ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
| 28.01.2022 N 224/ІПК/99-00-21-01-01-06 |
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення Товариства про надання роз'яснень щодо застосування податкового законодавства при здійснені операцій з управління майном (будівлі та земельної ділянки) та у межах компетенції повідомляє.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.
Правові засади операцій по управлінню майном регламентуються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).
Згідно з частиною першою статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).
Договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 1031 ЦКУ).
Установником управління, як визначено частиною першою статтею 1032 ЦКУ, є власник майна.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п'ята статті 1033 ЦКУ).
Щодо взяття на облік в контролюючих органах договору управління майном
На сьогодні органи ДПС не ведуть облік всіх договорів управління майном. Згідно з пунктом 64.6 статті 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.
Процедури взяття на облік у контролюючих органах договорів управління майном визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за N 1562/20300 (далі - Порядок).
Підставою для взяття на облік договору управління майном є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку (заяви за формою N 1-ОПП, копії договору управління майном (договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідченим)).
Управителям майна при взятті на облік договорів управління майном надається 9-значний реєстраційний (обліковий) номер платника податків.
Виходячи з норм пункту 181.1 статті 181 Кодексу, платником ПДВ в обов'язковому порядку має бути зареєстрована особа, яка веде окремий облік результатів діяльності за договором управління майном без утворення юридичної особи (управитель майна), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов'язаних із виконанням договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).
Згідно з пунктом 182.1 статті 182 Кодексу якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою (форма N 1-ПДВ).
Таким чином, в органах ДПС обліковуються лише ті договори управління майном, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, які пов'язані з використанням майна, отриманим в управління за договорами управління майном, і які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Кодексу, та стосовно яких подані заяви для взяття на облік в органах ДПС і для реєстрації платником ПДВ.
Щодо окремого обліку результатів діяльності за договором управління майном та віднесення управителем до складу своїх витрат витрат, пов'язаних з поліпшенням, ремонтом майна, будівництвом нових об'єктів у складі майна та реконструкції такого майна або його частин, в тому числі ПДВ
Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).
Згідно з частиною третьою статті 1030 ЦКУ майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.
Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.
Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (частина перша статті 1042 ЦКУ).
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.
Отже, прибуток від кожного договору управління майном та винагорода за управління майном враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування установником управління та управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ
Підпунктом 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування ПДВ платником податку є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Норми підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Згідно з підпунктами 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов'язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.
Враховуючи викладене, операція з передачі майна установником управління управителю в управління не оподатковується ПДВ, оскільки не відбувається переходу права власності на таке майно.
Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).
Речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, такі як право господарського відання та право оперативного управління, у тому числі підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі.
Отже, основною умовою для визнання об'єкта нерухомості (житлової та/або нежитлової) об'єктом оподаткування Податком є внесення відомостей щодо права власності на нього в Державний реєстр. Відповідно суб'єкт господарювання, щодо якого як власника внесені відомості до Державного реєстру, є платником Податку.
Оскільки платниками Податку визначені власники об'єктів нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Кодексу), то у Товариства не виникатимуть податкові зобов'язання з Податку в частині об'єктів нерухомості, які закріплені за ним на праві господарського відання або оперативного управління.
Після укладення договору управління, при якому передається земельна ділянка, плата за землю (земельний податок або орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності) справляється відповідно до вимог Кодексу.
Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункт 14.1 статті 14, пункт 269.1 статті 269, пункт 288.1 статті 288 Кодексу).
Обов'язок платника плати за землю зі справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов'язань із плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (пункт 287.1 статті 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).