Про затвердження Узагальнюючого податкового розяснення

Статтею 6 Закону N 1963 визначено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Чинне законодавство дає визначення транспортним засобам, що використовувалися. Ними вважаються транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі (п. 1 додаткової примітки до групи 87 розділу XVII Закону N 2371) .

Новими транспортними засобами вважаються засоби, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто, які раніше ніколи не були зареєстровані.

Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортного засобу датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Враховуючи викладене, податок з власників транспортних засобів на транспортні засоби, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання та вперше реєструються в Україні, справляється за ставками, чинними на день реєстрації цих транспортних засобів, з урахуванням строку їх використання, незалежно від дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та дати проведення митного оформлення.

Відповідно до статті 1 Закону N 1963 платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Об'єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом УКТЗЕД, зазначені у статті 2 Закону N 1963.

У випадку коли колісний навантажувач по своєму типу буде класифікуватися у товарних позиціях 8427 "Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах", 8429 "Самохідні бульдозери з неповоротним та поворотним відвалом, грейдери, планувальники, скрепери, механічні лопати, екскаватори, одноківшові навантажувачі, трамбувальні машини та дорожні котки", або інших товарних позиціях групи 84 "Реактори ядерні, котли, машини, апарати і механічні пристрої; їх частини", зазначений транспортний засіб не повинен оподатковуватись податком з власників транспортних засобів.

Податок з власників транспортних засобів справляється на підставі Закону N 1963, яким визначено платників податку, об'єкти оподаткування, ставки та строки його сплати.

Частиною 2 статті 3 Закону N 1963 визначено, що податок з власників наземних транспортних засобів юридичних осіб сплачується за місцем реєстрації таких транспортних засобів.

Відповідно до статті 6 Закону N 1963 податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичною особою самостійно. Розрахунок суми податку складається на підставі звітних даних (балансу) про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається юридичною особою до податкових органів за місцем реєстрації транспортних засобів у порядку і строки, встановлені Законом.

Визначена у розрахунку сума податку вважається узгодженою сумою (п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181) і сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на спеціальні рахунки відповідного бюджету.

Якщо такі транспортні засоби протягом поточного року придбані юридичною особою у випадку, передбаченому статтею 5 Закону N 1963, ця юридична особа, як їх власник, повинна в 10-денний термін після їх реєстрації (реєстрація власниками належних їм транспортних засобів повинна проводитися протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи) подати розрахунок суми податку за придбані транспортні засоби до відповідного податкового органу і сплатити податок перед їх реєстрацією в порядку, визначеному Законом.

Згідно із Законом N 334 фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання у користування орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду відповідно до статті 8 Закону N 334, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим за певних умов (пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону N 334), однією з яких є придбання орендарем об'єкта лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі. Тобто, передбачається обов'язкова подальша передача права власності орендарю на такі основні фонди, у тому числі на автомобільний транспорт.

Враховуючи викладене, у випадку передачі транспортних засобів у фінансовий лізинг (оренду) платником податку з власників транспортних засобів є орендодавець (юридична чи фізична особа - власник транспортного засобу) щодо транспортних засобів, зареєстрованих в органах ДАІ МВС України на його ім'я, а сплата податку та подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів повинна здійснюватися за місцем реєстрації транспортних засобів, незалежно від місця фактичного використання транспортного засобу.

Вимогу про необхідність подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів платниками цього податку встановлено частиною третьою статті 6 Закону N 1963.

Відповідно до статті 6 Закону N 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів самостійно обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Статтею 5 Закону N 1963 визначено, що фізичні особи податок з власників транспортних засобів сплачують - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд за наявності документів, що підтверджують сплату податку. Тобто, власники транспортних засобів зобов'язані пред'являти органу, який здійснює першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Таким чином, якщо транспортний засіб придбано особою, яка відповідно до статті 58 Господарського кодексу зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи, то такий приватний підприємець не повинен подавати розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до вимог статті 6 Закону N 1963.

Статтею 4 Закону N 1963 визначено категорії громадян, які мають пільги зі сплати податку з власників транспортних засобів. До них, зокрема, належать громадяни - власники транспортних засобів, зазначені у пунктах 1 і 2 ст. 14 Закону N 796, статтях 4 - 11 Закону N 3551, статтях 6 і 8 Закону N 3721, а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту), які звільняються від сплати податку щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб.см, чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 метра.

Відповідно до УКТЗЕД до товарної позиції 8703 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.

Тобто, позиція 8703 включає декілька типів транспортних засобів як легкових, так і інших моторних транспортних засобів, одним із яких є вантажопасажирський автомобіль-фургон.

З урахуванням норм чинного податкового законодавства дія пільги щодо звільнення одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів до 2500 куб. см від оподаткування податком з власників транспортних засобів поширюється виключно на легкові автомобілі, які перебувають у власності визначених ст. 4 Закону N 1963 категорій громадян, а не на всі моторні транспортні засоби коду УКТЗЕД 8703, в тому числі вантажопасажирські автомобілі.

Нормами чинного законодавства не передбачено випадки несплати податку з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які не експлуатуються.

Згідно зі ст. 5 Закону N 1963 фізичні особи сплачують податок з власників транспортних засобів перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд при наявності документів, що підтверджують сплату податку.

Відповідно до Порядку N 606 техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності проводиться з такою періодичністю:

два рази на рік - засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більш як дев'ять з місцем водія включно, та спеціалізовані засоби для перевезення небезпечних вантажів;

один раз на рік - засоби, призначені для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою понад 3,5 т, а також спеціальні та спеціалізовані засоби, зокрема автокрани, таксі, автомобілі швидкої медичної допомоги тощо;

один раз на два роки - засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більш як дев'ять з місцем водія включно та для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою до 3,5 т, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби;

у рік, який закінчується на непарну цифру, - засоби, остання цифра року випуску яких непарна;

у рік, який закінчується на парну цифру і нуль, - засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.

Період проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів встановлено:

з 15 січня по 15 грудня - для тих засобів, техогляд яких проводиться один раз на два роки або один раз на рік;

з 15 січня по 30 червня та з 1 липня по 15 грудня - для тих засобів, техогляд яких проводиться два рази на рік, у два періоди.

Отже, у разі якщо для транспортного засобу передбачено строк проходження техогляду один раз на два роки, у 2010 році громадяни - власники транспортних засобів зобов'язані надати до органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, який передує техогляду (2009 р.), та за рік, у якому проходить техогляд (2010 р.), або за два роки разом, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування пільгами. У інших випадках, коли відповідно до чинного законодавства передбачено щорічне проходження техогляду транспортного засобу, громадяни повинні надати квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів з річною сумою податку.

За транспортні засоби, що не експлуатуються (через несправність автомобіля, хворобу власника, відрядження тощо), та незалежно від того, подавався транспортний засіб на державний технічний огляд або ні, податок з власників транспортних засобів сплачується на загальних підставах не пізніше І півріччя року, в якому він мав проходити технічний огляд.

Згідно зі статтею 6 Закону N 1963, яким встановлюється даний податок, перед проходженням техогляду власник транспортного засобу, який не сплачував податок тривалий період, повинен сплатити його не більш як за три попередні роки.

Норми статті 6 Закону N 1963 передбачають сплату податку за транспортні засоби, придбані фізичними особами протягом року, крім тих, які вперше реєструються в Україні, залежно від кількості місяців, що залишилися до кінця року.

При знятті з обліку транспортного засобу власник повинен пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль був зареєстрований в попередньому році, та за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб був зареєстрований, включаючи місяць зняття з обліку.

Об'єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом УКТЗЕД, зазначені у статті 2 Закону N 1963.

УКТЗЕД покладено в основу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), на якій ґрунтується Митний тариф України, затверджений Законом N 2371.

Автогрейдери відповідно до УКТЗЕД належать до групи 84 "Реактори ядерні, котли, машини, апарати і механічні пристрої, їх частини" Розділу XVI "Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку по телебаченню та частини і приладдя до них" та класифікуються за кодом 8429, тобто не належать до транспортних засобів, а тому згідно із Законом N 1963 вони не є об'єктом оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

До товарної позиції 8702 включаються всі моторні транспортні засоби, призначені для перевезення десяти людей і більше, включаючи водія.

До цієї товарної позиції включаються звичайні та міжміські автобуси; тролейбуси (з живленням від контактної мережі) і "гіробуси", принцип дії яких полягає в тому, що кінетична енергія накопичується в обертальному з великою швидкістю маховику і використовується для приведення в дію електрогенератора, який живить електромотор.

До цієї товарної позиції також включаються автобуси, що можуть бути перетворені в залізничні вагони шляхом заміни коліс і блокування рульового керування, причому двигун залишається тим самим.

Слід зазначити, що тролейбуси (із живленням від контактної мережі) не є об'єктами оподаткування у зв'язку з тим, що обчислення податку для наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном - код 8703 90 10 00) кожного виду і марки транспортних засобів.

Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, відносяться до коду 8705 УКТЗЕД, яку покладено в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України, та які є об'єктами оподаткування відповідно до статті 2 Закону N 1963.

До товарної позиції 8705 - "Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомашини для прибирання шляхів, автомобілі з рентгенівськими установками)" включаються типи машин, вироблених або пристосованих, обладнаних різними пристроями, що дають їм можливість виконувати визначенні не транспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу з цієї позиції не є перевезення людей або вантажів.

Наприклад, до позиції 8705 відносяться: автомобілі, обладнані драбинами або підйомними платформами для ремонту контактних підвісних мереж вуличного освітлення; автомобілі із стрілою, яка регулюється, та платформою для кінознімального або телевізійного обладнання; автомобілі, які застосовуються для чистки вулиць, канав, аеродромних злітно-посадочних смуг; автокрани; автобурові; пересувні лабораторії; автомайстерні, обладнані різними станками, інструментами та зварювальними пристроями.

Відповідно до пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом N 68, до товарної позиції 8704 - "Автомобілі вантажні", включаються зокрема:

звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами, чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Враховуючи викладене, автомобілі-сміттєвози незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демфіруючими та іншими пристроями чи ні відносяться до товарної позиції 8704 "Автомобілі вантажні" та повинні оподатковуватись за ставками, визначеними статтею 3 Закону N 1963.

Статтею 4 Закону N 1963 визначено категорії громадян, які мають пільги по сплаті податку з власників транспортних засобів. До них, зокрема, відносяться особи, зазначені у статтях 4 - 11 Закону N 3551, які звільняються від сплати податку щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб.см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Крім того, громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703), з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб.см до 1990 року випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 відсотків щодо одного із зазначених автомобілів.

Пільги, визначені статтею 4 Закону, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.

Враховуючи те, що власникам легкових автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна, що перевищує вказані об'єми, пільг по сплаті податку з власників транспортних засобів названим Законом не передбачено, вони повинні сплачувати податок на загальних підставах (виходячи із всього об'єму циліндрів двигуна транспортного засобу, а не різниці, що перевищує вказану норму).

Отже, оскільки автомобіль, який знаходиться у власності інваліда Великої Вітчизняної війни, має об'єм циліндрів двигуна більше 2500 куб.см, що перевищує визначену Законом N 1963 пільгову норму (2500 куб.см), такий громадянин не звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів за цей автомобіль.

Відповідно до статті 1 Закону N 1963 платниками податку є, зокрема, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що визначені як об'єкти оподаткування під відповідним кодом за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 6 Закону N 1963 встановлено, що якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Статтею 6 Закону N 1963 встановлено, що якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Отже, якщо власник бажає, щоб за нього податок з власників транспортних засобів сплачувала особа, яка користується його автомобілем, необхідно цей момент передбачити у дорученні на право користування транспортним засобом.

Відповідно до статті 4 Закону N 1963 від сплати податку звільняються:

інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12 Закону N 796) , щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

особи, зазначені у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону N 796, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів;

на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.93 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.93 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Підставою для надання пільг особам, зазначеним у пунктах 1 і 4 статті 14 Закону N 796 (до зазначених осіб відносяться громадяни - 1 та 4 категорій), є посвідчення встановленого зразка.

Особи, зазначені у статтях 4 - 11 Закону N 3551.

Підставою для надання пільг особам, зазначеним у статтях 4 - 11 Закону N 3551, є посвідчення встановленого зразка.

Особи, зазначені у статтях 6 і 8 Закону N 3721 (ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною).

Відповідно до статті 6 Закону N 3721 ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно із підпунктами "а", "б" і "в" цієї статті (громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці"; інваліди 1 і 2 груп, які одержують пенсії по інвалідності, загальний трудовий стаж яких становить не менше 15 років).

Відповідно до статті 8 Закону N 3721 особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, слід керуватися статтею 6 Закону N 3721.

Якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений у статті 6 Закону N 3721 (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у зазначених установах та організаціях), то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака "Ветеран праці", затвердженого постановою N 521, документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом N 1788.

Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами).

Інваліди незалежно від групи інвалідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі і захисті). Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарняно-трудової експертної комісії.

При розгляді питання щодо можливості надання пільги одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда, або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється відповідно постанови N 999.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права керування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Якщо автомобіль видано для обслуговування інваліда одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, то за наявності у такого інваліда документа, що підтверджує інвалідність, довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування транспортними засобами, податок з власника такого транспортного засобу не справляється.

Пільги відповідно до пунктів "а" - "б" статті 4 Закону N 1963 надаються зазначеним в цьому пункті категоріям громадян відносно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб.см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Таким чином, пільга фізичним особам по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах "а" і "б" статті 4 Закону N 1963 категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, що відповідають вказаним в статті 4 Закону N 1963 параметрам (умовам).

Пільг для громадян, які мають у власності інші, ніж зазначено в статті 4 Закону N 1963 транспортні засоби, Законом не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, встановлених цим Законом.

Громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб.см до 1990 року випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 відсотків щодо одного з зазначених автомобілів.

Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було до 1990 року включно зареєстровано в Україні. Якщо легковий автомобіль до 1990 року в Україні не обліковувався, а був ввезений та зареєстрований, наприклад у 1994 році, то власнику такого автомобіля не надається право на пільгу. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 року включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.

Вказана пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля за вибором платника податку.

Пільги, визначені статтею 4 Закону N 1963, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.

Законом N 1963 передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см або одного вантажного автомобіля (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб.см на одну особу, крім транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні.

Статтею 4 Закону N 1963 визначено категорії громадян, які мають пільги по сплаті податку з власників транспортних засобів. До них, зокрема, відносяться особи, зазначені у статтях 6 і 8 Закону N 3721, які звільняються від сплати податку щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб.см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.

Крім того, громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703), з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб.см до 1990 року випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 відсотків щодо одного із зазначених автомобілів.

До переліку осіб, визначених в статті 6 Закону N 3721, ветерани внутрішніх справ не віднесені. Згідно із вказаною статтею, ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно із підпунктами "а", "б" і "в" цієї статті (громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці"; інваліди 1 і 2 груп, які одержують пенсії по інвалідності, загальний трудовий стаж яких становить не менше 15 років).

Статтею 6 Закону N 3721 передбачено, якщо ветеран органів внутрішніх справ має трудовий стаж (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищеназваних установах та організаціях), то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.

Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом N 1788.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака "Ветеран праці", затвердженого постановою N 521, документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами).

Враховуючи зазначене, для отримання пільги по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при проходженні технічного огляду автомобіля громадянину потрібно надати органам ДАІ посвідчення "Ветерана праці".

Пільги, визначені статтею 4 Закону N 1963, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.

Пільг для громадян, котрі мають у власності інші, ніж зазначено в цій статті транспортні засоби, Законом N 1963 не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, встановлених цим Законом.

Згідно з вимогами УКТЗЕД автомобілі залежно від технічних характеристик та призначення класифікуються у відповідних товарних позиціях.

До товарної позиції 8705 - "Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомашини для прибирання шляхів, автомобілі з рентгенівськими установками)" включається ряд типів машин, вироблених або пристосованих, обладнаних різними пристроями, що дають їм можливість виконувати визначенні не транспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу з цієї позиції не є перевезення людей або вантажів.

Наприклад, до позиції 8705 відносяться: автомобілі, обладнані драбинами або підйомними платформами для ремонту контактних підвісних мереж вуличного освітлення; автомобілі із стрілою, яка регулюється, та платформою для кінознімального або телевізійного обладнання; автомобілі, які застосовуються для чистки вулиць, канав, аеродромних злітно-посадочних смуг; автокрани; автобурові; пересувні лабораторії; автомайстерні, обладнані різними станками та інструментами, зварювальними пристроями.

У поясненнях до УКТЗЕД, затверджених наказом N 68, до товарної позиції 8704 "Автомобілі вантажні", зазначено, що автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні) відносяться саме до даної товарної позиції.

Враховуючи викладене, автомобілі-цистерни незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні відносяться до товарної позиції 8704 "Автомобілі вантажні" та повинні оподатковуватись за ставками, визначеними для таких автомобілів, тобто вантажних.

Статтею 2 Закону N 1963 визначено транспортні засоби, що не є об'єктом оподаткування, в тому числі транспортні засоби - вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 8709.

Згідно з УКТЗЕД до товарної позиції 8709 "Транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини" включається група самохідних транспортних засобів, застосовуваних на заводах, складах, у доках або аеропортах для перевезення різних вантажів (товарів або контейнерів) на короткі відстані або з невеликими причепами на перонах залізничних станцій.

Подібні транспортні засоби мають багато різновидностей. Привод може бути від електродвигуна, що живиться від акумуляторних батарей або від двигуна внутрішнього згоряння, або двигуна іншого типу.

Основні особливості, властиві всім транспортним засобам зазначеної товарної позиції і, як правило, що відрізняють їх від транспортних засобів товарних позицій 8701, 8703 або 8704, можуть бути розподілені таким чином:

конструкція і конструктивні особливості роблять їх непридатними для перевезення пасажирів або вантажів дорогами, або іншими суспільними артеріями пересування;

у разі завантаження їх максимальна швидкість, як правило, не перевищує 30 - 35 км/год.;

радіус повороту у них приблизно дорівнює довжині самого транспортного засобу.

Транспортні засоби товарної позиції 8709 зазвичай не мають закритої кабіни для водія, а водій стоїть на платформі, з якої і керує транспортним засобом. Деякі типи транспортних засобів можуть мати захисну раму, металевий екран та інше над місцем водія.

Вантажні транспортні засоби промислового призначення - це самохідні візки для перевезення вантажів, що мають, наприклад, платформу або контейнер (іноді пристосування для піднімання), на яких розміщуються вантажі.

Невеликі візки-цистерни типу, застосовуваного зазвичай на залізничних станційних перонах, незалежно від того, укомплектовані вони допоміжними насосами чи ні, також класифікуються у зазначеній товарній позиції.

Трактори, застосовувані на перонах залізничних станцій, призначаються насамперед для буксирування або штовхання інших транспортних засобів, наприклад, невеликих причепів. Самі вони не застосовуються для перевезення вантажів і, як правило, менші за масою і мають меншу потужність порівняно з тракторами товарної позиції 8701. Трактори цього типу також можуть застосовуватися на пірсах, складах тощо.

Законом N 1963 визначено, що до платників податку належать юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону N 1963 є об'єктами оподаткування.

Великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби незалежно від форм власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, реєструються Державним комітетом України з нагляду за охороною праці відповідно до вимог постанови N 8.

Враховуючи викладене, транспортні засоби, які знаходяться на балансі юридичної особи та зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодавства і згідно до УКТЗЕД не можуть бути класифіковані в товарній позиції 8709, повинні оподатковуватись за ставками відповідно до статті 3 Закону N 1963.

Відповідно до норм частини шостої ст. 3 Закону N 1963 з 1 липня 2009 року до 2016 року ставка податку з власників визначених Законом N 1963 об'єктів оподаткування, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива (ГБО), застосовується з коефіцієнтом 0,5.

Власники транспортних засобів, які відповідають нормам, визначеним у частині шостій ст. 3 Закону N 1963, починаючи з 1 липня 2009 року, сплачують податок з власників транспортних засобів удвічі менше, ніж було встановлено до запровадження цієї норми. Отже, при обчисленні сум податку з власників транспортних засобів застосовується коефіцієнт 0,5 до автомобілів за наявності відмітки в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу про оснащення газобалонним обладнанням, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, алтернативні види рідкого та газового палив.

Статтею 5 Закону N 1963 визначено, що сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів юридичними особами здійснюється щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Зокрема, це стосується транспортних засобів, які обліковані юридичними особами станом на 1 січня поточного року. Розрахунок на такі транспортні засоби у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають до відповідного органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

У заповненні розрахунку податку з власників транспортних засобів застосовується коефіцієнт 0,5 до автомобілів за наявності відмітки в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу про оснащення газобалонним обладнанням, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива.

В розрахунку суми податку навпроти транспортних засобів, обладнаних ГБО, зазначається код пільги 12020012 (ставка податку з власників визначених цим Законом об'єктів оподаткування, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива, застосовується з коефіцієнтом 0,5) та сума такої пільги. При складанні цього розрахунку платникам податків слід керуватися останнім Довідником пільг, затвердженим ДПА України.

Щодо оподаткування автотранспорту, обладнаного ГБО, який належить фізичним особам, то відповідно до ст. 5 Закону N 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Статтею 5 Закону N 1963 визначено, що фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. При цьому обчислення сум пільг щодо податку, передбачених пп. "в" ст. 4 Закону N 1963 (стосовно звільнення на 50% громадян, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб.см до 1990 року випуску включно), здійснюється з урахуванням коефіцієнта 0,5, оскільки зазначена пільга застосовується до суми податку, нарахованого відповідно до вимог ст. 3 Закону N 1963.

Згідно з постановою N 606 техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності проводиться з періодичністю залежно від виду такого транспортного засобу, зокрема, двічі на рік, один раз на рік, один раз на два роки.

Таким чином, у разі якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду один раз на два роки, громадяни - власники транспортних засобів, оснащених обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палив, зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду, та за рік, в якому проходить техогляд, або за два роки разом.

До транспортних засобів, оснащених відповідно до чинного законодавства обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива, термін проходження державного техогляду яких передбачено в рік набрання чинності зазначеної норми, коефіцієнт 0,5 не застосовується, а податок з власників транспортних засобів сплачується з урахуванням вимог частини першої ст. 5 Закону N 1963 у повному обсязі за ставками податку, що діяли до 1 липня 2009 року, а саме до моменту набрання чинності частини шостої ст. 3 цього Закону.

Щодо сплати податку з власників транспортних засобів фізичними особами під час проходження державного технічного огляду в 2010 році, то податок повинен обчислюватися з урахуванням норм частини п'ятої ст. 6 Закону N 1963, якою передбачено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними ст. 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - один раз на два роки, у 2010 року громадяни - власники транспортних засобів, оснащених обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палив, зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2009 р.), та за рік, в якому проходить техогляд (2010 р.), або за два роки разом.

Таким чином, при проходженні техогляду у 2010 році сума податку з власників транспортних засобів фізичними особами за 2009 рік за транспортні засоби, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, що дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива розраховується двома частинами: за I півріччя 2009 року як сума податку, визначеного згідно з частиною першою ст. 3 Закону N 1963, а за II півріччя 2009 року з урахуванням частини шостої цієї статті. Сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами за 2010 рік здійснюється за ставками, визначеними цією статтею, із урахуванням внесених змін, тобто із застосуванням коефіцієнта 0,5.

Сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами перед реєстрацією (перереєстрацією) транспортних засобів, які відповідно до чинного законодавства оснащені обладнанням, яке дає змогу використовувати як паливо моторне стиснутий або скраплений газ, альтернативні види рідкого та газового палива з дня набрання чинності норм частини шостої ст. 3 Закону N 1963, повинна здійснюватися за ставками, визначеними у ст. 3 Закону N 1963, з урахуванням внесених змін, тобто із застосуванням коефіцієнта 0,5.