Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу

4.1. Класи умов праці в залежності від вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони (пояснення до таблиці 1)

4.1.1. Ступінь шкідливості умов праці встановлюється за максимальними концентраціями шкідливих речовин, а також за середньозмінними (при наявності відповідного нормативу).

4.1.2. Протягом зміни тривалість дії на працюючого концентрації, що дорівнює максимальній разовій ГДК (клас 2-й, допустимий), не повинна перевищувати 15 хвилин для хімічних речовин та 30 хвилин для аерозолів, переважно фіброгенної дії, вона може повторюватися не частіше 4 разів у зміну.

4.1.3. При одночасній наявності у повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії, виходять з розрахунку суми відношень фактичних концентрацій кожної з них до їх ГДК, яку приймають за одиницю.

4.1.4. Оцінку умов праці при одночасному вмісті в повітрі робочої зони двох та більше шкідливих речовин різноспрямованої дії виконують наступним чином:

- за найвищим класом та ступенем шкідливості;

- наявність будь-якої кількості речовин класу 3.1 не збільшує ступінь шкідливості умов праці;

- три та більше речовин класу 3.2 переводять умови праці до наступного ступеня шкідливості - 3.3;

- дві та більше шкідливих речовин класу 3.3 переводять умови праці до класу 3.4.

Переведення з класу 3.4 до 4 класу умов праці не здійснюється при наявності будь-якого числа шкідливих речовин.

4.1.5. Якщо одна речовина має декілька специфічних ефектів (канцероген, алерген, речовина з гостроспрямованим механізмом дії), оцінка умов праці проводиться за більш жорсткою градацією.

4.1.6. При оцінці умов праці в залежності від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони аерозолі переважно фіброгенної дії враховуються як окремий шкідливий фактор.

4.1.7. У тих випадках, коли аерозоль переважно фіброгенної дії одночасно є алергеном, встановлення ступеня його шкідливості здійснюється аналогічно алергенам.

4.2. Класи умов праці при роботі з біологічним фактором (пояснення до таблиці 2)

4.2.1. Оцінку умов праці при одночасному вмісті в повітрі робочої зони двох або більше шкідливих чинників біологічного походження (мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати) або при наявності ризику професійного контакту з патогенними мікроорганізмами здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості.

4.2.2. Біологічний фактор в загальній оцінці умов праці за ступенем шкідливості або небезпечності незалежно від кількості шкідливих чинників біологічного походження враховується як один самостійний фактор.

4.3. Класи умов праці в залежності від рівня шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях (пояснення до таблиці 3)

4.3.1. При одночасній дії на працюючих загальної, локальної та імпульсної вібрації оцінку умов праці здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості, приймаючи всі різновиди вібрації як один самостійний фактор - вібрація.

4.3.2. Шум, інфразвук та ультразвук в загальній оцінці умов праці враховуються як окремі фактори.

4.4. Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань (пояснення до таблиці 4)

4.4.1. При одночасній дії на працюючих двох або більшої кількості шкідливих факторів, перелік яких міститься в таблиці 4, оцінку умов праці здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості.

4.4.2. В загальній оцінці умов праці електромагнітні випромінювання всіх діапазонів враховуються як один фактор.

4.5. Класи умов праці за показниками мікроклімату (пояснення до таблиць 5.1-5.3)

4.5.1. Для оцінки оптимального та нагріваючого мікроклімату в приміщенні та на відкритій території використовується інтегральний показник WBGT-індекс (міжнародний стандарт ISO 7243 (табл. 5.1.1)).

4.5.2. Нагріваючий мікроклімат - сполучення параметрів мікроклімату, при якому має місце порушення теплообміну людини з навколишнім середовищем, що проявляється в накопиченні тепла в організмі та/або у збільшенні частки втрати тепла шляхом випарювання поту (> 30 %) в загальній структурі теплового балансу.

4.5.3. WBGT-індекс - емпіричний інтегральний показник, що відображає сполучений вплив температури повітря, швидкості його руху, вологості та теплового випромінювання з навколишнім середовищем (індекс теплового навантаження середовища).

4.5.4. У таблиці 5.1.1 наведені величини WBGT стосовно людини, одягненої в комплект легкого літнього одягу з теплоізоляцією 0,5-0,6 кло, що підлягає дії теплового випромінювання <= 1200 Вт/кв. м та швидкості руху повітря <= 0,6 м/с (1 кло = 0,155 град. C, кв. м/Вт).

4.5.5. Для оцінки оптимального та верхньої границі допустимого мікроклімату можуть бути використані як окремі його складові відповідно до санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, так і індекс WBGT в діапазоні параметрів, вказаних в п. 4.2.4.

4.5.6. Теплове випромінювання, що перевищує 1200 Вт/кв. м, характеризує умови праці як шкідливі та небезпечні незалежно від величини WBGT-індексу (табл. 5.1).

4.5.7. Клас шкідливості та небезпечності умов праці визначається за найбільш вираженим показником (WBGT-індекс або теплове випромінювання), табл. 5.1 та 5.1.1. При впливі на працюючих двох факторів одного ступеня умови праці переводять до наступного ступеня шкідливості.

4.5.8. Для забезпечення середньозмінного термічного напруження працюючих на допустимому рівні сумарна тривалість їх діяльності протягом робочої зміни повинна складати 7, 5, 3, та 1 годину відповідно до 1-4 ступеням шкідливості умов праці. Вищезгадане не виключає застосування спецодягу відповідно до ДСТ ССБП 12.4.176-89 (СП СЕВ 6350-88), ДСТ ССБП 12.4.016-87 та використання засобів колективного захисту від інфрачервоних випромінювань - ДСТ ССБП 12.4.123- 83.

4.5.9. При роботі на відкритій території в теплу пору року для оцінки умов праці слід орієнтуватися на параметри мікроклімату, наведені в таблицях 5.1, 5.1.1 або 5.4.

4.5.10. Охолоджуючий мікроклімат - сполучення параметрів мікроклімату, при якому має місце зміна тепловіддачі організму до навколишнього середовища, що призводить до створення загального чи локального дефіциту тепла в організмі за рахунок зниження температури "ядра" та/або "оболонки" тіла (температура "ядра" та "оболонки" тіла - відповідно температура глибоких та поверхневих шарів тканин організму).

4.5.11. При роботі у приміщенні з охолоджуючим мікрокліматом (табл. 5.2-5.3) працюючі повинні мати комплект одягу, виготовленого відповідно до вимог ДСТ ССБП 12.4.084-80 та 12.4.088-80. З цією метою можуть також використовуватися локальні джерела тепла, спрямовані на збереження потрібного рівня загального та локального теплообміну організму. Використання одягу не виключає дотримання потрібної регламентації часу роботи в несприятливому середовищі, а також загального режиму праці.

4.5.12. Параметри температури повітря, що характеризують умови праці на відкритій території в різних кліматичних зонах (поясах) в зимовий період (табл. 5.3) наводяться у застосуванні до відносно спокійного повітря, одягнених у спецодяг, виготовлений відповідно до ДСТ ССБП 12.4.084-80 та 12.4.088-80, з урахуванням виконання роботи середньої важкості та відповідної регламентації часу безперервного перебування в охолоджуючому середовищі. При дії вітру регламентована температура повітря повинна бути збільшена на 2,2 град. C на кожний 1 м/с збільшення його швидкості.

4.6. Визначення WBGT-індексу (пояснення до таблиці 5.1.1)

4.6.1. Температурний індекс WBGT - емпіричний показник, що визначається на основі показань вологого та сухого термометрів, що розташовані відповідно в природних умовах та в середині зачорненої кулі (кульовий термометр)*. Метод заснований на оцінці зовнішнього теплового навантаження на організм людини з урахуванням сполученої дії складових мікроклімату - температури, вологості повітря, інтенсивності теплового випромінювання, а також рівня метаболізму.

4.6.2. WBGT-індекс розраховується за рівнянням:

- поза приміщенням при сонячному навантаженні (або в приміщенні при тепловому випромінюванні):

- в середині приміщення (при відсутності теплового випромінювання) або зовні без сонячного навантаження:

де tвл., tс. та tш. - відповідно температура вологого, сухого та кульового термометра.

4.6.3. Якщо параметри навколишнього середовища розрізняються у просторі, то індекс WBGT рекомендується визначати на рівні голови (г.), живота (ж.) та щиколотки (щ.):

4.6.4. Для швидкого визначення індексу WBGT є достатнім одне вимірювання в точці максимального теплового впливу. Якщо значення того чи іншого параметра, що входить до розрахунку WBGT, не є постійними в часі, визначається його середньозмінна величина.

4.6.5. Наведені нормативні величини WBGT забезпечують різні рівні теплового стану (оптимальний, допустимий, гранично допустимий з урахуванням тривалості впливу) згідно з методичними рекомендаціями МОЗ N 5168-90 ("Оцінка теплового стану людини з метою обгрунтування гігієнічних вимог до мікроклімату робочих місць та заходів профілактики охолодження та перегрівання").

4.7. Класи умов праці за показниками мікроклімату (пояснення до таблиці 5.4)

4.7.1. У разі відсутності кульового термометра орієнтовна оцінка зовнішнього теплового навантаження на організм людини з урахуванням сполученої дії складових мікроклімату може бути зроблена відповідно до класифікації параметрів мікроклімату, викладеній у таблиці 5.4.

4.7.2. Виміри показників мікроклімату з метою контролю їх відповідності гігієнічним вимогам повинні проводитися в теплу пору року - у дні з температурою зовнішнього повітря, що відрізняється від середньої максимальної температури найспекотнішого місяця не більше, ніж на 5 град. C. Частота змін в обидва періоди року визначається стабільністю виробничого процесу, функціонуванням технологічного та санітарно-технічного обладнання.

4.7.3. При доборі ділянок та часу вимірювання необхідно враховувати всі фактори, що впливають на мікроклімат робочих місць (фази технологічного процесу, функціонування систем вентиляції та опалення тощо). Зміни показників мікроклімату слід проводити не менше 3 разів за зміну (на початку, в середині та наприкінці зміни). При коливаннях показників мікроклімату, пов'язаних з технологічними та іншими причинами, необхідно проводити додаткові вимірювання при найбільших та найменших величинах термічних навантажень на працюючих.

4.7.4. Вимірювання слід проводити на робочих місцях. Якщо робочим місцем є декілька ділянок виробничого приміщення, то вимірювання здійснюються на кожній з них.

4.7.5. При наявності джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, двірних прорізів, воріт, відкритих ванн та ін.) вимірювання слід проводити на кожному робочому місці в точках, що мінімально та максимально віддалені від джерел термічної дії.

4.7.6. У приміщеннях з великою щільністю робочих місць, при відсутності джерел локального тепловиділення, охолодження або вологовиділення, ділянки вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря повинні розподілятися рівномірно по площі приміщення відповідно до таблиці 4.4.1.

4.7.7. При роботах, що виконуються сидячи, температуру та швидкість руху повітря слід вимірювати на висоті 0,1 та 1,0 м, а відносну вологість повітря - на висоті 1,0 м від підлоги чи робочого майданчика. При роботах, що виконуються стоячи, температуру та швидкість руху повітря слід вимірювати на висоті 0,1 і 1,5 м, а відносну вологість повітря - на висоті 1,5 м.

4.7.8. При наявності джерел променевого тепла теплове опромінювання на робочому місці необхідно вимірювати від кожного джерела, розташовуючи приймач приладу перпендикулярно потоку, що спадає. Вимірювання слід проводити на висоті 0,5; 1,0 і 1,5 м від підлоги чи робочого майданчика.

4.7.9. Температуру і відносну вологість повітря при наявності джерел теплового випромінювання та повітряних потоків на робочому місці слід вимірювати аспіраційними психрометрами. При відсутності в місцях вимірювання променевого тепла та повітряних потоків температуру та відносну вологість повітря можна вимірювати психрометрами, які не захищені від дії теплового випромінювання та швидкості руху повітря. Можна також застосовувати прилади, що дозволяють окремо вимірювати температуру та вологість повітря.

4.7.10. Швидкість руху повітря слід вимірювати анемометрами обертової дії (крильчасті, чашкові тощо). Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,5 м/с), особливо при наявності різноспрямованих потоків, можна вимірювати термоелектроанемометрами, а також циліндричними та кульовими кататермометрами при захищеності їх від теплового випромінювання.

4.7.11. Інтенсивність теплового опромінювання слід вимірювати приладами, що забезпечують кут бачення датчика, близький до напівсфери (не менше 160) та чуттєвими в інфрачервоній та видимій ділянці спектра (актинометри, радіометри та ін.).

4.7.12. При віднесенні умов праці до того чи іншого ступеня шкідливих (3.1 - 3.4) параметри температури повітря, швидкості та відносної вологості оцінюються як один шкідливий фактор.

4.7.13. При впливі на працюючих параметрів мікроклімату (п.4.4.12) та теплового випромінювання одного й того ж ступеня умови праці переводять до наступного ступеня шкідливості.

4.8. Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу (пояснення до таблиці 7)

4.8.1. Оцінка важкості фізичної праці проводиться на підставі обліку всіх наведених у таблиці 7 показників. При цьому спочатку слід визначити клас за кожним із виміряних показників, а кінцева оцінка важкості праці встановлюється за найбільш чутливим показником, що отримав найвищий клас. При наявності 3-х та більше показників, що відносяться до 2-го (допустимого) класу, важкість праці оцінюється на один ступінь вище (клас 3.1). При наявності 2-х або більше показників 1-го чи 2-го ступеня 3-го класу шкідливості важкість праці оцінюється на один ступінь вище (відповідно 3.2 та 3.3 класи).

4.9. Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу (пояснення до таблиці 8)

4.9.1. Оцінка напруженості праці заснована на аналізі трудової діяльності та її структурі, що вивчаються шляхом хронометражних спостережень протягом всього робочого дня, тижня та ін. Аналіз заснований на обліку всього комплексу виробничих факторів (стимулів, подразників), що створюють передумови для виникнення несприятливих нервово-емоційних станів (перенапруження).

4.9.2. Кінцева оцінка класу напруженості праці здійснюється з урахуванням всіх вказаних в табл. 8 показників (16 показників) та відповідно до табл. 9.

4.10. Загальна оцінка умов праці

4.10.1. Загальна оцінка умов праці проводиться таким чином:

на підставі результатів вимірювань оцінюються умови праці для окремих факторів відповідно до табл. 1-10 та вимог розділів 4.1-4.9. Результати заносять до табл. 11. Загальна оцінка умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності встановлюється за найвищим класом та ступенем шкідливості.

4.10.2. При скороченні часу контакту зі шкідливими факторами (захист часом) умови праці можуть бути оцінені як менш шкідливі, але не нижче класу 3.1.

В Гігієнічній класифікації використані посилання на такі документи:

5.1. "Предельно допустимые концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны" N 4617-88.

5.2. "Дополнения к перечню ПДК" N 1-Х.

5.3. Списки "Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони", затверджені МОЗ України.

5.4. Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних ресурсів, канцерогенних для людини, затверджений наказом МОЗ України від 07.02.97 N 25.

5.5. "Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах" N 3223-85.

5.6. "Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудованием, создающими локальную вибрацию, передающуюся на руки работающих" N 3041-84.

5.7. "Санитарные нормы вибрации рабочих мест" N 3044-84.

5.8. "Гигиенические нормы инфразвука на рабочих местах" N 2274-80.

5.9. "Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при работе с магнитными устройствами и материалами" N 1742-77.

5.10. "Санитарные нормы и правила выполнения работ в условиях воздействия электрических полей промышленной частоты (50 Гц)" N 5802-91.

5.11. "Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц" N 3206-85.

5.12 "Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров" N 5804-91.

5.13. "Санитарные нормы микроклимата производственных помещений" N 4088-86.

5.14. "Санитарные нормы ультрафиолетового излучения в производственных помещениях" N 4557- 88.

5.15. "ПДУ воздействия электромагнитных полей диапазона частот 10-60 кГц" N 5803-91.

5.16. ГОСТ ССБТ 12.1.005-88. "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

5.17. ГОСТ ССБТ 12.1.001-89. "Ультразвук. Общие требования безопасности".

5.18. ГОСТ ССБТ 12.1.045-84. "Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

5.19. ГОСТ ССБТ 12.1.006-84. "Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

5.20. ГОСТ ССБТ 12.4.176-89. "Одежда специальная для защиты от теплового излучения. Требования к защитным свойствам и метод определения теплового состояния человека".

5.21. ГОСТ ССБТ 12.4.016-87. "Костюмы мужские для защиты от повышенных температур и теплового излучения. Технические условия".

5.22. ГОСТ ССБТ 12.4.123-83. "Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования".

5.23. ГОСТ ССБТ 12.4.084-80. "Одежда специальная для защиты от пониженных температур. Костюмы мужские. Технические условия".

5.24. ГОСТ ССБТ 12.4.088-80. "Костюмы женские для защиты от пониженных температур. Технические условия".

5.25. ISO 7243. "Высокотемпературные условия - оценка тепловой нагрузки по индексу WBGT (температура влажного и шарового термометра)".

5.26. СНиП 11-4-79. "Строительные нормы и правила. Часть 11. Нормы проектирования. Глава 4. Естественное и искусственное освещение".

5.27. "Методические рекомендации "Оценка теплового состояния человека с целью обоснования гигиенических требований к микроклимату рабочих мест и мерам профилактики охлаждения и перегревания" N 5168-90.

5.28. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

5.29. ГОСТ 12.1.04 ССБТ "Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

5.30. "Санитарно-гигиенические нормы напряженности электростатического поля" N 1757-77.

5.31. "Методические указания по измерению концентрации аэрозолей преимущественно фиброгенного действия" N 4436-87.