.
3.1.6. На час відпочинку собаки повинні бути захищені від атмосферних опадів, пилу, сильного вітру, екстремальних температур.
3.1.7. У разі необхідності поряд із собаками організовується чергування рятувальників-кінологів.
3.2. Спеціальне спорядження для собак
3.2.1. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт в особливих умовах (пошук у холодну та жарку погоду, в гірській місцевості тощо) разом із звичайним інвентарем для собак використовується спеціальний інвентар.
3.2.2. У районах із жарким кліматом необхідно на голову собаки надягати налобник білого кольору, частіше напувати, змочувати живіт і пахові області прохолодною водою.
3.2.3. Для захисту від проливного дощу та холоду використовують комбінезон (мал. 7). Для додаткового захисту тіла собаки у разі тривалого перебування в умовах різкого охолодження поза природними укриттями і при обмеженості рухів рекомендується застосовувати попону (мал. 8).
3.2.4. Закриваючи спину, грудну клітку і боки собаки, попона зменшує тепловіддачу і оберігає собаку від застуди. Кращим матеріалом для виготовлення попони є шерстяне сукно, покрите бавовняною тканиною.
( Див. текст )
Мал. 7. Комбінезон
( Див. текст )
Мал. 8. Попона
3.2.5. Спеціальне спорядження собаки може включати шлею стандартного зразка (мал. 9) з фіксуванням на застібках, що легко розчіплюються при зачепленні за перешкоду на шляху собаки. Наявність такої шлеї на собаці під час проведення пошуково-рятувальних робіт може дозволити потерпілому відчувати не такий сильний стрес при позначенні його собакою.
3.2.6. У деяких районах (гірська місцевість, великомасштабний завал техногенного характеру тощо) екіпірування доповнюється спеціальним альпіністським спорядженням для собак. Це спеціальна шлея, що служить своєрідним поясом, до якого в небезпечних місцях пошуково-рятувальних робіт пристібається страхуюча мотузка (мал. 10).
( Див. текст )
Мал. 9. Шлея стандартного зразка
( Див. текст )
Мал. 10. Спеціальна шлея
3.2.7. Під час тривалих пошуків на кам'яних брилах, битій цеглі, скельній, льодовій та іншій поверхні для захисту подушечок лап необхідно одягати захисні бахіли (мал. 11) із кевлара або іншого захисного матеріалу. Крім цього, необхідно мати два комплекти запасних бахіл.
( Див. текст )
Мал. 11. Захисні бахіли
3.3. Ветеринарне забезпечення собак
3.3.1. З метою визначення стану здоров'я службової собаки щодня здійснюється її огляд рятувальником-кінологом.
3.3.2. У разі залучення декількох кінологічних розрахунків та тривалого проведення пошукових робіт бажано залучати ветеринарного працівника, який повинен забезпечувати щоденний огляд собак, а в разі необхідності надати ветеринарну допомогу.
3.3.3. На місці проведення пошуково-рятувальних робіт ветеринарне забезпечення службових собак, які захворіли або зазнали травм, здійснюється штатним ветеринарним працівником, а в разі необхідності ветеринарним лікарем у найближчому ветеринарному закладі.
3.3.4. Ветеринарний працівник має право звільняти собаку від пошукових робіт за станом здоров'я, про що робиться спеціальний запис у книзі обліку хворих собак.
3.3.5. Для надання першої допомоги хворим собакам або таким, які отримали травму в районі проведення пошуково-рятувальних робіт, необхідно мати аптечку. В комплекті аптечки рекомендовано мати:
термометр, перев'язувальні матеріали;
одноразові шприци 2 і 5 мл по 5 шт.;
медикаменти: 3 % розчин перекису водню; будь-який антибіотик (цефтріаксон або амоксицилін); анальгін; протиалергійний препарат (супрастин або димедрол в ампулах); препарат для лікування піроплазмозу (азидин-вет, дімінакел, піростоп), у разі інфекційних захворювань - гамавіт, дексаметазон; новокаїн 0,5 % в ампулах; вода для ін'єкцій; активоване вугілля; присипка для ран.
3.3.6. Рятувальник-кінолог повинен знати способи надання першої ветеринарної допомоги і вміти надавати її собакам у разі виникнення у них травм і гострих хвороб.
| Директор Департаменту реагування на надзвичайні ситуації | Г.Б. Марченко |
( Текст взято з сайту ДСНС України http://www.mns.gov.ua )
