Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року.

Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням, в якому просять розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року.

Суб'єкт права на конституційне подання посилається на те, що замість тексту Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (далі - Закон), прийнятого Верховною Радою України, Президенту України було направлено текст закону в іншій редакції, до якого посадовими особами Верховної Ради України було внесено навмисно неправдиві відомості, сфальсифіковано також окремі статті цього Закону. 27 січня 1999 року Президентом України було підписано, а 28 січня 1999 року набрав чинності Закон в редакції, яка не обговорювалася і не була схвалена Верховною Радою України, що, на думку авторів подання, відповідно до вимог статті 91 Конституції України є підставою для визнання Закону неконституційним.

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних подань від 29 квітня 1999 року у відкритті провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України було відмовлено.

3. Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з пунктами 4, 5 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання повинно містити правове обгрунтування тверджень щодо конституційності оспорюванного правового акта та дані щодо документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти права на конституційне подання, з обов'язковим доданням копій цих документів і матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Суб'єкт права на конституційне подання, обгрунтовуючи неконституційність Закону, посилається на порушення під час його прийняття статті 91 Конституції України. Проте ця норма Конституції України регламентує загальні правила прийняття законів, постанов та інших актів Верховною Радою України. Інших аргументів правового обгрунтування в конституційному поданні не наведено.

Крім того, суб'єкт права на конституційне подання не додав до письмового клопотання копію Закону, прийнятого Верховною Радою України, а також копію проекту Закону, розглянутого Верховною Радою у другому читанні, що мало місце в жовтні-листопаді 1998 року, а відповідні стенограми пленарних засідань Верховної Ради України не завірені у встановленому порядку.

Посилання в конституційному поданні на обставини щодо фальсифікації окремих статей Закону і внесення навмисне неправдивих відомостей посадовими особами Верховної Ради України не може бути підставою для відкриття провадження у справі, до того ж в матеріалах справи відсутні докази про те, що зазначений факт дійсно мав місце.

Більше того, до матеріалів справи додано Рішення Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України про звернення народних депутатів України Л. Косаківського, О. Лавриновича, М. Бродського, О. Шеховцова та інших стосовно порушень під час прийняття та доопрацювання Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", з якого вбачається, що до Генерального прокурора України також надіслано звернення з проханням дати правову оцінку зазначеним вище фактам.

Оскільки конституційне подання не відповідає вимогам статей 39 та 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", у відкритті конституційного провадження повинно бути відмовлено з підстав, передбачених пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150, 152 Конституції України, статтями 39, 45, частиною першою статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.