Про виконання рішень Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного

У зв'язку з надходженням до Вищого адміністративного суду України доручення Кабінету Міністрів України від 21 січня 2012 року № 1352/1/1-12 та листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 23 січня 2012 року № 12.3-21/467 про виконання рішень Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу адміністративних судів на таке.

Остаточними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Маруценко проти України», «Шаповалова проти України», «Волчкова проти України», «Соболев проти України», «Омеляненко проти України», «Скороход проти України», «Щуров проти України», «Жужа проти України», «Пономаренко проти України», «Махонько проти України», «Сверчков та Сверкова проти України», «Ларіонов проти України», «Черниш проти України», «Паламарчук проти України» та «Крижанівський проти України» встановив порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з незабезпеченням національними судами розгляду справи в розумний строк.

Аналіз цих рішень свідчить, що проблеми, які призводять до порушення вимоги здійснення судового розгляду справ у розумний строк, полягають у надмірній тривалості розгляду справ судом у зв'язку з численними випадками відкладення судових засідань, неодноразовим поверненням справ на новий розгляд, тривалим розглядом справ судом касаційної інстанції.

У справі «Федоров і Федорова проти України», серед іншого, встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що під час розгляду апеляційним судом справи заявника не було дотримано принципу рівності сторін, оскільки судовий розгляд справи відбувався за його відсутності, але за участю іншої сторони, яка мала можливість усно представляти свою позицію.

У справі «Маруценко проти України» Європейський суд з прав людини також констатував порушення статті 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з відсутністю у заявника ефективного засобу юридичного захисту від порушення його права на розгляд справи протягом розумного строку.

Остаточним рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Новак проти України», серед іншого, було встановлено порушення статті 1 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке полягало у винесенні суб'єктом владних повноважень постанови мовою, яку заявник не розумів, і врученні в день його видворення та за обставин, які не надавали йому можливості оскаржити видворення самостійно або через представника.

Про викладене повідомляється в порядку інформування.

Водночас Вищий адміністративний суд України звертає увагу на необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Для цього потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів.