Про затвердження податкового розяснення щодо застосування положень пункту 12.2 статті 12 Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно формування банківськими установами страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат

З метою забезпечення однозначного тлумачення окремих положень податкового законодавства, керуючись статтею 2 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", підпунктом 4.2.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядком надання податкових роз'яснень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 року N 494 "Про затвердження Порядку надання податкових роз'яснень", а також виходячи з принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування",

1. Затвердити податкове роз'яснення щодо застосування пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР) щодо формування банківськими установами страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат.

У підпункті 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон) визначено наступне:

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

1. При визначенні граничного розміру страхового резерву, що створюється за рахунок валових витрат в звітному кварталі, слід керуватись наступним:

1.1. Визначається сума боргових вимог на останній робочий день звітного періоду - Б.

1.2. Згідно з підпунктом 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону визначається обмеження на суму страхового резерву (Г), як сума боргових вимог на останній робочий день звітного періоду, помножена на 10 відсотків:

1.3. Обчислюється Со - розмір страхового резерву під нестандартну заборгованість, сформованого за рахунок валових витрат, станом на кінець попереднього звітного періоду. Розмір такого резерву станом на 01.07.97 дорівнює нулю.

1.4. Визначається сума, яка направлена в звітному періоді на доформування страхових резервів під нестандартну заборгованість і на яку було збільшено валові витрати у звітному періоді - Сдоформ.

За рахунок валових витрат може бути сформовано лише резерв під заборгованість, визнану нестандартною за методикою Національного банку України.

1.5. Визначається сума сформованого раніше за рахунок валових витрат резерву, за рахунок якого у звітному періоді було списано безнадійну заборгованість - Сспис.

1.6. Фактична сума страхового резерву під нестандартну заборгованість (С1), сформованого за рахунок валових витрат на кінець звітного періоду, обчислюється як сума, визначена в пункті 1.3, збільшена на суму, визначену в пункті 1.4 і зменшена на суму, визначену в пункті 1.5:

1.7. Якщо фактична сума страхового резерву на кінець звітного періоду, визначена в пункті 1.6, перевищує граничну суму резерву, визначену в пункті 1.2, тоді різниця (Д) спрямовується на збільшення валового доходу звітного періоду:

в цьому випадку залишок сформованого за рахунок валових витрат страхового резерву на кінець звітного періоду (С1) дорівнюватиме його граничному розміру, визначеному пунктом 1.2:

2. Що стосується формування страхового резерву для відшкодування можливих збитків від знецінення цінних паперів, то слід керуватися наступним.

Відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без відсотків та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбання цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Відповідно до підпункту 12.2.2 з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 1.6 Положення Національного банку України про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Національного банку України від 30.12.99 N 629 (далі - Положення), банки зобов'язані формувати резерв у розмірі перевищення балансової вартості цінних паперів порівняно з їх ринковою вартістю, яка коригується (зменшується) з урахуванням ризику емітентів (клас емітента визначається згідно з додатком 1 до цього Положення).

Відповідно до Закону страхові резерви за рахунок страхових витрат створюються для відшкодування можливих втрат за основним боргом за придбаними цінними паперами, причому заборгованість за придбаними цінними паперами має бути нестандартною за методикою, визначеною Національним банком України.

У разі відсутності заборгованості за придбаними цінними паперами (наприклад, за акціями підприємств) відповідно, відсутні і підстави для віднесення до валових витрат коштів, направлених на формування у фінансовому обліку банку резервів під знецінення таких цінних паперів.