Про введення в дію Методичних рекомендацій

До товарної позиції 2821 не включаються: барвники мінеральні (фарби земляні) двовалентного заліза, що містять менше як 70 мас. % заліза в перерахунку на Fe2O3 або змішані з іншими земляними фарбами; слюдяний оксид заліза (товарна позиція 2530); залізні руди товарної позиції 2601, наприклад, червоний гематит (включаючи оксиди спекуляриту та мартит), коричневий гематит (мінета, гідратований оксид, що містить карбонати, заліза і кальцію), лимоніт (гідратований оксид), магнетит (феромагнітний оксид); залізна окалина, неочищені оксиди, відокремлювані від поверхні заліза під час кування або гарячої прокатки (товарна позиція 2619); оксид заліза лужний для очищення газу (товарна позиція 3825); оксид заліза (гематит) у вигляді напівдорогоцінного каміння (товарна позиція 7103 або 7105).

Група 32 УКТЗЕД включає тонко помелений магнетит (товарна категорія 3206 49 10). Тонко помеленим магнетитом вважається такий, 95 мас. % або більше якого проходить крізь сито з мешем 0,045 мм. Товарна категорія 3206 49 80 включає, серед іншого, штучну охру - пігмент, одержуваний із штучних оксидів заліза, а також пігменти, які складаються з тонко помелених порід. Вираз "тонко помелений" слід тлумачити так само, як і для магнетиту товарної категорії 3206 49 10.

До виконання досліджень та обробки їх результатів допускаються посадові особи, які мають вищу освіту за спеціальністю хімія, біохімія, знання і навики у використанні аналітичних методів дослідження та проінструктовані з техніки безпеки.

При виконанні досліджень проб залізоокисних пігментів, гідроксидів та оксидів заліза слід дотримуватися порядку роботи на відповідному вимірювальному та допоміжному обладнанні, викладеному у паспортах до приладів, та вимог, які регламентовані:

- Загальнооб'єктовою інструкцією про заходи пожежної безпеки в Центральному митному управлінні лабораторних досліджень та експертної роботи, затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 28.05.2010 № 128;

- Інструкцією про заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях Управління, затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.08.2009 № 112;

- Інструкцією про заходи пожежної безпеки для лабораторних приміщень Управління, затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.08.2009 № 112;

- Інструкцією з охорони праці БРМ-11 "Правила роботи з метиловим спиртом (метанолом)", затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 15.12.2006 № 154;

- Інструкцією з охорони праці БОБ-2 "Правила обслуговування балонів із стисненим (зрідженим) газом", затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.07.2009 № 112.

- Інструкцією з охорони праці по поданню першої долікарняної допомоги потерпілому внаслідок нещасних випадків, затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.03.2012 № 43;

- Інструкцією з охорони праці БЛП-4 "Правила безпеки при роботі в лабораторних приміщеннях", затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 19.07.2011 № 151;

- Інструкцією з охорони праці ПЕБ-6 "Правила електробезпеки для неелектротехнічного персоналу", затвердженою наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.07.2009 № 112.

7.1. Опрацювання наданих супровідних документів

При прийнятті до виконанням запиту про проведення досліджень здійснюється перевірка наявності та відповідності оформлення наданих супровідних документів згідно з вимогами Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів [6].

Зокрема, при прийнятті до виконання запиту щодо проведення дослідження залізоокисних пігментів, гідроксидів та оксидів заліза у пакеті товаросупровідних документів обов'язково повинні бути документи, в яких зазначено інформацію про назву товару, спосіб його отримання, призначення та застосування, якісний та кількісний склад, карта безпеки, сертифікат якості тощо. У разі відсутності вищевказаної документації така інформація повинна бути затребувана додатково.

7.2. Визначення переліку показників, необхідних для ідентифікації проб (зразків) з метою подальшої класифікації товару згідно УКТЗЕД

Враховуючи вимоги до залізоокисних пігментів, гідроксидів та оксидів заліза, зазначені в УКТ ЗЕД, вимоги діючої в Україні нормативно-технічної документації, яка регламентує якість деяких видів залізоокисних пігментів, наявність діючої в Україні нормативно-технічної документації щодо проведення дослідження пігментів, а також враховуючи приладну базу експертних підрозділів Управління, при дослідженні залізоокисних пігментів гідроксидів та оксидів заліза проводяться наступні дослідження-1:

• визначення органолептичних показників, розчинності, здатності диспергуватись в різних середовищах;

• визначення елементного складу зразка якісними хімічними реакціями та шляхом рентген-флюоресцентного аналізу;

• перевірка наявності органічних компонентів екстрагуванням органічними розчинниками та подальшого дослідження методом ІЧ-спектроскопії та УФ-спектрометрії;

• визначення масової частки летких при 105° C речовин;

• визначення втрати маси при озоленні при 1000° C;

• визначення масової частки сполук заліза в перерахунку на F2O3;

• визначення масової частки залишку на ситі з сіткою № 0045;

• визначення масової частки речовин, розчинних у воді;

• визначення pH водної суспензії.

-1 На даний час дослідження щодо встановлення способу отримання (походження) вищезазначених товарів, а також визначення їх кристалічної структури експертними підрозділами Управління не проводяться через відсутність обладнання і необхідної нормативно-технічної документації.

7.3. Визначення органолептичних показників, розчинності, якісного елементного складу, наявності органічних компонентів

Підготовка проб для дослідження проводиться за ГОСТ 9980.2-86 (ИСО 842-84, ИСО 1512-74, ИСО 1513-80) "Материалы лакокрасочные. Отбор проб для испытаний".

Першим етапом дослідження є візуальні спостереження - вивчають колір, запах, агрегатний стан, мікроскопічну структуру нативної проби досліджуваного пігменту. Випробування та інтерпретацію результатів проводять згідно з ДСТУ ГОСТ 27025:2009 "Реактивы. Общие указания по проведению испытаний".

Після візуального спостереження проводять випробування, що включають перевірку розчинності проби пігменту у воді, розведеній (1:1) та концентрованій хлоридній та нітратній кислотах та їх суміші на холоді і при нагріванні. Перевіряють розчинність досліджуваного зразка в полярних та неполярних органічних розчинниках (етанолі, ацетоні, хлороформі, толуолі, петролейному ефірі тощо), його здатність диспергуватись у воді, полярних та неполярних органічних розчинниках. Випробування та інтерпретацію отриманих результатів проводять згідно з ДСТУ ГОСТ 27025:2009 "Реактивы. Общие указания по проведению испытаний".

Для здійснення якісної ідентифікації елементного складу пігменту проводять його розчинення у розведеній 1:1 за об'ємом хлоридній кислоті при нагріванні, якщо за даних умов не вдається отримати прозорий розчин, для розчинення використовують концентровану хлориду кислоту з додаванням декількох крапель нітратної кислоти. Розчин кип'ятять у тиглі і обережно, запобігаючи прожарюванню, випаровують до сухого стану. Потім у тигель додають воду, перемішують, переносять у колбу та використовують для проведення якісних хімічних реакцій. Із окремих порцій розчину за допомогою групових та деяких загальноаналітичних реактивів визначають групову приналежність катіонів, присутніх в розчині, потім характерними реакціями здійснюють внутрішньогрупове їх відкриття [9, 10]. Після відкриття катіонів визначають можливі аніони в розчині, враховуючи умови проведення розчинення проби [9, 10]. Елементний склад проби може бути встановлений також шляхом рентген-флюоресцентного аналізу. Найкращі результати отримують при поєднанні обох методів.

При проведенні дослідження виконуються наступні якісні реакції:

- на виявлення іонів Fe-2+:

-- гексаціаноферат (III) калію утворює з іонами Fe-2+ синій осад гексаціаноферату (III) заліза (II), так звану "турнбулеву синь". Осад гексаціаноферту (III) заліза (II) не розчиняється в кислотах, але розкладається лугами, внаслідок чого утворюється Fe(OH)2. Виконання реакції: до двох - трьох крапель досліджуваного розчину додають дві - три краплі гексаціаноферату (III) калію. У присутності іонів Fe-2+ утворюється темно-синій осад. Реакцію проводять при pH = 3.

- на виявлення іонів Fe-3+:

-- роданід калію або амонію з іонами Fe-3+ утворює ряд забарвлених в червоний колір комплексних сполук. Чутливість реакції значно підвищується, якщо до розчину добавити органічний розчинник (діетиловий ефір, бутиловий або ізоаміловий спирт, ацетон тощо). Реакції заважають аніони, які з іонами Fe-3+ утворюють більш стійкі комплекси або важкорозчинні сполуки, а також сильні окисники і відновники. Виконання реакції: до двох - трьох крапель досліджуваного розчину додають дві - три краплі нітратної кислоти і дві - три краплі роданіду амонію, розчиненого в ацетоні. У присутності іонів Fe-3+ з'являється червоне забарвлення;

-- гексаціаноферат (II) калію утворює з іонами Fe-3+ темно-синій осад гексаціаноферату (II) заліза (III), так звану "берлінську блакить". Осад гексаціаноферату (II) заліза (III) не розчиняється в розведених мінеральних кислотах, але розкладається лугами, внаслідок чого утворюється Fe(OH)3. Реакції заважають аніони, що утворюють з іонами заліза (III) комплексні сполуки (фосфат-, фторид-, оксалат-, тартрат-іони тощо). Виконання реакції: до двох - трьох крапель досліджуваного розчину додають дві - три краплі гексаціаноферату (II) калію. У присутності іонів Fe-3+ утворюється темно-синій осад.

Порядок та обсяг проведення якісних реакцій щодо виявлення інших катіонів та аніонів у зразку визначають на основі даних рентген-флуорисцентного дослідження та аналізу інформації виробника про склад пігменту.

Для перевірки наявності органічних компонентів проводять екстрагування органічними розчинниками та подальше дослідження екстрагованих компонентів методом ІЧ-спектроскопії та УФ-спектроскопії. Екстракцію проводять трикратним надлишком органічного розчинника або води впродовж не менше 4 годин при температурі (20 ± 2) °C).

7.4. Визначення масової частки летких речовин при 105° C

Визначення масової частки летких речовин при 105° C здійснюється у відповідності з ГОСТ 21119.1-75 (ИСО 787-2-81) "Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение массовой доли воды и летучих веществ".

Апаратура та реактиви:

шафа сушильна, що забезпечує температуру (105 ± 2) °C;

бюкси типу СН за ГОСТ 25330-82;

ексикатор за ГОСТ 25336-82, виконання 2;

кальцій хлористий технічний за ГОСТ 450-77, прожарений.

Проведення аналізу.

Масову частку летких речовин при 105° C встановлюють із двох визначень.

Бюксу для зважування з відкритою кришкою поміщають у сушильну шафу та витримують протягом 2 годин при 105° C. Закривають бюксу кришкою, охолоджують в ексикаторі та зважують з похибкою не більше 1 мг. Наважку продукту масою (10 ± 1) г розподіляють рівномірним шаром на дні бюкси, закривають кришкою та зважують з похибкою не більше 1 мг. Потім відкривають кришку, поміщають бюксу з відкритою кришкою в сушильну шафу та висушують протягом 1 години температури (105 ± 2) °C. Закривають бюксу кришкою, охолоджують в ексикаторі та зважують з похибкою не більше 1 мг. Нагрівання та охолодження повторюють до тих пір, поки результати двох останніх зважувань з інтервалом, який включає нагрівання протягом 30 хвилин, не будуть відрізнятися більше ніж на 5 мг.

Обробка результатів.

Масову частку летких речовин при 105° C (X) в процентах визначають за формулою:

де

m0 - маса наважки, г;

m - маса наважки після висушування, г.

За результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох визначень, якщо вони не відрізняються більше ніж на 10 % від більшого значення. Результат визначення записують з точністю до 0,1 %. Результати визначень, що знаходяться між 0 та 0,1 %, вказують як "менше ніж 0,1 %".

7.5. Визначення втрати маси при прожарюванні при 1000° C

Визначення втрати маси при прожарюванні при 1000° C здійснюють згідно ГОСТ 21119.9-75 "Красители органические и пигменты неорганические. Метод определения потери массы при прокаливании".

Апаратура та реактиви:

шафа сушильна, що забезпечує температуру (105 ± 2) °C;

піч муфельна;

тиглі фарфорові за ГОСТ 9147-80;

ексикатор за ГОСТ 25336-82, виконання 2;

кальцій хлористий технічний за ГОСТ 450-77, прожарений.

Проведення аналізу.

(1 - 5) г досліджуваного пігменту зважують з похибкою не більше 0,0002 г та поміщають у тигель. Пігмент та тигель попередньо повинні бути висушені до сталої маси при (105 ± 2) °C. Тигель з наважкою поміщають в холодну муфельну піч, доводять температуру печі до 1000° C і прожарюють протягом 2 годин. Потім тигель охолоджують в ексикаторі над прожареним хлористим кальцієм і зважують з похибкою не більше 0,0002 г. Подальші прожарювання проводять по 30 хвилин до досягнення постійної маси до тих пір, поки різниця між двома послідовними зважуваннями не буде перевищувати 0,0005 г.

Обробка результатів.

Втрату маси при прожарюванні при 1000° C (X) в процентах визначають за формулою:

де

m0 - маса пігменту до прожарювання, г;

m - маса пігменту після прожарювання, г.

За результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних відзначень, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблиці 1.

7.6. Визначення масової частки сполук заліза в перерахунку на Fe2O3

Трилонометричний метод визначення масової частки сполук заліза у перерахунку на Fe2O3 у складі залізоокисних пігментів [3, 4]

Апаратура ти реактиви:

кислота хлоридна за ГОСТ 3118-77 ч.д.а., розведена 1:1;

натрій оцтовокислий за ГОСТ 199-78, насичений розчин;

розчин, що містить 1 мг/мл Fe, готують за ГОСТ 4212-76;

сіль динатрієва етилендіамінтетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652-73, розчин молярною концентрацією c (1/2 C10H14O6N2Na22H2O) = 0,1 моль/дм-3 (0,1 н.), готують та зберігають за ГОСТ 10398-76, розд. 3. Можна готувати титрований розчин, використовуючи стандарт-титр (фіксанал) в ампулах;

вода дистильована;

ваги лабораторні з найбільшою межею зважування 200 г, 2-й клас точності;

секундомір за ГОСТ 5072-79;

електроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;

електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрівання (105 ± 3) °C;

колба Кн 2-250-40 за ГОСТ 25336-82;

циліндр 1-10,50 за ГОСТ 1770-74;

піпетка 1,2-2-5 за ГОСТ 20292-74;

бюретка 1.2,3-2-25-0,05 за ГОСТ 20292-74;

термометр рідинний скляний за ГОСТ 27544-87 типу A або B з ціною поділки 1 або 2° C та межами вимірювання 0 - 150° C;

сульфосаліцилова кислота, розчин з масовою часткою 5 %;

папір індикаторний універсальний.

Проведення аналізу.

(1,0 - 0,1) г пігменту, висушеного до сталої маси при температурі (105 ± 3) °C, зважують з похибкою не більше 0,0005 г, поміщають в конічну колбу об'ємом 250 мл і розчиняють при нагріванні до температури 65 - 75° C в 30 см-3 хлоридної кислоти до отримання прозорого розчину жовтого кольору. Охолоджують, розводять водою до 100 см-3 та доводять pH розчин до 2 - 3 за універсальним індикаторним папером, додаючи розчин вуглекислого натрію. Додають 5 см-3 розчину сульфосаліцилової кислоти, нагрівають до температури 50 - 60° C та титрують розчином трилону Б до переходу забарвлення з темно-вишневого у лимонно-жовте.

Обробка результатів.

Масову частку оксиду заліза (X) розраховують за формулою:

де

V - об'єм розчину трилону Б, що був витрачений на титрування, см-3;

m - маса наважки пігменту, г;

0,002792 - маса заліза, що відповідає 1 см-3 розчину трилону Б з концентрацією точно 0,1 моль/дм-3 (0,1 н.), г;

1,4297 - коефіцієнт перерахунку Fe на Fe2O3.

За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати 0,5 % при довірчій імовірності 0,95.

Йодометричний метод визначення масової частки сполук заліза у перерахунку на Fe2O3 у складі залізоокисних пігментів [3 , 4]

Примітка. Йодометричний метод не поширюється на пігменти, що містять залізо зі ступенем окислення +2.

Апаратура та реактиви:

кислота хлоридна за ГОСТ 3118-77, розведена 1:1 за об'ємом;

натрій двовуглекислий за ГОСТ 4201-79;

калій йодистий за ГОСТ 4232-74, х.ч.;

тіосульфат натрію, розчин молярною концентрацією c (Na2S2O35H2O) = 0,1 моль/дм-3 (0,1 н.), готують за ГОСТ 25794-83;

крохмаль розчинний, розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %;

вода дистильована;

ваги лабораторні з найбільшою межею зважування 200 г, 2-й клас точності;

секундомір за ГОСТ 5072-79;

елетроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;

електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрівання (105 ± 3)° C;

колба Кн 1-250-24/29 за ГОСТ 25336-82;

циліндр 1,3-50 або 1.3-100 за ГОСТ 1770-74;

піпетка 4,5-2-2 за ГОСТ 20292-74;

бюретка 1.2,3-2-50 за ГОСТ 20292-74;

ексикатор за ГОСТ 25336-82;

кальцій хлористий технічний за ГОСТ 450-77, прожарений;

термометр рідинний скляний за ГОСТ 27544-87 типу A або B з ціною поділки 1 або 2° C та межами вимірювання 0 - 150° C;

папір індикаторний "Рифан".

Проведення аналізу.

Близько (0,2000 - 0,2500) г пігменту, попередньо висушеного до постійної маси при температурі (105 ± 3) °C, зважують з похибкою не більше 0,0005 г, поміщають в конічну колбу об'ємом 250 мл з притертим корком і розчиняють при нагріванні в 50 - 60 см-3 хлоридної кислоти до отримання прозорого розчину жовтого кольору. Потім додають 50 см-3 води і нейтралізують розчином двовуглекислого натрію до отримання незначного осаду, до pH 1,4 - 1,8 за індикаторним папером "Рифан", який розчиняють додаванням по краплях хлоридної кислоти. В отриманий розчин додають 1,5 см-3 хлоридної кислоти та близько 3 г йодистого калію, злегка перемішують та ставлять в темне місце на 10 хвилин. Через 10 хвилин корок та горловину колби ополіскують дистильованою водою в ту ж колбу, а йод, який утворився в результаті реакції, відтитровують тіосульфатом натрію в присутності крохмалю до повного знебарвлення розчину.

Обробка результатів.

Масову частку оксиду заліза (X) розраховують за формулою:

де

V - об'єм точно 0,1 моль/дм-3 розчину тіосульфату натрію, що був витрачений на титрування, см-3;

m - маса наважки, г;

0,007984 - маса оксиду заліза, що відповідає 1 см-3 розчину тіосульфату натрію молярною концентрацією точно 0,1 моль/дм-3, г.

Допустиме розходження між паралельними визначеннями не повинно перевищувати 0,5 % при довірчій імовірності 0,95.

7.7. Визначення pH водної суспензії пігменту

Визначення pH водної суспензії пігменту здійснюють відповідно ГОСТ 21119.3-91 (ИСО 787.9-81) "Общие методы испытания пигментов и наполнителей. Определение pH водной суспензии".

Апаратура та реактиви:

Вода дистильована, перекип'ячена перед застосуванням протягом 5 - 10 хвилин для видалення вуглекислоти;

Вода дистильована, що не містить вуглекислоти, за ГОСТ 4517;

Кислота хлоридна за ГОСТ 3118, 3 % розчин;

Розчин буферний з відомим pH;

Спирт етиловий за ГОСТ 18300;

Поліконденсат оксиду етилену, 0,01 - 0,02 % водний розчин;

Скляна посудина об'ємом 50 мл із хімічно стійкого скла з притерним скляним корком;

pH-метр, калібрований з похибкою не більше 0,1 буферними розчинами з відомим значенням pH при температурі вимірювання;

ваги лабораторні 1 класу точності, з межею зважування 200 г;

склянка В-2-50ХС за ГОСТ 25336 або колба Кн.-2-100-18ХС за ГОСТ 25336, Кн.-1-100-14-23ХС за ГОСТ 25336, з притертими скляними корками.

Проведення аналізу.

Значення pH встановлюють за результатами двох визначень при кімнатній температурі.

Готують в колбі 10 % (m/m) суспензію досліджуваного зразка, використовуючи дистильовану воду, та поміщають її в чисту посудину, закривають корком та енергійно струшують протягом 1 хвилини. Дають суспензії відстоятися протягом 5 хвилин. Відкривають корок та визначають pH водної суспензії з точністю до 0,1. Якщо пігмент погано диспергується у воді, додають невелику кількість змочуючого реагенту. В цьому випадку слід також провести контрольний дослід для визначення нейтральної реакції змочуючого реагенту. При використанні змочуючого реагенту об'єм води для приготування 10 % (m/m) водної суспензії, відповідно, зменшується.

Обробка результатів.

За результат випробування приймають середнє значення результатів двох визначень. Якщо результати двох визначень значення pH відрізняються більше ніж на 0,3, випробування повторюють. Кінцевий результат округлюють до 0,1.

7.8. Визначення масової частки речовин, розчинних у воді

Масову частку речовин, розчинних у воді, визначають у відповідності з ГОСТ 21119.2-7 "Красители органические и пигменты неорганические. Методы определения массовой доли веществ, растворимых в воде".

Апаратура, реактиви та матеріали:

елетроплитка з терморегулятором за ГОСТ 14919-83;

електрошафа сушильна лабораторна, що забезпечує температуру нагрівання (105 ± 3) °C;

ваги лабораторні, з похибкою зважування не більше 0,001 г;

прилад для струшування або перемішування;

баня водяна з діаметром корпусу не менше 70 мм;

ексикатор 2 за ГОСТ 25336-82, заповнений прожареним хлористим кальцієм технічним за ГОСТ 450-77; чашки випарювальні 3 за ГОСТ 9147-80;

колба 2-250-2 за ГОСТ 1770-74;

склянки В,Н-2-400 ТС за ГОСТ 25336-82;

піпетка 2-2-100 за ГОСТ 20292-74;

фільтр "синя стрічка" або лійка ВФ-1,2-40-ПОР за ГОСТ 25336-82;

речовина змочуюча, спирт етиловий регенерований або неіоногенна поверхнево-активна речовина.

Проведення аналізу.

Отримання гарячого екстракту.

В залежності від масової частки речовин, розчинних у воді, від 2,0 до 20 г пігменту зважують з похибкою не більше 0,01 г в склянці і змочують його невеликою кількістю води. Якщо продукт не диспергується у воді, додають 5 см-3 спирту або змочуючу речовину (наприклад, 10 см-3 0,01 % водного розчину поліконденсату оксиду етилену). Потім до вмісту склянки додають 200 см-3 води. Отриману суспензію перемішують скляною паличкою і кип'ятять протягом 5 хвилин. Потім суспензію швидко охолоджують, переносять в мірну колбу і доливають водою до мітки. Вміст колби старанно перемішують, дають відстоятися та фільтрують. Перші 25 - 30 см-3 фільтрату відкидають.

Отримання холодного екстракту.

Для отримання холодного екстракту отриману суспензію перемішують протягом 1 години на відповідному струшуючому або обертаючому приладі з частотою обертання не менше 100 обертів у хвилину. Потім вміст склянки переносять в мірну колбу, доливають водою до мітки і фільтрують.

Із екстракту піпеткою відбирають 100 см-3 і переносять в попередньо висушену при (105 ± 3) °C та зважену чашку для випарювання. Вміст чашки спочатку випарюють досуха на водяній бані, а потім висушують в сушильній шафі протягом 2 годин, охолоджують в ексикаторі та зважують. Нагрівання та охолодження сухого залишку продовжують до тих пір, поки результати двох послідовних зважувань з інтервалом, що включає нагрівання протягом 30 хвилин, не будуть відрізнятися на 10 % від кінцевого результату, що характеризує вміст речовин, розчинних у воді.

Примітка. Якщо диспергуючий агент не є летким в умовах проведення аналізу, необхідно проводити холостий дослід.

Обробка результатів.

Масову частку речовин, розчинних у воді (X), розраховують за формулою:

де

m0 - маса наважки пігменту, г;

m1 - маса залишку після висушування, г.

За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблиці 2.

7.9. Визначення вмісту залишку на ситі

Метод визначення залишку на ситі після сухого просіювання [15]

Апаратура, реактиви та матеріали:

склянка для зважування (бюкса) за ГОСТ 25336-82;

скло годинникове;

сито металічне з сіткою за ГОСТ 6613-86;

пензлик зі щетини № 18-20;

пензлик м'який № 2-3;

ваги лабораторні загального призначення за ГОСТ 24104-88 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г.

Проведення аналізу.

Наважку пігменту масою 10 - 50 г, попередньо висушеного до сталої маси при (105 ± 2) °C, зважують з похибкою не більше 0,01 г та переносять на сито з кришкою та піддоном. Просіювання проводять спочатку вручну, струшуючи сито, а потім - за допомогою пензлика до повного просіювання. Для контролю повноти просіювання знімають піддон, а сито з кришкою струшують над аркушем чистого білого паперу. Випробування вважають закінченим, якщо після однохвилинного просіювання за допомогою пензлика на листку паперу не буде виявлено видимого відсіяного пігменту. Тверді частинки, які залишилися на ситі кількісно переносять за допомогою м'якого пензлика на попередньо зважене годинникове скло або у бюксу та зважують з похибкою не більше 0,0002 г.

Обробка результатів.

Залишок на ситі після сухого просіювання (X) в процентах розраховують за формулою:

де

m0 - маса наважки пігменту, г;

m1 - маса залишку, г.

За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних випробувань, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати значень величин, вказаних в таблиці 3.

Метод визначення залишку на ситі після мокрого просіювання ручним методом [15]

Апаратура, реактиви та матеріали:

скло годинникове;

сито металічне з сіткою за ГОСТ 6613-86;

пензлик із щетиною товщиною 5 мм і довжиною 35 мм;

фільтр-тигель скляний (розмір пор від 15 до 40 мкм) або склянка для зважування за ГОСТ 25336-82;

ваги лабораторні загального призначення за ГОСТ 24104-88 2-го класу точності;

ексикатор, заповнений достатньою кількістю осушувана;

промивала, заповнена розчином призначеним для диспергування зразка.

Проведення аналізу.

Наважку пігменту, попередньо висушеного до сталої маси при (105 ± 2) °C, зважують з похибкою не більше 0,1 г в хімічний склянці відповідної місткості. Зазвичай, необхідно 10 - 100 г пігменту, при отриманні низького залишку на ситі кількість пігменту збільшують до 1000 г. Наважку досліджуваного пігменту диспергують за допомогою пензлика у воді (приблизно 300 - 600 мл води), що містить при потребі реагент для кращого диспергування. Для досягнення кращого диспергування допускається використання мішалки з рекомендованою кутовою швидкістю (500 ± 50) об./хв. При проведенні аналізу необхідно добиватися повного диспергування зразка у воді. Отриману дисперсію переносять на сито (при необхідності частинами) з допомогою промивали, заповненої розчином для диспергування, та пензлика. Хімічну склянку промивають та виливають промивні води на сито. Наважку пігменту на ситі промивають тим же розчином для диспергування до тих пір, поки промивні води не стануть чистими. В процесі цього визначення, тривалість якого не повинна перевищувати 5 хвилин, слід уникати деструкції агломератів. Подальшу обробку залишку на ситі проводять у відповідності з однією з наведених методик:

А) залишок на ситі переносять в попередньо висушений та зважений фільтр-тигель та сушать в сушильній шафі протягом 1 години при (105 ± 2) °C. Потім охолоджують тигель в ексикаторі і зважують з похибкою не більше 1 мг. Процедуру нагрівання, охолодження та зважування повторюють до тих пір, поки розходження між двома послідовними зважуваннями не буде перевищувати 5 мг. Записують менший результат;

Б) залишок на ситі змивають дистильованою водою в попередньо висушену та зважену склянку вмістом 50 мл. Воду випаровують, склянку із залишком сушать в сушильній шафі протягом 1 години при температурі (105 ± 2) °C. Подальше визначення відповідає пункту "А";

В) сито з залишком поміщають у сушильну шафу і сушать протягом 1 години при температурі (105 ± 2) °C. Висушений залишок переносять в попередньо висушений та зважений стакан і зважують з похибкою не більше 1 мг. Повторюють нагрівання протягом 30 хвилин, знову охолоджують склянки в ексикаторі, закривають кришками і знову зважують. Випробування проводять до тих пір, поки розходження між двома послідовними зважуваннями не буде перевищувати 5 мг. Якщо результати двох визначень відрізняються більше ніж на 10 % від більшого значення зважування (якщо розходження перевищує 5 мг), випробування повторюють.

Контроль залишку на ситі.

Сито оглядають для виявлення непродиспергованого пігменту. При наявності непродиспергованих частинок випробування повторюють, при цьому використовують інший змочуючий агент. Якщо залишок містить сторонні речовини, слід вказати їх природу та структуру.

Обробка результатів.

Залишок на ситі після сухого просіювання (X) в процентах розраховують за формулою:

де

m0 - маса наважки пігменту, г;

m1 - маса залишку, г.

За результат випробування приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень. Кінцевий результат записують з точністю до двох значущих цифр. Якщо отриманий результат менше 0,01 %, то його записують як менше 0,01 %.

При формуванні висновку щодо результатів досліджень необхідно відобразити наступне:

• результати досліджень зовнішнього вигляду, розчинності, здатності диспергуватись в різних середовищах, якісного складу, спектроскопічних досліджень;

• результат визначення масової частки сполук заліза в перерахунку на F2O3;

• результати визначення масової частки летких при 105° C речовин та втрати маси при озоленні при 1000° C;

• результат визначення масової частки залишку на ситі.

Показники "масова частка речовин, розчинних у воді" та "величина pH водної суспензії" визначаються для порівняння із наведеними у сертифікатах якості виробників.

У пункті "Висновок" також зазначається інформація про неможливість проведення певних видів досліджень, а саме: встановлення способу отримання (походження), визначення кристалічної структури; ідентифікація та визначення кількісного вмісту доданих компонентів та/або домішок.

Результати досліджень оформляють у вигляді висновку за формою, поданою в додатку 3 до Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів та Методичних рекомендаціях щодо оформлення Висновків за результатами досліджень проб (зразків) товарів, затверджених наказом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 11.06.2010 № 136.

Викладений вище порядок досліджень, а саме визначення сукупності органолептичних, фізичних та хімічних властивостей зразків (проб) товарів, надає можливість визначити показники, необхідні для ідентифікації залізоокисних пігментів та оксидів заліза з метою їх подальшої класифікації.