МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 397 від 08.10.2001
Про затвердження положень та інструкцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади
З метою приведення положень та інструкцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади, у відповідність до Закону України "Про психіатричну допомогу" та у зв'язку з новою редакцією Кримінального кодексу України,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
1.1. Положення про психіатричну лікарню з суворим наглядом МОЗ України (додається).
1.2. Положення про відділення (палату) для застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом (додається).
1.3. Положення про відділення для здійснення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які утримуються під вартою (додається).
1.4. Інструкцію про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні (додається).
1.5. Інструкцію про порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння (додається).
1.6. Інструкцію про порядок перевезення хворих на психічні розлади, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської та Головного управління охорони здоров'я Київської міських державних адміністрацій, ректорам вищих навчальних медичних закладів та директорам науково-дослідних установ:
2.1. Зобов'язати керівників закладів охорони здоров'я, які надають психіатричну допомогу, дотримуватись вимог вищевказаних документів та ознайомити з ними медичних працівників та інших фахівців, які допущені до роботи з особами, що страждають на психічні розлади.
3. Вважати такими, що не застосовуються на території України, "Временное положение о психиатрической больнице со строгим наблюдением" (додаток 3) та "Временное положение об отделении с усиленным наблюдением психиатрической больницы" (додаток 4) до наказу МОЗ СРСР від 21 березня 1988 року N 225 "О мерах по дальнейшему совершенствованию психиатрической помощи".
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Картиша А.П.
Міністр В.Ф. МоскаленкоЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
08.10.2001 р. N 397
Положення про психіатричну лікарню з суворим наглядом МОЗ України
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Психіатрична лікарня з суворим наглядом (надалі - лікарня з суворим наглядом) є закладом охорони здоров'я, призначеним для застосування за ухвалою суду чи постановою судді примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади і за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становлять особливу небезпеку для суспільства і потребують утримання та лікування в лікарні з суворим наглядом.
2. Лікарня з суворим наглядом знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України. Рішення про реорганізацію чи ліквідацію приймає Міністерство охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством юстиції України.
3. Діяльність лікарні з суворим наглядом регламентується Конституцією України, чинним законодавством, статутом лікарні, наказами МОЗ та цим Положенням.
4. Штати лікарні з суворим наглядом затверджуються в установленому порядку Міністерством охорони здоров'я.
5. Лікарня з суворим наглядом є самостійною установою охорони здоров'я, користується правами юридичної особи, має гербову печатку та штамп з повним найменуванням лікарні.
6. У розпорядженні лікарні знаходяться виділені у встановленому порядку фонд основних засобів (будинки, обладнання, інвентар), бюджетні засоби на утримання лікарні і фонд спеціальних засобів на утримання лікувально-виробничих майстерень.
7. Утримання лікарні здійснюється в порядку цільового фінансування з бюджету Міністерства охорони здоров'я України. Планування діяльності, розрахунок штату, оснащення медичною апаратурою, інструментарієм, медикаментами, господарським інвентарем та обладнанням, облік і звітність забезпечуються в установленому МОЗ порядку.
8. Керівництво лікарнею з суворим наглядом здійснює на підставі єдиноначальності головний лікар, якого призначають та звільняють в установленому МОЗ порядку.
9. Науково-методичне керівництво забезпечує Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
10. Права та обов'язки головного лікаря, його заступників, завідувачів відділень, лікарів, психологів, середнього медичного персоналу та інших працівників лікарні з суворим наглядом регламентуються діючими положеннями про відповідні службові посади.
11. Територію лікарні з суворим наглядом, її будинки, приміщення, технічне обладнання планують і організовують відповідно до діючих Правил про влаштування і експлуатацію психіатричних лікарень, вимог санітарного законодавства і забезпечують необхідними умовами для суворого нагляду за хворими.
12. Нагляд за дотриманням законності у психіатричній лікарні з суворим наглядом здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру України".
II. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ОСІБ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВАНІ ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
13. Підставою для госпіталізації особи є ухвала суду чи постанова судді про застосування до неї відповідних примусових заходів медичного характеру.
14. Відповідно до кримінального законодавства до психіатричної лікарні з суворим наглядом госпіталізуються особи, які становлять особливу суспільну небезпеку:
- особи, що вчинили суспільно небезпечні дії у стані неосудності;
- особи, що захворіли після скоєння злочину (але до винесення вироку) на психічну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії чи керувати ними, або з тимчасовим розладом психічної діяльності, який перешкоджає визначенню психічного стану під час скоєння суспільно небезпечного діяння;
- особи, що захворіли під час відбування покарання на хронічну психічну хворобу, яка перешкоджає подальшому його відбуванню.
З метою усунення особливої небезпеки цих осіб їх забезпечують у лікарні необхідними лікувальними та реабілітаційними заходами.
15. Порядок доставки осіб до психіатричної лікарні з суворим наглядом визначається Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.
16. Прийом осіб до психіатричної лікарні з суворим наглядом проводиться черговим помічником головного лікаря (черговим лікарем) і черговим помічником начальника відділу охорони лікарні:
а) черговий помічник головного лікаря (черговий лікар) перевіряє медичну документацію (копію акта судово-психіатричної експертизи);
б) черговий помічник начальника відділу охорони лікарні перевіряє наявність ухвали суду чи постанови судді та документів, які засвідчують особу (паспорт, довідка, що засвідчує особу, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів);
в) паспорт та інші документи прилучаються до особової справи хворого і здаються у спеціальну частину відділу охорони психіатричної лікарні з суворим наглядом;
г) речі, гроші і цінності хворого приймаються на зберігання, про що складається акт з описом вилученого та їх індивідуальних ознак, копія акта зберігається в історії хвороби і видаються йому після виписки з лікарні.
17. Особи, яких госпіталізують до лікарні, проходять огляд у чергового лікаря, санітарну обробку і переодягаються у лікарняну білизну та одяг. При огляді не допускаються дії, які принижують гідність особи або небезпечні для її здоров'я.
Речі хворого оглядаються, піддаються дезінфекції, доводяться до чистого вигляду, латаються і здаються у речовий склад.
18. Під час огляду хворого черговий лікар досліджує психічний, неврологічний і соматичний стан, збирає необхідні анамнестичні відомості і заносить відповідні дані до журналу обліку прийому хворих та відмовлень у госпіталізації і в медичну картку стаціонарного хворого.
19. Коли у хворого виявляють ознаки отруєння або тілесні ушкодження, черговий помічник головного лікаря (черговий лікар) негайно повідомляє про це у місцевий орган внутрішніх справ.
III. ОБСТЕЖЕННЯ, НАГЛЯД, ЛІКУВАННЯ, УТРИМАННЯ І РЕЖИМ
20. Хворих, яких госпіталізовано до лікарні, розміщують у відділеннях і палатах згідно з їх психічним станом та статтю. Залежно від стану хворого за ним встановлюють адекватний нагляд і призначають відповідне лікування.
21. Хворий не пізніше першої доби з часу перебування у відділенні підлягає огляду лікуючим лікарем і завідувачем відділення, а у випадку госпіталізації у вихідні та святкові дні - черговим лікарем.
22. Хворих забезпечують необхідним дослідженням психічного, неврологічного і соматичного станів та сучасними засобами лікування і соціально-трудової реабілітації.
23. Результати дослідження психічного, неврологічного та соматичного станів хворого, анамнестичні (катамнестичні) дані, попередній діагноз, результати нагляду, діагностичні і лікувальні призначення фіксуються в історії хвороби.
Клінічний діагноз в історії хвороби встановлюється лікуючим лікарем після проведення усіх необхідних досліджень і отримання даних об'єктивного анамнезу. Формулювання діагнозу проводиться згідно з діючою міжнародною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Термін встановлення клінічного діагнозу не повинен перевищувати 10 діб з часу госпіталізації.
Усі записи, які зроблені лікарем в історії хвороби, засвідчуються його особистим підписом.
24. До хворих, які перебувають на лікуванні у лікарні з суворим наглядом, застосовуються тільки дозволені Міністерством охорони здоров'я України методи діагностики, лікування, профілактики та реабілітації.
25. Умови у лікарні з суворим наглядом, лікарняний режим і нагляд за хворими повинні бути найбільш сприятливими для лікування і суспільно-трудової реабілітації пацієнтів, не утискувати їх особистої гідності і корисної ініціативи.
26. Тривалість нічного сну хворих повинна становити не менше 8 годин, а після обіднього відпочинку - за клінічними ознаками. Щоденна прогулянка є обов'язковою для всіх хворих, крім тих, які знаходяться на постільному режимі.
27. Харчування хворих складається із загальних та дієтичних столів. Приймання їжі має бути не менш 3 разів на добу. Розрив між сніданком і обідом, обідом та вечерею не повинен перевищувати 4 години, а між вечерею і сніданком - 13 годин.
28. Хворі не рідше одного разу на тиждень отримують гігієнічну ванну (або миються у бані) з наступною зміною постільної і натільної білизни. Заміна білизни у фізично слабких хворих проводиться частіше (за потребою).
29. Хворі, які знаходяться у лікарні з суворим наглядом, користуються правом листування, одержання передач, бандеролей, грошових переказів і побачень. Тимчасова заборона побачень (крім встановлених карантином) накладається лише комісією у складі заступника головного лікаря з медичних питань, лікуючого лікаря та завідувача відділення у випадках, коли вони продиктовані станом хворого та інтересами його лікування.
Побачення відбуваються у присутності медичного персоналу і контролера відділу охорони лікарні в спеціально обладнаному для цього приміщенні.
Листування адміністрації лікарні із установами і родичами хворого з приводу його психічного стану і громадсько-побутових питань зберігається в історії хвороби.
Години відвідування хворих родичами, їх законними представниками і прийому передач регламентуються правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими головним лікарем.
30. Скарги хворих на неправильне ставлення до них персоналу психіатричної лікарні негайно перевіряються завідуючим відділення і надалі головним лікарем або його заступником.
31. Усні, письмові заяви та скарги хворих, їх родичів або законних представників реєструються і розглядаються у встановленому порядку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".
32. Участь хворих у трудовому процесі, спортивних заходах, залучення їх до культтерапії (перегляд кінофільмів, телевізійних передач, вечори самодіяльності тощо) організовуються медичним персоналом. Спостереження і нагляд за поведінкою хворих у відділенні під час працетерапії, культтерапії, прогулянок, побачень покладаються на медичний персонал, а також на контролерів відділу охорони лікарні.
33. Виходити хворим за межі лікарні з суворим наглядом не дозволяється. Відпустка хворим із лікарні не надається. Для запобігання виходу хворих за межі психіатричної лікарні, а також проникнення на її територію сторонніх осіб запроваджується контрольно-пропускна система та охорона силами відділу охорони лікарні.
34. У разі втечі хворого з лікарні з суворим наглядом відділом охорони лікарні вживаються заходи щодо його повернення.
Оформляти виписку хворого у такому випадку не дозволяється.
Про кожен випадок втечі адміністрація лікарні повідомляє в психоневрологічний диспансер за місцем знаходження лікарні та за місцем проживання хворого, суд, який призначив примусові заходи медичного характеру, та органи внутрішніх справ за місцем розміщення лікарні.
35. Про надзвичайні події у лікарні адміністрація доповідає органу охорони здоров'я або посадовій особі за підлеглістю, прокурору, органу внутрішніх справ.
36. Адміністрація лікарні з суворим наглядом видає довідки та виписки з історії хвороби на письмову вимогу прокуратури, слідчих органів і суду, за запитом закладів охорони здоров'я та соціального захисту. Запит повинен бути підписаний керівником лікарні і завірений печаткою.
37. Адміністрація лікарні з суворим наглядом надає хворим або їх законним представникам інформацію стосовно рішень щодо надання їм психіатричної допомоги. Обсяг інформації вирішує лікуючий лікар (комісія лікарів-психіатрів), залежно від психічного стану хворого з метою не завдати цією інформацією шкоди його здоров'ю або не призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб.
38. Довідки про перебування у лікарні видаються хворим або їх законним представникам на руки.
39. Адміністрація лікарні з суворим наглядом має право уповноважувати лікуючих лікарів бути в суді представниками психічно хворих, яким застосовані судом примусові заходи медичного характеру.
40. Особи, яким застосовані судом примусові заходи медичного характеру в лікарні з суворим наглядом, користуються правом на пенсійне забезпечення в порядку, передбаченому чинним законодавством.
41. Доступ на територію і в лікувальні відділення лікарні, за винятком приміщень для побачень, дозволяється тільки персоналу лікарні і прокурору. Інші посадові особи допускаються з дозволу головного лікаря лікарні чи його заступника з медичних питань.
IV. ЗМІНА, СКАСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ПЕРЕВЕДЕННЯ В ІНШІ ЛІКУВАЛЬНІ ЗАКЛАДИ, ВИПИСКА ХВОРИХ, КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ.
42. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають не рідше одного разу на 6 місяців огляду комісією лікарів-психіатрів, склад якої за поданням головного лікаря затверджується наказом Міністерства охорони здоров'я України. Висновки огляду хворих лікарською комісією оформляються актами психіатричного огляду.
43. У разі, коли дані стаціонарних клінічних спостережень викликають сумнів у наявності психічного розладу і обгрунтованості визнання особи неосудною, відповідний висновок комісії лікарів-психіатрів адміністрацією лікарні направляється до прокуратури за місцем знаходження суду, який виніс постанову про призначення примусового лікування.
44. Продовження, скасування чи зміна виду примусових заходів медичного характеру особам, які знаходяться в лікарні з суворим наглядом, проводиться судом у порядку, встановленому законодавством, за заявою лікаря-психіатра на підставі аргументованого висновку комісії лікарів-психіатрів.
45. Рішення суду про необхідність продовження примусових заходів медичного характеру в лікарні з суворим наглядом може бути оскаржено хворим, його родичами чи законними представниками до суду вищої інстанції.
46. Після отримання адміністрацією психіатричної лікарні з суворим наглядом постанови суду про зміну чи скасування примусових заходів медичного характеру хворі переводяться в інші лікарні або виписуються в порядку, встановленому МОЗ України.
47. Особи, які скоїли суспільно небезпечні дії у стані осудності, але захворіли на тимчасовий розлад психічної діяльності до винесення вироку і яким застосовані примусові заходи медичного характеру в лікарні з суворим наглядом, після скасування примусових заходів медичного характеру направляються у розпорядження особи чи органу, в чинності яких знаходиться справа, силами і на кошти органів внутрішніх справ.
48. Хворі, виписані під опіку і нагляд родичів, передаються їм безпосередньо психіатричною лікарнею або, у разі відсутності чи неможливості родичів приїхати за хворим, останній направляється за місцем проживання родичів у супроводі медичних працівників психіатричної лікарні або самостійно.
Хворим, виписаним із лікарні з суворим наглядом, вартість проїзду до місця проживання оплачується за рахунок лікарні, а при письмовій згоді родичів - за їх рахунок.
Проїзні документи видаються хворим на руки, якщо вони прямують до місця проживання самостійно.
49. Особам, виписаним із лікарні з суворим наглядом, видають довідки про час перебування на лікуванні.
Особам, що скоїли суспільно небезпечні дії у стані неосудності, термін перебування у лікарні вказується у довідці з дня винесення постанови суду про застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричній лікарні з суворим наглядом. Крім того, цим особам видаються довідки встановленої форми про час перебування під вартою з моменту затримання, з дня винесення постанови суду про застосування примусових заходів медичного характеру. Другий примірник довідки додається до особової справи.
При виписуванні хворих під опіку і лікарський нагляд документи, гроші, цінності та речі хворого передаються під розписку законному представнику або опікуну, а при переведенні для продовження лікування в іншу психіатричну лікарню - адміністрації лікарні.
50. Після виписування хворого з лікарні його історія хвороби здається у статистичний відділ. Копія епікризу після виписки у триденний термін направляється районному психіатру за місцем проживання хворого, а у разі переведення хворого за рішенням суду до іншої психіатричної лікарні - передається до неї з іншими документами.
51. У разі смерті хворого факт смерті засвідчує лікуючий лікар, а при його відсутності - черговий лікар. Про смерть хворого адміністрація лікарні сповіщає прокурора, який здійснює нагляд за лікарнею, а стосовно хворих, на яких справи припинені до одужання - органу, в чинності якого знаходиться припинена справа. Про смерть хворого адміністрація лікарні сповіщає його законних представників.
52. Трупи померлих підлягають обов'язковому патологоанатомічному дослідженню. При розтині складається докладний протокол.
53. У разі, коли законні представники померлого виявили бажання взяти труп для поховання, вони повинні сповістити про це адміністрацію лікарні протягом 24 годин з часу вручення їм повідомлення про смерть. Якщо вказані особи не сповістили у лікарню про своє бажання забрати труп померлого, лікарня через 48 годин після вручення повідомлення про смерть має право його поховати.
Труп померлого не видають законним представникам у разі смерті, яка настала внаслідок особливо небезпечних інфекційних захворювань.
54. У разі насильницької смерті хворого адміністрація психіатричної лікарні негайно повідомляє про це прокуратуру за місцем знаходження лікарні.
V. СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДЛЯ ПРАЦЮЮЧИХ
55. Права і законні інтереси працівників лікарні з суворим наглядом, що обумовлені специфікою виконуваної роботи, гарантуються державою і забезпечуються чинним законодавством.
Начальник Головного управлінняорганізації медичної допомоги населенню Н.Г.ГойдаЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
08.10.2001 р. N 397
ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ВІДДІЛЕННЯ (ПАЛАТУ) ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ З ПОСИЛЕНИМ НАГЛЯДОМ
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Відділення (палата) для застосування за рішенням суду до хворих на психічні розлади (надалі - хворі) примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом (надалі - відділення) є структурним підрозділом психіатричної лікарні.
2. Реорганізація відділення проводиться управлінням охорони здоров'я, якому підпорядкована ця лікарня, за умови отримання дозволу Міністерства охорони здоров'я України.
3. Штати відділення, оснащення медичною апаратурою, інструментарієм, медикаментами, господарським інвентарем та обладнанням, облік та звітність затверджуються в установленому порядку Міністерством охорони здоров'я України.
4. Права та обов'язки завідуючого, лікарів, середнього і молодшого медичного та іншого персоналу відділення регламентуються Законом України "Про психіатричну допомогу" і чинним законодавством.
5. Територію відділення, його приміщення, технічне обладнання планують та організовують у встановленому порядку і забезпечують засобами охоронної та протипожежної сигналізації з урахуванням умов, які необхідні для забезпечення посиленого нагляду за хворими, і утримують відповідно до вимог санітарного законодавства.
6. Охорона відділення здійснюється згідно з чинним законодавством.
7. Контроль за діяльністю відділення здійснює адміністрація психіатричної лікарні та управління охорони здоров'я, якому вона підпорядкована.
8. Нагляд за додержанням чинного законодавства при виконанні постанов суду про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
II. ПРИЙОМ ХВОРИХ ДО ВІДДІЛЕННЯ
9. Підставою для прийому та лікування хворих у відділенні є ухвала суду про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом.
10. Прийом хворих у відділення здійснюється черговим лікарем психіатричної лікарні при наявності постанови суду, копій акта судово-психіатричної експертизи, паспорта або документа, який засвідчує особу хворого. На хворих, які до винесення постанови суду утримувались під вартою, додається довідка про термін перебування під вартою.
11. Огляд хворих, їх санітарна обробка, прийом речей, документів, грошей і цінностей, а також оформлення медичної документації проводяться в установленому порядку.
III. ОБСТЕЖЕННЯ, ЛІКУВАННЯ ТА РЕЖИМ
12. Порядок обстеження, лікування, режиму хворих у відділенні здійснюють в установленому порядку.
13. При перебуванні хворих у відділенні обов'язковим є:
- щоденні прогулянки хворих, за винятком хворих, які знаходяться на постільному режимі;
- місця для прогулянок хворих повинні бути ізольовані від інших відділень, технічно зміцнені та обладнані засобами охоронної сигналізації;
- побачення проводяться у спеціально обладнаному приміщенні, яке повинно виключити можливість втечі хворого і в присутності медичного персоналу;
- час побачення хворих та прийом передач регламентується правилами внутрішнього розпорядку, який затверджує керівник психіатричної лікарні;
- доступ у відділення, за винятком приміщення для побачень, дозволяється тільки обслуговуючому це відділення персоналу, адміністрації психіатричної лікарні та черговому лікарю;
- інші особи допускаються у відділення тільки з дозволу адміністрації лікарні, а в їх відсутність з дозволу чергового лікаря;
- вихід хворих за межі відділення і з майданчика для прогулянок дозволяється тільки для проведення лікувально-реабілітаційних та діагностичних заходів і в супроводі медичного персоналу;
- лікувальні відпустки хворим зазначеного відділення не надаються.
14. Реабілітаційні заходи та участь хворих у трудових процесах організовуються медичним персоналом відділення.
15. Адміністрація лікарні у випадку втечі хворого з відділення негайно організовує пошук, з'ясовує її обставини, повідомляє органи прокуратури та внутрішніх справ і психоневрологічний диспансер (надалі - ПНД) за місцем проживання хворого, а також суд, який прийняв рішення про застосування примусових заходів медичного характеру. Не дозволяється оформляти виписку такого хворого.
IV. ПРОДОВЖЕННЯ, ЗМІНА АБО ПРИПИНЕННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ПЕРЕВЕДЕННЯ ХВОРИХ ДО ІНШИХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я, ВИПИСКА ХВОРИХ, КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ
16. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру хворим здійснюються тільки судом на підставі заяви представника лікарні, яка мотивована висновками комісії лікарів-психіатрів (надалі - комісія).
17. Склад комісії затверджується управлінням охорони здоров'я за поданням керівника психіатричного закладу.
18. До обов'язків комісії для обстеження хворих входить визначення його психічного статусу з метою постановки питання перед судом про продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного характеру.
19. Комісія шість місяців проводить огляд хворих, яким застосовані примусові заходи медичного характеру, і складає висновок, який викладається в акті психіатричного огляду та направляється керівником лікарні до суду, який виносив стосовно них відповідну ухвалу.
У випадках значного покращання психічного стану, одужання або коли дані психіатричного огляду викликають сумніви в наявності психічного розладу відповідний висновок комісії направляється достроково (до закінчення шестимісячного терміну). Продовження шестимісячного терміну між оглядами забороняється.
20. У складних та суперечних випадках питання про продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного характеру може бути розглянуто комісією, до складу якої запрошується фахівці Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України згідно з чинним законодавством на підставі клопотання управління охорони здоров'я, якому підпорядкована психіатрична лікарня.
21. Особи, які скоїли суспільно небезпечні дії в стані осудності, але захворіли до винесення вироку на тимчасовий психічний розлад і яким було застосовано примусові заходи медичного характеру з посиленим наглядом, після його відміни направляються у розпорядження судово-слідчих органів, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа, силами і за рахунок органів внутрішніх справ.
22. Особи, яким припинено застосування примусових заходів медичного характеру, передаються законному представнику безпосередньо у відділенні, при неможливості приїхати за ними, останні направляються за їх місцем проживання у супроводі медичних працівників психіатричної лікарні, якщо дозволяє їх психічний стан, самостійно.
23. Особам, які були виписані з відділення, після припинення примусових заходів медичного характеру видається довідка про термін перебування в лікарні.
24. Психіатрична лікарня за 10 днів до виписки хворого після припинення примусових заходів медичного характеру письмово інформує (у необхідних випадках підтверджує телефонограмою) про це психоневрологічний диспансер (ПНД) та орган внутрішніх справ за місцем проживання хворого, а також його законних представників.
25. Адміністрація лікарні про смерть хворого повідомляє: суд, який призначив примусові заходи медичного характеру; прокурора, який здійснює нагляд за відділенням; його законних представників. Про померлих хворих, на яких кримінальні справи призупинені, інформують юридичний орган, в провадженні якого перебуває ця справа.
26. Адміністрація лікарні при підозрі про насильницьку смерть хворого повідомляє про це правоохоронні органи.
27. Констатація смерті хворого, патологоанатомічне дослідження трупа померлого та поховання здійснюються в установленому порядку.
Начальник Головного управлінняорганізації медичної допомоги населенню Н.Г.ГойдаЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
08.10.2001 р. N 397
ПОЛОЖЕННЯ
про відділення для здійснення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які утримуються під вартою
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Відділення для здійснення стаціонарної судово-психіатричної експертизи (включаючи наркологічну) для осіб, які утримуються під вартою (надалі - відділення), організовують управління охорони здоров'я у складі психіатричної лікарні (надалі - лікарні) як одне з її структурних підрозділів; Центру судово-психіатричної експертизи (далі Центр СПЕ), який є юридичною особою.
2. У відділенні знаходяться особи, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу (надалі - особи) органами дізнання, слідства, прокуратури або суду.
3. Залежно від регіональних умов відділення може бути розташоване як на території лікарні або Центру СПЕ, так і поза їх межами.
4. Відділення бажано розміщувати в окремих будівлях, у разі неможливості такого розташування, вони повинні бути повністю ізольовані від інших приміщень лікувального закладу і обладнані відповідними засобами для забезпечення належного режиму утримання і створення безпечних умов роботи медичного персоналу і підрозділу міліції.
5. Фінансування відділення здійснюється органами охорони здоров'я з державного і місцевих бюджетів. Проведення судово-психіатричних експертиз у відділеннях науково-дослідних установ фінансується за рахунок замовника.
6. Штати відділення встановлюються управлінням охорони здоров'я за поданням керівників лікарні, Центру СПЕ згідно з нормативами Міністерства охорони здоров'я України.
7. Відділення очолює завідувач відділення, призначений керівниками лікарні, Центру СПЕ і діє згідно з відповідним положенням.
8. Медичний персонал відділення призначається керівниками лікарні, Центру СПЕ. Обов'язки персоналу щодо нагляду за особами встановлюються цим Положенням, правилами внутрішнього розпорядку лікарні, Центру СПЕ та Інструкцією про порядок організації охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 04.11.96 N 751/338.
9. Охорона приміщень, територій відділення, режим тримання осіб, які перебувають у відділенні, забезпечуються Міністерством внутрішніх справ України відповідно до Інструкції про порядок організації охорони приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 04.11.96 N 751/338, за рахунок коштів, що виділяються йому на цю мету з державного бюджету.
10. Відділення проводить стаціонарну судово-психологічну, комплексну психолого-психіатричну експертизи і може використовуватися як база для проведення науково-дослідної роботи відповідними науковими установами згідно з спеціально укладеною угодою.
II. ПРИЙОМ ДО ВІДДІЛЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ВАРТОЮ І НАПРАВЛЕНІ НА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ
11. Прийом до відділення осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу (надалі - особи), здійснюється черговим лікарем приймального відділення лікарні, Центру СПЕ або безпосередньо у відділенні при наявності постанови щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду про призначення відповідної експертизи; медичної документації; кримінальної справи; документів, що засвідчують особу і наявності у відділенні вільних місць.
Відсутність будь-яких з указаних документів може бути причиною відмови в проведенні експертизи. У зазначеному випадку складається мотивований висновок, який надсилається органу, що її призначив.
12. Лікар, який приймає особу до відділення, заповнює медичну карту і вказує підстави для її госпіталізації, психічний, соматичний та неврологічний стани, епідеміологічний анамнез та відмітку про санітарну обробку, перелічує надані документи згідно з пунктом 11.
13. Завідуючий відділенням доручає проведення експертизи одному або кільком експертам, якщо інше не зазначено в постанові, та разом з призначеним експертом здійснює первинний огляд особи. Перевіряються підстави для госпіталізації, наявність необхідних для проведення експертизи документів, досліджуються психічний, соматичний та неврологічний стани, складається план дослідження, призначається вид медичного нагляду та, при наявності показань, відповідне лікування.
14. Подальше дослідження особи здійснюється призначеним експертом, який несе повну відповідальність за своєчасність і якість цієї роботи.
III. ТРИМАННЯ ОСІБ У ВІДДІЛЕННІ
15. Термін перебування особи у відділенні становить до 30 діб. Експертне дослідження може бути подовжене експертною комісією у разі неможливості прийняти остаточне рішення. Про це складається письмовий висновок, копія якого надсилається органу, який призначив експертизу.
16. Під час перебування особи у відділенні експерт повинен дослідити його психічний, соматичний та неврологічний стани, зібрати суб'єктивний анамнез, призначити при необхідності додаткові дослідження та консультації лікарів. За представленими матеріалами дослідити об'єктивний анамнез та психічний стан особи в різні відрізки часу, підготувати виявлені відомості для доповіді комісії експертів.
17. Результати дослідження, щоденного нагляду за особою, дати проміжних та остаточного її оглядів заносяться до медичної карти. Вказуються склад комісії експертів та їх рішення. Додається Акт експертизи та листування щодо дослідження особи.
18. Тримання та розміщення по палатах осіб, які знаходяться у відділенні, здійснюються відповідно до їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності. Особи, які виявляють ознаки тяжкого психічного розладу, утримуються окремо від таких, які є психічно здоровими або виявляють незначні розлади психіки.
19. Нагляд за психічним станом осіб, виконанням ними медичного режиму, лікувальних та необхідних діагностичних заходів покладається на медичний персонал відділення.
20. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму здійснюється згідно з санітарним законодавством.
21. Особам залежно від їх психічного стану забезпечують щоденні прогулянки у спеціально обладнаних місцях, що виключають можливість втечі.
22. Особам, які перебувають у відділенні, застосовують залежно від стану їх здоров'я тільки дозволені МОЗ України методи діагностики, лікування та реабілітації.
23. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій проводиться судово-психіатрична експертиза, застосовують за призначенням і під контролем комісії психіатрів-експертів: за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою її опікуна.
24. Особи, які перебувають у відділенні, користуються правом:
- на побачення з родичами і листування при наявності дозволу відповідного судового чи слідчого органу, в провадженні якого знаходиться справа даної особи, які відбуваються у спеціально обладнаних місцях, що виключають можливість втечі, у часи, передбачені розпорядком роботи відділення;
- подавати скарги та звертатися із заявами і клопотаннями до адміністрації психіатричного закладу, органів охорони здоров'я, прокурора, органу, який призначив експертизу;
- клопотати про зустріч із прокурором, захисником, представником церкви;
- мати при собі особисті речі та предмети особистої гігієни, окрім тих, що можуть бути застосовані для заподіяння фізичної шкоди собі або оточуючим;
- користуватися письмовим приладдям;
- отримувати інформацію через пресу та радіо;
- одержувати харчові передачі та перевіряти відповідність доданому переліку продуктів.
25. На час перебування особи у відділенні слідчі дії з нею по можливості припиняються.
26. Експертна, медична документація, кримінальні справи, архівні матеріали зберігаються в спеціальних сейфах та приміщеннях, що виключають доступ до них сторонніх осіб, викрадання документів. Листування з питань судово-психіатричної експертизи виділяється в окреме діловодство.
27. Особи, що не працюють у відділені судово-психіатричної експертизи, допускаються у відділення тільки з дозволу керівників лікарні, Центру СПЕ або уповноваженої ними особи.
IV. ВИПИСКА ОСІБ З ВІДДІЛЕННЯ
28. Особи, у яких закінчився передбачений законом термін тримання під вартою, виписуються з відділення незалежно від того, чи закінчено експертне дослідження, після повідомлення органу, який призначив експертизу.
29. Особи, яким завершено стаціонарну судово-психіатричну експертизу після остаточного огляду експертною комісією, повертаються до тієї установи, звідки вони направлені на експертизу.
30. Особа, у якої остаточний огляд експертною комісією збігся із звільненням з-під варти, відповідним рішенням прокурора або судді залежно від її психічного стану може бути виписана з відділення самостійно або в супроводі, законних представників, опікуна. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої дії, свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе або оточуючих, може бути переведена до психіатричної лікарні за місцем розташування органу, який проводить розслідування у кримінальній справі або суду, який розглядає справу, де і знаходиться до рішення суду.
Начальник Головного управлінняорганізації медичної допомоги населенню Н.Г.ГойдаЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
08.10.2001 р. N 397
Інструкція ПРО ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Судово-психіатрична експертиза (надалі - експертиза) призначається органами дізнання, слідства, суду та прокуратури і проводиться за їх відповідною постановою або ухвалою з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження в адміністративних, кримінальних та цивільних справах з приводу психічного стану особи.
2. Експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, в тому числі і цією Інструкцією.
3. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким її призначено, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що мають юридичне значення і цікавлять слідство та суд.
4. Об'єктами експертизи є:
- підозрювані, відносно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;
- обвинувачені та підсудні, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності та процесуальної дієздатності;
- свідки і потерпілі, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;
- потерпілі, відносно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їх психічному стані із скоєними відносно них протиправними діями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);
- позивачі, відповідачі та інші особи, відносно яких вирішується питання про їх дієздатність;
- позивачі, відносно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обгрунтованість встановленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих відносно них медичних заходів;
- матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інші процесуальні джерела інформації про психічний стан підекспертного.
5. Мета судово-психіатричного дослідження є визначити:
- психічний стан підозрюваних осіб для вирішення питання про можливість проведения з ними слідчих дій;
- наявність психічних розладів у підозрюваних та обвинувачених осіб, що заважають їм самостійно здійснювати свій захист;
- психічний стан обвинувачених, підсудних осіб та їх здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, до якого відносяться інкриміновані їм діяння, та в інші проміжки часу, які цікавлять слідство і суд;
- наявність і ступінь суспільної небезпечності осіб на підставі їх психічного стану та можливість застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбачених чинним законодавством;
- психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, але захворіли на психічний розлад після вчинення злочину і не можуть брати участь у слідчих діях чи судовому процесі, та медичні підстави для застосування до них примусових заходів медичного характеру, передбачених чинним законодавством;
- психічний стан свідків і потерпілих та їх здатність правильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини, що мають значення у справі;
- психічний стан потерпілих та їх здатність правильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини скоєних проти них протиправних дій та чинити опір, коли слідство і суд цікавить наявність у них безпорадного стану;
- ступінь важкості психічних розладів у потерпілих та їх причинного зв'язку з певними обставинами кримінального характеру, коли слідство і суд має визначити заподіяну ним шкоду здоров'ю;
- психічний стан позивачів, відповідачів, інших осіб у цивільному процесі та їх здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними у проміжок часу, що цікавить суд;
- психічний стан осіб, відносно яких вирішується питання про осудність або дієздатність;
- відповідність експертного висновку з даними, які містяться у кримінальній, цивільній справах, медичній документації, аудіовізуальних матеріалах та інших процесуальних джерелах інформації;
- відповідність даних про психічний стан особи, які містяться в представлених матеріалах, із даними, отриманими при її безпосередньому обстеженні експертом, у тому числі з даними науки.
6. Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу (надалі - судово-експертна установа), - це самостійні державні установи або підрозділи державних установ, підпорядковані органам охорони здоров'я.
7. Керівник судово-експертної установи (підрозділу) забезпечує:
- окреме діловодство з питань експертизи;
- умови збереження об'єктів експертизи, які виключають їх пошкодження або втрату;
- умови для осіб, які виключають доступ до них сторонніх осіб та розголошення конфіденційних відомостей щодо стану їх психічного здоров'я; умови утримання осіб, які знаходяться (не знаходяться) під вартою;
- умови роботи експертів для надання психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, з метою запобігання небезпечним діям з їх боку.
8. Судово-психіатричним експертом (надалі - експерт) може бути тільки лікар-психіатр, який має відповідну підготовку в галузі судової психіатрії, атестований зі спеціальності "судово-психіатрична експертиза". Перевага надається фахівцям, які внесені до Реєстру судових експертів державних і недержавних структур.
9. Експертами не можуть бути особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість.
10. Склад експертів кількісний (одноособовий або комісійний) та персональний по конкретній справі встановлюється органом, який призначив експертизу. Якщо це не зазначено, встановлює керівник експертної установи (підрозділу), фахівцям якої доручено проведення експертизи. При цьому враховуються форма проведення експертизи, її вид та складність.
При проведенні комісійної експертизи бажано призначати головуючим експерта, який має найвищий кваліфікаційний клас. Всі експерти, які беруть участь у зазначеній експертизі, несуть особисту відповідальність за свої висновки та зміст акта експертизи.
11. Правовою основою діяльності експертів є відповідні статті Кримінального Кримінально-процесуального, Цивільного і Цивільно-процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про судову експертизу" та "Про психіатричну допомогу", нормативні та методичні документи, затверджені Міністерством охорони здоров'я України.
12. Експерти попереджаються про дисциплінарну, матеріальну, адміністративну, кримінальну відповідальність.
13. В експертизі відсутня інстанційність. При повторній експертизі, а також при розходженні думок між експертами однієї комісії жоден із висновків не має для слідства і суду заздалегідь встановленої сили, і незгода з ними повинна бути мотивована.
14. Висновок експертизи є одним із доказів в справі, що оцінюється судом, прокурором, слідчим і особою, яка проводить дізнання, і повинен бути обгрунтованим.
15. Контроль за експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннями охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Науково-методичне керівництво експертизою забезпечується Міністерством охорони здоров'я через Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ.
II. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЕКСПЕРТА
16. Права і обов'язки експерта, на якого покладено виконання експертизи, незалежно від виду судочинства передбачаються Законом "Про судову експертизу" (ст.ст. 12, 13) та процесуальним законодавством.