Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про офіційне тлумачення положень пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про офіційне тлумачення положень пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 24 грудня 2002 року N 346-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 6, ст. 49) та пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів" від 24 грудня 2002 року N 347-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N б, ст.50).

Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 346 ) статтю 11 Закону України "Про податок на додану вартість" доповнено пунктом 11.36, відповідно до якого "пільги з цього податку, встановлені для платників, які знаходяться на території вільних та інших спеціальних зон, режим оподаткування яких відрізняється від загального, надаються з урахуванням того, що цей режим не поширюється на операції з продажу підакцизних товарів та товарів 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також на операції з ввезення (пересилання) на митну територію України зазначених товарів".

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів" (далі - Закон N 347) встановлено, що "функціонування вільних та інших спеціальних зон, які мають економічний режим, відмінний від загального, здійснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на підакцизні товари та товари 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності".

2. Суб'єкт права на конституційне подання стверджує про складність у розумінні та застосуванні зазначених положень законів, що, на його думку, призводить до різних підходів у вирішенні судами загальної юрисдикції питань щодо надання пільг з оподаткування суб'єктам спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктам спеціального режиму інвестиційної діяльності на окремих територіях та територіях пріоритетного розвитку. До того ж, як зазначається у конституційному поданні, суди вважають, що поняття вільних та інших спеціальних зон, які мають економічний режим, відмінний від загального, є тотожним поняттю спеціальних економічних зон, що застосовується в Законі України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 року N 2673, і не стосується територій пріоритетного розвитку.

У зв'язку з цим Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України просить дати відповідь, чи є ці положення Закону N 346 і Закону N 347 підставою:

для відмови у наданні пільг суб'єктам спеціальних (вільних) економічних зон, суб'єктам спеціального режиму інвестиційної діяльності на окремих територіях і територіях пріоритетного розвитку;

для припинення пільг, наданих раніше суб'єктам спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктам спеціального режиму інвестиційної діяльності на окремих територіях і територіях пріоритетного розвитку.

Також заявляється клопотання з'ясувати, як узгоджуються між собою норми пункту 11.12 та пункту 11.36 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

3. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 7 квітня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та цим Законом.

4. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення, зокрема, законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень законів України (частина перша статті 93). При цьому у клопотанні має бути наведене правове обгрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні (пункт 4 частини другої статті 39 зазначеного Закону.

У листі до Конституційного Суду України Державна податкова адміністрація України підкреслює, що норма пункту 11.12 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується до платників податків з урахуванням пункту 11.36 статті 11, яким доповнено цей Закон.

У надісланих до Конституційного Суду України рішеннях господарських судів України міститься роз'яснення питань, порушених у конституційному поданні. Крім того, ці рішення свідчать про однакову практику застосування судами України положень Закону N 346 і Закону N 347, а також законів, якими регулюються відносини у спеціальних (вільних) економічних зонах щодо надання пільг суб'єктам господарювання (підприємницької діяльності) тощо. Дослідження фактичних обставин, що були предметом розгляду судів загальної юрисдикції, не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Усунення існуючої неузгодженості норм законодавства, про яку стверджує суб'єкт права на конституційне подання, належить до виключної компетенції Верховної Ради України.

Отже, дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття конституційного провадження у цій справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 41, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про офіційне тлумачення положень пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та цим Законом.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.