У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 243-5, частин третьої, четвертої статті 243-15 Цивільного процесуального кодексу України
| м. Київ 13 жовтня 2005 року N 39-у/2005 | Справа N 2-27/2005 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича - суддя-доповідач,
Костицького Михайла Васильовича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Станік Сюзанни Романівни,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 243-5, частин третьої, четвертої статті 243-15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 року із змінами, внесеними до нього (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 30, ст. 285; Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 30, ст. 209).
Заслухавши суддю-доповідача Іващенка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 243-5, частин третьої, четвертої статті 243-15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до зазначених положень ЦПК України рішення суду у справах за скаргами на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії щодо виборів депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявами про скасування рішень виборчої комісії є остаточними і оскарженню не підлягають; копії рішень суд негайно надсилає заявникові і відповідній виборчій комісії (частина третя статті 243-5) ; рішення суду у справах за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборів народних депутатів України, підлягають негайному виконанню (частина третя статті 243-15) , є остаточними і оскарженню не підлягають (частина четверта статті 243-15) .
У конституційному поданні стверджується, що відсутність можливості оскарження рішень суду у справах за скаргами на дії та рішення виборчих комісій щодо місцевих виборів та виборів народних депутатів України, а також положення про негайне виконання рішення суду позбавляє громадян, інших осіб у випадку судової помилки можливості відновити свої порушені права, тобто залишається без реалізації основне завдання судочинства - забезпечення належного захисту і відновлення порушених прав та інтересів людини.
Отже, на думку народних депутатів України, положення частини третьої статті 243-5, частин третьої, четвертої статті 243-15 ЦПК України обмежують право особи на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституції України, та порушують основні засади судочинства в частині забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, встановлені пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України.
До того ж суб'єкт права на конституційне подання звертає увагу на неузгодженість між положеннями частини четвертої статті 243-15 ЦПК України та статті 92 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 року N 1665-IV, якою передбачено можливість перегляду судових рішень у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів виборчого процесу.
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 11 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
У період підготовки матеріалів справи до розгляду Конституційним Судом України, а саме 1 вересня 2005 року, ЦПК України втратив чинність на підставі пункту 3 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року N 1618-IV.
За змістом статей 150, 152 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про конституційність лише чинних актів органів, визначених у пункті 1 частини першої статті 150 Основного Закону України. Зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001 (справа щодо прописки) визначено, що "юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні нормативно-правові акти".
Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що існує неузгодженість між положеннями частини четвертої статті 243-15 ЦПК України та статті 92 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 року N 1665-IV, якою передбачено можливість перегляду судових рішень у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів виборчого процесу. Проте відповідно до статей 147, 150 Конституції України та статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" усунення колізій законодавства не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Крім цього, слід зазначити, що з 1 жовтня 2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 7 липня 2005 року N 2777-IV. За пунктом 4 розділу XIV "Прикінцеві положення" цього Закону з дня набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року N 2747-IV розгляд у судах скарг, які стосуються процесу виборів народних депутатів України, здійснюється в порядку, встановленому зазначеним Кодексом, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Враховуючи, що Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 1 вересня 2005 року, Конституційний Суд України вважає, що неузгодженість між законами України, про яку йшлося у конституційному поданні, врегульовано Верховною Радою України в законодавчому порядку.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 243-5, частин третьої, четвертої статті 243-15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 року на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
(Текст взято з сайту Конституційного Суду України)
