Інструкція з забезпечення заправлення повітряних суден паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами в підприємствах цивільного авіаційного транспорту України

Примітка 1. Для палив, призначених для використання у всіх кліматичних зонах, за винятком району 1 (за ГОСТ 16350), допускається температура початку кристалізації не вище мінус 50 град.C.

Примітка 2. У паливах після тривалого зберігання (більше 3-х років) допускається відхилення від норм на величину, зазначену нижче:

- по кислотності - 0,1 мг КОН на 100 куб.см палива;

- по вмісту фактичних смол - 2 мг на 100 куб.см палива.

Примітка 3. Температура початку кристалізації визначається у випадку змішаних (послідовних) перекачувань по магістральному трубопроводу і перевезенню по воді, коли перевірені показники якості палив відповідають НД, але є розбіжності, які виходять за допустимі межі відтворюваності результатів аналізу, між результатами повного контролю якості лабораторії ПММ підприємства ЦА і даними паспорта постачальника.

Для приготування оливосумішей вихідні компоненти олив і робоча рідина АМГ-10 беруться в наступному співвідношенні:

Температура компонентів, які змішуються, повинна бути не менше 15 град.C. У якості ємностей для приготування і зберігання оливосумішей слід застосовувати бойлери об'ємом 75, 50, 25, 10 куб.м, облицьовані теплоізоляцією.

Кожен бойлер повинен мати:

- засіб дистанційного вимірювання температури за допомогою термопари, засобу контролю рівня;

- магістраль з виведенням у колодязь для зливання відстою;

- крани відбору проб;

- устаткування для нижнього забору оливи і люк (лаз) для огляду, зачищення і проведення ремонтно-профілактичних робіт;

- засоби електрообігрівання типу ТЕН-26, ТЕН-28 або паропідігрів, які забезпечують підігрів олив до 105-110 град.C.

Операції заповнення ємностей вихідними компонентами оливосумішей, приготування оливосумішей, перекачування на водооливостанціях і видавання виконуються оливними насосами необхідної продуктивності.

Підготовку ємності для приготування і зберігання оливосумішей здійснюють згідно з п. 3.2 цієї Інструкції.

Як виняток, допускається приготування оливосумішей в кількості 1-1,2 куб.м у цистернах ОЗ, а також у чистій сухій тарі (бочках, флягах, бідонах), де кількість кожної партії оливосуміші, яка готується, не повинна перевищувати 25 куб.дм (л).

Приготування оливосумішей здійснюється в наступному порядку:

Ємність спочатку заповнюють розрахунковою кількістю малов'язкого компоненту, а потім більш в'язким компонентом. Залиті компоненти перемішують шляхом перекачування "на кільце".

Тривалість перемішування визначається часом, який необхідний для перекачування потрійного об'єму (не менше) суміші, що готується. Приготування оливосумішей у бочках, флягах, бідонах здійснюється шляхом ретельного перемішування компонентів оливосумішей механічно або вручну.

Примітка. Величина густини не є бракувальним показником, а використовується для виконання обліково-розрахункових операцій.

Після приготування оливосуміші відбирають пробу відповідно до ГОСТ 2517 та цієї Інструкції і проводять визначення показників густини і кінематичної в'язкості. У разі відхилення цих показників від технічних вимог, зазначених у Додатку 4 до цієї Інструкції, проводиться виправлення якості оливосуміші шляхом додавання одного з компонентів і виконання операції перемішування відповідно до вище викладеної технології.

За умови позитивних результатів виправлення якості за показниками густини та кінематичної в'язкості визначають інші показники якості відповідно до вимог Додатка 4 до цієї Інструкції.

При оформленні документів з контролю якості оливосумішей у графі "Висновок" слід писати "Відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." або "Не відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." з зазначенням конкретних показників, з яких виявлено відхилення.

При необхідності збереження оливосумішей у бідонах, бочках, флягах цю тару з готовою оливосумішшю герметично закупорюють, прикріплюють бирку з зазначенням найменування оливосуміші, дати виготовлення і номерів партій вихідних компонентів. Тару з оливосумішшю зберігають у закритих приміщеннях, які виключають попадання на них атмосферних опадів.

Гарантійний термін зберігання оливосумішей обчислюється з моменту їх приготування і визначається терміном придатності того зі складових компонентів, термін зберігання якого минає раніше.

1.1. ПВК присадка призначена для запобігання кристалізації води, що виділяється з палива при зниженні температури палива, а також тиску і вологості повітря. ПВК присадка не призначена для запобігання замерзання відстою, що накопичується на дні паливних баків.

1.2. За зовнішнім виглядом ПВК присадка являє собою безбарвну або зі слабо-жовтим відтінком прозору рідину, яка легко поглинає вологу з повітря.

1.3. До застосування на літаках і вертольотах цивільної авіації допускається ПВК присадка, яка відповідає вимогам діючих НД.

1.4. ПВК присадка добре розчиняється у воді.

1.5. При попаданні води в паливо або при виділенні розчиненої води з палива, що містить ПВК присадку, відбувається часткове виділення її в емульсію і випадання на дно у вигляді відстою, який в експлуатації систематично зливається.

1.6. При додаванні ПВК присадки в паливо зміни його фізико-хімічних властивостей не відбувається, за винятком зниження температури спалаху палива в закритому тиглі на 8-12 град.C, що не вважається бракувальною ознакою.

2.1. Змішування палива з ПВК присадкою здійснюється при наповненні ПЗ або при заправленні ПС через ЦЗС. Основний спосіб передбачає використання дозуючих пристроїв, які випускаються промисловістю. Допускається також застосування дозуючих пристроїв непромислового виготовлення. В обох випадках повинно забезпечуватися рівномірний розподіл ПВК присадки в об'ємі палива і точність дозування в межах: 0,1+0,05; 0,2+-0,02 і 0,3+-0,03% об'єму палива.

2.2. Технологія застосування дозаторів промислового виробництва повинна виконуватися відповідно до інструкцій заводів-виготовлювачів.

2.3. Тимчасове помутніння палива після змішування з ПВК присадкою (протягом 30 хвилин) не є бракувальною ознакою.

2.4. ПВК присадки, що надходять у дозатори промислового або місцевого виготовлення, повинні бути відфільтровані. Для фільтрування ПВК присадок застосовуються авіаційні паливні і гідравлічні фільтри з фільтроелементами з нікелевої сітки саржевого плетива з тонкістю фільтрації 12-16 мкм. Інші фільтри можуть застосовуватися тільки за вказівкою Державіаслужби. Перевірка стану внутрішньої поверхні корпуса фільтра, промивання і контроль фільтроелементу здійснюються 1 раз за три місяці.

2.5. Потрібну концентрацію ПВК присадки в паливі встановлює екіпаж ПС відповідно до чинної експлуатаційно-технічної документації на даний тип ПС.

2.6. За правильність дозування ПВК присадки відповідальність несуть посадові особи персоналу паливозаправної компанії (служби), яка здійснює заправлення ПС ЦА.

2.7. Кількість присадки, яка вводиться в паливо, розраховується за формулою

2.8. На складах ПММ підприємств ЦА, а також на оперативних точках ЗАНГ дозволяється готувати суміш палива з ПВК присадками в горизонтальних резервуарах або паливозаправниках за наступною технологією (у двох або одній стадії у залежності від наявності необхідного устаткування).

Ємність ПЗ або резервуар перед початком приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою перевіряється на наявність підтоварної води. У разі виявлення водного шару він негайно повинен усуватися. При неможливості його усунення паливо з ємності необхідно злити і зробити її зачищення.

2.8.1. Приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою в одну стадію в резервуарі або ПЗ

Розрахункова кількість ПВК присадки додається в резервуар або ПЗ рівномірно при їх наповненні паливом. Після наповнення резервуара або ПЗ проводиться перемішування палива з ПВК присадкою "на кільце" ("резервуар - насос - резервуар"). Час перемішування залежить від кількості авіаційного палива в ємності і подачі насоса. Необхідно, щоб все паливо, яке знаходиться в резервуарі або ПЗ, пройшло через насос двічі. Час перемішування розраховується за формулою:

де: T - час перемішування, хв.;

V - об'єм авіаційного палива в резервуарі або ПЗ, куб.м;

A - подача насоса, куб.м/год.

Після одноразового проходження палива через насос роблять зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність резервуара або ПЗ під час циркуляції палива.

Після закінчення перемішування здійснюється відбір проби для контролю якості отриманої суміші. Якщо при візуальному огляді в пробі виявляється розшаровування палива і ПВК присадки або помутніння палива, то перемішування палива необхідно продовжити до одержання прозорого палива. Потім проводиться відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в авіаційному паливі.

2.8.2. Змішування авіаційного палива з ПВК присадкою в дві стадії здійснюється з попереднім приготуванням 5%-ного (не більше) концентрату в ПЗ.

У ємність ПЗ в процесі її наповнення додається ПВК присадка в кількості, необхідній для одержання потрібної концентрації в резервуарі. Після наповнення ємності насосом ПЗ протягом 30 хвилин проводиться перемішування суміші "на кільце" ("ємність ПЗ - насос - ємність ТЗ"). Через кожні 10 хвилин здійснюється зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність ПЗ під час циркуляції палива. Помутніння концентрату після закінчення перемішування не є бракувальною ознакою.

У наполовину наповнений паливом резервуар перекачується концентрат з ПЗ і потім повністю заповнюється авіаційним паливом. Після заповнення резервуара проводиться перемішування суміші в резервуарі "на кільце" ("резервуар - насос - резервуар") протягом часу, який забезпечує проходження всього палива, яке знаходиться в резервуарі, через насос не менше 1 разу. Після закінчення перемішування суміші здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки.

2.8.3. Якщо результати аналізу покажуть, що концентрація ПВК присадки в паливі виходить за допустимі межі, наведені в табл. 1, необхідно провести коректування її концентрації.

Якщо ПВК присадки в авіаційному паливі виявиться недостатньо, то необхідну її кількість для коректування можна визначити за формулою:

Після додавання додаткової кількості ПВК присадки в резервуар або ПЗ проводиться перемішування суміші "на кільце" протягом 30-40 хв. Після закінчення перемішування здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в паливі.

При передозуванні ПВК присадки в паливі до суміші необхідно додати паливо, яке не містить ПВК присадку, кількість якого можна визначити за формулою:

2.8.4. Якщо змішування авіаційного палива з ПВК присадкою проводиться за температури повітря нижче - 15 град.C, час перемішування необхідно збільшити в 2 рази.

3.1. Якщо паливо, що містить ПВК присадку, за тих або інших причин знаходилося в контакті з водою, то необхідно відібрати пробу палива і направити її на аналіз у лабораторію ПММ.

Якщо результати аналізу покажуть, що в паливі знаходиться менше заданої кількості ПВК присадки, то необхідно відсутню її кількість додати, і тільки після цього паливо допускається для заправлення в ПС.

3.2. При зберіганні палива, що містить ПВК присадку більше 1 доби, перед його використанням перевіряють вміст у ньому ПВК присадки.

4.1. ПВК присадка чутлива до впливу різних зовнішніх факторів: температури, вологості, тиску, контакту з повітрям і різними металами (цинк, алюміній, мідь) та їх сплавами, які викликають зміну якості ПВК присадки.

При недотриманні правил транспортування, зберігання, перекачування має місце зміна якості ПВК присадки за такими показниками, як "вміст води", "показник заломлення", "кислотність".

У разі контакту ПВК присадки з деякими металами і їх сплавами або при змішуванні з нафтопродуктами відбувається забруднення ПВК присадки розчинними з'єднаннями, внаслідок чого ПВК присадка не витримує випробування по показнику "змішуваність з водою".

4.2. Збереження якості ПВК присадки досягається:

- підготовкою технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування і заправлення;

- проведенням профілактичних заходів з підтримки в справному стані технічних засобів приймання, зберігання, транспортування, фільтрування та заправлення в процесі їх експлуатації;

- своєчасним зачищенням засобів зберігання та транспортування не рідше 2 разів за рік (тари, резервуарів), а витратних ємностей - не рідше 1 разу за квартал, витратних ємностей з легованої сталі - не рідше 2 разів за рік;

- обліком якісного стану ПВК присадки, яка зберігається і видається на заправлення.

При видаванні ПВК присадки іншим підприємствам проводиться огляд внутрішніх поверхонь і тари одержувачів. Налив ПВК присадки в брудну тару або погано зачищені ємності ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3. ПВК присадка И-М зберігається в справних сталевих резервуарах, у спеціально виділених цистернах або в сталевій тарі, заповнених на величину 0,9 об'єму.

4.4. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- зберігання ПВК присадки в ємності і тарі, які мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття, а також у тарі з алюмінію й алюмінієвих сплавів;

- перекачування ПВК присадки трубопроводами з алюмінію й алюмінієвих сплавів або сталевими трубопроводами, що мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття.

4.5. Дозволяється використовувати для короткочасного перевезення (не більш 2 діб) ПВК присадки в ПЗ і АПЦ із непорушеним внутрішнім протикорозійним покриттям.

4.6. Резервуари, цистерни і тара з ПВК присадкою герметично закриваються та пломбуються. У якості прокладочних матеріалів використовуються пластмаса на основі поліетилену і пароніт.

4.7. На резервуарах, цистернах і тарі, призначених для зберігання ПВК присадки, позначається найменування продукту, наносяться написи:

"Вогненебезпечно" і "Отрута", клас небезпеки "6" та знак небезпеки з зображенням черепа і схрещених кісток.

4.8. При виявленні підтікання ПВК присадку необхідно перекачати або перелити в справну, чисту ємність (тару) і перевірити вміст у ній води.

5.1. Контроль якості ПВК присадки проводиться згідно з ДСТУ 3982-2000, який визначає організацію і правила контролю якості авіаПММ та ТР, застосовуваних на ПС підприємств цивільного авіаційного транспорту України.

5.2. Оперативний контроль якості ПВК присадки при зберіганні на складі не проводиться.

5.3. Повний контроль якості ПВК присадки виконують:

- після зливання в резервуари складу ПММ;

- у випадку зберігання на складі ПММ (один раз за 3 місяці);

- після доливання в резервуар;

- у разі виникнення підозри про погіршення якості.

5.4. Вхідний контроль якості ПВК присадки проводять у лабораторії авіаПММ.

5.5. Контроль якості ПВК присадки, яка надходить розфасованою в герметично закритій тарі, проводиться в обсязі вимог повного контролю якості тільки після закінчення терміну зберігання, а також у випадку порушення упаковки або коли є підозра про можливе псування продукту. У разі подальшого збереження продукту такий контроль якості проводиться кожні три місяці.

5.6. Перелік показників якості ПВК присадки, які перевіряють при вхідному і повному контролі якості:

5.7. Аналіз ПВК присадки з витратної ємності на вміст води і розчинних забруднень проводиться 1 раз за тиждень.

5.8. Порядок застосування і контролю якості ПВК присадки "И-М" виробництва Росії викладений в ОСТ 54-3-175-73-99 і зміні N 1, затверджених і введених в дію 30.06.2003 р., а також в інструкції, затвердженій Генеральним директором ДП "УкравіаПММ" від 25.10.2002 р.

6.1. Густину ПВК присадки визначають за стандартними методами з використанням ареометрів промислового виробництва.

6.2. Для оцінки зовнішнього вигляду ПВК присадки в циліндр із притертою пробкою місткістю 100 куб.см наливають 100 куб.см присадки і струшують. При розгляді в прохідному світлі ПВК присадка повинна бути прозорою і в ній не повинні бути виявлені завислі й осілі на дно циліндра механічні домішки.

6.3. Визначення вмісту води у ПВК присадці проводять за стандартним методом Фішера або іншими методами, допущеними у встановленому порядку.

6.4. Показник заломлення ПВК присадки визначають за стандартною методикою за допомогою рефрактометра.

6.5. Визначення вмісту розчинних забруднень у ПВК присадці проводять за двома показниками: "змішування з водою" і "розчинність у паливі".

Для визначення показника "змішуваність з водою" 5 мл ПВК присадки і 50 мл дистильованої води наливають при кімнатній температурі в скляний циліндр із притертою пробкою. Суміш струшують протягом 2 хвилин і потім дають відстоятися протягом 15 хвилин. Візуально перевіряють стан суміші. При відсутності розчинних забруднень суміш після відстоювання повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок.

Для визначення показника "розчинність у паливі" 100 мл попередньо відфільтрованого палива без ПВК присадки наливають у ділильну лійку або колбу з притертою пробкою, додають 1 мл ПВК присадки. Після перемішування протягом 2 хвилин і відстоювання протягом 15 хвилин перевіряють візуально стан суміші. Суміш повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок, а на стінках - крапель ПВК присадки.

6.6. Кислотність ПВК присадки визначають стандартними методами з використанням зазначених у стандартах індикаторів.

6.7. Визначення концентрації ПВК присадки в паливі проводять рефрактометричним методом, який оснований на екстракції присадки з палива, що аналізується, і наступному вимірюванні показника заломлення водної витяжки за температури 20 град.C стандартним методом.

У ділильну лійку наливають 100 мл палива, яке містить ПВК присадку И-М, та 3 мл дистильованої води, яку слід точно відміряти за допомогою піпетки місткістю 5 мл або бюретки місткістю 10-25 мл. Вміст лійки енергійно струшують протягом 5 хв. Після відстою відокремлюють від палива водну витяжку.

На горизонтальну поверхню нижньої призми рефрактометра наносять 2-3 краплі досліджуваної витяжки, потім вимірюють показник заломлення за температури 20 град.C.

Аналогічним шляхом визначають показник заломлення дистильованої води, яка використовується для приготування водної витяжки.

Концентрацію присадки И-М у паливі визначають за формулою:

6.8. В окремих випадках аналіз з визначення показника заломлення ПВК присадки і визначення концентрації ПВК присадки в паливі може виконуватися поза приміщенням лабораторії ПММ на атестованому робочому місці фахівцями, які мають допуск до виконання цієї роботи.

1.1. Виробництво дистильованої води на підприємствах ЦА організується на базі дистиляторів, які випускаються промисловістю. Нестандартне устаткування, яке використовується для конденсації водяної пари, заміняється на дистилятори, що серійно випускаються, в міру їх придбання підприємствами ЦА.

1.2. Допускається для заправлення системи упорскування на ПС використання води, знесоленої на іоннобмінних установках, або конденсату ТЕЦ за умови відповідності якості води вимогам, які пред'являються.

1.3. Устаткування для виробництва дистильованої води, а також стаціонарні ємності для її збору і зберігання розміщуються й експлуатуються в умовах, які виключають попадання в дистильовану воду пилу, атмосферних опадів і впливу прямих сонячних променів.

1.4. Приміщення пунктів виробництва дистильованої води обладнуються джерелами водопостачання, електроенергії, а також вентиляцією і каналізацією.

1.5. Для збору і зберігання дистильованої води дозволяється застосовувати наступні ємності:

- баки, цистерни і каністри з поліетилену або з поліетиленовим покриттям;

- баки, цистерни з матеріалу АМЦМ;

- алюмінієві баки і цистерни, що випускаються для харчової промисловості;

- емальовані баки і цистерни;

- скляні ємності.

Ємності для зберігання дистильованої води герметично закриваються й обладнуються дренажем і відстійником зі зливальним краном, а також покажчиком рівня води.

1.6. Для перекачування дистильованої води зі стаціонарної ємності в заправний агрегат застосовується насосна установка, яка складається з насоса типу ПНВ-2 або ЕЦН-104, фільтра типу 12ТФ29СН або 12ТФ15СН і роздавального крана.

Трубопроводи роздавальної магістралі виконуються з матеріалу АМЦМ або гуми.

При непрацюючій роздавальній системі вода з гумових шлангів видаляється. Постійне заповнення гумових шлангів забороняється.

Подача дистильованої води від працюючого дистилятора в ємність здійснюється по закритому трубопроводу, який виконано з матеріалу АМЦМ або нержавіючої сталі.

Ємності для прийому і зберігання дистильованої води підготовляються до експлуатації згідно з вимогами пп. 4.2, 4.3 цього Додатка до Інструкції.

Наконечники роздавальних кранів і заливні горловини ємностей захищаються від пилу брезентовими чохлами.

Поліетиленові каністри з герметизуючими кришками і прокладками готують відповідно до вимог, викладених в пп. 4.2, 4.3 цього Додатка до Інструкції, заповнюють водою і пломбують. На ярлику, що прикріплюється до кожної каністри, зазначаються: "Дистильована вода", місце, дата заповнення і номер паспорта.

Зберігання дистильованої води допускається протягом 15 діб, після закінчення яких невикористана вода зливається.

2.1. Солевміст у дистильованій воді визначається за допомогою лабораторного солеміра ЛС-4 або кондуктометра ЛК-563М.

2.2. Концентрація водневих іонів визначається за допомогою іонометрів (потенціометрів) зі скляним електродом або pH-метрів.

2.3. Для орієнтованої оцінки концентрації водневих іонів у дистильованій воді допускається використовувати універсальний індикаторний папір для вимірювання величини pH від 1 до 10.

2.4. Для відбору проб дистильованої води застосовується підготовлений поліетиленовий або скляний посуд, що герметично закривається поліетиленовими пробками. Дозволяється використовувати гумові і коркові пробки з підкладкою з поліетиленової плівки.

Перед узяттям проби посуд і пробку необхідно ретельно вимити, а потім не менше 3 разів обполоскати дистильованою водою, яка відбирається для аналізу.

Проби для аналізу відбираються:

- зі стаціонарної ємності для зберігання води 1 раз на добу;

- з ємності заправного засобу після кожного заповнення й у процесі зберігання води не менше 1 разу на добу.

Відбір проб здійснюється через пробовідбірні і зливні крани на ємностях стаціонарного зберігання води або на виході з роздавальних кранів заправних агрегатів.

У момент відбору проби води повинно бути виключено її забруднення пилом і атмосферними опадами.

2.5. Проби реєструються лабораторією ПММ у спеціальному журналі. У цьому ж журналі записуються результати аналізу проби води.

Паспорт на якість проби дистильованої води виписується за встановленою формою на підставі позитивних результатів аналізу, записаних у журналі.

Паспорт на дистильовану воду є підставою для її видавання в заправний агрегат і для заправлення в систему упорскування води в двигун ПС.

3.1. Доставка дистильованої води до ПС і заправлення системи упорскування води в двигун здійснюється за допомогою серійного водозаправного агрегату (ВЗА).

3.2. Нестандартні заправні агрегати замінюються серійними ВЗА в міру їх придбання підприємствами ЦА.

3.3. Допускається робити заправлення баків системи упорскування води в двигун ПС вручну з поліетиленових каністр. Заправлення води в цьому випадку проводиться через лійку з фільтрувальною сіткою N 0,056.

3.4. Роботи з заправлення ПС дистильованою водою проводяться на підставі добових диспетчерських планів польотів під контролем працівників ІАС.

3.5. Необхідність упорскування дистильованої води при зльоті ПС, виходячи з гранично допустимої злітної маси ПС, температури і тиску зовнішнього повітря, визначає командир ПС.

3.6. Перед заправленням ПС водою бортмеханік (авіатехнік) перевіряє паспорт якості на воду, чистоту і справність роздавального крана, наявність пломб на ємності ВЗА.

3.7. При заправленні води через заливну горловину бака системи упорскування необхідно виключити попадання в нього атмосферних забруднень.

3.8. Контроль за кількістю залитої води здійснюється по мірній лінійці бака. Після заправлення води необхідно ретельно закрити горловину бака кришкою.

Попередження. Негерметично закритий водяний бак може привести до відмови системи упорскування води при зльоті ПС