Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 N 265 "Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами" з метою належної організації діяльності у сфері поводження з твердими побутовими відходами

1. Затвердити Методичні рекомендації з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів, що додаються.

2. Скасувати наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.12.2006 N 407 "Про затвердження Правил з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів".

3. Управлінню благоустрою та комунального обслуговування (Стеценко Я.А.) надіслати цей наказ до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для впровадження, використання у роботі та подальшого доведення до відома місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Р.М.Крамаренка.

1.1. Методичні рекомендації з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів (далі - Методичні рекомендації) спрямовані на організацію належного збирання, перевезення, перероблення, утилізацію твердих побутових відходів (далі - ТПВ).

1.2. У кожному населеному пункті збирання, перевезення, перероблення, утилізація ТПВ доцільно проводити за єдиною планово-регулярною системою відповідно до встановлених державних правил і норм.

1.3. Організацію збирання, перевезення, перероблення та утилізації ТПВ доцільно створити раціональною, ефективною, економічно обґрунтованою, своєчасною і регулярною, а також передбачати запасну схему збирання і перевезення ТПВ.

1.4. Поняття, що використовуються у Методичних рекомендаціях, вживаються у значеннях, які наведені в Законах України "Про житлово-комунальні послуги", "Про благоустрій населених пунктів" та "Про відходи".

1.5. Методи та засоби збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації ТПВ рекомендується обирати з урахуванням складу та властивостей твердих побутових відходів, їх річного обсягу утворення, кліматичних умов регіону, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших вимог. Порядок поводження з ТПВ у населеному пункті (селі, селищі, місті) визначається, затвердженими органом місцевого самоврядування, Правилами благоустрою, Схемою санітарної очистки та місцевими програмами поводження з ТПВ.

1.6. Збирання, перевезення, перероблення та утилізація ТПВ повинно здійснюватись із дотриманням санітарних правил і норм та екологічного законодавства.

2.1. У населених пунктах збирання ТПВ рекомендується здійснювати контейнерним та безконтейнерним методами.

2.2. Безконтейнерний метод рекомендується застосовувати на тих територіях населених пунктів, де обмежена можливість проїзду сміттєвоза, його маневрування.

Такий метод передбачає збирання та завантаження ТПВ безпосередньо у сміттєвоз.

2.3. Контейнерний метод рекомендується застосовувати:

- у будинках, не обладнаних сміттєпроводами, ТПВ збираються у контейнери, розміщені на майданчиках;

- у будинках з сміттєпроводами - в спеціальні контейнери на колесах, розташовані безпосередньо у сміттєприймальній камері, які після наповнення вивозяться та розміщуються на спеціальному майданчику, або в спеціальні місткості об'ємом до 40 л, з яких ТПВ перевантажується у стаціонарні контейнери, розміщені на такому майданчику.

2.4. Збирання ТПВ рекомендується здійснювати:

- за унітарною (валовою) системою - коли ТПВ збираються в один сміттєзбірник (контейнер);

- роздільною - коли окремі компоненти ТПВ збираються в різні контейнери.

2.5. Місткості для збирання ТПВ та їх окремих складових.

2.5.1. Контейнери.

2.5.1.1. На контейнери для збирання ТПВ та їх компонентів рекомендується наносити інформацію способом, що забезпечує її наочність, механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:

- назву організації, у власності якої знаходиться контейнер, - у лівому верхньому куті фронтальної стінки контейнера.

- вид ТПВ - в середині на фронтальній стінці контейнера:

на контейнері для збирання скла - "Скло";

на контейнері для збирання різних видів паперу - "Папір";

на контейнері для збирання різних видів пластмас - "Полімери";

на контейнері для збирання харчових відходів "Харчові відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання небезпечних ТПВ - "Небезпечні відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання змішаних ТПВ - "Змішані відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання негабаритних ТПВ - "Негабаритні відходи" (у два рядки);

у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, полімерів) у одному контейнері - "Вторинна сировина" (у два рядки).

Напис виду ТПВ доцільно виконувати за допомогою трафарету великими літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для контейнерів ємністю до 0,75 квб.м рекомендується висота букв тексту - 50 мм, ширина - 30 мм, товщина ліній букв - 5 мм. Рекомендуємий інтервал між буквами - 10 мм, інтервал між словами - 12 мм, між строками - 14 мм. Рекомендуєма кількість букв у строчці - 11. Для контейнерів більшої ємності доцільно збільшити розмір букв тексту за умови збереження пропорцій. Нанесення написів рекомендується проводити не допускаючи розмазувань та патьоків фарби.

Доцільно наносити на контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види ТПВ, які збираються.

2.5.1.2. Рекомендується застосовувати контейнери для збирання ТПВ та їх компонентів, конструкції та розміри яких, відповідають європейським стандартам (DIN, EN тощо). Колір контейнерів для збирання ТПВ, зібраних за унітарною системою, рекомендується бути сірим.

2.5.1.3. Доцільно використовувати контейнери обладнані кришками та з пристроєм для відкривання кришки за допомогою ніг.

2.5.2. Розрахунки потреби в контейнерах.

2.5.2.1. Для унітарної системи збирання ТПВ кількість незмінних контейнерів рекомендується визначати за формулою:

2.5.2.2. Кількість змінних контейнерів рекомендується визначати за формулою:

2.5.3. Підземні та напівпідземні контейнери.

2.5.3.1. Підземні та напівпідземні контейнери рекомендується застосовувати для збирання ТПВ та їх окремих компонентів, що утворюються в житловій забудові, на підприємствах невиробничої сфери та об'єктах благоустрою.

2.5.3.2. Підземні та напівпідземні контейнери рекомендується встановлювати на вільних від інженерних комунікацій місцях міських площ, скверів, проспектів чи вулиць поблизу громадських і житлових будинків.

2.5.3.3. У підземні та напівпідземні контейнери, рекомендується збирати ТПВ, що не вміщують харчові відходи. Також рекомендується забезпечити умови для вологого прибирання, відведення стічних, талих та зливових вод.

2.5.3.4. Підземну камеру, у якій розташовані контейнери, рекомендується обладнувати таким перекриттям, яке не буде заважати пішохідному та дорожньому руху.

2.5.3.5. Підземній камері, у якій розташовані контейнери, рекомендується мати верхнє обведення профільної форми, що не дозволятиме зливовим водам проникати в камери.

2.5.4. Урни.

2.5.4.1. Встановлення та очищення урн відбувається відповідно до санітарних правил та норм.

2.5.4.2. Фарбувати урни рекомендується не рідше одного разу на рік у контрастний, яскравий колір, що не порушує загальної естетики об'єктів благоустрою території. На урни рекомендується наносити інформацію способом, що забезпечує її механічну стійкість, про:

- назву або шифр організації, у власності якої знаходиться урна - у правому верхньому куті кожної бокової стінки урни,

- назву або шифр організації, яка здійснює збирання та перевезення ТПВ з урни - посередині кожної бокової стінки урни.

2.6. Миття та дезінфекцію контейнерів рекомендується проводити відповідно до вимог санітарних правил та норм.

2.7. Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ТПВ та їх компонентів рекомендується фарбувати стійкими барвниками. Фарбування контейнерів рекомендується виконувати не рідше двох разів на рік - навесні і восени.

2.8. Вимоги до розміщення контейнерів, контейнерних майданчиків та їх розмірів регламентуються санітарними правилами і нормами.

2.9. Майданчики для контейнерів на коліщатах рекомендується обладнувати пандусом від проїзної частини та огородженням (бордюром) висотою 7 - 10 см, що унеможливлює скочування контейнерів убік.

2.10. Рекомендується не допускати спалювання ТПВ у контейнерах та на контейнерних майданчиках у зв'язку з екологічною та санітарно-гігієнічною небезпекою.

2.11. Роздільне збирання окремих компонентів ТПВ.

2.11.1. При роздільному збиранні, кожний компонент ТПВ, визначений для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання (перероблювані матеріали), рекомендується збирати окремо у спеціальні контейнери.

2.11.2. Рекомендований колір контейнерів:

- сірий - для збирання змішаних ТПВ;

- жовтий - для збирання полімерних відходів;

- зелений - для збирання скла;

- синій - для збирання паперу;

- коричневий - для збирання харчових відходів;

- червоний - для збирання небезпечних відходів;

- помаранчевий - для збирання негабаритних відходів;

- блакитний - у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, пластмаси) у одному контейнері.

Для збирання окремих складових ТПВ рекомендується використовувати контейнери із спеціальними отворами для складування ресурсоцінних складових ТПВ. Контейнери рекомендується встановлювати з кришкою, що замикається, або закритого типу.

2.11.4. У населених пунктах України рекомендується організовувати проведення постійної агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному та екологічному відношенні поводження з ТПВ та необхідністю свідомої активної організації впровадження роздільного збирання компонентів ТПВ.

2.11.5. Для підвищення ефективності впровадження роздільного збирання компонентів ТПВ у багатоповерховій забудові рекомендується закриття сміттєпроводів після набуття позитивного досвіду роздільного збирання компонентів ТПВ.

2.12. Збирання негабаритних відходів.

2.12.1. Негабаритні відходи, рекомендується збирати на спеціально відведених майданчиках або в бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

2.13. Збирання небезпечних відходів.

2.13.1. Небезпечні складові ТПВ рекомендується збирати роздільно від інших видів ТПВ, а також відокремлювати їх на стадії сортування.

2.13.2. Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, автомобільні шини, акумулятори, відпрацьоване електричне та електронне обладнання, інші небезпечні відходи рекомендується збирати у спеціально відведених і обладнаних місцях.

2.14. Збирання побутових відходів від ремонтних робіт.

2.14.1. Для збирання побутових відходів від ремонтних робіт рекомендується відводити тимчасове місце їх розміщення.

3.1. Спеціально обладнані транспортні засоби для перевезення ТПВ рекомендується фарбувати у помаранчевий колір.

3.2. На транспортних засобах рекомендується розміщувати логотип перевізника та напис виду ТПВ, що перевозиться.

3.3. Розрахунки потреби у сміттєвозах.

3.3.1. Кількість машин для перевезення ТПВ за унітарною системою рекомендується визначати шляхом розрахунку, в залежності від обсягу ТПВ, що перевозяться, періодичності перевезення та продуктивності транспортного засобу.

3.3.2. Під час визначення потрібної кількості автотранспортних одиниць для перевезення ТПВ рекомендується враховувати: дані про фактичний розвиток житлового фонду та підприємств невиробничої сфери, технічну готовність автотранспорту, відстань до об'єктів поводження з ТПВ та інші місцеві умови конкретного населеного пункту.

3.3.3. Кількість сміттєвозів рекомендується визначати за формулою:

3.3.4. При визначені продуктивності роботи спецавтотранспорту рекомендується враховувати об'єм ТПВ, що перевозиться за один рейс, спосіб завантаження та вивантаження ТПВ, відстань перевезення його до об'єктів поводження з ТПВ та експлуатаційну швидкость руху.

Продуктивність сміттєвозів за робочий час доби рекомендується визначати за формулою:

3.3.5. Кількість рейсів сміттєвоза за робочий час доби рекомендується визначати за формулою:

3.3.6. Середню відстань перевезення ТПВ рекомендується визначити таким чином: за допомогою плану населеного пункту рекомендується обирати райони, які прикріплюють до тих чи інших об'єктів поводження з ТПВ, а потім за планом населеного пункту рекомендується встановлювати географічні центри цих районів та визначати середню відстань між знайденими центрами та відповідними об'єктами поводження з ТПВ.

3.3.7. Загальний пробіг рекомендується визначати в залежності від середньої відстані перевезення ТПВ між кінцевими навантажувально-розвантажувальними пунктами, від пробігу під час навантаження ТПВ та нульового пробігу, який, у свою чергу, залежить від віддаленості району збирання від гаражу.

3.4. Організація перевезення ТПВ.

3.4.1. ТПВ, зібрані за унітарною або роздільною системами, рекомендується перевозити за планово-регулярною або заявочною системами.

3.4.2. При планово-регулярній системі рекомендується передбачити регулярне перевезення ТПВ з території обслуговування з встановленою періодичністю та маршрутним графіком.

3.4.3. При планово-регулярній системі рекомендується поділяти на планово-подвірну та планово-побудинкову системи збирання ТПВ.

3.4.4. За заявочною системою рекомендується перевозити негабаритні відходи, будівельні відходи та вуличний змет.

3.5. Основні принципи організації планово-регулярної системи перевезення ТПВ.

3.5.1. Для правильної організації роботи з перевезення ТПВ рекомендується проводити обстеження об'єктів обслуговування.

3.5.2. В залежності від об'єму ТПВ, що утворюються на дільниці обслуговування та способу збирання ТПВ (контейнерного або безконтейнерного), рекомендується встановлювати режим роботи сміттєвозів.

3.5.3. Режим роботи з перевезення рекомендується визначати в залежності від загальної кількості ТПВ, що утворюються, відстані до місць обслуговування, наявної кількості, типу транспортних засобів та їх продуктивність, необхідність обов'язкового додержання графіків перевезення ТПВ з дотриманням санітарних правил і норм.

3.5.4. Маршрутом рекомендується вважати послідовний порядок руху від одного до іншого об'єкта обслуговування в межах одного виробничого циклу, тобто до повного завантаження сміттєвоза, який рекомендується розробляти за узгодженням із замовником для кожного сміттєвоза.

3.5.5. Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ рекомендується враховувати:

- докладну характеристику об'єктів, що підлягають обслуговуванню;

- об'єми утворення ТПВ на кожному об'єкті;

- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;

- стан під'їздів і освітленості;

- докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.

3.5.6. Розроблений маршрут руху спецавтотранспорту по дільниці обслуговування рекомендується перевіряти на місці, після чого в нього вносити відповідні корективи.

3.5.7. Маршрут рекомендується відображати у вигляді маршрутного графіка у масштабі 1:2000 або маршрутної картки сміттєвоза, де послідовно перелічені адреси житлової забудови або підприємств невиробничої сфери, кількість пунктів збирання ТПВ, кількість контейнерів, встановлених у цих пунктах, періодичність перевезення за днями тижня, а також докладний розклад руху за часом.

3.5.8. З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи доцільно забезпечувати оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення ТПВ шляхом впровадження GPS - технологій із відстеженням руху.

3.6. Перевезення негабаритних відходів.

3.6.1. Негабаритні відходи, навантаження яких є небезпечним чи може призвести до ушкодження спеціалізованого автотранспортного засобу, рекомендується вивозити спеціальним автотранспортом.

3.7. Сміттєперевантажувальні станції.

3.7.1. Сміттєперевантажувальні станції доцільно застосовувати, якщо відстань від місць збирання до місць знешкодження ТПВ перевищує 20 км при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

3.7.2. Станції рекомендується застосовувати для централізованого перевантаження ТПВ, які доставляють до них від місць збирання, у великовантажні транспортні сміттєвози.

4.1. Основними факторами, які обумовлюють вибір методів перероблення ТПВ, можуть бути:

- склад, властивості, кількість ТПВ, методи їх збирання;

- місцеві умови - наявність місцевих підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти ТПВ;

- можливість використання корисних властивостей компонентів ТПВ;

- капітальні та інші початкові витрати на впровадження та перероблення ТПВ;

- експлуатаційні витрати на перероблення ТПВ з урахуванням повернених сум вартості продуктів перероблення.

4.2. Під час оброблення ТПВ рекомендується підготувати ТПВ до подальшого використання чи поводження, шляхом брикетування, магнітної сепарації, дроблення і подрібнення тощо.

4.2.1. Брикетування ТПВ рекомендується здійснювати на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/кв.см.

4.3. Сортування ТПВ.

4.3.1. Під час сортування ТПВ рекомендується проводити механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, товарними показниками тощо з метою підготовки ТПВ для їх перероблення, утилізації чи захоронення.

4.3.2. Сортування доцільно здійснювати на сортувальних комплексах із подальшим переробленням.

4.3.3. Рекомендовані способи механізованого сортування ТПВ:

4.3.4. Впровадження сортувальних комплексів доцільно здійснювати паралельно із впровадженням роздільного збирання, враховуючи необхідність підвищення якості та вартості прийняття на перероблення окремих компонентів ТПВ.

4.4. Біологічне перероблення ТПВ.

4.4.1. Під час біологічного перероблення ТПВ рекомендується передбачити перероблення фракцій, що біологічно розкладаються, за умови контролювання процесу і використання мікроорганізмів, у результаті якого утворюються стабільні органічні відходи, а також, метан - в умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання). До біологічного перероблення ТПВ рекомендується включати компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів, що біологічно розкладаються.

4.4.2. Компостуванням рекомендується вважати природний аеробний процес розкладання органічних речовин різними видами бактерій та грибків, в результаті чого органічні відходи, такі як харчові та садові відходи, перетворюються на ґрунтоподібний матеріал, який називається компост. Компостування ТПВ може проводитись шляхом польового компостування або компостування у біобарабанах та камерах за умов контрольованого внутрішнього середовища, механічного перемішування та аерації.

4.4.3. Компостування ТПВ ефективне якщо вміст у ТПВ органічних речовин більше ніж 25%, які легко розкладаються, та гарантованих споживачів компосту.

4.4.4. Компостування доцільно здійснювати після попереднього сортування ТПВ з вилученням металів, скла, полімерних матеріалів, каміння тощо.

4.4.5. Компост з ТПВ може знайти застосування у зеленому та тепличному господарствах як біопаливо.

4.4.7. Основними спорудами анаеробного розкладання доцільно вважати метантенки. Метантенками рекомендується вважати ємнісні споруди, які називаються реакторами або резервуарами метантенків, для зброджування органічної речовини, в яких процеси інтенсифікуються підігрівом і перемішуванням завантаженого субстрату із зрілим збродженим субстратом.

4.4.8. Біогаз може використовуватися безпосередньо на місці одержування, сприяючи тим самим компенсації витрат на електроенергію та паливо з інших джерел.

4.5. Рекомендується не приймати на перероблення ТПВ, що вміщують відходи, небезпечні у санітарному відношенні (ветеринарні відходи 1-го класу небезпеки; відходи лікувально-профілактичних установ; ветеринарні конфіскати; відходи перукарень).

5.1. Спалювання ТПВ.

5.1.1. Спалюванням ТПВ доцільно здійснювати із отриманням енергії, а саме теплової або електричної.

5.1.2. Спалювання ТПВ рекомендується здійснювати після попереднього сортування на фракції на сортувальних комплексах (станціях).

5.1.3. Спалювання ТПВ доцільно дозволяти тільки на енергетичні цілі, тобто з одержанням та утилізацією теплової та електричної енергії.

5.1.4. Захист атмосферного повітря від забруднення продуктами спалювання рекомендується здійснювати шляхом встановлення спеціальних димоуловлювачів та газоочисного обладнання з дотриманням вимог законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та охорону навколишнього природного середовища.

5.1.6. Для інтенсифікації процесу спалювання вологість ТПВ, як правило, має бути не більше 40 - 45 відсотків. Якщо вологість ТПВ перевищує цей показник, перед спалюванням рекомендується підсушувати його, використовуючи димові гази сміттєспалювальної печі.

5.1.7. Спалювання ТПВ, як правило, здійснюється у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, де температура спалювання становить не менше 1000 град.C - 1300 град.C.

5.1.7. Для економії палива та найбільш ефективної роботи печей доцільно експлуатувати їх цілодобово.

5.2. Піроліз ТПВ.

5.2.1. Піролізом, як правило, здійснюється із хімічним розкладанням речовини теплом за відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні вуглеводневі гази та подібні до вуглецю рештки.

5.2.2. На піроліз рекомендується подавати некомпостовану частину ТПВ, яка утворюється після проходження процесу компостування та відсіву компостованої частини.

5.2.3. До процесу піролізу, як правило, рекомендується включати:

- сушіння ТПВ у сушильному барабані при температурі 60 - 70 град.C; димові гази з піролізного барабану використовуються при цьому як сушильний агент;

- піроліз ТПВ, тобто їх термічне оброблення без доступу повітря при різних температурних режимах: низькотемпературний (450 - 600 град.C), середньотемпературний (до 800 град.C), високотемпературний (вище 800 град.C).

- охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та утилізацію;

- утилізацію /спалювання, очистку тощо/ газових продуктів піролізу та газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;

- очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням та використанням смолоподібних продуктів;

- утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.