Про заходи щодо вдосконалення урологічної допомоги дітям в Україні

Органами та закладами охорони здоров'я проведено певну роботу в напрямі розвитку та вдосконалення урологічної допомоги дітям. Збільшилась загальна кількість дитячих урологічних ліжок, відкрито дитячі урологічні відділення в містах Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові, Одесі, Сімферополі, Кривому Розі. У більшості обласних дитячих лікарень виділені урологічні ліжка при хірургічних відділення, що зменшило кількість дітей, які одержують урологічну допомогу в стаціонарах для дорослих.

Дещо покращилось оснащення спеціальним медичним обладнанням дитячих урологічних установ.

Постійна зростає кількість спеціалістів - дитячих урологів, здійснюється їх планомірна підготовка на кафедрах урології Київського, Запорізького, Українського інституту вдосконалення лікарів та в клініці дитячої урології і нефрології Українського НДІ урології та нефрології.

Разом з тим в організації урологічної допомоги дітям існують суттєві недоліки.

Забезпеченність дитячими урологічними ліжками дещо відстає від фактичної потреби, значна кількість дітей лікується в стаціонарах для дорослих (Київська, Вінницька, Закарпатська обл.).

Є області, в яких офіційно не зареєстровані дитячі урологічні ліжка, хоч фактично вони існуюють (Сумська обл.). Має місце нераціональний їх розподіл - в одних областях їх недостатньо (Вінницька, Волинська, Донецька, Київська, Миколаївська, Хмельницька,) в інших - забагато (Запорізька, м.Севастополь).

У ряді областей значно знижена річна зайнятість дитячого урологічного ліжка (Дніпропетровська, Одеська, Рівенська, Херсонська, Черкаська, м.Севастополь).

Внаслідок відсутності в офіційних звітних документах переліку основних урологічних захворювань немає можливості проводити аналіз рівня і структури захворюваності в областях і в цілому по Україні.

З цієї причини не існує чіткого визначення відносно того, з якими захворюваннями органів сечової системи діти підлягають обстеженню та лікуванню виключно на урологічних ліжках. Так, в ряді областей (Кіровоградська, Житомирська, Черкаська, Херсонська, Полтавська) на дитячих урологічних ліжках лікуються переважно діти з захворюваннями зовнішніх статевих органів ( гідроцеле, варикоцеле, крипторхізм, фімоз, гострі захворювання яєчка). Хірургічна активність становить 72-93,2%, тоді як в повноцінних кваліфікованих дитячих урологічних відділеннях вона складає 49-59%. Одночасно мало уваги приділяється хворим з урологічною патологією, яка підлягає переважно консервативному лікуванню і становить близько 60% від загальної захворюваності хворобами сечової системи (цистит, вторинний пієлонефрит, нейрогенний сечовий міхур, міхуровосечовидний рефлекс). Внаслідок цього, вказаний контингент хворих направляється в нефрологічні і соматичні відділення, де немає можливості проводити спеціальне обстеження і сучасне патонегетичне лікування.

Наведеними фактами до деякої міри пояснюється низька зайнятість дитячого урологічного ліжка в ряді областей.

Не визначені нормативи навантаження на лікаря - дитячого уролога стаціонара, яке в даний час прирівняне до загальнохірургічного. Враховуючи тяжкість паталогічних змін при вадах розвиту органів сечової та статевої систем, що становлять 40-45% загальної урологічної паталогії, необхідність виконання складних операцій з тимчасовим відведенням сечі через дренажі, постійний нагляд за такими хворими, доцільно зменшити норму навантаження дитячого уролога стаціонара.

Остаточно не визначені заклади по підготовці дитячих урологів. Існує лише два заклади, які мають реальні можливості готувати цих спеціалістів: Український НДІ урології та нефрології і Український інститут вдосконалення лікарів (м.Харків).

З метою подальшого розвитку та удосконалення дитячої урологічної допомоги дітям.

П Р О П О Н У Ю:

1. Керівникам органів охорони здоров'я Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій:

1.1. Призначити обласного (міського) позаштатного спеціаліста уролога;

1.2. Організувати прийом дитячого уролога в консультативних поліклініках усіх обласних та міських лікарень, не менш як на 1,0 лікарську ставку;

1.3. Розвивати стаціонарну допомогу шляхом організації дитячих урологічних відділень на 40-60 ліжок або виділення урологічних ліжок при хірургічних відділеннях обласних дитячих лікарень, виходячи з норми потреби 0,8 урологічного ліжка на 10.000 дитячого населення та 1,0 лікарської ставки на 20 урологічних стаціонарних хворих.

1. Затвердити і ввести в дію:

1.1. Положення про позаштатного головного спеціаліста - дитячого уролога Міністерства охорони здоров'я України, відділу охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, органів охорони здоров'я обласних (міських) державних адміністрацій;

1.2. Положення про дитячого уролога консультативної поліклініки обласної (міської) державних адміністрацій;

1.3. Положення про дитяче урологічне відділення (урологічні ліжка) обласної (міської) дитячої лікарні (додається);

1.4. Перелік основних захворювань, що підлягають діагностиці і лікуванню в дитячих урологічних стаціонарах (додається);

1.5. Перелік поетапних діагностичних і лікувальних заходів при основних урологічних захворюваннях у дітей (додається).

2. Головному управлінню організації медичної допомоги дітям матерям (Гойда Н.Г.):

2.1. Встановити перелік груп захворювань органів сечової та статевої системи, відомості про які необхідно вносити до звітної документації;

2.2. Спільно з Центром медичної статистики переглянути групи захворювань, які необхідно внести до статистичної звітності;

2.3. Спільно з управлінням охорони здоров'я обласних (міських) держадміністрацій, відділом охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим протягом 1993-1994 років забезпечити раціональне використання фонду дитячих урологічних ліжок;

2.4. Систематично аналізувати роботу дитячої урологічної служби на різних рівнях, результати аналізу використовувати для прийняття рішень по удосконаленню служби;

2.5. Регулярно організовувати проведення семінарів і науково-практичних конференцій з найактуальніших питань урологічної патології у дітей.

3. Головному управлінню учбових закладів, кадрів і науки (Бєлан С.М.) забезпечити підготовку і підвищення кваліфікації дитячих урологів згідно з Положенням про післядипломне навчання лікарів (провізорів), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.07.93 N 166.

1. Головним дитячим урологом Міністерства охорони здоров'я України, відділу охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, органів охорони здоров'я обласних (міських) державних адміністрацій (надалі - головний дитячий уролог) призначається висококваліфікований лікар-спеціаліст науково-дослідного інституту медичного профілю, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, завідуючий урологічним відділенням обласної (міської) дитячої лікарні, який має вчений ступінь або I кваліфікаційну категорію по дитячій урології.

2. Призначення і звільнення головного дитячого уролога здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, відділом охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, керівником органу охорони здоров'я обласної (міської) державної адміністрації.

3. Головний дитячий уролог є консультантом Міністерства, органу охорони здоров'я з питань урологічної допомоги.

4. Основними завданнями головного дитячого уролога є: розробка та проведення заходів, спрямованих на профілактику захворювань, впровадження в практику нововведень і лікування дітей з хворобами органів сечової та статевої систем.

5. Організація роботи головного дитячого уролога покладається на керівництво Міністерства охорони здоров'я України, відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, орган охорони здоров'я обласної (міської) державної адміністрації, а також на вищестоящого головного дитячого уролога.

6. Головний дитячий уролог у своїй роботі керується даним положенням, наказами та вказівками відповідних органів охорони здоров'я та іншими нормативними актами.

7. Відповідно до завдань, викладених у п.4, на головного дитячого уролога покладається:

7.1. Участь у розробці комплексних планів розвитку і вдосконалення дитячої урологічної служби.

7.2. Вивчення стану і якості урологічної допомоги дітям шляхом періодичної особистої перевірки лікувальних закладів, їх медичної документації, проведення аналізу урологічної захворюваності , результатів лікування, причин смертності дітей від урологічних захворювань.

7.3. Організація лікувально-консультативної допомоги лікувальним закладам; направлення хворих на консультацію в Український НДІ урології і нефрології.

7.4. Вивчення, узагальнення та розповсюдження передового досвіду роботи лікувальних закладів і окремих дитячих урологів.

7.5. Впровадження у роботу лікувальних закладів досягнень науки і практики в профілактиці, діагностиці та лікуванні урологічних захворювань.

7.6. Участь у розробці перспективних планів по підвищенню кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу.

7.7. Вивчення потреби лікувальних закладів у сучасній апаратурі, обладнанні, лікарських засобах тощо.

7.8. Аналіз причин, що породжують скарги населення на організацію та якість урологічної допомоги, вжиття заходів до їх усунення.

8. Головному дитячому урологу надається право:

8.1. Участі за погодженням з керівництвом органів охорони здоров'я, місцевих державних адміністрацій у перевірці роботи лікувальних закладів і клінік з питань урологічної допомоги дітям, готувати пропозиції щодо її покращення.

8.2. Вносити на розгляд керівництву Міністерства охорони здоров'я України, відділу охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, органів охорони здоров'я обласних (міських) державних адміністрацій пропозиції, спрямовані на поліпшення урологічної допомоги дітям.

9. Головний дитячий уролог з метою обговорення питань підвищення якості урологічної допомоги дітям скликає, за погодженням з керівництвом органів охорони здоров'я, наради, семінари дитячих урологів і педіатрів.

1. На посаду дитячого уролога призначається лікар, який отримав спеціальну підготовку і має кваліфікаційну категорію по дитячій урології.

2. Дитячий уролог підпорядкований завідуючому консультативною поліклінікою, з організаційно-методичних питань - головному обласному дитячому урологу.

3. На дитячого уролога покладається:

3.1. Проведення консультацій дітей з усієї обласні (міста) із захворюваннями органів сечової і статевої систем, наведених у Переліку основних захворювань, що підлягають діагностиці і лікуванню в дитячих урологічних стаціонарах (додається).

3.2. Обстеження і лікування урологічних хворих в обсязі, вказаному у Переліку поетапних діагностичних і лікувальних заходів при основних урологічних захворюваннях у дітей (додається).

3.3. Відбір хворих для направлення в дитячий урологічний стаціонар.

3.4. Реєстрація і диспансерний нагляд за урологічними хворими області (міста).

3.5. Організація і проведення профілактичних періодичних оглядів хлопчиків дошкільних закладів і шкіл на виявлення вад розвитку і захворювань зовнішніх статевих органів і своєчасне їх оздоровлення.

3.6. Впровадження в роботу поліклініки досягнень науки і практики в частині профілактики, діагностики і лікування, ефективних організаційних форм і методів роботи, передового досвіду і наукової організації роботи.

4. Дитячому урологу надається право вносити на розгляд завідуючого консультативною клінікою пропозиції, спрямовані на покращення організації і підвищення рівня урологічної допомоги, діяльності поліклініки.

5. Дитячий уролог постійно вдосконалює знання, форм і методи роботи, проводить санітарно-просвітницьку роботу серед населення.

1. Дитячі урологічні відділення обласних (міських) дитячих лікарень організовуються в обласних центрах з кількістю дитячого населення понад 400.000 в області; в інших областях виділяються реєстровані урологічні ліжка у складі хірургічних відділень обласних (міських) дитячих лікарень.

2. Кількість ліжок і штат лікарів - дитячих урологів визначається рекомендаціями, викладеними в п.1.3 цього наказу.

3. У дитячому урологічному відділенні (на урологічних ліжках) здійснюється:

3.1. Госпіталізація хворих з усієї області (міста).

3.2. Обстеження і лікування хворих в обсязі, наведеному у переліку поетапних діагностичних і лікувальних заходів при основних урологічних захворюваннях у дітей (додається).

4. Керівництво урологічними відділеннями здійснює завідуючий, а діяльністю, яка проводиться на урологічних ліжках у складі хірургічних відділень, ординатор - дитячий уролог. Вони призначаються головним лікарем обласної (міської) лікарні.

5. На посаду завідуючого урологічним відділенням, ординатора - дитячого уролога хірургічного відділення призначається спеціаліст - дитячий уролог, який має кваліфікаційну категорію, як правило, обласний (міський) дитячий уролог.

6. На завідуючого урологічним відділення (ординатора - дитячого уролога хірургічного відділення) покладається:

6.1. Організація і виконання обстежень і лікування хворих.

6.2. Аналіз результатів діяльності відділення, опрацювання заходів по її удосконаленню.

6.3. Впровадження в практику роботи органів охорони здоров'я області (міста) нових засобів і методів профілактики, діагностики та лікування урологічних хворих.

6.4. Організаційно-методичні заходи і консультації з питань урологічної допомоги дітям лікарів інших лікувально-профілактичних закладів області (міста), в т.ч. планових виїздів.

6.5. Відбір і направлення хворих на консультацію до Українського НДІ урології і нефрології або прийняння рішення про необхідність виклику дитячого уролога через Українську станцію виїзної екстреної консультативної методичної допомоги.

7. Завідуючому урологічним відділенням (ординатор - дитячий уролог хірургічного відділення) надається право вносити на розгляд керівництва обласної (міської) дитячої лікарні пропозиції щодо вдосконалення і підвищення рівня урологічної допомоги лікарні.

8. Завідуючий урологічним відділенням (ординатор - дитячий уролог хірургічного відділення) зобов'язаний систематично вдосконалювати свої знання, форми і методи роботи, активно пропагувати серед населення елементи санітарної культури стосовно захворювань органів сечової і статевої системи.

1. Аномалії розвитку нирок:

підковоподібна нирка

подвоєння

синдром фралей

мультикістоз

2. Захворювання нирок:

сечокам'яна хвороба

вторинний піелонефрит

пошкодження

папіліт

3. Аномалії розвитку сечоводів:

подвоєння

мегауретер

міхурово-сечовидний рефлекс

4. Аномалії розвитку сечового міхура:

екстрофія

уретероцеле

дивертикул

мегацист

різновиди нейрогенного сечового міхура

5. Захворювання сечового міхура:

цистит (гострий, хронічний)

каміння

6. Аномалії розвитку сечівника (уретрит)

гіпоспадія

епіспадія

клапани сечівника

звуження перетинчатої частини

меатостеноз

7. Аномалії розвитку та захворювання зовнішніх статевих органів:

крипторхізм

гідроцеле

варікоцеле

фімоз

гострі захворювання яєчка

мікропеніс

8. Травми сечостатевої системи.

9. Сторонні тіла уретри та сечового міхура.