У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), Кримінальному кодексу України та чинним законам України окремих положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", Закону України "Про авторське право і суміжні права", Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності", наказу Міністерства освіти і науки України "Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft", Меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Представництвом Microsoft в країнах СНД, Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft
| м. Київ 3 червня 2004 року N 49-у/2004 | Справа N 2-42/2004 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни - суддя-доповідач
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), Кримінальному кодексу України та чинним законам України окремих положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", Закону України "Про авторське право і суміжні права", Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності", наказу Міністерства освіти і науки України "Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft", Меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Представництвом Microsoft в країнах СНД, Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft.
Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), Кримінальному кодексу України та чинним законам України окремих положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" в редакції Закону України від 10 липня 2003 року N 1098-IV (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 7, ст. 46), Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону України від 11 липня 2001 року N 2627-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 43, ст. 214), Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування" від 30 січня 2002 року N 85 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 5, ст. 188), Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності" в редакції від 17 травня 2002 року N 674 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1042), наказу Міністерства освіти і науки України "Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft" від 3 грудня 2001 року N 782, Меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Представництвом Microsoft в країнах СНД від 9 жовтня 2001 року, Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft від 28 жовтня 2003 року.
Невідповідність Конституції України та законам України окремих положень зазначених нормативно-правових актів народні депутати України аргументують тим, що всі вони суперечать Конституції України, зокрема, положенням статей 41, 42, 43, 54, 64, 68 та 15 (в частині гарантій економічної багатоманітності) з тієї причини, що "однозначно і на виключних засадах регламентують виробництво і розповсюдження програмного забезпечення лише за однією з кількох можливих моделей, - а саме моделлю "пропрієтарного" (комерційного) програмного забезпечення, - і водночас унеможливлюють будь-які альтернативні моделі виробництва і розповсюдження програмного забезпечення, наприклад, на основі Вільних ліцензій, які передають кінцевому користувачеві всі (або більшість) майнові права і значну частину авторських немайнових прав".
Як стверджує суб'єкт права на конституційне подання, прийняття вказаних нормативно-правових актів створило "прецедент технологічної залежності України від продукції одного монополістичного закордонного виробника", що суперечить Конституції України (статті 1, 3, 8, 15, 17), ставить під сумнів можливість повної реалізації положень її статей 21 (щодо рівності у правах), 22 (гарантування конституційних прав, недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав при прийнятті нових законів) і 34 (в контексті права на використання і поширення інформації).
1.1. Неконституційність окремих положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" народні депутати обгрунтовують тим, що:
- положення статті 3 про умови розповсюдження на території України примірників комп'ютерних програм, баз даних тощо, яке дозволяється лише за умови маркування контрольними марками, унеможливлює їх виконання "для виробників та розповсюджувачів "непропрієтарного" (зокрема - Вільного) програмного забезпечення";
- положення частини першої статті 4 щодо права на одержання контрольних марок створюють "небезпеку відмови виробникам Вільного програмного забезпечення у наданні контрольних марок, оскільки вони не є спеціалізованими експортерами, імпортерами або відтворювачами примірників", про які йдеться в цій статті;
- положення пункту "є" частини першої статті 5 (порядок одержання контрольних марок) про необхідність надання копій договору, за яким заявникові передаються майнові права авторів або права на використання комп'ютерних програм, баз даних тощо, "забороняє розповсюдження Вільного програмного забезпечення", оскільки фактично укладення таких договорів за "Вільними (Відкритими)" ліцензіями, адресованими невизначеному колу осіб на невизначеній території, - неунормоване;
1.2. Що стосується оспорювання Закону України "Про авторське право і суміжні права", то народні депутати України вважають, що положення абзацу другого частини другої статті 33 про визначення мінімальних ставок авторської винагороди та частини п'ятої цієї статті обмежують право кожного розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 Конституції України, оскільки "Вільне" (Відкрите) програмне забезпечення згідно з відповідними ліцензіями передається необмеженому колу осіб безкоштовно, що цим Законом забороняється".
1.3. Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування" всі проекти нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності підлягають обов'язковому погодженню центральними органами виконавчої влади з Міністерством освіти і науки України (частина друга статті 4). Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що це положення суперечить пункту 9 статті 116 Конституції України, за яким обов'язкове погодження нормативно-правових актів має бути "покладено не на якесь окреме міністерство", а на Кабінет Міністрів України.
1.4. Конституційність Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності" оспорюється народними депутатами України в частині надання державному інспектору з питань інтелектуальної власності певних функцій, що не узгоджується із законами України, які також регулюють повноваження цієї посадової особи. Крім того, у конституційному подані зазначається, що оскільки "Вільне програмне забезпечення" може не мати жодних ознак "ліцензійності", важливих для "пропрієтарного" програмного забезпечення, то державний інспектор з питань інтелектуальної власності перевірятиме будь-якого виробника "Вільного програмного забезпечення" на власний розсуд", що є порушенням чинної Конституції України (статті 19, 41).
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України на засіданні не прийняла ухвали ні про відкриття конституційного провадження у справі, ні про відмову у відкритті такого провадження.
3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
Народні депутати України, стверджуючи про неконституційність окремих положень законів України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", "Про авторське право і суміжні права", Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності", посилаються на те, що ці норми містять нерівні конкурентні умови для суб'єктів права інтелектуальної власності, звертаючи при цьому увагу на виробників та розповсюджувачів "Вільного (Відкритого)" програмного забезпечення, права яких вони вважають порушеними.
Проте чинне законодавство України з питань інтелектуальної власності не містить таких понять, як "Вільне програмне забезпечення", "Відкрите програмне забезпечення", "Відкриті стандарти", "Відкриті протоколи", "Закрите програмне забезпечення", "Закрита програма" та інших моделей виробництва, розповсюдження та використання програмного забезпечення, про які йдеться у конституційному поданні.
Відповідно до частини другої статті 54 Конституції України, глави 35 Цивільного кодексу України (статті 418, 421, 424 та інші), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, зазначені вище питання мають врегульовуватися законом. У червні 2003 року народні депутати України внесли до Верховної Ради України законопроект "Про використання Відкритих форматів даних та Вільного програмного забезпечення в державних установах і державному секторі господарства".
Вирішення питань, пов'язаних із законодавчим врегулюванням форм, видів програмного забезпечення, визначенням понять та порядку щодо їх виробництва, розповсюдження і використання, не віднесено до компетенції Конституційного Суду України.
Інших обгрунтувань щодо неконституційності положень наведених вище нормативних актів, крім посилань на порушення прав виробників, розповсюджувачів та користувачів щодо не визначених законодавством видів програмного забезпечення, суб'єкт права на конституційне подання не навів.
Оскільки в цій частині конституційне подання не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України", на підставі пункту 2 статті 45 цього Закону конституційне провадження у справі не може бути відкрито.
4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Таким чином, порушені у конституційному поданні питання щодо відповідності Конституції України конституційного окремих положень наказу Міністерства освіти і науки України "Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft", Меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Представництвом Microsoft в країнах СНД, Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft суперечать вимогам статті 150 Конституції України і згідно з пунктом 1 статті 13, статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належать до повноважень Конституційного Суду України.
Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що відповідно до пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 14, 39, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), Кримінальному кодексу України та чинним законам України окремих положень Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" в редакції Закону України від 10 липня 2003 року N 1098-IV, Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону України від 11 липня 2001 року N 2627-III, Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування" від 30 січня 2002 року N 85, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності" в редакції від 17 травня 2002 року N 674, наказу Міністерства освіти і науки України "Про заходи щодо локалізації та легалізації програмних продуктів Microsoft" від 3 грудня 2001 року N 782, Меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Представництвом Microsoft в країнах СНД від 9 жовтня 2001 року, Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та Корпорацією Microsoft від 28 жовтня 2003 року на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
