Щодо окремих питань застосування норм податкового законодавства

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань застосування норм податкового законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платником податку на прибуток підприємств здійснено попередню оплату на користь фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) відповідно до умов договору за товари/послуги. В подальшому такий ФОП припинив підприємницьку діяльність. На дату реєстрації припинення, товари/послуги поставлені не були.

На підставі викладеної у листі інформації, платник податків просить надати консультацію з питання оподаткування податком на прибуток підприємств дебіторської заборгованості та строків її погашення. При цьому платником не зазначено чи здійснюється ним коригування фінансового результату при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), визначено ст. 139 Кодексу.

Підпунктом 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів) за умови, що така заборгованість відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу наведено у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Зокрема, відповідно до п.п. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Визначення поняття позовної давності, її тривалість та правила визначення термінів встановлено Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Статтею 257 ЦКУ встановлено загальний термін позовної давності тривалістю у три роки.

Слід зазначити, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи вимоги п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, платник податку на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги особам, що не є платниками податку, та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги, перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту, збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду.

Отже, якщо відповідно до розділу ІІІ Кодексу платник податку здійснює коригування фінансового результату до оподаткування, то об'єкт оподаткування податком на прибуток розраховується зокрема з урахуванням норм п. 139.2 ст. 139 Кодексу та п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок стосовно визнання заборгованості безнадійною має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувалися.

Інформації, наданої платником податків у запиті недостатньо для надання більш конкретної відповіді щодо визнання дебіторської заборгованості фізичної особи-підприємця перед юридичною особою, безнадійною.

Щодо відображення безнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку, повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").

Отже, з питання відображення безнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.