ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
| 01.10.2019 N 525/6/99-00-04-01-01-15/ІПК |
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.
У зверненні Товариство поінформувало, що має на балансі та використовує в процесі ведення господарської діяльності наступні автотранспортні засоби:
Авто KIA Cerato (на бензині);
Автонавантажувач марки Doosan G15S-5 (скраплений газ).
На заправку автомобіля Товариство витрачає в середньому 70 літрів бензину на місяць, відповідно заправляється лише на АЗС по мірі використання бензину на 10 - 15 літрів за одну заправку, тобто безпосередньо залишок бензину зберігається лише в баку автомобіля (в каністрах на Товаристві бензин не зберігається).
На заправкку автонавантажувача Товариство витрачає в середньому 1 - 2 балони (11 кг/балон) скрапленого газу на місяць, відповідно купуємо по 2 балони скрапленого газу: 1 на заправку, інший (зберігається на Товаристві) на заміну.
З урахуванням зазначеного вище, Товариство цікавить запитання:
1. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального: залишок бензину в баку автомобіля та один балон скрапленого газу на заміну?
Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон N 2628) внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико- хімічних характеристик.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону N 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.
Враховуючи викладене вище, Законом N 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом N 481 не передбачено.
Крім цього, пальне, що придбавається та заливається до паливного баку транспортного засобу не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки таке зберігання не передбачено Законом N 481.
Зважаючи на інформацію, зазначену в зверненні, Товариству для зберігання пального в газових балонах необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, відповідно до вимог Закону N 481.
Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.