Про затвердження Положення про організацію діяльності військових музеїв, музеїв (кімнат) бойових традицій у Збройних Силах України

Відповідно до Закону України "Про музеї та музейну справу" , Указу Президента України від 22 березня 2000 року № 489/2000 "Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України", з метою удосконалення системи діяльності військових музеїв, музеїв (кімнат) бойових традицій у Збройних Силах України, підвищення ролі музеїв у військово-патріотичному вихованні, збереження та використання пам'яток матеріальної і духовної культури у військовій сфері, залучення особового складу військ (сил), громадян України до надбань військової національної, історико-культурної спадщини

1. Затвердити Положення про організацію діяльності військових музеїв, музеїв (кімнат) бойових традицій у Збройних Силах України, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 березня 2002 року № 95 "Про затвердження Положення про організацію діяльності військових музеїв та музеїв (кімнат) бойової (трудової) слави у Збройних Силах України".

3. Наказ розіслати до окремої військової частини.

1. Це Положення визначає порядок діяльності військових музеїв та музеїв (кімнат) бойових традицій військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України (далі - музеї).

2. У цьому Положенні терміни та поняття вживаються у такому значенні:

військовий музей - науково-дослідний та культурно-освітній заклад Збройних Сил України, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій воєнної історії з науковою та освітньою метою, залучення особового складу військ (сил), громадян України до надбань національної військової історико-культурної спадщини;

філія військового музею - це територіально відокремлене відділення музею, яке має самостійне суспільне і наукове значення;

музей (кімната) бойових традицій (далі - музейне утворення) - підрозділ, створений у спеціально виділеному та обладнаному приміщенні у з'єднанні, військовій частині, військовому навчальному закладі, установі, організації, призначений для збирання, вивчення, збереження, використання та публічного представлення музейних предметів і музейних колекцій, популяризації історії збройних формувань, бойового шляху військової частини (корабля), героїки сьогодення;

музейний фонд Збройних Сил України - це сукупність окремих музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, які постійно зберігаються у музеях і обліковані встановленим порядком. Музейний фонд Збройних Сил України є складовою частиною Музейного фонду України;

військово-музейна справа - спеціальний вид наукової та культурно-освітньої діяльності, що здійснюється музеями щодо комплектування, зберігання, охорони та використання пам'яток матеріальної і духовної військової історії та культури, включаючи їх консервацію, реставрацію, музеєфікацію, наукове вивчення, експонування та популяризацію;

військово-музейна мережа - сукупність музеїв, що діють у Збройних Силах України.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному законодавством України.

1. У своїй практичній діяльності музеї керуються Конституцією України, Законами України "Про культуру" і "Про музеї та музейну справу", цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Діяльність музеїв здійснюється на основі історичної науки і музеєзнавства, дослідження пам'яток військової історії та культури і є складовою військово-історичної та виховної роботи у Збройних Силах України. Вони покликані на основі військової історії та військових традицій Українського народу надавати активну допомогу командирам, їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у мобілізації особового складу на сумлінне виконання завдань бойової підготовки, постійну готовність до збройного захисту держави, сприяють розвиткові музейної справи та військово-історичної науки.

Музеї мають право об'єднуватися у загальнонаціональні, регіональні та профільні організації (спілки, асоціації), вступати до міжнародних музейних організацій і фондів.

2. У своїй практичній діяльності музеї виконують культурно-освітню, науково-дослідну, інформаційно-довідкову функції, а також функції збереження та документування, які випливають із їх функціонального призначення.

3. Основними напрямами музейної діяльності є: науково-дослідна, культурологічна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам'яткоохоронна робота, а також діяльність, пов'язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, оцінкою предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності.

4. Основними завданнями музеїв є:

виявлення і збір предметів музейного значення з метою постійного поповнення музейних зібрань, всебічне дослідження їх наукової та історичної цінності;

цілеспрямоване і об'єктивне відображення в експозиції військово-історичних та соціальних процесів, подій та явищ;

створення умов, які забезпечують повне збереження музейних цінностей;

активне сприяння бойовій підготовці, науковій, навчально-педагогічній, виробничій та іншій діяльності особового складу Збройних Сил України шляхом проведення культурологічної роботи та заходів з військово-патріотичного виховання;

проведення науково-дослідної роботи з метою дослідження військово-історичних процесів.

В умовах особливого періоду музеї здійснюють заходи щодо переведення на функціонування в умовах особливого періоду та виконують завдання за призначенням.

5. Музеї:

підтримують тісний контакт з будинками офіцерів, клубами військових частин, бібліотеками, архівами, військово-науковими товариствами, ветеранськими організаціями;

взаємодіють з творчими спілками, туристичними агенціями (компаніями), засобами масової інформації та різними громадськими організаціями, які діють у відповідності з чинним законодавством України;

підтримують у встановленому чинним законодавством порядку контакти з музеями та іншими установами культури як з національними, так і закордонними.

6. Науково-дослідна робота.

Науково-дослідна робота проводиться з метою глибокого та об'єктивного розкриття і відтворення музейними засобами військової (воєнної) історії, бойової діяльності військ (сил), героїзму, виявленого під час виконання військового обов'язку, процесу створення і розвитку Збройних Сил України.

Науково-дослідна робота ведеться за напрямами:

розробка наукової концепції музею;

дослідження музейних предметів та музейних колекцій;

здійснення розробки наукової концепції експозицій, тематико-експозиційних планів і проектів архітектурно-художнього рішення, удосконалення методики роботи, визначення пріоритетного завдання наукового комплектування фондів;

відпрацювання пропозицій з проблем розвитку військово-музейної справи;

розробки програм і методик щодо проблем музейної діяльності;

проведення соціологічних досліджень;

підготовка до видання наукових праць з військової (воєнної) історії та питань музеєзнавства, збірників матеріалів конференцій та семінарів, журналів, каталогів, путівників та інших матеріалів.

7. Культурологічна робота.

До основних форм культурологічної роботи музеїв відносяться:

тематичні, оглядові і учбові екскурсії експозиціями, виставками, а також лекції, доповіді і бесіди;

теоретичні конференції, тематичні вечори, уроки мужності, зустрічі з ветеранами, дні зброї, бойового прапора, військової слави, інші заходи, присвячені військово-історичним датам і подіям;

музейні гуртки та клуби, дні відкритих дверей, музейні свята;

пересувні виставки, показ документальних фільмів.

Культурологічна робота проводиться з урахуванням категорії відвідувачів і повинна сприяти утвердженню славних бойових традицій військ (сил), патріотичному, моральному та естетичному вихованню, підвищенню культурного та освітнього рівня військовослужбовців, інших категорій громадян України шляхом поширення військово-історичної інформації, здійснювати позитивний вплив на виконання особовим складом завдань бойової підготовки, постійної готовності до виконання свого конституційного обов'язку, пропагувати військову (воєнну) історію України серед широкого загалу громадян.

8. Експозиційна робота.

На основі музейних предметів (експонатів), реалізуючи розроблені наукові концепції, музеї створюють історично достовірні, художньо виразні постійні експозиції, стаціонарні та пересувні виставки.

Сутність експозиційної роботи музеїв складають:

розробка наукової концепції та тематико-експозиційного плану експозиції;

розробка архітектурно-художнього рішення та проектування музейних експозицій;

створення (монтаж) експозицій, стаціонарних та пересувних виставок;

нагляд за станом експонатів та експозицій.

У процесі створення експозицій музеїв повинні бути дотримані такі вимоги:

музейні матеріали повинні сприяти процесу сприйняття відвідувачами інформації;

інформація експозицій повинна бути чіткою, зрозумілою і достовірною;

розміщення експозиції музею повинно забезпечувати зручність її огляду;

музейні матеріали, які виставляються для загального огляду, повинні відповідати вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та не містити відомостей, що становлять державну таємницю, а також іншу інформацію з обмеженим доступом.

9. Науково-фондова робота.

Науково-фондова робота здійснюється з метою формування музейного зібрання, забезпечення збереження, вивчення і описання музейних предметів і музейних колекцій, створення умов для їх використання.

Керівництво музею зобов'язане розробити відповідну інструкцію, яка визначає внутрішній порядок обліку, збереження і реставрації музейних цінностей, зберігання їх у запасниках, постійній експозиції і на виставках, приймання і видачу у постійне або тимчасове користування, охорону, чергування, пломбування та опечатування приміщень, зберігання ключів, права і обов'язки зберігачів, наукових співробітників, реставраторів, музейних доглядачів.

10. Видавнича робота.

З метою пропагування досягнень військово-історичної науки та музейної практики, ознайомлення широкого кола громадян з музейними предметами та музейними колекціями, а також популяризації своєї діяльності, музеї здійснюють видавничу діяльність у відповідності з вимогами чинного законодавства.

11. Фінансово-господарська діяльність.

У своїй фінансово-господарській діяльності музеї керуються законодавством України, наказами Міністерства оборони України, вказівками директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, директора Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

Фінансове господарство організується і ведеться у відповідності із законодавством України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Музеї, що є структурними підрозділами військових частин, установ та організацій, утримуються за кошторисами відповідних військових частин, закладів, установ та організацій.

Фінансування музеїв здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, а також з інших не заборонених законодавством джерел.

Планування та витрачання коштів здійснюється відповідно до законодавства України і вказівок Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

Кошти витрачаються тільки в межах виділених бюджетних асигнувань та використовуються виключно за цільовим призначенням.

Військові музеї ведуть бухгалтерський облік майна та коштів і подають звітність у відповідності із законодавством України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

1. У Збройних Силах України можуть бути створені музеї таких видів: історичні, науково-технічні, літературні, художні, архітектурні тощо.

Основу військово-музейної мережі складають музеї історичного виду, їх зібрання документують історію війн, військового мистецтва, будівництва Збройних Сил України, зброї, військової техніки, обмундирування, спорядження та знаків розрізнення, військової думки, а також бойовий шлях військових частин, установ та організацій, життєвий шлях і діяльність визначних воєначальників, військових керівників, національних героїв, заслужених діячів в області військової науки, техніки і технологій.

Науково-технічні музеї - музеї, зібрання яких документують історію розвитку військової техніки.

Літературні музеї - музеї, зібрання яких документують історію і сучасний розвиток військової літератури.

Художні музеї - музеї, зібрання яких включають художні твори військової тематики і відображають історію розвитку образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Архітектурні музеї - музеї, зібрання яких документують історію і сучасний стан військової архітектури та фортифікації.

У Збройних Силах України діють музеї науково-освітнього, науково-дослідного та навчального типів.

Основним типом музеїв є музеї науково-освітнього типу, які широко використовують музейні зібрання в освітніх та виховних цілях і зорієнтовані на масового відвідувача.

У музеях науково-дослідного типу, зорієнтованих, в основному, на спеціалістів, використання музейного фонду здійснюється, головним чином, в дослідницьких цілях.

У музеях навчального типу формування і класифікація музейних колекцій та створення експозицій зорієнтовані, перш за все, на виконання завдань навчальних програм та педагогічних методик.

3. Науково-методична робота музеїв координується головними військовими музеями.

Національний військово-історичний музей України є головним у відношенні до інших музеїв і покликаний сприяти розвитку та науковій постановці музейної справи у Збройних Силах України. Національний військово-історичний музей України має філії і діє на підставі статуту, який затверджується наказом Міністерства оборони України.

Національний військово-історичний музей України:

координує методичну роботу головних військових музеїв видів Збройних Сил України, окремого роду військ, окремого роду сил, їх заходи щодо надання допомоги музеям, які входять до відповідної музейної мережі видів Збройних Сил України, окремого роду військ, окремого роду сил;

обмінюється досвідом роботи з музеями Збройних Сил України;

здійснює у встановленому законодавством порядку відносини із зарубіжними військовими музеями і вивчає досвід їх роботи;

надає методичну допомогу музеям, координує їх взаємодію, пропагує досвід їх роботи;

проводить консультації представників військового командування з питань створення та практичної діяльності музеїв;

здійснює консультативну допомогу іншим музеям України з питань експозиційної, культурно-просвітницької та фондової роботи, пов'язаних з військовою проблематикою;

готує концептуальні положення щодо розвитку музейної справи в Україні у військово-історичній сфері;

проводить стажування, методичні семінари, інші заходи для підвищення кваліфікації керівних і наукових працівників музеїв;

веде облік музеїв Збройних Сил України.

Із числа музеїв, що входять у військово-музейну мережу видів Збройних Сил України, окремого роду військ, окремого роду сил (далі - окремий рід військ (сил), рішенням відповідних командувачів, командирів (начальників) за поданням відповідних структур морально-психологічного забезпечення (по роті з особовим складом) (далі - органи морально-психологічного забезпечення) призначається головний військовий музей виду Збройних Сил України, окремого роду військ, окремого роду сил.

Діяльність головних військових музеїв видів Збройних Сил України, окремого роду військ (сил) розповсюджується на музеї, які входять до відповідних військово-музейних мереж.

Головні військові музеї видів Збройних Сил України, окремого роду військ (сил) повинні:

вести облік музеїв;

надавати методичну допомогу музеям, вивчати, узагальнювати і розповсюджувати передовий досвід їх роботи;

проводити методичні семінари, практичні заняття, консультації та інші заходи для підвищення кваліфікації працівників музеїв;

організовувати роботу пересувних виставок у військах (силах).

4. Для здійснення діяльності музеї забезпечуються будівлями за спеціальними проектами або іншими упорядкованими приміщеннями, що відповідають вимогам функціонування музею.

Приміщення музеїв передаються їм на праві оперативного управління. Воно може бути вилучено лише за умов надання музею іншого рівноцінного приміщення.

Необхідна матеріально-технічна база музею включає в себе експозиційно-виставковий, фондовий, науково-дослідний, адміністративно-господарський та інженерно-технічний функціональний комплекси, що складаються із таких приміщень: вестибюль, експозиційні зали, фондосховища, адміністративні приміщення, приміщення для роботи наукових співробітників та зберігачів фондів, приміщення для каталогів і картотек, а також лекційний зал, кінозал, конференцзал, бібліотека, реставраційні майстерні, лабораторії та інші приміщення.

Кількість функціональних комплексів визначається величиною музею та обсягом вирішуваних ним завдань. У музеї з обмеженими площами допускається суміщення функціональних комплексів.

Внутрішній простір музею, архітектура та інтер'єр його приміщень повинні відповідати характеру діяльності музею, архітектурним характеристикам і функціональному призначенню його приміщень.

Інтер'єр експозиційних залів музею визначається архітектурно-художнім рішенням його експозиції, характером експозиційних матеріалів та експозиційним обладнанням і повинен забезпечити якісне сприйняття відвідувачем музейних колекцій та їх збереження.

Фондові приміщення музею повинні створювати необхідні умови для збереження музейного зібрання і роботи їх зберігачів.

Інтер'єри інших службових приміщень повинні забезпечувати оптимальні умови для організації роботи співробітників музею та відповідати вимогам з охорони праці.

Під час проектування та експлуатації музейних приміщень враховуються потреби дітей, осіб з інвалідністю, громадян похилого віку в доступі до пам'яток культури.

У музеї забезпечується режим пожежної безпеки у відповідності з вимогами законодавства України.

Матеріально-технічне забезпечення музею типовими меблями, табельними технічними засобами пропаганди, експозиційним обладнанням, обладнанням для фондосховищ, автотранспортом, паливом, пально-мастильними матеріалами та іншими матеріальними засобами, а також капітальний і поточний ремонти приміщень музеїв, меблів, табельного обладнання і майна, автотранспорту, оплата комунальних послуг проводиться за рахунок кошторису Міністерства оборони України у межах норм і асигнувань на ці цілі через відповідні забезпечуючі органи.

Для розміщення і організації діяльності позаштатного музейного утворення відповідні командири (начальники) виділяють необхідне приміщення, забезпечують його меблями, експозиційним обладнанням, табельними технічними засобами пропаганди, а також створюють необхідні умови для експлуатації приміщень і обладнання, охорони та збереження експонатів.

1. Музеї бойових традицій створюються у з'єднаннях, військових навчальних закладах.

Кімнати бойових традицій створюються у військових частинах, установах, організаціях.

2. Рішення про створення штатного музею приймається Міністром оборони України за поданнями командувачів видів Збройних Сил України, відповідних командирів (начальників), узгоджених за підлеглістю з Департаментом військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України або Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

3. Для створення музею засновник повинен забезпечити: формування музейного зібрання;

матеріальну базу - відповідно обладнані приміщення для зберігання, консервації та реставрації музейних предметів, для експозицій і виставок, для проведення культурно-освітньої роботи, роботи наукових працівників музею, а також приміщення для забезпечення належного рівня обслуговування відвідувачів;

умови для охорони музею, оснащення його засобами охоронної та пожежної сигналізації;

фінансування і кадри для належного його функціонування;

роботу музею за чітким розкладом.

4. Організаційна структура і чисельність військовослужбовців та працівників Збройних Сил України військових музеїв визначаються штатами військових музеїв.

Організаційна структура і чисельність військовослужбовців та працівників Збройних Сил України музейних утворень визначаються штатами військових частин, структурними підрозділами яких вони є.

5. Наказ про відкриття музею видається за наявності: тематико-експозиційного плану музею (додаток 9 до цього Положення), фонду музейних предметів, зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі; експозиції відповідного змісту, приміщення та обладнання, що забезпечує збереження, вивчення й експонування музейних колекцій та окремих музейних предметів; охорони музею, організованої відповідно до Закону України "Про музеї та музейну справу" (музейного утворення, організованої в рамках охорони військових частин, установ, закладів Міністерства оборони України та Збройних Сил України), забезпечення пожежної безпеки; розкладу роботи музею.

6. Засновник військового музею може створювати філії (відділи) музею, що не є юридичними особами.

7. Військовий музей діє на підставі статуту (положення), що затверджується наказом Міністерства оборони України.

У статуті (положенні) військового музею визначаються:

назва військового музею, його статус, права і обов'язки засновника;

організаційна структура, основні завдання та напрями діяльності з урахуванням призначення і умов дислокації;

джерела надходження коштів та їх використання, склад майна військового музею, порядок його реорганізації і ліквідації, умови збереження музейного зібрання у разі ліквідації військового музею;

інші умови діяльності військового музею.

Військовий музей, що має філію(ї), вказує її(їх) у своєму статуті (положенні).

8. Військові музеї, що утримуються за окремими штатами, є юридичними особами.

9. Музейні утворення, що створюються у військовій частині, не є юридичними особами і поділяються на штатні (створені у військових частинах як структурні підрозділи) і позаштатні (які працюють на громадських засадах).

Позаштатні музейні утворення можуть створюватися рішенням відповідних командирів (начальників).

10. Об'єднані спільністю основних завдань і принципів діяльності усі музеї утворюють військово-музейну мережу, яка є складовою частиною системи військово-історичної та виховної роботи у Збройних Силах України.

11. Державна реєстрація військових музеїв здійснюється у відповідності із законодавством.

Музейні утворення, створені військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, державній реєстрації не піддягають. Порядок їх обліку визначає Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

12. Керівництво діяльністю музеїв здійснюють командири (начальники), в підпорядкуванні яких вони знаходяться.

13. Ліквідація музеїв здійснюється за рішенням засновника.

У разі ліквідації військової частини, при якій діє музейне утворення, а також ліквідації музею їх музейні зібрання, колекції та окремі музейні предмети командирами (начальниками) за погодженням з Департаментом військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України або Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України передаються до Національного військово-історичного музею України.

14. Реорганізація музеїв (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) може відбуватися відповідно до законодавства.

15. Безпосереднє керівництво практичною діяльністю музеїв здійснюють органи морально-психологічного забезпечення. Вони опікуються питаннями змісту і напрямів діяльності музеїв, використанням музейних фондів в інтересах розвитку військово-історичної науки, виховання особового складу Збройних Сил України та формування у нього необхідних ідеологічних переконань.

16. Безпосередню діяльність музею організує керівник музею. Керівник військового музею відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, за успішне виконання завдань, покладених на музей, за бойову підготовку, виховання, військову і трудову дисципліну, морально-психологічний стан військовослужбовців і працівників Збройних Сил України (співробітників музею), за внутрішній порядок, за стан, зберігання і використання за призначенням музейного фонду інших матеріальних засобів, за всебічне забезпечення музею, за додержання принципів соціальної справедливості.

Керівник музею у межах своїх функціональних обов'язків повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, та інших нормативно-правових актів.

Керівник військового музею, що діє на правах юридичної особи:

керує діяльністю військового музею в межах повноважень, визначених цим Положенням, діє без довіреності від імені військового музею, представляє військовий музей у відносинах із засновником, органами державної влади, громадськими об'єднаннями, іншими юридичними особами і окремими громадянами, а також у суді, та несе відповідальність за виконання вимог щодо діяльності військового музею відповідно до Закону України "Про музеї та музейну справу" та цього Положення;

у фінансово-господарській діяльності керується законодавством України, наказами Міністерства оборони України, вказівками директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, директора Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України;

укладає господарські та трудові договори (угоди);

приймає на роботу та звільняє з роботи працівників військового музею відповідно до законодавства;

відповідає за стан роботи з попередження розголошення відомостей, опублікування яких обмежується, зміст і удосконалення роботи військового музею, мобілізаційну готовність, професійне навчання колективу, за стан військової та трудової дисципліни, збереження і правильне використання фондів і майна, організацію обліку, інвентаризацію і консервацію музейних цінностей, господарчу і фінансову діяльність, а також за організацію охорони та протипожежний стан військового музею;

керує науково-дослідною, експозиційною, культурно-освітньою, фондовою, фінансово-господарською та іншою діяльністю військового музею, забезпечує виконання планів його роботи;

сприяє поліпшенню умов праці, матеріального стану і соціального захисту співробітників;

підтримує зв'язок із військово-історичними науковими товариствами та установами, військовими частинами, місцевими органами виконавчої влади і громадськими організаціями;

визначає зміст, обсяг і порядок роботи відділів і служб;

здійснює у встановленому законодавством порядку зв'язки і контакти з музеями інших держав.

17. У кожному музеї повинні бути такі документи:

копія наказу про створення музею;

акт прийому музею, підписаний членами комісії і затверджений командиром (начальником), у підпорядкуванні якого знаходиться музей;

копія наказу про відкриття музею командира (начальника), в підпорядкуванні якого знаходиться музей;

наукова концепція музею;

тематико-експозиційний план;

доповнення до тематико-експозиційного плану;

книга відгуків відвідувачів;

книга надходжень основного фонду;

книга надходжень науково-допоміжного фонду;

історична довідка музею;

паспорт музею;

плани роботи музею;

документи, які розробляють і ведуть відділи (служби) музею та його дорадчих органів.

За рішенням командира (начальника), у підпорядкуванні якого знаходиться музей, може також бути заведена книга почесних відвідувачів.

В комісію з приймання музею включаються представники органу морально-психологічного забезпечення, штабу, режимно-секретного органу, начальник та працівники музею, фахівці з озброєння та інші фахівці. Комісія зобов'язана провести ретельну перевірку всіх матеріалів перед відкриттям експозиції з метою недопущення витоку інформації з обмеженим доступом.

18. Порядок та періодичність проведення перевірок діяльності музеїв визначає за підлеглістю Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

1. Музейний фонд музею складається із основного і науково-допоміжного фондів.

Основний музейний фонд музею - це організована сукупність рухомих і нерухомих пам'яток матеріальної і духовної культури, що мають наукову, історичну, художню чи іншу культурну цінність, незалежно від їх типу, місця створення, відомості про які занесені до фондово-облікової документації та які зберігаються у музеї. Зазначені предмети підлягають науковій інвентаризації і належать до державної частини Музейного фонду України.

Науково-допоміжний фонд - частина музейного зібрання, що не належить до основного фонду та державної частини Музейного фонду України, складається з науково-допоміжних матеріалів, зібраних або створених музеєм для постійної експозиції або виставок як допоміжний ілюстративний або інформаційний матеріал (муляжі, макети, зліпки, реконструкції, копії, плани, карти, схеми, діаграми, креслення, матеріали сувенірного характеру, які не мають художньої, історичної або значної матеріальної цінності, інші наочні матеріали, які спеціально виготовлені або відтворені і використовуються для розкриття експозиційно-виставкової теми).

Предмети з науково-допоміжного фонду можуть бути переведені до основного фонду музею на підставі протоколу фондово-закупівельної комісії музею.

До складу науково-допоміжного фонду забороняється включати меморіальні предмети та предмети з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Із основного і науково-допоміжного фондів може бути виділений обмінний фонд. Його складають музейні предмети і дублетні примірники, яких нараховується в основному і непрофільному фондах понад п'ять примірників.

Фондові колекції музеїв входять до Музейного фонду України, їх правовий захист визначається законодавством, вони є державною власністю і приватизації не підлягають.

Облік музейних предметів, що містять дорогоцінні метали і коштовне каміння, здійснюється відповідно до законів України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", "Про музеї та музейну справу" Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1147 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 1007), та ведеться трьома етапами, які передбачають складання акта приймання-передавання, реєстрацію такого предмета в книзі надходжень, інвентарній книзі і спеціальній інвентарній книзі. Предмети, що містять дорогоцінні метали і коштовне каміння, підлягають апробації в установах, які мають сертифіковане обладнання.

Унікальні музейні предмети і музейні колекції музеїв, які входять до складу Музейного фонду України, а також ті, що мають виняткове наукове, історичне, художнє та інше культурне значення, у відповідності з нормативно-правовими актами включаються до Державного реєстру національного культурного надбання.

2. Формування музейного фонду музею здійснюється шляхом:

придбання в установленому порядку предметів музейного значення за рахунок Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством;

передачі музеям у встановленому порядку пам'яток, виявлених під час археологічних, етнографічних, науково-природничих чи інших експедицій, будівельних або реставраційних робіт, експедицій та відряджень по збиранню військово-історичних пам'яток матеріальної і духовної культури на місцях бойових дій військ (сил), навчань, маневрів, у військових частинах (на кораблях), в редакціях газет і журналів, а також серед учасників походів по місцях битв, пошукових груп, особистих зустрічей і листування з ветеранами війни та праці, ветеранами Збройних Сил України та їх родичами;

безоплатної передачі у встановленому законодавством порядку музеям предметів озброєння, військової техніки і майна в оригіналах, моделях, макетах чи муляжах, обмундирування і спорядження, знаків розрізнення, документів та іншого майна від військових частин;

передачі музеям пам'яток, що були у складі майна, конфіскованого відповідно до законодавства або рішень інших уповноважених на це державних органів, а також майна, визнаного в установленому порядку безгосподарним, або такого, що перейшло за правом успадкування державі;

повернення в Україну втрачених або незаконно переміщених за її межі культурних цінностей;

першочергової безоплатної передачі музеям культурних цінностей, вилучених на митницях;

безоплатної передачі предметів музейного значення підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та громадянами;

шляхом обміну дублетними і непрофільними матеріалами з іншими музеями, установами, колекціонерами на предмети музейного значення, що відповідають профілю музею та характеру музейного зібрання, а також за рахунок дарчих надходжень від організацій (установ) або приватних осіб;

поповнення музейних зібрань культурними цінностями іншими способами, що не суперечать законодавству.

1. Облік, збереження і наукова обробка музейних фондів у музеях здійснюються у відповідності із Законами України "Про культуру", "Про музеї та музейну справу", "Про державні нагороди України", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей", "Про охорону культурної спадщини", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

2. Керівництво музею повинне розробити власну інструкцію, яка визначає внутрішній порядок обліку, збереження і реставрації музейних цінностей, збереження в запасниках, постійній експозиції і на виставках, приймання і передачу в постійне або тимчасове користування експонатів, реставраційні огляди, охорону, чергування, пломбування і опечатування приміщень, зберігання ключів, права і обов'язки зберігачів, наукових співробітників, реставраторів, доглядачів залів.

3. Облік музейних предметів і колекцій у музеях забезпечує систему збирання даних і реєстрації необхідної інформації (відомостей) про пам'ятки, які є історико-культурним надбанням. Музейні предмети і колекції підлягають музейному обліку, який забезпечує охорону та створює необхідні умови для їх вивчення і використання. Державний музейний облік здійснюється шляхом включення кожного музейного предмета і колекції до державної частини Музейного фонду України.

4. Облік документів Національного архівного фонду зі складу музейних зібрань здійснюється шляхом ведення відповідних архівних описів справ згідно з вимогами Інструкції з діловодства в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 лютого 2017 року № 77.

5. Облік предметів, прийнятих на тимчасове зберігання, здійснюється шляхом реєстрації предметів у книзі надходжень тимчасового зберігання.

6. Категорично забороняється зберігання і використання у музеях предметів і колекцій, без реєстрації у книгах обліку та нанесення на них облікових позначень.

7. Музейні фонди підлягають лише музейному обліку. Музейні предмети та предмети музейного значення бухгалтерському обліку не піддягають, їх відображення на балансі юридичної особи, в користуванні якої вони знаходяться, забороняється.

Знищення пам'яток не допускається.

8. Музейний облік музейних предметів і колекцій передбачає дві стадії: первинна реєстрація - облік предметів, які надійшли до музею.

Фіксуються основні відмінні ознаки предметів в актах приймання-передавання, книзі надходжень основного фонду або книзі надходжень науково-допоміжного фонду на підставі результатів їх попереднього вивчення (первинної атрибуції);

наукова інвентаризація - облік основного фонду, де фіксуються результати розгорнутої атрибуції музейних предметів в інвентарних та спеціальних інвентарних книгах з метою юридичного закріплення предметів за певною музейною колекцією та охорони наукових даних про предмети.

9. Основними документами обліку музейних фондів у музеях є:

акти приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання (додаток 1 до цього Положення);

акти приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання предметів, що повністю складаються із дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння / предметів, які містять дорогоцінні метали або дорогоцінне каміння (додаток 2 до цього Положення);

Книга надходжень основного фонду (додаток 3 до цього Положення);

інвентарні книги відповідно до груп зберігання основного фонду (додаток 4 до цього Положення);

спеціальні інвентарні книги для обліку музейних предметів, що містять дорогоцінні метали і коштовне каміння (додаток 5 до цього Положення);

книга надходжень науково-допоміжного фонду (додаток 6 до цього Положення);

книга надходжень тимчасового зберігання (додаток 7 до цього Положення);

книга реєстрації актів приймання-передавання (на постійне або тимчасове зберігання) (додаток 8 до цього Положення);

науково уніфікований паспорт музейного предмета;

реставраційний паспорт музейного предмета;

колекційні описи (додаток 10 до цього Положення);

архівні описи.

Перелік допоміжних облікових документів визначається інструкцією з ведення обліку, зберігання і використання музейних предметів, яка затверджується керівником музею.

10. Керівники музеїв зобов'язані забезпечити належний облік і збереження музейних колекцій, створити належні умови зберігання, консервації та реставрації пам'яток, організувати пожежну та сторожову охорону.

11. Книги надходжень, інвентарні книги та книги спецобліку до заповнення мають бути пронумеровані, прошнуровані, опечатані печатками музею чи іншого підрозділу, установи, закладу, в складі яких знаходяться музеї, завірені підписами керівника музею (командира) і головного зберігача музею.

Обсяг тому відповідної книги обліку становить не менше 100 і не більше 250 аркушів.

Рукописні книги обліку виготовляються з високоякісного паперу і брошуруються у тверду палітурку.

12. Фондово-облікова документація друкується за встановленими формами і заповнюється від руки чорною чи синьою пастою, чорнилом або тушшю.

Акти, книги надходжень, інвентарні та спеціальні інвентарні книги музею заповнюються розбірливо, чітко, без помилок, підчисток і необумовлених виправлень. Зміни і виправлення записів у книгах обліку здійснюються у разі зміни або уточнення інформації про предмет за результатами здійснення його наукової атрибуції (авторство, школа, іконографія, датування тощо), зміни стану збереженості, проведення експертизи (оцінки цінності) і додаткових техніко-технологічних досліджень. В інших випадках зміни і виправлення записів у книгах обліку не допускаються.

Виправлення записів у фондово-обліковій документації допускаються лише на підставі рішення фондово-закупівельної комісії, що фіксується у протоколі. Інформація про підстави для внесення змін і виправлень записів у книгах обліку (номер і дата акта та протоколу фондово-закупівельної комісії музею) вноситься до графи "Примітки" відповідних книг обліку (чорнилом (кульковою ручкою) червоного кольору в рукописних книгах обліку).

Виправлення у фондово-обліковій документації робляться червоним чорнилом, тушшю або пастою, помилкові записи закреслюються однією лінією. Нові записи вписуються чітко. Правильний запис вписується над закресленим текстом, затверджується підписом матеріально відповідальної особи і скріплюється печаткою.

Оформлення облікової документації за допомогою автоматизованих інформаційних систем передбачає обов'язкову наявність рукописного примірника книги надходжень та інших основних документів обліку музейних фондів. Інвентарні книги і спеціальні інвентарні книги можуть заповнюватись у спосіб комп'ютерного набору за наявності рукописного примірника книги надходжень і паспорта музейного предмета (як зразок для ідентифікації і захисту інформації про предмет, виконаний у електронній формі). Щорічно ці дані піддягають друкуванню на паперовий носій інформації за встановленою формою інвентарної чи спеціальної інвентарної книги.

13. Уся фондово-облікова документація підлягає довічному зберіганню та не передається в архівні установи, крім випадків ліквідації музею або виключення з фондово-облікової документації усіх музейних предметів та колекцій, внесених до них, коли вона передається на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

1. Усі предмети, що надійшли до музею, підлягають обов'язковому документальному обліку. Приймання і передавання предметів здійснюються на підставі протоколу фондово-закупівельної комісії музею та відповідного договору (у разі придбання, дарування, приймання-передавання на реставрацію, експертизу або тимчасове зберігання), який укладається відповідно до вимог законодавства.

2. Приймання і передавання предметів оформлюється актом приймання-передавання музейних предметів. Акти приймання-передавання є первинними юридичними документами обліку музейних фондів. Акти про приймання-передавання складаються за встановленою формою. Зберігання в музеях предметів і колекцій, не оформлених актами приймання-передавання, категорично забороняється. Якщо на предметі є старі облікові позначення (з виставок, з іншого музею), вони проставляються у графі "Примітка". Нові облікові позначення, що присвоєні предмету за книгою надходжень, проставляються у відповідній графі.

У разі надходження до музею предметів з археологічних, геологічних та інших експедицій акт приймання-передавання складається на підставі польових описів або переліків предметів, завірених підписом керівника експедиції.

Польовий опис має бути пронумерований посторінково, мати підсумковий запис, підписаний укладачами, затверджений керівником експедиції.

При надходженні великого обсягу предметів, виявлених експедицією, вони зберігаються в опечатаному приміщенні або опечатаній тарі і розкриваються для обробки в присутності комісії, призначеної керівником музею.

Акти приймання-передавання складаються у трьох примірниках.

В акті приймання-передавання зазначаються: вид зберігання (постійне або тимчасове, у разі приймання на тимчасове зберігання - термін зберігання), стан збереженості, мета приймання-передавання (експозиція, реставрація, зберігання, експертиза тощо), рішення, на підставі якого здійснюється приймання-передавання.

До акта приймання-передавання додається довідка, у якій зазначаються: історія предмета, час і місце побутування, перебування на виставках або експозиціях тощо.

Усі примірники акта приймання-передавання завіряються підписами осіб, які передають і приймають предмети, та головного зберігача, якщо він не є стороною приймання і передавання предмета.

Акти приймання-передавання затверджуються керівником музею та скріплюються печаткою музею (у разі наявності).

Один примірник акта приймання-передавання зберігається у головного зберігача або у відділі обліку, інший - у відповідального зберігача.

У разі приймання-передавання предметів, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, до акта приймання-передавання додається копія акта експертних випробувань музейних експонатів з дорогоцінних металів та вставок дорогоцінного каміння, складеного згідно із законодавством України.

У разі передавання музейного предмета в експозицію та повернення його до фондів з експозиції, до акта приймання-передавання додається копія топографічного опису.

У разі придбання або здійснення попередньої експертизи предмета в акті приймання-передавання зазначається оціночна вартість предмета.

У разі зміни або уточнення інформації про предмет в результаті наукової атрибуції до акта приймання-передавання додаються висновки експертів, завірені їх підписами і скріплені печаткою (у разі наявності) відповідної установи, що проводила експертизу.

Акти приймання-передавання на постійне/тимчасове зберігання нумеруються порядковими номерами. Окремо пронумеровані акти приймання-передавання для постійного/тимчасового зберігання підшиваються в різні справи (акти приймання або акти передавання) в хронологічному порядку.

Акти приймання-передавання реєструються в окремих книгах реєстрації актів приймання-передавання, які ведуться за формою згідно з додатком 8 до цього Положення. Обсяг тому книги становить не менше 100 і не більше 250 аркушів.

Записи у кожній книзі реєстрації актів приймання-передавання продовжуються до повного заповнення книги. Щороку нумерація актів приймання-передавання починається з першого номера.

Наприкінці року акти нумеруються за сторінками, шнуруються, опечатуються печаткою і залишаються на зберіганні в музеї.

3. Приймання державних нагород і документів про нагородження на тимчасове або постійне зберігання музеями здійснюється відповідно до Закону України "Про державні нагороди України" .

Рішення про приймання на тимчасове або постійне зберігання державних нагород і документів, що посвідчують нагородження ними, приймає фондово-закупівельна комісія музею.

Облік та зберігання державних нагород, які містять дорогоцінні метали і коштовне каміння, здійснюється за спеціальною книгою обліку, де вказується вид, маса, проба дорогоцінного металу та коштовного каміння на підставі проведеної експертизи предметів.

Ордени, медалі України та інших країн, нагрудні знаки до почесних звань України та інших країн, нагороджених померлих громадян і громадян, нагороджених посмертно, а також документи про їх нагородження можуть передаватись на постійне зберігання музеям за згодою спадкоємців.

Згода спадкоємців оформлюється письмовою заявою, у якій зазначаються назва кожної державної нагороди та документ, що посвідчує нагородження нею, інформація про нагородженого (прізвище, ім'я та по батькові, дати народження і смерті, короткі біографічні відомості), вид зберігання (тимчасове або постійне). Заява підписується всіма спадкоємцями першої черги. У разі відсутності спадкоємців першої черги згода надається спадкоємцями другої черги із зазначенням ступеня спорідненості з нагородженим. До заяви додаються копії документів, які підтверджують відсутність спадкоємців нагородженого першої черги на момент її написання.