Про затвердження Інструкції з впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоровя

На виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004-2008 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року N 264, наказу МОЗ України від 19 квітня 2006 року N 236 "Про організацію впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) в закладах охорони здоров'я" та з метою забезпечення надання якісних послуг добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (далі - ДКТ) відповідно до Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу), затвердженого наказом МОЗ України від 19 серпня 2005 року N 415

1. Затвердити Інструкцію з впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоров'я (далі - Інструкція), що додається.

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальнику управління охорони здоров'я та курортів Вінницької обласної держадміністрації, начальникам головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Львівської, Харківської обласних державних адміністрацій, начальникам Головного управління охорони здоров'я та медицини катастроф Черкаської, управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, начальникам Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Довести Інструкцію до відома медичних працівників протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД.

2.2. Зобов'язати головних лікарів протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладів охорони здоров'я:

2.2.1. Затвердити плани основних заходів для забезпечення надання якісних послуг ДКТ пацієнтам, які звертаються або знаходяться на диспансерному обліку у закладі охорони здоров'я.

2.2.2. Забезпечити надання послуг ДКТ пацієнтам, які звертаються до закладу охорони здоров'я або знаходяться на диспансерному обліку.

2.2.3. Забезпечити навчання та підвищення рівня знань з питань ДКТ фахівців закладів охорони здоров'я.

2.2.4. Забезпечити інформування населення про порядок отримання послуг ДКТ у закладі охорони здоров'я.

2.2.5. Забезпечити організацію моніторингу та оцінки послуг ДКТ у закладах охорони здоров'я.

2.2.6. Залучати до співпраці з питань ДКТ неурядові організації.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України В.П. Івасюка.

Інструкція з впровадження Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоров'я (далі - Інструкція) розроблена на виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 N 264 "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 рр.", програми "Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні", яка реалізується за кошти гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу), затвердженого наказом МОЗ України від 19.08.2005 N 415 "Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію" (далі - Протоколу ДКТ) та наказу МОЗ України від 19.04.2006 N 236 "Організацію впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) в закладах охорони здоров'я".

Мета впровадження Інструкції - розширення доступу та забезпечення якісних послуг добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (далі - ДКТ) для найбільш вразливих щодо ВІЛ-інфікування пацієнтів протитуберкульозних, дерматовенерологічних, наркологічних закладів охорони здоров'я (далі - Заклади).

Інструкція призначена для використання в роботі організаторами охорони здоров'я, фтизіатрами, дерматовенерологами, наркологами, сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами, іншими спеціалістами, які надають медичну та психологічну допомогу відповідним категоріям хворих.

2.1. Організаційні заходи

Керівник закладу охорони здоров'я наказом затверджує основні заходи для забезпечення надання якісних послуг ДКТ відповідно до Протоколу ДКТ:

- призначення особи, відповідальної за організацію роботи з надання послуг ДКТ, здійснення їх моніторингу, оцінки та супервізії;

- призначення осіб, які будуть проводити консультування, забір крові, підготовку зразків крові для дослідження на ВІЛ-інфекцію, транспортування цих зразків до лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції, визначеної наказом Міністерства охорони здоров'я АРК або регіональним управлінням охорони здоров'я для проведення досліджень на ВІЛ-інфекцію крові зазначеної категорії хворих, отримання та зберігання результатів дослідження;

- визначення порядку та забезпечення безперервності надання послуг ДКТ протягом робочого дня закладу (включаючи графіки прийому фахівців, роботи маніпуляційного кабінету, лабораторії закладу, що забезпечує підготовку сироваток крові для дослідження на ВІЛ-інфекцію, тощо);

- визначення організації забору крові (інших біологічних рідин) для тестування на ВІЛ-інфекцію та доставки її у лабораторію діагностики ВІЛ-інфекції, отримання результатів, їх зберігання та повідомлення лікарю, який направив кров на дослідження;

- надання послуг ДКТ з урахуванням переліку захворювань та їх клінічних форм (додатки 2, 3, 4);

- визначення порядку надання інформації до регіональних центрів з профілактики і боротьби зі СНІДом (далі - центр СНІДу) про хворих з позитивним та невизначеним результатом, направлення цих хворих для дообстеження та встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції;

- дотримання кожним фахівцем принципів ДКТ, необхідного змісту та повноти консультування.

2.2. Забезпечення умов для надання послуг ДКТ

Керівник закладу забезпечує:

- умови для роботи осіб, що проводять консультування;

- оснащення кабінетів відповідно до розділу 5 Протоколу ДКТ;

- належні умови зберігання документації з конфіденційною інформацією, отриманої під час консультування та результатів тестування на ВІЛ-інфекцію;

2.3. Організація навчання та підвищення рівня знань фахівців закладу з питань ДКТ

Керівник закладу забезпечує:

- умови для постійного навчання та удосконалення знань з питань ДКТ кожним фахівцем, який надає зазначені послуги;

- проведення щорічних заліків для перевірки знань осіб, що надають послуги ДКТ;

- проведення систематичної роз'яснювальної роботи та систематичне вивчення законодавства України щодо конфіденційності службової інформації з персоналом медичних закладів, включаючи працівників лабораторій, середніх медичних працівників, технічний персонал, персонал бухгалтерій, осіб, що обслуговують комп'ютерну техніку тощо.

Особи, які надають послуги ДКТ, зобов'язані:

- вивчати та використовувати у роботі Протокол ДКТ та інші нормативно-правові документи до ДКТ;

- забезпечувати проведення консультування відповідно до Протоколу ДКТ;

- постійно підвищувати рівень своїх знань з питань ДКТ.

2.4. Інформування населення про порядок отримання послуг ДКТ

Особа, відповідальна за організацію послуг ДКТ у закладі:

- забезпечує інформування пацієнтів, які звертаються до закладу, про порядок отримання послуг ДКТ (оголошення у реєстратурі, інформаційні повідомлення для хворих, що очікують прийому, тощо);

Фахівці закладу:

- проводять інформування населення про можливість, мету та порядок отримання ДКТ у закладі через друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення, під час проведення інформаційно-освітньої роботи як групової, так і індивідуальної.

2.5. Організація моніторингу та оцінки послуг ДКТ

Керівник закладу:

- затверджує кількісні та якісні показники моніторингу та оцінки послуг ДКТ по закладу відповідно до цієї інструкції (додаток 1);

- забезпечує урахування цих показників під час атестації фахівців (лікарів та середніх медичних працівників);

- визначені показники в порядку оперативної інформації надаються в регіональний центр СНІДу щомісячно.

Особа відповідальна за здійснення моніторингу та оцінки послуг ДКТ:

- проводить щомісячний аналіз визначених показників моніторингу та оцінки роботи закладу та кожного фахівця, який надає послуги ДКТ;

- надає цей аналіз керівнику закладу для оперативного реагування з метою покращення якості послуг ДКТ у закладі.

Кількісні:

1. кількість пацієнтів, яким було запропоновано послуги ДКТ;

2. кількість пацієнтів, які отримали передтестове консультування у зв'язку з обстеженням на ВІЛ-інфекцію;

3. кількість пацієнтів, які дали усвідомлену згоду на проведення тестування на ВІЛ-інфекцію (в абсолютному значенні та у відсотках від кількості пацієнтів, яким було запропоновано послуги ДКТ);

4. кількість пацієнтів, які пройшли тестування на ВІЛ-інфекцію;

5. кількість пацієнтів, які отримали результат тесту та післятестове консультування:

- первинне,

- повторне;

6. кількість пацієнтів з позитивним та невизначеним результатом, направлених для підтвердження результату тесту на ВІЛ-інфекцію в центр СНІДу;

7. кількість пацієнтів, які звернулись до центру СНІДу або у заклад охорони здоров'я за місцем проживання для дообстеження та встановлення діагнозу.

Якісні:

1. відсутність (наявність) скарг, подяк від пацієнтів, якім пропонувались послуги ДКТ.

1. Туберкульоз легень (ТБЛ):

1.1. Первинний туберкульозний комплекс

1.2. Дисемінований туберкульоз легень

1.3. Вогнищевий туберкульоз легень

1.4. Інфільтративний туберкульоз легень

1.5. Казеозна пневмонія

1.6. Туберкульома легень

1.7. Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень

2. Туберкульоз інших уточнених органів і систем

2.1. Туберкульоз бронхів, трахеї, гортані та інших верхніх дихальних шляхів

2.2. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів

2.3. Туберкульозний плеврит (в т.ч. емпієма)

2.4. Туберкульоз нервової системи і мозкових оболонок

2.5. Туберкульоз кісток і суглобів

2.6. Туберкульоз сечово-статевої системи

2.7. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

2.8. Туберкульоз кишок, очеревини та брижових лімфатичних вузлів

2.9. Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини

2.10. Туберкульоз ока

2.11. Туберкульоз вуха

2.12. Туберкульоз надниркових залоз

2.13. Туберкульоз інших уточнених органів і систем

3. Міліарний туберкульоз (МТБ)

4. Туберкульоз невстановленої локалізації.

Примітки:

* ДКТ рекомендовано:

- хворим на туберкульоз, які відносяться до 1-4 категорії диспансерного обліку, та за клінічними показаннями - для контингентів населення, які відносіться до 5 категорії диспансерного обліку;

- при інших зверненнях до закладу осіб (з метою проходження обстеження на туберкульоз, тощо), при наявності у пацієнта ризикованих щодо ВІЛ-інфекції форм поведінки форм поведінки (надання сексуальних послуг з комерційною метою, часта зміна сексуальних партнерів, наявність гомосексуальних статевих стосунків, невикористання презервативів, позитивний чи невизначений ВІЛ-статус у їх статевих партнерів, які мають ризиковані щодо ВІЛ-інфікування форми поведінки тощо).

** Перелік клінічних форм туберкульозу наведений відповідно до Інструкції про клінічну класифікацію туберкульозу та її застосування, затвердженої наказом МОЗ України від 28.10.03 N 499.

1. Нозологічних форм хвороб шкіри, при яких доцільно пропонувати послуги ДКТ * (орієнтовна кратність: первинне при обстеженні для встановлення діагнозу, повторне через 3 місяці з урахуванням "серологічного вікна"):

1.1. Дерматофітії з ураженням волосистої частини голови, бороди, поширенні ураження шкіри у дорослих

1.2. Дерматофітії стоп та кистей (екзематизовані форми) у хворих різного віку

1.3. Глибока дерматофітія

1.4. Саркома Капоші

1.5. Вірусні бородавки

1.6. Контагіозний молюск

1.7. Піогенна гранульома

1.8. Заїди (внаслідок кандидозу)

1.9. Заїди (внаслідок недостачі рибофлавіну)

1.10. Туберкульоз шкіри

1.11. Дерматит

1.12. Фоликулит

1.13. Онихомикоз

2. Нозологічних форм інфекцій, що передаються статевим шляхом, при яких доцільно пропонувати послуги ДКТ * (орієнтовна кратність: первинне при обстеженні для встановлення діагнозу, повторне через 3 місяці з урахуванням "серологічного вікна"):

2.1. Ранній сифіліс. Первинний сифіліс статевих органів, анальної області, іншої локалізації

2.2. Вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок (сифілітична алопеція, лейкодерма)

2.3. Інші форми вторинного сифілісу (менінгіт, іридоцикліт, окулопатія, міозит, періостит, ураження тазових органів у жінок, лімфаденопатія), ранній сифіліс латентний, ранній сифіліс неуточнений

2.4. Пізній сифіліс.

Сифіліс серцево-судинної системи (перикардит, аортальна недостатність, легенева недостатність, синокардит, міокардит, церебральний артеріїд, аневризма аорти, аортит)

2.5. Симптоматичний нейросифіліс (пізній: менінгіт, енцефаліт, полінейропатія, атрофія зорового нерва, ретробульбарний неврит, неврит слухового нерва, артропатія Шарко), безсимптомний нейросифіліс, неуточнений нейросифіліс кісток та суглобів

2.6. Інші симптоми пізнього сифілісу (епісклерит, хоріоретиніт, перитоніт, бурсит), сифіліс легенів, печінки, м'язів, синовіальний, кісток. Пізній прихований сифіліс. Пізній неуточнений сифіліс

2.7. Інші неуточнені форми сифілісу. Латентний сифіліс неуточнений ранній або пізній. Сифіліс неуточнений

2.8. Ранній вроджений сифіліс **: симптоматичний, прихований, неуточнений

2.9. Пізня вроджена офтальмопатія. Пізній вроджений нейросифіліс. Інші форми пізнього вродженого сифілісу з симптомами (тріада Гетчінсона). Пізній вроджений латентний сифіліс. Пізній вроджений неуточнений сифіліс. Вроджений неуточнений сифіліс

2.10. Гонококова інфекція (гостра, хронічна, ускладнена, дитяча). Гонококова інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту без абсцедування періуретральних або придаткових залоз

2.11. Гонокова інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту з абсцесом періуретральних або придаткових залоз. Гонококовий тазоперитоніт та інші гонококові сечостатеві інфекції. Гонококова інфекція ока (кон'юнктивіт, іридоцикліт). Гонококова інфекція кістково-м'язової системи (артрит, синовіїт, тендосеновіїт, бурсит, остеомієліт). Гонококовий фарингіт. Гонококова інфекція аноректальної області. Інші гонококові інфекції. Гонококова інфекція не уточнена

2.12. Захворювання, що передаються статевим шляхом, спричинені хламідіями. Кон'юктивіт. Хламідійні інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту (уретрит, цистит, цервіцит, вульвовагініт). Хламідійні інфекції тазових та інших сечостатевих органів (епідидиміт, орхіт). Запальне враження тазових органів у жінок. Хламідійна інфекція сечостатевого тракту не уточнена.

Хламідійна інфекція аноректальної області

2.13. Хламідійний фарингіт. Хламідійна інфекція, що передається статевим шляхом, іншої локалізації

2.14. Трихомоніаз, урогенітальний трихомоніаз, трихомоніаз інших локалізацій, трихомоніаз не уточнений

2.15. Аногенітальна герпетична вірусна інфекція. Герпетична вірусна інфекція генітальна та урогенітальна. Герпетична вірусна інфекція навколоанальної області та прямої кишки. Герпетична вірусна інфекція навколоанальної області не уточнена

2.16. Контагіозний молюск

2.17. Аногенітальні бородавки (венеричні)

2.18. Захворювання, що передаються статевим шляхом не уточнені (мікоплазмоз, уреаплазмоз)

2.19. Бактеріальний вагіноз (гарднерельоз)

2.20. Хвороба Рейтера

2.21. Неспецифічні та негонококові уретрити

Примітки:

* Перелік нозологічних форм інфекцій, що передаються статевим шляхом та хвороб шкіри, при яких доцільно проводити ДКТ, розроблений на підставі наказу МОЗ України від 07.06.2004 р. N 286 "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України".

** У випадку доцільності проведення обстеження на ВІЛ-інфекцію дітей, до- та після тестове консультування на ВІЛ-інфекцію пропонується батькам або іншим законним представникам дитини.

1. Залежність від наркотичних та інших психоактивних засобів, які вводяться ін'єкційним шляхом;

2. Інші види наркотичної залежності при наявності у пацієнта ризикованих щодо ВІЛ-інфікування форм поведінки (надання сексуальних послуг з комерційною метою, часта зміна сексуальних партнерів, наявність гомосексуальних статевих стосунків, невикористання презервативів, позитивний чи невизначений ВІЛ-статус у їх статевих партнерів, які мають ризиковані щодо ВІЛ-інфікування форми поведінки тощо).