Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Ткачука Павла Миколайовича - суддя-доповідач,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 17, ст. 80) в частині встановлення граничного розміру одноразової страхової виплати потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності.

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року N 2272-III (далі - Закон N 2272) "але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду" (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд). Цим положенням було доповнено абзац перший частини другої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (далі - Закон N 1105), який раніше не передбачав встановлення граничного розміру одноразової страхової виплати потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що таким чином допущено обмеження розміру одноразової страхової виплати, чим суттєво звужено обсяг та зміст права громадян на одержання одноразової страхової виплати у разі стійкої втрати професійної працездатності, що суперечить частині третій статті 22 Конституції України.

2. На засіданні Першої колегії суддів Конституційного Суду України питання про відкриття чи про відмову у відкритті конституційного провадження у справі не вирішено.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання про невідповідність правового акта Конституції України повинно містити правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності.

Аналіз змісту конституційного подання, доданих до нього матеріалів свідчить про відсутність правового обґрунтування невідповідності Конституції України положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону N 2272.

23 вересня 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон N 1105, абзац перший частини другої статті 34 якого передбачав, що у разі стійкої втрати професійної працездатності Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону N 1105 мало набрати чинності з 1 січня 2001 року, проте парламентом 21 грудня 2000 року дату набрання чинності перенесено на 1 квітня 2001 року.

До настання цієї дати, 22 лютого 2001 року, підпунктом "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону N 2272 було доповнено зазначене положення статті 34 Закону N 1105, а саме встановлено верхню межу одноразової страхової виплати - не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону N 2272 це доповнення набрало чинності також з 1 квітня 2001 року.

Таким чином, положення абзацу першого частини другої статті 34 Закону N 1105, згідно з яким встановлюється механізм визначення розміру одноразової страхової виплати, набрало чинності одночасно з положенням, яким передбачено його граничну межу.

Аргументуючи звернення, суб'єкт права на конституційне подання посилається також на Закон України "Про охорону праці" в редакції від 14 жовтня 1992 року. Однак цим законом визначався інший механізм відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків. Зокрема, таке відшкодування здійснювалося не Фондом, а власником підприємства, і розмір одноразової допомоги встановлювався колективним договором (угодою, трудовим договором), законом визначалася лише нижня його межа. Отже, посилання народних депутатів України на Закон України "Про охорону праці" в редакції від 14 жовтня 1992 року є безпідставним.

Крім того, слід зазначити, що питання щодо конституційності встановлення граничного розміру одноразової страхової виплати Фондом вже розглядалося Конституційним Судом України. Ухвалою від 12 січня 2005 року N 1-у/2005 Конституційний Суд України відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого частини другої статті 34 Закону N 1105.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.