У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України
| м. Київ 12 жовтня 2005 року N 34-у/2005 | Справа N 2-26/2005 |
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича - суддя-доповідач,
Станік Сюзанни Романівни,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., N 2, ст. 15; Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 34-35, ст. 187).
Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.Є. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зазначеними статтями КПК України передбачено: підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; нововиявлені обставини; строки перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження; дії прокурора по відновленню справи у зв'язку з нововиявленими обставинами; порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
Народні депутати України просять роз'яснити, чи підлягають перегляду в порядку виключного провадження постанови судів щодо застосування, зміни або скасування запобіжних заходів, зокрема постанова апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2005 року, винесена відповідно до статей 156, 165-3 КПК України, якою відмовлено в задоволенні подання Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.
Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень статей КПК України суб'єкт права на конституційне подання обґрунтовує тим, що тлумачення може вплинути на рішення Верховного Суду України та на подальший розгляд кримінальної справи по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 189, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Народні депутати України зазначають, що стаття 165-3 КПК України, яка встановлює порядок продовження строків тримання під вартою, містить заборону оскарження постанов судді апеляційного і Верховного Суду України, не підлягає розширеному тлумаченню і на ці постанови не може бути внесене подання прокурора.
2. З матеріалів справи вбачається, що Генеральна прокуратура України звернулася до апеляційного суду міста Києва з поданням про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.
Розглянувши подання Генеральної прокуратури України, апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, за якою на підставі статей 156, 165-3 КПК України громадянину К. було змінено запобіжний захід у вигляді взяття під варту на підписку про невиїзд з місця постійного проживання.
Не погодившись з постановою апеляційного суду міста Києва, заступник Генерального прокурора України, посилаючись на статті 400-4, 400-7, 400-9 КПК України, звернувся до Верховного Суду України з клопотанням переглянути в порядку виключного провадження зазначену постанову і скасувати її.
Як стверджується в конституційному поданні, із змісту статті 400-4 КПК України випливає, що ця стаття стосується вироків, які набрали законної сили. Оскільки в постанові апеляційного суду міста Києва немає висновків про винуватість або невинуватість обвинуваченого, оцінки доказів, а є лише рішення про відмову у задоволенні подання Генеральної прокуратури України щодо продовження строку тримання громадянина К. під вартою, перегляд цієї постанови Верховним Судом України в порядку виключного провадження, на думку авторів конституційного подання, не відповідає вимогам статті 165-3 КПК України.
3. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 5 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є практична необхідність в офіційній інтерпретації їх положень (частина перша статті 93) .
Як вбачається з конституційного подання, народні депутати України порушують питання щодо законності клопотання заступника Генерального прокурора України, в якому оскаржується постанова апеляційного суду міста Києва, та про необхідність участі Конституційного Суду України в дослідженні конкретних обставин справи, що відповідно до статті 150 Конституції України, статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Оскільки клопотання заступника Генерального прокурора України про перегляд у порядку виключного провадження постанови апеляційного суду міста Києва направлено Верховному Суду України, який відповідно до статті 47 Закону України "Про судоустрій України" забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, відкриття конституційного провадження на даній стадії означатиме втручання Конституційного Суду України у сферу здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції.
Народні депутати України хочуть отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну консультацію, роз'яснення правил і порядку перегляду судових рішень у порядку виключного провадження та заручитися підтримкою своєї позиції. Вирішення таких питань не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 14, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
(Текст взято з сайту Конституційного Суду України)
