Щодо вирощування та обігу тютюну

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ФОП на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства стосовно вирощування та обігу тютюну, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні ФОП повідомив, що перебуває на загальній системі оподаткування та планує вирощувати тютюн на власному господарстві та реалізовувати його тютюново-ферментаційним заводам.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить дати відповіді на такі запитання:

1. Чи повинен ФОП перебувати на загальній системі оподаткування?

2. Чи є платником акцизного податку ФОП і хто його сплачує, якщо ФОП постачає свою сировину тютюново-ферментаційним заводам?

3. Чи повинен ФОП мати ліцензію на вирощування тютюну, якщо він сушитиме свою сировину тютюну, чи це підпадає під післяурожайну діяльність?

4. Чи повинен ФОП, що вирощує тютюн, мати на це відповідну ліцензію, якщо він здійснюватиме: вирощування, сушіння, подрібнення тютюну після сушіння та реалізацію висушеного та подрібненого тютюну лише тютюново-ферментаційним заводам?

5. Чи повинен ФОП реалізовувати висушену та подрібнену сировину тютюну не тютюново-ферментаційним заводам, а суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на оптову/роздрібну торгівлю тютюновими виробами?

6. Які коди Класифікації видів економічної діяльності (далі - КВЕД) повинен додати собі ФОП, якщо він планує вирощування, сушіння та подрібнення тютюну та реалізацію цієї сировини тютюново-ферментаційним заводам?

7. Чи потрібен спеціальний дозвіл (не ліцензія, а саме дозвіл) на вирощування, сушіння і подрібнення власного тютюну для подальшої його реалізації тютюново-ферментаційним заводам? Якщо так, то хто його повинен надати?

8. Чи обов'язково потрібно ФОП укладати угоду про постачання подрібненого тютюну тютюново-ферментаційному заводу перед початком співпраці, чи це проводиться на розсуд обох контрагентів?

9. Чи є спеціальні вимоги, про те, які документи потрібно укласти та підписати тютюново-ферментаційному заводу або виробнику тютюнової продукції, який має ліцензію на її виробництво, з ФОП, який постачатиме їм власний подрібнений після сушіння тютюн? На підставі яких документів має здійснюватися дана співпраця? Чи факт купівлі-продажу має підтвердити лише проведений платіж компанією, яка має ліцензію на виробництво тютюнових виробів, на офіційний банківський рахунок ФОП та акт прийому/передачі сировини і цього буде достатньо?

Щодо питання 1

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Пунктом 291.4 статті 291 Кодексу визначено групи платників єдиного податку, на які поділяються суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пп. 3 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, зокрема фізичні особи - підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, перрі (без додання спирту) та столових вин).

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, тютюнова сировина, тютюнові відходи.

Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці, які здійснюють виробництво, продаж підакцизних товарів, зокрема тютюну та тютюнової сировини, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, а повинні перебувати на загальній системі оподаткування.

Щодо питання 2

Згідно із пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку (пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.28-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Згідно із п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку, зокрема, є особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини (пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Пунктом 213.1 статті 213 Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування акцизним податком, зокрема, є операції з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу);

реалізації виробниками та/або імпортерами, у тому числі в роздрібній торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 Кодексу, зокрема, у п. 215.3 ст. 215 Кодексу визначено коди згідно з УКТ ЗЕД тютюнової сировини, тютюнових відходів, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, які належать до підакцизних товарів, та ставки акцизного податку на такі товари.

Таким чином якщо ФОП, що займається вирощуванням тютюну, виробляє тютюнову сировину, такий ФОП відповідно до п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку як виробник підакцизної продукції.

Відповідно до пп. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Кодексу до операцій з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, зокрема, належить реалізація тютюнової сировини тютюново-ферментаційним заводам особами, які виробляють тютюнову сировину на митній території України; реалізація ферментованої (переробленої) тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів.

Отже, ФОП, який виробляє тютюнову сировину та реалізує її виключно тютюново-ферментаційним заводам, звільняється від оподаткування акцизним податком таких операцій.

Щодо питань 3 та 4

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

Відповідно до ст. 1 Закону №481 та пп. 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 Кодексу тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Згідно із ст. 1 Закону №481:

тютюнова сировина - цілі рослини тютюну чи його листки у природному стані або у вигляді сушених чи ферментованих листків, цілих чи з відділеною середньою жилкою, обрізаних чи необрізаних, роздавлених чи розрубаних, які відносяться до товарної позиції 2401 згідно з УКТ ЗЕД (включаючи відходи тютюнового листя, тютюновий пил) та призначені для промислової переробки;

сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі тютюновими виробами регулюється Законом №481.

Ліцензування вирощування тютюну Законом №481 не передбачено.

Відповідно до ст. 2 Закону №481 виробництво тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

При цьому згідно із розділом 4 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція - це продукція, процес перероблення якої завершено.

Отже, ФОП, що займається вирощуванням тютюну, його сушінням та подрібненням, реалізацією висушеного та подрібненого тютюну тютюново-ферментаційним заводам, не повинен отримувати ліцензію на виробництво, оптову/роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Разом з цим частиною десятою статті 2 Закону №481 встановлено, що виробництво, зокрема, тютюнових виробів та тютюнової сировини здійснюється за наявності місць зберігання, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Єдиний реєстр).

Виробництво та/або зберігання тютюнової сировини здійснюється за наявності місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру (частина одинадцята статті 2 Закону №481).

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону №481 виробництво та/або зберігання тютюнової сировини може здійснюватися лише:

суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів;

тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію (передачу) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт;

суб'єктами господарювання, які займаються вирощуванням тютюну.

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 2 Закону №481 внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання, зокрема, тютюнових виробів, тютюнової сировини, а/також для фізичних осіб - суб'єктів господарювання - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Також відповідно до статті 21 Закону №481 обладнання, зокрема, для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів (далі - Єдиний реєстр обладнання). Адміністратором та держателем Єдиного реєстру обладнання є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Статтею 1 Закону №481 визначено перелік обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, зокрема, автоматизовані машини (механізми), що призначені для:

підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини;

нарізання тютюнового листа для наступного використання у виробництві тютюнових виробів;

виробництва відновленого тютюну.

Щодо питання 5

Кодексом передбачено відповідальність за реалізацію тютюнової сировини суб'єктам господарювання, які не є виробниками тютюнових виробів та/або тютюново-ферментаційними заводами.

У разі реалізації тютюнової сировини суб'єктам господарювання, які не є виробниками тютюнових виробів та/або тютюново-ферментаційними заводами, із суб'єктів, що здійснили таку реалізацію, справляється штраф у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої тютюнової сировини. Реалізована таким чином сировина підлягає конфіскації та знищенню (п. 221.5 ст. 221 Кодексу).

Отже, ФОП не має права реалізовувати висушену та подрібнену сировину тютюну суб'єктам господарювання, які не є виробниками тютюнових виробів та/або тютюново-ферментаційними заводами, а лише мають ліцензію на оптову/роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Щодо питання 6

Відповідно до абзацу першого розділу 1 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

ФОП, який планує вирощування, сушіння, подрібнення тютюну та реалізацію цієї сировини тютюново-ферментаційним заводам, потрібно доповнити перелік своїх видів підприємницької діяльності такими кодами діяльності відповідно до КВЕД:

01.15 - вирощування тютюну;

46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Щодо питання 7

Отримання спеціального дозволу на вирощування, сушіння і подрібнення вирощеного ФОП тютюну для подальшої його реалізації тютюново-ферментаційним заводам Законом №481 та Кодексом не передбачено.

Разом з цим сорти тютюну для вирощування та окремі вимоги до висушеного та подрібненого тютюну можуть встановлюватись місцевими тютюново-ферментаційними заводами у погодженні з тютюновими фабриками.

Щодо питань 8 та 9

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво (господарська комерційна діяльність) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу).

Згідно із частиною першою статті 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу).

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (частина перша статті 713 Цивільного кодексу).

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 713 Цивільного кодексу).

Відповідно до частини першої статті 206 Цивільного кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частина друга статті 206 Цивільного кодексу).

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (частина третя статті 206 Цивільного кодексу).

Таким чином, враховуючи викладене вище, вид договору про постачання ФОП подрібненого тютюну тютюново-ферментаційному заводу та форма його укладання визначаються перед початком співпраці на розсуд обох контрагентів з урахуванням вимог Цивільного кодексу.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).