Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 61 народного депутата України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Євграфова Павла Борисовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 61 народного депутата України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" від 17 лютого 2000 року N 1458-III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 14-15-16, ст. 121).

Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 61 народний депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення - роз'яснення в контексті того, чи поширюється на педагогічних працівників сільської місцевості і селищ міського типу та на пенсіонерів з їх числа дія такого положення частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік":

"Зупинити на 2000 рік дію положень законодавчих актів України у частині надання пільг і компенсацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, на:

звільнення або зменшення оплати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо особам, яким надані зазначені пільги...".

Автори конституційного подання вважають, що поширення дії положення частини першої статті 62 Закону на педагогічних працівників сільської місцевості є не тільки необгрунтованим, але й порушує Конституцію України.

На підтвердження своєї позиції народні депутати України посилаються на частину четверту (у конституційному поданні - пункт 4 частини першої) статті 57 Закону України "Про освіту", за яким педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають в них, держава, відповідно до чинного законодавства, забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

На їхню думку, в цій нормі Закону України "Про освіту" йдеться не про пільги і компенсації, а про той мінімум, який держава у законодавчому порядку гарантувала працюючим у сільській місцевості освітянам ще Постановою Ради Народних Комісарів Української РСР від 8 жовтня 1940 року N 1339 з метою залучення до роботи у сільській місцевості дипломованих фахівців. А згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень своєю Ухвалою від 16 жовтня 2000 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Порушене у конституційному поданні клопотання дати офіційне роз'яснення, чи поширюється дія відповідного положення частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" на педагогічних працівників сільської місцевості не підлягає розгляду Конституційним Судом України, оскільки в цій же статті зроблено відповідні застереження щодо того, на кого не поширюється дія даної статті Закону, а тому немає практичної необхідності у роз'ясненні, в офіційній інтерпретації положень частини першої статті 62 названого Закону.

Автори конституційного подання вбачають певну неузгодженість між статтею 57 Закону України "Про освіту" та частиною другою статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік". Проте, якби така неузгодженість і була, до повноважень Конституційного Суду України не належить розгляд питань щодо неузгодженості законів України між собою чи з іншими нормативно-правовими актами. Однак слід зазначити, що суб'єкт права на конституційне подання, посилаючись на невідповідність названих положень частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" Конституції України, не порушує питання про неконституційність цієї частини статті Закону.

Водночас, вважаючи ці положення Закону неконституційними, суб'єкт права на конституційне подання порушує клопотання дати їх офіційне тлумачення. Проте офіційному тлумаченню підлягають лише ті закони (їх окремі положення), які відповідають Конституції України.

Таким чином, конституційне подання не відповідає Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України".

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 61 народного депутата України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.