Єдине міжвідомче керівництво по організації та здійсненню державного моніторингу вод

3.4.3 Температуру води вимірюють джерельними (лінивими) термометрами із поділками 0,1-0,2 град. Термометр має бути забезпечений паспортом, у якому вказуються поправки. Номер термометра і поправка до нього заносяться до польової книжки.

3.5 Спостереження за хімічним складом та токсичністю підземних вод

3.5.1 Спостереження за станом підземних вод здійснюють згідно з документом [72]. Результати хімічного аналізу підземних вод повинні задовольняти нормам похибок вимірювань, що наведені у ГОСТ 27384 [28] та у МУ [50].

3.5.2 Точки спостереження, де відбираються проби води для вивчення хімічного складу, вибираються таким чином, щоб вони характеризували типові ділянки водоносного горизонту. У першу чергу такі точки спостереження визначаються на перетинах поперек шляху руху забруднюючих речовин або там, де є основні джерела забруднення.

3.5.3 При відборі проб води дотримуються вимог ГОСТ 2874 [27] та ГОСТ 2761 [26]. Періодичність відбору проб визначається швидкістю просування фронту забруднення. Відбори проб повинні проводитись не рідше одного разу на квартал з ближчих до зони забруднення свердловин і раз на півроку - з свердловин, більш віддалених від зони забруднення, а також 1 раз на місяць з свердловин, які вже знаходяться у зоні забруднення вод. Бажано, щоб проби відбирались у середині кварталу або півріччя. При різкій зміні гідрогеологічної обстановки (наприклад, у карстових районах) проби води можуть відбиратися 1 раз на місяць або частіше. У подальшому частота відбору проб повинна коригуватися в залежності від результатів хімічних аналізів раніше відібраних проб.

3.5.4 Відбір проб води із кожної точки спостережень (свердловина, шурф, колодязь) повинен проводитись з тієї самої попередньо встановленої глибини (віддається перевага в інтервалі установки фільтра або в межах водоприймальної частини водозбору). При цьому вода відбирається після попередньої ретельної очистки свердловин і відкачки для вилучення води, що застоялася, і прокачки фільтра. Об'єм води, що відкачується, повинен перевищувати 1,5-2,0 об'ємів стовпа води у свердловині. Тільки в окремих випадках дозволяється відбір проб з непрокачаних свердловин: якщо вони пробурені на водоносні горизонти з високою швидкістю фільтрації (тріщинувато-карстові породи, гравійно-галечні відклади).

3.5.5 Проби води з свердловин відбираються за допомогою пробовідбірників. Якщо з яких-небудь технічних причин це зробити неможливо, дозволяється відбір проб в точках виливання води при відкачці. Це стосується і діючих експлуатаційних свердловин на воду, якщо вони входять до режимної мережі. Відбір проб із свердловин зі самовиливом та джерел виконується безпосередньо з свердловини і її джерела.

3.5.6 При відборі проби води на хімічний аналіз безпосередньо з джерела визначаються нестійкі та леткі компоненти або проводиться їх консервація згідно з вимогами додатку 3.

3.5.7 Вибір контрольованих показників здійснюється з урахуванням вимог ДСанПін [54].

3.5.8 Визначення токсичності підземних вод виконується за методиками біотестування ракоподібних [43] та на бактеріях [46]; генотоксичності - за методикою [56].

У розділі встановлюються технічні вимоги щодо організації і здійснення спостережень загального та кризового моніторингу в зонах меліорації земель і підтоплення сільських населених пунктів, який у межах своїх повноважень здійснює Держводгосп.

4.1 Ґрунтові води

4.1.1 Спостереження за ґрунтовими водами загального моніторингу включають спостереження на зрошуваних, осушуваних і прилеглих до них землях, на еталонних осушувальних системах та в сільських населених пунктах у зоні впливу меліоративних систем. До складу спостережень входять спостереження за режимом рівнів, мінералізацією і хімічним складом ґрунтових вод.

Спостереження здійснюються на стаціонарних точках гідрорежимної мережі за встановленими методиками. Щільність точок спостережень встановлюється залежно від місцевих умов та мінералізації ґрунтових вод і повинна відповідати ВБН 33.5.5-01-97 [30].

Відбір проб на якість ґрунтових та підземних вод здійснюється:

- на зрошуваних угіддях - двічі на рік (на початок вегетаційного та кінець поливного періодів);

- на осушуваних угіддях - двічі на рік (на передпосівний та середину вегетаційного періодів);

- на еталонних осушувальних системах - 4 рази на рік (по сезонах року).

Результати спостережень надаються у складі інформації про меліоративний стан земель.

4.1.2 Спостереження за режимом ґрунтових вод кризового моніторингу включають спостереження на підтоплених меліоративних і богарних землях та в підтоплених сільських населених пунктах. Критерії віднесення земель до підтоплених територій наведено у таблицях 1, 2 додатку 4.

Спостереження за рівнями ґрунтових вод на зрошуваних, осушуваних і прилеглих до них землях в сільських населених пунктах в зоні впливу меліоративних систем здійснюються на стаціонарній та тимчасовій мережі спостережень, розташування якої регламентовано ВБН 33-5.5-01.97 [30] та посібником до цього документа. Щільність точок спостережень встановлюється залежно від місцевих умов, але при несталому режимі не повинна бути меншою ніж 1 точка на 250 га. В місцях можливого впливу промислових та природних об'єктів на рівні ґрунтових вод на меліорованих землях гідрогеологічні створи повинні розташовуватись з урахуванням його впливу. До складу спостережень за рівнями ґрунтових вод входять:

- безпосередньо спостереження за рівнями ґрунтових вод на зрошуваних та прилеглих до них незрошуваних землях і в сільських населених пунктах у зоні впливу меліоративних систем;

- спостереження за рівневим режимом напірних водоносних горизонтів, з якими можуть бути гідравлічне пов'язані ґрунтові води.

Спостереження за рівнями ґрунтових вод на зрошуваних і прилеглих до них землях з глибинами залягання ґрунтових вод до 1,5 м, в сільських населених пунктах з глибинами залягання ґрунтових вод до 2,5 м та на еталонних осушувальних системах проводяться в теплий період року шість разів на місяць (5, 10, 15, 20, 25 та 30 числа кожного місяця), в холодний період року - три рази на місяць (10, 20 та 30 числа кожного місяця). Спостереження за рівнями ґрунтових вод на зрошуваних і прилеглих до них землях з глибинами залягання рівнів ґрунтових вод більше 1,5 м та на нееталонних осушувальних системах проводять один раз на місяць в теплий період року. На ділянках, захищених вертикальним дренажем, спостереження за рівнями ґрунтових вод проводяться шість разів на місяць (5, 10, 15, 20, 25 та 30 числа кожного місяця) протягом року. Залежно від гідрогеологічних параметрів дренованої території періодичність замірів може бути зменшена або збільшена. Зміна періодичності замірів обґрунтовується.

Інформація про рівні ґрунтових вод на підтоплених зрошуваних і прилеглих до них територіях та в підтоплених сільських населених пунктах в зоні впливу меліоративних систем надається за станом на 1 жовтня.

4.2 Поливні води

Інформація про якість поливних вод надається на початок поливного (станом на 30 квітня) і кінець поливного (станом на 15 вересня) періодів.

Спостереження за якістю поливних вод включають спостереження на зрошувальних каналах меліоративних систем та безпосередньо в джерелах зрошення.

Оцінка якості поливних вод виконується відповідно до ДСТУ 2730 [13], ВНД 33-5.5-02-97 [31] та ВНД 33.3.3.01-98 [32].

До складу спостережень за якістю поливних вод входять спостереження за їх мінералізацією та хімічним складом. Повинні також проводитись спостереження за бактеріологічними показниками, особливо патогенними бактеріями, вірусами і гельмінтами, які протягом багатьох років зберігаються в ґрунті та являють епідемічну небезпеку для сільськогосподарських працівників.

Відбір проб води для визначення якості поливних вод здійснюється на стаціонарних точках спостережень (гідропостах) за встановленими методиками.

Обов'язковими в мережі спостережень повинні бути точки:

- на магістральних каналах державних меліоративних систем в місцях їх головних водозаборів;

- на водозаборах господарських і міжгосподарських зрошувальних систем магістральних каналів державних меліоративних систем.

У разі неможливості відбору проб води із зрошувальних каналів на зазначені в пункті 4.1.1 періоди (канали не заповнено водою або інші причини), проби відбираються в зазначені строки безпосередньо з джерела зрошення.

4.3 Дренажні та скидні води

Інформація про якість дренажних та скидних вод надається за узагальненими даними спостережень протягом року (для гумідної зони лише по еталонних осушувальних системах).

Спостереження за якістю дренажних та скидних вод включають спостереження на дренажних колекторах та скидних каналах меліоративних та дренажних систем.

Відбір проб дренажних та скидних вод проводиться не менше як 4 рази на рік: в березні-квітні, червні, серпні та листопаді.

До складу спостережень за якістю дренажних та скидних вод входять спостереження за їх мінералізацією та хімічним складом.

Відбір проб води для визначення якості дренажних та скидних вод здійснюється на стаціонарних точках спостережень.

Розташування стаціонарних точок спостережень визначається залежно від конкретних природних та техногенних умов регіону.

Обов'язковими в мережі спостережень повинні бути точки:

- на дренажних та скидних каналах і колекторах в місцях їх кінцевих скидів у водоприймачі;

- точках скидання дренажних та скидних вод із господарських і міжгосподарських дренажних та зрошувальних систем у державні дренажні та скидні колектори.

Цей розділ встановлює технічні вимоги щодо моніторингу джерел забруднення вод, який здійснюють Мінекоресурсів, Держбуд та водокористувачі, які зобов'язані вести спостереження за якістю і кількістю скинутої у водні об'єкти води відповідно до Правил охорони поверхневих вод, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. N 465 [11].

5.1 Джерела забруднення вод включають: зворотні води, аварійні скиди рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин в межах акваторій і дампінг відходів, води поверхневого стоку зі сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ у підземні водоносні горизонти, масовий розвиток синьозелених водоростей, надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела негативного впливу на стан водних об'єктів, за якими здійснюють спостереження.

5.2 Організація спостережень, включаючи розташування пунктів контролю і склад показників, що підлягають контролю, повинні відповідати КНД 211.1.2.008 [38], постанові Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. N 1100 [7], постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. N 465 [11].

Водокористувачі зобов'язані здійснювати спостереження за кількісними і якісними показниками зворотних вод в місцях їх скидання у водні об'єкти та природних вод вище і нижче випуску зворотних вод. Контрольний створ визначається: залежно від конкретних умов, але не нижче 500 м від місця скидання зворотних вод на ділянках водних об'єктів, які використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб, на відстані одного кілометра вище від найближчого за течією пункту водокористування, а на водоймах акваторії - в радіусі одного кілометра від пункту водокористування.

Конкретні місця та періодичність відбору проб встановлюються водокористувачами за погодженням з держуправліннями Мінекоресурсів.

5.3 Для моніторингу джерел забруднення вод встановлюється перелік показників, які є обов'язковими для спостережень за будь-якими джерелами забруднення. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. N 1100 [7], перелік обов'язкових показників є таким:

Розчинений кисень

Завислі речовини

Мінералізація води (сухий залишок)

Сульфати

Хлориди

Азот амонійний

Нітрати

Нітрити

Фосфати

Нафтопродукти

Хімічне споживання кисню (ХСК)

Рівень токсичності води (на основі біотестування)

Показники бактеріологічного забруднення води

Рівень радіоактивності води

Водневий показник (pH)

Температура.

З цих 17 показників контролю можуть бути виключені лише ті, які мають значення істотно менше, ніж ГДК протягом усього періоду спостережень.

Перелік контрольованих показників може бути доповнений з урахуванням особливостей місцевих умов за пропозицією Держуправління Мінекоресурсів та місцевих органів Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

5.4 На випусках стічних вод підприємств з підвищеним ризиком виникнення аварій та залпових скидів, які можуть призвести до високого або екстремально високого забруднення вод (критерії ВЗ і ЕВЗ наведені у додатку 2), водокористувачі повинні створювати автоматизовані системи контролю стічних вод згідно з ДСТУ 3832 [16].

5.5 Порядок пробовідбору, періодичність, місце відбору проби, спосіб пробовідбору, види проб, загальні вимоги до консервації та транспортування проб регламентовано КНД 211.1.0.009 [37]. Методи консервування і зберігання проб повинні відповідати вимогам додатку 3.

5.6 Визначення хімічних показників у зворотних водах здійснюється за атестованими методиками.

5.7 Визначення токсичності проб зворотних вод виконується за методикою біотестування [41] або [42]. Для оперативного контролю токсичності зворотних вод застосовується методика біотестування [46].

6.1 Організація радіаційного моніторингу вод

6.1.1 Об'єктами радіаційного моніторингу є:

- поверхневі, підземні, морські води;

- потенційні джерела радіоактивного забруднення вод (води підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які видобувають, виробляють, використовують радіоактивні речовини/матеріали або переробляють/захоронюють радіоактивні відходи).

6.1.2 Повна програма радіаційного моніторингу передбачує спостереження за вмістом радіоактивних речовин у воді водних об'єктів, донних відкладах та гідробіонтах.

Радіаційний моніторинг вод забезпечується відбором та аналізом проб на вміст у них радіонуклідів. У багатьох ситуаціях найбільш репрезентативним є контроль радіонуклідів цезія-137 і стронція-90, сумарної бета-активності.

Радіаційний моніторинг вод здійснюють з урахуванням вимог санітарних правил протирадіаційного захисту [71]. Номенклатуру параметрів, які контролюються у пунктах захоронення радіоактивних відходів, наведено в ГОСТ 12.1.048 [19]

6.1.3 Частота відбору проб залежить від режиму скидання стічних вод, їх питомої активності, стабільності їхнього радіонуклідного складу.

6.1.4 Проби відбирають безпосередньо у точці скиду, у кількох нижче за течією пунктах з поступовим віддаленням від точки скиду і в контрольній точці вище місця скиду.

6.1.5 Проби відбирають одномоментні або середні. Середні проби беруть кожні 20-30 хвилин однаковими порціями. Потім зливають їх в одну посудину. Для запобігання сорбції радіонуклідів на стінках посудини пробу слід підкислити, додавши 3-4 мл концентрованої азотної кислоти на 1 літр води.

6.2 Радіаційний моніторинг поверхневих та морських вод

6.2.1 На водотоках при наявності локального джерела забруднення встановлюють не менше двох створів спостережень (пунктів відбору проб):

- фоновий створ встановлюється вище джерела забруднення;

- контрольний створ встановлюється нижче джерела забруднення.

Створи розташовані нижче основного контрольного створу, можуть використовувати для оцінки інтенсивності процесів природного самоочищення водотоку.

6.2.2 На водотоках за умов відсутності безпосереднього впливу локальних джерел забруднення встановлюють один створ спостережень якомога ближче до гирла, в місцях поблизу перетину державного кордону, на передгребельних ділянках.

6.2.3 На водоймах при наявності локального джерела забруднення створи спостереження встановлюють з обов'язковим урахуванням умов водообміну водойм:

- на водоймах з інтенсивним водообміном (понад 5,0 по ГОСТ 17.1.1.02 [20]) розташування створів аналогічне їх розміщенню на водотоці: один створ встановлюють вище джерела забруднення, інші (не менше двох) нижче джерела забруднення.

- на водоймах з помірним (від 0,1 до 5,0) і уповільненим (до 0,1) водообміном один створ встановлюють в незабрудненій частині водойми, другий суміщають зі створом скиду стічних вод, інші розташовують паралельно йому по обидві сторони.

6.2.4 За умов відсутності безпосереднього впливу локальних джерел забруднення в замкнених (непроточних) водоймах потрібно відбирати одну усереднену по створах і вертикалях пробу води для визначення середньої по водоймі концентрації сумарної бета-активності. На проточних водоймах створи спостережень встановлюють у гирлах рік, які в них впадають, і перед витоком головної ріки з водойми.

6.2.5 Відбір проб у водотоках рекомендується за такою схемою. При ширині річки менше 100 м проби відбирають на відстані 1-2 м від кожного берега і посередині. На більш широких річках проби беруть також біля берегів і приблизно через кожні 100 м. Якщо глибина річки не перевищує 3 м, проби відбирають тільки поверхневі, тобто на глибині 0,3-0,5 м. На більш глибоких річках відбирають проби на різних глибинах з інтервалом не менше 2 м по вертикалі. Не слід брати проби в застійних місцях, перед греблями тощо.

6.2.6 Наближена оцінка стану радіоактивного забруднення водного об'єкта гамма-випромінюючими РН може бути виконана за результатами наземних маршрутних дозиметричних обстежень вздовж берегової лінії. Маршрут зйомки має проходити по незатопленій смузі узбережжя.

6.2.7 Визначення стану радіоактивного забруднення донних відкладів на водних об'єктах виконуються на ділянках з уповільненою течією за умов, що сприяють максимальному накопиченню відкладів. Перед відбором проб доцільно провести дистанційне визначення рівнів потужності дози гамма-випромінювання на обраній ділянці дна у 3-10 точках, шляхом застосування герметичних зондів типу СРП-68 та СРП-88"Н" (або їх аналогів) а також у 5-7 точках на заплаві, що безпосередньо прилягає до водного об'єкта. Обрані засоби пробовідбору мають повністю відповідати меті досліджень.

Проби донних відкладів розташовують у подвоєні поліетиленові пакети, куди вкладають інформацію про місце відбору проб, дату, значення потужності експозиційної дози в точках відбору, а також про товщу шару відкладів, з яких відбиралися проби.

6.3 Радіаційний контроль підземних вод

6.3.1 Забруднення підземних вод радіоактивними речовинами обумовлено витіканням радіоактивних розчинів та стічних вод з підземних комунікацій підприємств, які використовують радіонукліди, при порушенні правил спорудження чи експлуатації могильників радіоактивних відходів, фільтрацією з технічних водоймищ АЕС та іншим.

6.3.2 Контроль за чистотою підземних вод здійснюють за допомогою аналізів проб, узятих із спостережних свердловин, а при наявності гамма-випромінюючих ізотопів - проведенням замірів гамма-випромінювання безпосередньо у створах цих свердловин.

6.3.3 Свердловини необхідно бурити нижче цих споруд у напрямі руху підземних вод і розкривати ними водоносний горизонт при невеликій потужності (менше 10 м) або лише його верхню частину на глибину 5-10 м від найнижчого рівня ґрунтових вод, якщо цей горизонт має велику потужність.

6.3.4 Проби беруть у різні сезони року, але не менше 4 разів на рік. Перед узяттям проби вимірюють рівень води у свердловині, а потім з неї відкачують 2-3 об'єми води. Після відкачування пробу беруть спеціальним стаканом з нержавіючої сталі (бажано окремим для кожної свердловини). Об'єм проби повинен забезпечити проведення радіометричних вимірювань, радіохімічного і хімічного аналізів води.

6.4 Моніторинг потенційних джерел радіоактивного забруднення вод

6.4.1 Вимоги щодо відбору проб стічних вод для виконання аналізу на вміст радіонуклідів, щодо програми, місця, методу та засобів відбору проб, позначення, зберігання та підготовки до аналізу регламентовано ОСТ 95 10437 [29].

6.4.2 Програми радіаційного моніторингу для об'єктів радіаційної небезпеки повинні розроблятися проектною організацією у складі технічного проекту об'єкта і виділятися у самостійний розділ, у якому визначаються пункти спостережень, вид, склад показників і періодичність спостережень, перелік дозиметричних радіометричних та спектрометричних приладів, набір необхідних приміщень, штат персоналу, що здійснює моніторинг, порядок проведення вимірювань та інтерпретації результатів.

6.4.3 Моніторинг джерел радіаційної небезпеки на промисловому майданчику, в межах зони санітарної охорони і на водних об'єктах в зоні спостереження здійснює штатна служба радіаційної безпеки об'єкта; на водних об'єктах - організації Мінекоресурсів в межах власних повноважень, на водозаборах - санітарно-епідеміологічна служба МОЗ і підрозділи Держводгоспу.

6.4.4 На промисловому майданчику і в межах зони санітарної охорони повинні контролюватись такі показники: потужність дози випромінювання від джерела, щільність потоку часток від джерела, радіоактивність рідких відходів та скидів у водні об'єкти.

6.4.5 В зоні спостереження штатні служби радіаційної безпеки повинні здійснювати спостереження за потужністю дози гамма-випромінювання на місцевості та станом радіоактивного забруднення водних об'єктів (визначення вмісту забруднюючих радіоактивних речовин).

6.4.6 Для всіх об'єктів, що є джерелами радіаційної безпеки, служби суб'єктів ДМВ визначають сумарну радіоактивність у зворотних водах і в зоні їх впливу.

6.5 Радіаційний моніторинг за умов надзвичайних ситуацій

6.5.1 Режими радіаційного моніторингу, що здійснюється навколо небезпечних підприємств, поділяються на:

- нормальні - при експлуатації підприємств у штатному режимі відповідно до проекту і регламентом, що приписаний без порушень норм безпеки;

- аварійні - при відхиленні від штатних ситуацій;

- спеціальні - при виникненні або загрозі виникнення катастрофічних подій.

6.5.2 Аварійний режим здійснюється залежно від тяжкості (бальності) аварії, що відбулася або очікується. В цьому режимі частота відбору проб збільшується у 2-4 рази в порівнянні з нормальним режимом.

6.5.3 Спеціальний режим реалізується за спеціальними програмами, які можуть істотно розширити об'єм та вміст моніторингу, включаючи додатково:

- усі або основні водозабори, які використовують для централізованого постачання господарсько-питною водою, а також мінеральною та термальною водою, що використовується для бальнеологічних і інших цілей;

- зони живлення підземних вод і можливого перетікання в них поверхневих вод або вод, що інфільтруються крізь зону аерації;

- вибірково водопункти розосередженого водопостачання (колодязі, свердловини, джерела);

- водопроявлення і водопункти.

6.5.4 Організація міжвідомчих спостережень та взаємодії по веденню радіаційного моніторингу, а також склад спостережень та методичне забезпечення радіаційного моніторингу вод у спеціальному та аварійному режимах здійснюється відповідно до настанов суб'єктам радіаційного моніторингу в умовах радіаційних аварій.

7.1 Одержані у результаті аналізу проб води дані після їх перевірки у лабораторіях, що здійснювали аналіз, заносять у спеціально встановлену нормативними документами ДМВ форму, пристосовану для вводу у комп'ютер.

Первинні дані безстрокове зберігаються в місці їх отримання.

7.2 Перевірка вірогідності даних спостережень є обов'язковою процедурою, яка повинна здійснюватись усіма службами (підрозділами) до передачі цих даних користувачам і введення їх у комп'ютер. Перевірці вірогідності підлягають усі цифрові дані. Основною метою перевірки вірогідності даних спостережень є перевірка відповідності вимогам ГОСТ 27384 [28] та інших нормативних документів згідно з пунктом 1.5.7.

7.3 Право володіння, користування і розпорядження інформацією, одержаною під час здійснення ДМВ, регламентується законодавством.

Інформація ДМВ поділяється на інформацію загального користування та спеціалізовану інформацію.

Переліки інформації загального користування та спеціалізованої інформації розглядаються Міжвідомчою комісією з питань моніторингу довкілля та встановлюються суб'єктами ДМВ, крім організацій гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів, для якого ці переліки встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1998 р. N 1724 [10].

7.4 У кожному суб'єкті ДМВ розробляється система заходів щодо відвернення надання недостовірних даних.

7.5 Первинні дані, одержані в результаті спостережень, використовуються для обробки з метою отримання такої результуючої інформації:

- узагальнених за певний проміжок часу або на певній просторовій одиниці даних;

- індексів і комплексних показників, одержаних внаслідок узагальнення первинних даних за множиною параметрів;

- оцінок стану вод;

- прогнозів стану вод і його змін;

- науково обґрунтованих рекомендацій, необхідних для прийняття рішень.

7.6 Узагальнення первинних даних здійснюють щомісячно для показників, що визначаються частіше ніж один раз на місяць, або щорічно для усіх інших показників. Узагальнена інформація повинна включати мінімальне, максимальне та середнє значення даних спостережень і їх кількість за певний проміжок часу, а також комплексні показники (індекси якості води, коефіцієнти забрудненості тощо), окремих показників складу і властивостей води у пункті спостережень з встановленими нормами якості води. Перелік документів, що встановлює норми якості води, наведено у пунктах 1.5.3.

Узагальнена оцінка рівня забрудненості водних об'єктів здійснюється відносно встановлених норм якості води відповідно до Рекомендацій [65].

Екологічна оцінка якості вод суші та естуаріїв здійснюється відповідно до Методики [57].

7.8 Гідрологічні прогнози складаються на підставі нормативного документу [66]. Він є обов'язковим для організацій гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів та рекомендований для усіх інших суб'єктів ДМВ, які можуть розробляти прогнози стану водних об'єктів на підставі інших моделей та методик, що відповідають вимогам пункту 7.9.

7.9 Розрахункову інформацію ДМВ (узагальнені дані, оцінки, прогнози та рекомендації) для прийняття рішень у галузі використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії та відтворення водних ресурсів одержують на підставі атестованих математичних моделей та зареєстрованих розрахункових методик.

7.10 Інформація ДМВ обробляється за допомогою сертифікованої програмної продукції (програмних засобів та комп'ютерних технологій), яка повинна забезпечити можливість порівняння інформації усіх суб'єктів ДМВ.

Ведення класифікаторів водних об'єктів щодо створів і пунктів спостережень, джерел забруднень і показників складу та властивостей води здійснюють:

- Мінекоресурсів - класифікатори створів та пунктів спостережень, гідрологічних показників і показників складу та властивостей води; джерел забруднення, показників водних екосистем; свердловин, шурфів, колодязів та інших об'єктів для спостережень за підземними водами;

- МОЗ - класифікатори бактеріологічних, вірусологічних визначень;

- Держводгосп - класифікатори водних об'єктів, показників переформування берегів і підтоплення територій.

7.11 Результуюча інформація, вказана у пункті 7.5, подається органам державного управління для прийняття рішень, пов'язаних зі станом водного фонду України в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 ( 815-96-п) [6]:

- на національному рівні - Кабінету Міністрів України;

- на регіональному рівні - Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;

- на локальному рівні - місцевим органам державної влади та керівникам об'єктів, на яких здійснюється моніторинг вод.

7.12 Суб'єкти ДМВ здійснюють обмін інформацією на національному рівні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 [6].

7.13 На регіональному рівні інформація суб'єктів ДМВ подається до органів Мінекоресурсів на місцях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 [6] за таким порядком:

- дані спостережень за фізичними та хімічними показниками поверхневих вод - щомісячно; поверхневих, підземних та морських вод за минулий рік - до 15 березня наступного року згідно з встановленими формами;

- узагальнені дані, оцінки і прогнози стану, науково обґрунтовані рекомендації для поверхневих, підземних та морських вод за минулий рік - до 15 березня наступного року.

Органи суб'єктів ДМВ на місцях щорічно подають органам Мінекоресурсів на місцях свої оцінки стану вод та прогнози їх змін, а також рекомендації, необхідні для прийняття рішень.

7.14 На локальному рівні порядок і терміни передачі даних спостережень встановлюють за узгодженням між організаціями, що здійснюють спостереження за забрудненням вод в пунктах ДМВ, з урахуванням вимог суб'єктів ДМВ.

7.15 Форми подання результатів спостереження та обміну інформацією між суб'єктами ДМВ регламентуються спеціальними нормативними документами, які розробляються базовою науковою установою Мінекоресурсів та затверджуються Міжвідомчою комісією з питань моніторингу довкілля відповідно до постанови КМУ від 30 березня 1998 р. N 391 [8].

Кінцевою метою такої роботи повинна бути розробка єдиного регламенту обміну інформацією між суб'єктами ДМВ.

7.16 Суб'єкти ДМВ розробляють відомчі програми спостережень національного, регіонального і локального рівня, що в них визначаються показники і режими спостережень по кожному пункту мережі спостережень для водних об'єктів та джерел забруднення вод.

7.17 Для здійснення ДМВ розробляються територіальні (національні, регіональні, локальні) та відомчі програми моніторингу вод, в яких визначаються показники і режими спостережень для водних об'єктів та джерел забруднення вод, регламенти передачі, оброблення та використання інформації. Національні, регіональні і локальні програми моніторингу розробляють спільно усі суб'єкти ДМВ відповідного рівня на основі відомчих програм моніторингу. Координує цю розробку Мінекоресурсів та його органи на місцях. Науково-методичне забезпечення розробки програм моніторингу здійснює базова наукова установа Мінекоресурсів.

Програми моніторингу вод коригуються в міру потреби Міжвідомчою комісією з питань моніторингу довкілля.

7.18 Суб'єкти державного моніторингу вод повинні здійснювати заходи щодо впровадження сучасних інформаційних технологій, створення баз і банків даних, інформаційних систем, національного, регіональних та локальних центрів моніторингу вод.

8.1 Загальні положення

8.1.1 Розділ встановлює порядок дій служб (підрозділів), що здійснюють ДМВ при виникненні (загрозі виникнення) НЕС на водних об'єктах, у випадках екстремально високого забруднення вод, а також при систематичних спостереженнях за екологічно небезпечними об'єктами.

Документами, що регламентують проблеми надзвичайних ситуацій, є Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" [4] та постанова Кабінету Міністрів від 3 серпня 1998 р. N 1198 [9]. Визначення терміну "надзвичайна екологічна ситуація" наведено у підрозділі 1.3. Критерії екстремально високого забруднення вод наведено в додатку 2.

8.1.2 Мінекоресурсів разом з МНС за погодженням із іншими суб'єктами державного моніторингу вод встановлює спеціальні регламенти спостереження за екологічно небезпечними об'єктами, критерії визначення і втручання у разі виникнення або загрози виникнення НЕС на водних об'єктах.

8.1.3 Попередження про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, оцінювання їх розвитку покладаються на:

- організації гідрометеорологічної служби Мінекоресурсів - метеорологічні, гідрологічні явища;

- геологічні територіальні організації Мінекоресурсів - екзогенні та ендогенні геологічні процеси.

8.1.4 Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадяни, які мають об'єктивну інформацію про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, повинні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 [8] негайно надавати її органам МНС і Мінекоресурсів.

8.2 Цілі кризового моніторингу вод та управління ним

Цілями кризового моніторингу вод є забезпечення інформацією про стан вод координуючих органів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації організацій, які зв'язані з цією системою.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

на загальнодержавному рівні:

- Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

- Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

- в окремих випадках для ліквідації НЕС та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова комісія;

на регіональному рівні:

- комісії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

на місцевому рівні:

- комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

на об'єктовому рівні:

- комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта.

8.3 Порядок взаємодії організацій при запобіганні виникненню НЕС

8.3.1 Підрозділи Мінекоресурсів визначають переліки екологічно небезпечних об'єктів. Загальнодержавний Перелік [61] затверджено Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища. Переліки екологічно небезпечних об'єктів для територій Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя затверджують головні державні інспектори відповідних територій. Вказані Переліки після їх затвердження подаються до центральних та місцевих органів інших суб'єктів ДМВ по їх окремих запитах.

8.3.2 Комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню ПЕС, розробляється як відповідними службами самих екологічно небезпечних об'єктів, так і органами місцевого самоврядування. Ці заходи проводяться завчасно і спрямовані на максимально можливе зменшення ризику виникнення ПЕС, а також на збереження здоров'я людей, зниження розмірів збитків навколишнього природного середовища та матеріальних збитків у разі їх виникнення.

8.3.3 Для об'єктів і споруд, які є аварійно небезпечними (нафто- та продуктопроводи, нафто- та продуктосховища, накопичувачі стічних вод, каналізаційні колектори та очисні споруди, судна та інші плавучі засоби, нафтові свердловини, бурові платформи), повинні бути розроблені і впроваджені протиаварійні заходи, у тому числі плани ліквідації наслідків можливих аварій, перелік споруд і територій, які підлягають особливому захисту від забруднення (водозабори, пляжі тощо), порядок дій у разі виникнення аварійних ситуацій, перелік необхідних технічних засобів, способів збирання та видалення забруднюючих речовин, а також режим водокористування у разі аварійного забруднення водного об'єкта.

Плани ліквідації наслідків можливих аварій погоджуються із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

8.4 Інформування при виникненні надзвичайних екологічних ситуацій

8.4.1 У випадку аварії чи іншого інциденту на об'єктах, у тому числі у військових частинах, що призвело до виникнення екстремально високого забруднення вод, керівник об'єкта, установи, організації, командир частини (корабля) негайно приступає до ліквідації НЕС та її наслідків, інформує вищий орган та одночасно повідомляє про аварію місцеві органи МНС, Мінекоресурсів та органи державної адміністрації за місцем дислокації об'єкта або частини (корабля).

8.4.2 При НЕС, що призвели або можуть призвести до загибелі людей та значних матеріальних втрат, інформація про аварійне забруднення вод є екстреною і повинна згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 [6] негайно надаватися суб'єктами ДМВ до МНС, Мінекоресурсів, МОЗ та їх органам на місцях.

8.4.3 У разі екстремально високого забруднення вод, що безпосередньо не викликає порушення нормальних умов життя і діяльності людей, уся інформація про ці випадки є першочерговою і має терміново надаватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 [6] суб'єктами ДМВ органам Мінекоресурсів.

8.4.4 Інформація про виникненні НЕС або екстремально високого забруднення вод суб'єкти ДМВ надають за формою, наведеною у додатку 5.

8.4.5 При розслідуванні держуправління Мінекоресурсів та МНС вживають комплекс заходів щодо забезпечення всебічного розгляду, вивчення обставин, аналізу фактів з використанням експертних систем для ідентифікації винуватців екстремально високого забруднення, виробляють рекомендації щодо запобігання можливості виникнення аналогічних ситуацій у майбутньому.

8.4.6 Повідомлення про НЕС з результатами її розслідування подаються держуправліннями Мінекоресурсів в Держекоінспекцію. Узагальнення та аналіз повідомлень здійснює Держекоінспекція Мінекоресурсів.

8.5 Організація і здійснення спостережень кризового моніторингу вод

8.5.1 Кризовий моніторинг водних об'єктів здійснюється шляхом систематичних і додаткових спостережень у зонах впливу можливих аварій та стихійного лиха, а у разі виникнення НЕС - також на тимчасовій мережі спостережень.

Рівень забрудненості вод окремими забруднюючими речовинами оцінюють шляхом порівняння їх вмісту з ГДК та з критеріями визначення ВЗ і ЕВЗ, що наведені у додатку 2, а також сукупно по усіх контрольованих параметрах - значеннях коефіцієнта забрудненості згідно з Рекомендаціями [65].

8.5.2 В зоні впливу кожного екологічно небезпечного об'єкта встановлюються пункти контролю найвищої категорійності, спостереження в яких здійснюються з найбільшою частотою за усіма показниками, що можуть спричинити НЕС. У цій зоні доцільно створювати автоматизовані системи контролю якості поверхневих вод згідно з ДСТУ 3831 [15].

8.5.3 На кожному екологічно небезпечному об'єкті створюється відповідна система контролю стічних вод і оповіщення, що забезпечує оперативні спостереження на території об'єкта та негайну сигналізацію у разі появи небезпеки аварійного забруднення вод. Ця система створюється згідно з ДСТУ 3832 [16].

8.5.4 Кризовий моніторинг поверхневих, підземних та морських вод за токсикологічним показником здійснюється у місцях несанкціонованих або аварійних скидів забруднюючих речовин та осередках їх розповсюдження. Визначення токсичності води виконується за методиками біотестування на ракоподібних [42] та на бактеріях [46].

Мінекоресурсів:

Український науково-дослідний інститут екологічних проблем (УкрНДІЕП); 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, тел. (0572) 45-41-24, 45-30-69, факс 45-50-47 по організації та здійсненню ДМВ;

Український державний геологорозвідувальний інститут; 040014 м. Київ, вул. Автозаводська, 78, тел. (044) 430-70-24 - базова наукова установа з питань геології та використання надр;

Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут (УкрНДГМІ); 03028 МСП, м. Київ, пр. Науки, 37, тел. 265-12-50, факс 265-53-63 - базова наукова установа з питань гідрометеорології.

МОЗ:

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМНУ; 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 50, тел. (044) 559-73-73.

Мінагрополітики:

Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об'єднання "УкрНДІагропроект"; Київ-680, МСП, Солом'янська пл., 2, тел. (044) 276-61-52, факс (044) 271-96-19.

Держбуд:

Відкрите акціонерне товариство Українського проектного науково-дослідного інституту комунальних споруд "УкркомунНДІпроект"; 61166, м. Харків-166, пр. Леніна, 36, тел. 32-02-19.

Держводгосп:

Інститут гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук: 03022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 37, тел. (044) 263-40-30.

Мінекоресурсів:

Український науково-дослідний інститут екологічних проблем (УкрНДІЕП); 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, Тел. (0572) 45-41-24, 45-30-69, факс 45 50 47.

Мінагрополітики:

Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об'єднання "УкрНДІагропроект"; Київ-680, МСП, Солом'янська пл., 2, тел. (044) 276-61-52, факс (044) 271-96-19.

Держбуд:

Відкрите акціонерне товариство Українського проектного та науково-дослідного інституту комунальних споруд "УкркомунНДІпроект"; 61166, м. Харків-166, пр. Леніна, 36, тел. 32-02-19.

Держводгосп:

Інститут гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук, 252022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 37, тел. (044) 263-40-30.

Рівні екстремально високого забруднення (ЕВЗ):

- максимальний разовий вміст одного або декількох нормованих речовин у концентраціях, що перевищують ГДК(*) в 100 і більше разів;

- виникнення запаху води інтенсивністю більше 4 балів, не характерного для води раніше;

- покриття плівкою (нафтовою, масляною та іншого походження) більше 1/3 поверхні водного об'єкта при його видимій площі до 6 кв. км;

- покриття плівкою поверхні водного об'єкта на площі 2 кв. км і більше при його видимій площі більше 6 кв. км;

- зниження вмісту розчиненого кисню до значення 2 мг/куб. дм і менше;

- масова загибель молюсків, раків, плазунів, риби, інших водних організмів та водної рослинності.

Рівні високого забруднення (ВЗ) поверхневих та морських вод:

- покриття плівкою (нафтовою, масляною та іншого походження) від 1/4 до 1/3 поверхні водного об'єкта при його видимій площі до 6 кв. км; покриття плівкою поверхні водного об'єкта на площі від 1 до 2 кв. км при його видимій площі більше 6 кв. км.