ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держекспортконтролю
України
13.08.2003 N 198
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо створення суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів систем внутрішньофірмового експортного контролю
1. Загальні положення
Метою створення систем внутрішньофірмового експортного контролю суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів (далі - підприємствами) є захист підприємств від можливих порушень чинного законодавства в галузі експортного контролю та пов'язаних з такими порушеннями адміністративних, кримінальних та економічних санкцій, які можуть бути застосовані до підприємства. Враховуючи, що товари, які підлягають державному експортному контролю, є надто "чутливими" в частині дотримання порядку здійснення їх міжнародних передач та їх кінцевого використання, такі системи повинні зменшити ризики підприємств при здійсненні міжнародних передач зазначених товарів.
Зазначені системи сприяють ефективному здійсненню підприємством зовнішньоекономічної діяльності та своєчасному отриманню ним відповідних дозвільних документів Держекспортконтролю, а також перешкоджають здійсненню міжнародних передач товарів, які можуть нанести збиток державі або порушують відповідні міжнародні зобов'язання щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, звичайних озброєнь та товарів, що можуть бути використані для їх створення.
Створення систем внутрішньофірмового експортного контролю підприємствами передбачено статтею 14 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" і є обов'язковим для суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, який має намір отримати від Кабінету Міністрів України повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, або в разі, коли цей суб'єкт має намір отримати генеральний чи відкритий дозвіл або висновок.
Під час створення системи внутрішньофірмового експортного контролю і плануванні організаційних заходів, необхідних для її функціонування, повинні бути враховані профіль діяльності і виробничої структури підприємства, наявність у підприємства філій і дочірніх компаній, потенційна можливість використання експортованої продукції для створення зброї масового знищення, засобів її доставки або для створення звичайних видів озброєнь та військової техніки, а також обсяги і географія експортних поставок підприємства та інші чинники.
Системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємств повинні включати:
- положення про систему внутрішньофірмового експортного контролю підприємства та відповідний наказ про його затвердження;
- правила та процедури (механізми), направлені на дотримання національного законодавства в галузі експортного контролю;
- затверджену відповідним наказом внутрішню інструкцію підприємства про порядок підготовки і оформлення документів, необхідних для одержання в Держекспортконтролі відповідних документів про реєстрацію підприємства та товарів, що передбачаються для здійснення міжнародних передач, дозвільних документів, документів про гарантії та інших документів, що надаються Держекспортконтролем;
- заходи щодо дотримання вимог експортного контролю під час відвантаження, доставки кінцевому споживачу та перевірки використання за призначенням товарів, що передбачаються підприємством для експорту;
- програми навчання фахівців різних рівнів з питань експортного контролю;
- механізми нагляду та перевірок виконання вимог законодавства в галузі експортного контролю на підприємстві;
- систему ведення документації, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, що підлягають державному експортному контролю;
- систему адміністративних покарань для порушників правил та процедур підприємства в галузі експортного контролю.
2. Правила для підприємства в галузі експортного контролю
Впровадження та забезпечення виконання вимог експортного контролю є справою керівництва підприємства, яке повинно створювати умови та виділити необхідні ресурси як для виконання вимог експортного контролю, так і для контролю за такою діяльністю.
Керівництво підприємства повинно прийняти прозору і чітку систему правил, які вимагають від персоналу підприємства виконувати законодавство в галузі експортного контролю.
Однією з головних вимог таких правил повинна бути норма, що будь-які контракти чи інші роботи не можуть виконуватися, якщо вони будь-яким чином порушують законодавство в галузі експортного контролю.
Такі правила повинні діяти на усіх організаційних рівнях підприємства, а особливо на рівнях, які пов'язані з експортом, імпортом (ввезенням, вивезенням), реекспортом, збутом, транспортуванням (доставкою) товарів чи іншою діяльністю, на яку поширюється дія експортного контролю.
Відповідні нормативні документи підприємства в галузі експортного контролю повинні бути затверджені керівником підприємства.
3. Основні організаційні засади, які рекомендується здійснити підприємству з метою створення системи внутрішньофірмового експортного контролю
Керівнику підприємства рекомендується доручити керівникам середньої ланки здійснення контролю за виконанням правил експортного контролю у підрозділах, пов'язаних з міжнародними передачами товарів та їх доставкою. Кожен з таких керівників повинен мати відповідні повноваження для прийняття рішень по операціях підрозділів, пов'язаних з міжнародними передачами товарів.
Організаційна структура системи внутрішньофірмового експортного контролю підприємства повинна бути централізованою настільки, наскільки це можливо.
Підрозділи експортного контролю не повинні підпорядковуватися підрозділам, які здійснюють маркетинг ринків збуту, або займаються збутом товарів.
У підрозділах експортного контролю повинні працювати фахівці з високим рівнем знань у галузі експортного контролю.
Організаційну структуру експортного контролю підприємства повинен очолювати керівник, який має повноваження вирішувати питання експортної політики підприємства та відповідні адміністративні питання.
На керівну посаду з питань експортного контролю підприємства повинен бути призначений працівник, який має відповідні повноваження, у тому числі такі, що забезпечують йому координацію діяльності з експортного контролю в усіх підрозділах підприємства.
Така особа повинна досконало знати законодавство в галузі експортного контролю, правила та порядок його виконання. Крім того, такий керівник повинен досконало знати товари (вироби, технології, послуги), які можуть бути експортовані підприємством, та вимоги до здійснення такого експорту.
Для ефективного виконання правил експортного контролю керівництво підприємства повинно виділити достатню кількість відповідних ресурсів (час, кошти, кадри). З цією метою на підприємстві призначається посадова особа, відповідальна за напрямок експортного контролю. Зазначена посадова особа (керівник підрозділу експортного контролю підприємства) повинна безпосередньо підпорядковуватися керівнику підприємства та повинна мати повноваження, достатні для виконання покладених на нього функцій, у тому числі правом припиняти експортні контракти у випадку виникнення будь-яких обставин, що можуть призвести до порушення законодавства в галузі експортного контролю або невиконанню відповідних міжнародних зобов'язань України.
Відповідальна за питання експортного контролю посадова особа за службовим положенням повинна бути незалежною від структурних підрозділів, які відповідають за комерційну та збутову діяльність на підприємстві.
Відповідальний за питання експортного контролю в процесі виконання покладених на нього функцій взаємодіє з військовим представництвом (у разі, якщо таке представництво є на підприємстві).
Правила, процедури та посадові інструкції з експортного контролю на підприємстві повинні бути формалізовані таким чином, щоб їх дотримання було забезпечено незалежно від кадрових змін. Посадова особа підприємства, яка відповідає за експортний контроль, повинна забезпечувати постійне навчання персоналу, у тому числі, розробити відповідні довідкові матеріали, які надають персоналу достатні знання для виконання обов'язкових процедур експортного контролю.
4. Внутрішньофірмова служба експортного контролю підприємства
4.1. Створення внутрішньофірмової служби експортного контролю підприємства.
Створення на підприємстві внутрішньофірмової служби експортного контролю передбачає:
а) випуск наказу керівника підприємства про створення внутрішньофірмової служби експортного контролю і про призначення відповідального за питання експортного контролю - керівника внутрішньофірмової служби експортного контролю (для організацій з великими обсягами зовнішньоекономічних операцій) або уповноваженого з питань експортного контролю (для малих і середніх організацій);
б) забезпечення внутрішньофірмової служби експортного контролю підприємства персоналом та необхідними засобами організаційно-технічного забезпечення.
На працівників експортного контролю підприємства повинна бути покладена відповідальність за щоденне здійснення такого контролю. Основними завданнями такого контролю є:
- розробка та адміністрування програми експортного контролю підприємства;
- підготовка та передача до підрозділів підприємства керівництв, вказівок та інструкцій щодо виконання конкретними підрозділами вимог експортного контролю;
- визначення характеру операцій, пов'язаних з міжнародними передачами товарів, які здійснюють підрозділи підприємства та потрібних для їх виконання дозвільних документів;
- ідентифікація товарів, що передбачає встановлення відповідності конкретних товарів, які є об'єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;
- підготовка та подання до Держекспортконтролю заяв та необхідних документів щодо отримання дозвільних документів;
- отримання та контроль за використанням дозвільних документів;
- отримання та подання до Держекспортконтролю документальних матеріалів щодо доставки товарів кінцевому споживачу;
- участь у здійсненні фізичного контролю доставки товарів до кінцевого споживача;
- щомісячне звітування перед Держекспортконтролем про використання отриманих дозвільних документів та документів про гарантії;
- впровадження програм навчання співробітників підприємства у галузі експортного контролю та підготовка необхідних навчальних матеріалів для цього;
- створення рекомендацій щодо виконання вимог дозвільних документів на всіх етапах діяльності щодо здійснення міжнародних передач товарів (маркетинг ринків, ведення переговорів, укладення контрактів та інша міжнародна діяльність підприємства);
- координація діяльності із співробітниками, відповідальними за експортний контроль у причетних до цього підрозділах підприємства, у тому числі таких, як відділ маркетингу, технічний відділ, відділ закупівель, юридичний відділ, фінансовий відділ, відділ контрактів, відділ професійної підготовки, допоміжні відділи тощо;
- перевірка замовників експортної продукції щодо встановлення ризиків використання продукції не за призначенням;
- перевірка всіх учасників на можливу належність до списків "заборонених" партнерів;
- негайне сповіщення Держекспортконтролю та інших державних органів щодо виявлених порушень законодавства у галузі експортного контролю замовниками чи іншими учасниками операцій з міжнародних передач товарів;
- ведення документації, пов'язаної з отриманням та використанням дозвільних документів та документів про гарантії.
в) розробку положення про службу внутрішньофірмового експортного контролю підприємства. Зазначене Положення повинно містити такі розділи:
- загальну частину, в якій визначаються мета створення служби та нормативно-правові акти, на підставі яких вона створюється;
- основні завдання, функції, права та обов'язки служби;
- структуру служби;
- регламент роботи служби;
- порядок взаємодії служби з іншими підрозділами підприємства та її підпорядкованість.
г) розробку та затвердження посадових інструкцій, що визначають функції, права, обов'язки, кваліфікаційні вимоги та відповідальність співробітників служби.
4.2. Функції, права, обов'язки і відповідальність внутрішньофірмової служби експортного контролю.
Внутрішньофірмова служба експортного контролю, яка створюється підприємством, повинна виконувати такі основні функції:
- розробку переліку заходів щодо експортного контролю і перевірку їх реалізації;
- здійснення контролю за виконанням вимог законодавчих та нормативно-правових актів у галузі експортного контролю на всіх етапах діяльності підприємства;
- забезпечення взаємодії підрозділів, що виготовляють товари із службами, що здійснюють підготовку та міжнародні передачі товарів;
- участь у підготовці наказів та інших керівних документів з питань зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
- навчання працівників підприємства, що займаються питаннями зовнішньоекономічної діяльності;
- здійснення на підприємстві процедури аналізу зовнішньоекономічних операцій та визначення їх відповідності вимогам експортного контролю, а також документальне оформлення результатів такого аналізу;
- забезпечення виконання правил та процедур експортного контролю під час здійснення підприємством діяльності, пов'язаної з участю в міжнародних виставках, конференціях і семінарах;
- здійснення контрольних функції на всіх етапах підготовки, відвантаження та доставки товарів;
- розробку інструкції про порядок одержання в Держекспортконтролі необхідних дозвільних документів та документів про гарантії відносно товарів, що підлягають державному експортному контролю, а також товарів, щодо яких можуть бути застосовані процедури державного експортного контролю;
- підготовку та подання у встановленому порядку матеріалів для проведення недержавної ідентифікації товарів щодо їх належності до відповідних контрольних списків товарів, які затверджені Кабінетом Міністрів України (здійснюється у випадках, коли ідентифікація товарів не може бути виконана підприємством самостійно);
- проведення регулярних перевірок роботи підрозділів і персоналу, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю та експортним контролем;
- періодичну звітність перед Держекспортконтролем про використання отриманих підприємством дозвільних документів чи документів про гарантії використання товарів у заявлених цілях.
Внутрішньофірмова служба експортного контролю підприємства повинна мати право:
- звертатися до керівництва підприємства щодо призупинення будь-яких угод про міжнародні передачі товарів у випадках виникнення обставин, які можуть призвести до порушення законодавства України в галузі експортного контролю чи порушення прийнятих нею міжнародних зобов'язань;
- отримувати від усіх підрозділів підприємства інформацію, необхідну для виконання покладених на цю службу функцій;
- брати участь у міжнародних семінарах і конференціях з питань експортного контролю;
- вносити в установленому порядку пропозиції керівнику підприємства про внесення до посадових інструкцій фахівців підприємства відповідних положень щодо забезпечення виконання вимог експортного контролю;
- інші положення, що обумовлені специфікою діяльності підприємства.
Приклад схеми взаємодії у вирішенні питань, пов'язаних із сферою експортного контролю наведено на малюнку 1 (не наводиться).
Внутрішньофірмова служба експортного контролю підприємства зобов'язана:
- здійснювати свою діяльність у суворій відповідності до законодавства України в галузі експортного контролю;
- відслідковувати зміни і доповнення, внесені в нормативно-правові акти в галузі експортного контролю та інформувати про їх зміст та порядок їх виконання працівників підприємства, що мають відношення до зовнішньоекономічної діяльності;
- перевіряти відповідність підготовленого до відправлення вантажу затвердженій документації та отриманим дозвільним документам;
- здійснювати зберігання усіх документів, на підставі яких отримані відповідні дозволи (висновки) чи документи про гарантії, протягом не менше п'яти років від часу виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
4.3. Державна атестація систем внутрішньофірмового експортного контролю.
Державна атестація систем внутрішньофірмового експортного контролю, створених суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів, проводиться з метою встановлення готовності цих суб'єктів забезпечити виконання вимог законодавства в галузі експортного контролю на всіх етапах здійснення міжнародних передач товарів.
Державна служба експортного контролю України здійснює державну атестацію систем внутрішньофірмового експортного контролю та видає суб'єктам здійснення міжнародних передач товарів відповідні свідоцтва.
Порядок здійснення державної атестації встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1080 "Про затвердження Порядку державної атестації системи внутрішньофірмового експортного контролю, створеної суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів".
5. Підготовка та оформлення матеріалів, необхідних для одержання дозвільних документів або документів про гарантії
Для товарів, на міжнародні передачі яких необхідно відповідно до законодавства України отримати дозвільний документ або документи про гарантії, представники внутрішньофірмової служби експортного контролю готують заяву на отримання таких документів, необхідну супровідну документацію та направляють їх до Держекспортконтролю.
Пакет документів повинен бути належним чином оформлений, узгоджений з відповідальним за питання експортного контролю та підписаний керівником.
Керівник суб'єкта здійснення міжнародних передач не повинен санкціонувати відвантаження продукції доти, доки не буде отримано дозвільний документ.
6. Відвантаження і відправлення товарів
Перед відвантаженням товарів здійснюється контроль за їх упакуванням. Контроль перед відвантаженням здійснюється відповідальними за відвантаження за участю представників внутрішньофірмової служби експортного контролю. Метою такого контролю є встановлення відповідності товару, що відвантажується, такому, що зазначений в товаросупровідних документах та в дозвільних документах.
У випадках виявлення невідповідності слід припинити підготовку до відвантаження до з'ясування всіх обставин, що привели до цього, та їх усунення.
7. Професійна підготовка та навчання
У зв'язку з тим, що законодавчі та нормативні акти в галузі експортного контролю регулярно переглядаються, виходячи з вимог національної безпеки та міжнародних зобов'язань України, фахівці підприємства, які мають відношення до операцій, пов'язаних з міжнародними передачами товарів та контролем за їх здійсненням, повинні проходити регулярну перепідготовку.
Керівництво підприємства повинно визначити ступінь та рівні участі фахівців підприємства в операціях здійснення міжнародних передач товарів та визначити для них необхідні обсяги перепідготовки (при цьому також повинен бути врахований фактор текучості кадрів в підрозділах).
Особливу увагу під час проведення перепідготовки слід приділяти питанням розповсюдження технологій (особливо у випадках, коли науково-технічні працівники компанії часто приймають участь у міжнародних зустрічах).
8. Ведення облікової документації
Кожне підприємство повинно розробити програму ведення облікової документації.
Метою такої програми є створення умов для належного зберігання усіх документів, які мають відношення до конкретних операцій планування та здійснення міжнародних передач товарів (замовлень, контрактів, даних про посередників та кінцевих споживачів, документів про зобов'язання та гарантії, документів про перевізників, маршрути та способи доставки, сертифікати підтвердження доставки, фінансові документи тощо, навіть такі документи, які не передбачені вимогами експортного контролю, але були отримані при здійсненні конкретної операції з міжнародних передач товарів).
Зазначені документи повинні зберігатися не менше п'яти років з дати виконання конкретного контракту і повинні надаватися до державних органів експортного контролю чи інших компетентних державних органів за їх вимогою.
1. Ведення справ по дозвільних документах (дозволах, висновках та міжнародних імпортних сертифікатах).
Справи повинні бути оформлені відносно отримання кожного дозвільного документа.
Слід врахувати, що незважаючи на можливості електронних засобів та наявність відповідних електронних баз даних, справи з повними комплектами документів повинні бути оформлені на паперових носіях і містити оригінали (у разі неможливості - засвідчені копії) документів.
2. Ведення справ по країнах.
Підрозділ експортного контролю підприємства повинен зберігати копії усієї кореспонденції по кожній країні, з якою має взаємовідношення підприємство, незалежно від того, здійснювалися чи ні поставки товарів до цієї країни.
3. Ведення справ за напрямами здійснення міжнародних передач товарів.
Підрозділ експортного контролю підприємства повинен зберігати копії усієї кореспонденції з кожним із замовників, вантажовідправників, урядовими органами, а також кореспонденцію з класифікації за видами чи найменуваннями продукції.
4. Найбільш важлива документація:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або письмове замовлення на постачання товарів (послуг) за підписом замовника;
- копії (чи оригінали) контрактів з визначенням реквізитів замовників, переліків товарів, їх вартості, особливих умов постачання та інших даних, що рекомендується вносити до контрактів;
- документи про посередників та кінцевих споживачів;
- документи про зобов'язання та гарантії;
- документи про перевізників, маршрути та способи доставки (коносамент чи авіанакладна), у тому числі:
- документи (довідки) про ступінь таємності товарів;
- технічні довідки, за якими можна однозначно ідентифікувати товар за відповідною позицією контрольних списків;
- документи, підписані капітаном, власником чи агентом морського судна, які є письмовим підтвердженням транспортування товарів, та договір про їх доставку;
- документи, що оформлюються авіакомпаніями для перевезень товарів за кордон, які містять відповідні вимоги авіакомпаній;
- засвідчені копії сертифікатів кінцевого споживача, імпортних сертифікатів та сертифікатів підтвердження доставки;
- звіти до державних органів експортного контролю про використання дозвільних документів чи документів про гарантії.
9. Довідки про поточний стан отриманих підприємством дозвільних документів
Підрозділам експортного контролю підприємств рекомендується періодично готувати та подавати на розгляд керівництва підприємства звіти про стан використання експортних дозвільних документів, отриманих підприємством для виконання усіх контрактів з іноземними компаніями.
У цих звітах рекомендується відображати найменування товарів, дати звернень за отриманням дозвільних документів, номери отриманих ліцензій та строки їх дії.
10. Механізм забезпечення правил експортного контролю по товарах і країнах
Для кожного окремого виду товару, щодо якого передбачається здійснення міжнародних передач товарів (виробів, послуг чи технологій) відповідальний за експортний контроль повинен визначити відповідні вимоги щодо порядку здійснення міжнародних передач таких товарів (самостійно чи за допомогою державних органів експортного контролю), які повинні виконуватись усім персоналом підприємства.
Можливість здійснення міжнародних передач будь-яких товарів залежить від трьох головних факторів:
- класифікації товарів відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України контрольних списків;
- країни призначення та наявних обмежень на постачання конкретних товарів до цієї країни;
- конкретного кінцевого використання та кінцевого споживача товарів.
Для забезпечення прийняття рішень по зазначеним факторам рекомендується виконати такі процедури:
1. Розробити "матрицю товарів", яка містить:
а) найменування товарів з розподілом їх за категоріями:
- товари військового призначення;
- товари подвійного використання;
товари, що не підлягають експортному контролю, з розбивкою таких товарів за списками та режимами експортного контролю, а саме:
- товари військового призначення;
- товари військового призначення, які в установленому порядку допущені для цивільного використання;
товари подвійного використання, у тому числі:
- товари подвійного використання, які можуть бути використані для створення звичайних видів озброєнь та військової техніки;
- товари, що можуть бути використані у створенні ядерної зброї;
- товари, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї;
- товари, що можуть бути використані у створенні біологічної (бактеріологічної) та токсинної зброї;
- товари, що можуть бути використані у створенні ракетних засобів доставки зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної (бактеріологічної) та токсинної).
б) обмеження поставок конкретних найменувань товарів за визначеними категоріями до конкретних країн.
Така матриця є одним з ключових елементів прийняття рішень щодо порядку здійснення міжнародних передач товарів і повинна постійно доповнюватися по мірі отримання додаткової інформації. Копії такої матриці повинні бути розповсюджені серед усіх працівників компанії, які мають відношення до планування, укладання контрактів та здійснення міжнародних передач товарів.
2. Забезпечити проведення перевірок усіх етапів планування міжнародних передач товарів для чого:
відповідальний за експортний контроль повинен розробити прозору процедуру, яка гарантує, що всі учасники конкретної операції здійснення міжнародної передачі товарів (включаючи посередників) перевірені, а всі аспекти діяльності, пов'язаної з перевіркою, мають відображення у відповідних документах. Основними елементами такого процесу є:
- попереднє визначення необхідності отримання відповідного дозволу або висновку;
- перевірка та недопущення виконання міжнародної передачі товарів з "забороненими" партнерами;
- перевірка щодо ризику незаконного використання товарів, тобто використання у цілях, які не були заявлені при укладенні контракту;
- перевірка щодо можливого використання товарів для створення зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної) чи ракетних засобів її доставки;
- перевірка та недопущення виконання експортної операції до країн, щодо яких існують обмеження (ембарго) на поставки таких товарів.
11. Система перевірок замовників та споживачів товарів
1. Таблиця відмов щодо надання дозволів або висновків Держекспортконтролю.
Таблиця відмов щодо надання дозволів або висновків Держекспортконтролю ("список відмов") - це список держав, товарів, замовників та споживачів товарів, щодо яких у наданні дозволів або висновків відмовляється "як правило", виходячи з національного законодавства та міжнародних зобов'язань України. Така таблиця створюється фахівцями підприємства шляхом порівняльного аналізу конкретної класифікації товарів підприємства та обмежень на їх міжнародні передачі, визначених у відповідних постановах Кабінету Міністрів України або доведених Держекспортконтролем до підприємства. Кожна позиція такого списку є унікальною та повинна містити опис усіх обмежень, що діють по відношенню до конкретних держав, товарів, їх замовників та споживачів.
Зміни списку відмов здійснюються щоденно, тому координатор експорту повинен щоденно перевіряти зміст цього списку з метою забезпечення відповідності процесу перевірки операцій міжнародних передач товарів вимогам поточного моменту настільки, наскільки це можливо.
Координатор експортного контролю також повинен мати на увазі інші обмеження на постачання товарів (наприклад, необхідність отримання спеціальних повноважень, необхідність отримання ліцензій на право діяльності тощо), які можуть безпосередньо не охоплюватися системою експортного контролю, але повинні враховуватися під час укладання контрактів та планування міжнародних передач товарів.
2. "Червоні прапорці" значного ризику правопорушень у галузі експортного контролю.
При прийнятті рішень щодо можливості здійснення міжнародних передач товарів фахівці підприємства повинні "просіювати" замовників з метою виявлення "значного ризику незаконної переадресації", звертаючи увагу і ретельно аналізуючи такі дані:
- запити від раніше не знайомих замовників або замовників, які не вступають у прямі контакти;
- комерційна діяльність замовників має відношення до військової індустрії чи знаходиться під контролем збройних сил;
- міжнародна передача товару є незвичайною з огляду на звичайну комерційну діяльність замовника чи технологічний рівень замовника (кінцевого споживача);
- незвичайно сприятливі умови платежів, такі як: сплата за ціною, що перевищує ринкову, прийняття пільгових умов кредитування, акордна оплата чи оплата готівкою;
- відсутність вимог щодо: гарантії якості, гарантійного чи сервісного обслуговування, навчання персоналу чи надання технічних консультацій;
- невідповідність між методами упаковки чи переробки вантажів і способом їх транспортування чи заявленим місцем призначення;
- незвичайні вимоги замовника стосовно способу поставки чи маркування товарів.
Наявність одного чи більшої кількості "червоних прапорців" в запропонованій операції є сигналом для підприємства щодо підвищеного ризику протизаконного використання товарів та пов'язаних з цим правопорушень в галузі експортного контролю.
Таким чином, виходячи з вимог безпеки, підприємство повинно утриматися від будь-яких операцій, пов'язаних з міжнародними передачами товарів, у разі наявності будь-яких із зазначених вище чи інших фактів, що викликають підозру до того часу, поки ці підозри не будуть зняті.
12. Внутрішні програми підприємств щодо перевірок (ревізій) дотримання встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів
Працівник (чи група працівників) підприємства, які мають відповідну кваліфікацію, повинні проводити регулярні перевірки (ревізії) з метою забезпечення гарантій того, що система забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів ефективно функціонує на підприємстві та відповідає усім вимогам, які встановлені правилами державного експортного контролю.
Перевірки (ревізії) повинні проводитися працівниками компанії, які не залежать від фахівців чи служб, які відповідають за розробку та функціонування системи експортного контролю підприємства.
Такі перевірки (ревізії) також можуть проводитися незалежними агентствами, які не є частиною підприємства.
Фахівці, які приймають участь у перевірках (ревізіях), повинні також приймати участь і у навчанні фахівців підприємства за тематикою експортного контролю.
Терміни проведення перевірок (ревізій) повинні визначатися залежно від обсягів здійснених підприємством міжнародних передач товарів, їх характеру та замовників, яким постачаються товари.
13. Довідкова література
Підрозділ експортного контролю підприємства повинен збирати та підтримувати у належному стані повну бібліотеку довідкової літератури з питань експортного контролю, у тому числі всі закони, постанови та розпорядження Уряду, спеціальні документи державних органів експортного контролю та накази по підприємству.
14. Взаємодія підприємств з Державною службою експортного контролю України
Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль) розташована за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21.
Довідкова служба: тел. 417-14-31.
Приймальна Голови Держекспортконтролю: тел. 462-49-80.
Управління державних експертиз: тел. 462-50-13.
Управління міжнародного співробітництва: тел. 462-58-27.
Управління справами: тел. 462-48-32.