Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичної допомоги і медико-соціальної експертизи при захворюваннях вуха, горла і носа

1. Хронічний гіпертрофічний риніт - гальванокаустика, кріодеструкція, ультразвукова дезинтеграція.

2. Синехії носової порожнини - розтин синехій ультразвуковим скальпелем.

3. Поліпозний етмоїдит - кріодеструкція залишків поліпів ґратчастого лабіринту.

4. Хронічний субкомпенсований тонзиліт - кріотонзилотомія.

5. Хронічний гіпертрофічний фарингіт (боковий і гранульозний) - кріодеструкція бокових валиків глотки і гранул задньої стінки глотки.

6. Неврит слухових нервів, отосклероз, хвороба Меньєра, фарингоневроз, алергічний риніт, риносинусопатії - голкорефлексотерапія.

7. Хронічний тонзиліт, синуїти, вазомоторний риніт, фарингіти - ультразвукова та магнітно-лазерна дія.

1. Склад спеціалізованої оториноларингологічної ЛКК: голова ЛКК - заступник головного лікаря з експертизи, завідуючий оториноларингологічним відділенням, експерт - оториноларинголог вищої чи першої кваліфікаційної категорії.

2. Функції спеціалізованої оториноларингологічної ЛКК:

2.1. Розв'язує складні та конфліктні питання експертизи тимчасової непрацездатності, медико-соціальної експертизи в межах своєї компетенції, перевіряє правильність проведеного обстеження та встановлення клініко-функціонального діагнозу, призначенного лікування і реалізацію заходів медичного характеру індивідуальної програми реабілітації та адаптації інваліда, обгрунтованість видачі та продовження лікарняних листків, продовження лікарняних листків в межах термінів, встановлених чинним законодавством; дає рекомендації по раціональному працевлаштуванню хворих, створенню їм безпечних умов праці, перекваліфікації та перенавчання.

2.2. Направляє для первинного огляду у МСЕК хворих з обмеженням життєдіяльності, які мають тривалу чи постійну втрату працездатності, для визначення групи інвалідності й ступеня (відсотків) обмеження життєдіяльності внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, зв'язанного з роботою.

2.3. Направляє на повторний огляд у МСЕК хворих, які претендують на підвищення групи інвалідності у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

2.4. Направляє у МСЕК хворих з анатомічними дефектами і тих, які претендують на встановлення групи інвалідності з дитинства.

2.5. Направляє хворих та інвалідів для відновлювального лікування у спеціалізовані центри медичної і медико-соціальної реабілітації з видачею чи продовженням лікарняного листка у відповідності з чинним законодавством.

2.6. У складних конфліктних ситуаціях розглядає питання і виносить рішення про необхідність надання академічної відпустки чи переведення на інший факультет у зв'язку із захворюваннями вуха, горла та носа, про звільнення від переводних іспитів учнів загальноосвітніх шкіл, про можливість виїзду для проживання членам сімей, що виїзджають разом з робітниками в різні природно-кліматичні умови та інше.

2.7. Спільно з МСЕК, що освідчує хворих оториноларингологічного профілю, проводить аналіз первинної й пролонгованої інвалідності при хворобах вуха, горла та носа, а також розходжень у висновках ЛКК і рішень МСЕК, ефективності реалізації індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів.

3. Порядок і організація роботи спеціалізованої оториноларингологічної ЛКК:

3.1. Засідання спеціалізованої ЛКК проводяться на базі обласної чи міської лікарні.

3.2. Рішення спеціалізованої оториноларингологічної ЛКК виносяться за результатами особистого огляду хворого і вивчення даних медичного обстеження.

3.3. На спеціалізовану ЛКК хворі направляються завідуючим районним (міським) оториноларингологічним відділенням спільно з лікарем, що лікує хворого, і подаються останнім на засіданні спеціалізованої ЛКК.

4. Науково-методична робота з подальшого вдосконалення діяльності спеціалізованих оториноларингологічних ЛКК здійснюється Київським НДІ отоларингології та Дніпропетровським НДІ відновлення й експертизи працездатності інвалідів.

1. Сурдологопедичний кабінет організується в складі поліклініки республіканської, обласної або міської лікарні.

2. Керівництво кабінетом здійснюється головним лікарем лікарні та головним оториноларингологом управління охорони здоров'я.

3. Для розміщення сурдологопедичного кабінету адміністрація лікарні виділяє приміщення, в якому є можливість обладнати слідуючи підрозділи:

- кабінет оториноларинголога;

- кабінет невропатолога;

- кабінет для підбору слухових апаратів;

- кабінет для обстеження слуху;

- кабінет для виготовлення індивідуальних вушних вкладишів.

4. Рекомендовані штати сурдологопедичного кабінету*:

- завідуючий кабінетом, оториноларинголог-сурдолог;

- отоларинголог-сурдолог (аудіолог-реабілітатор);

- лікар-невропатолог (отоневролог);

- сурдопедагог з вищою спеціальною освітою - 2;

- спеціаліст по виготовленню індивідуальних вушних вкладишів;

- медична сестра;

- медична сестра-аудіометрист;

- санітарка.

5. Основними завданнями кабінету є:

5.1. Надання консультативно-діагностичної допомоги хворим з дефектами слуху із застосуванням сучасних методів обстеження.

5.2. Надання лікувально-профілактичної допомоги дорослим із розладами слуху і мовлення.

5.3. Вивчення епідеміології патології слуху серед населення обслуговуваної території.

5.4. Розробка заходів, спрямованих на підвищення якості медичної допомоги, зменшення захворюваності та інвалідності при патології органу слуху.

5.5. Реабілітація осіб з порушеннями слуху і мовлення, включаючи консервативні методи-лікування, сурдологопедичну реабілітацію, індивідуальне вушне протезування.

5.6. Вчасне направлення в оториноларингологічне відділення (стаціонар) хворих з гострою сенсоневральною приглухуватістю, а також для сануючих, слухозберігаючих і слухополіпшуючих операцій.

5.7. Проведення заходів по підвищенню кваліфікації лікарів-сурдологів, сурдопедагогів та середнього медперсоналу.

5.8. Вивчення потреб і участь у розподілі слухових апаратів, медикаментів, діагностичної, лікувальної і звукопідсилюючої апаратури та обладнання, контроль за використанням.

5.9. Організація диспансерного обліку хворих з приглухуватістю та їх динамічного спостереження.

5.10. Проведення планових виїздів у райони області для виявлення осіб з порушеннями слуху, надання їм консультативної сурдологічної і слухопротезної допомоги.

5.11. Зняття зліпків зовнішнього слухового проходу, виготовлення та реалізація індивідуальних вушних вкладишів.

5.12. Співробітництво з НДІ отоларингології, кафедрами медичних інститутів, закладами народної освіти, соціального забезпечення і Українським товариством глухих.

Організаційно-методична і лікувальна робота кабінету координується Київським науково-дослідним інститутом отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка, а з питань інвалідності - Дніпропетровським науково-дослідним інститутом експертизи працездатності інвалідів (ДІВЕПІН).

Завідуючий сурдологопедичним кабінетом відповідає за:

1. Підбір кадрів.

2. Організацію профоглядів населення і обліку осіб з порушеннями слуху.

3. Прийом на консультацію хворих.

4. Робота з медичною документацією.

5. Забезпечення необхідною апаратурою, інструментарієм і медикаментами.

6. Організаційно-методичне керівництво консультативною і лікувально-профілактичною допомогою населенню з порушеннями слуху.

7. Підготовку і вироблення пропозицій для органів охорони здоров'я щодо поліпшення сурдологічної і слухопротезної допомоги населенню України.

8. Запровадження в практику кабінету нових прогресивних методів діагностики і лікування порушень слуху, реабілітація хворих з дефектами слуху і зв'язаними з ними дефектами мовлення.

9. Організацію проведення санітарно-просвітницької роботи з питань профілактики глухоти та приглухуватості.

10. Проведення, згідно з графіком роботи кабінету, підвищення кваліфікації лікарів і середнього медперсоналу.

11. Аналіз результатів аудіометрії і підбору слухових апаратів в складних випадках.

12. Розробка посадових інструкцій співробітників сурдологопедичного кабінету і затвердження їх.

1. Кабінет для надання фоніатричної допомоги організується у складі республіканської, обласних, а також в одній з міських поліклінік міста з населенням більше 400 тис. чол.

2. Керівництво кабінету здійснюється головним лікарем лікарні та головним оториноларингологом управління охорони здоров'я.

3. Для кабінету по наданню фоніатричної допомоги виділяється відповідне приміщення (не менше 2 кімнат - кабінет лікаря та кабінет логопеда).

4. Рекомендовані штати фоніатричного кабінету:

5. Основними завданнями кабінету є:

5.1. Надання лікувально-профілактичної, консультативної допомоги хворим з розладами голосового апарату.

5.2. Забезпечення амбулаторної хірургічної допомоги при доброякісних новоутвореннях гортані.

5.3. Проведення обстежень та видача заключень про стан голосового апарату вступникам музично-драматичних, педагогічних та інших (подібного профілю) навчальних закладів.

5.4. Направлення в оториноларингологічне відділення хворих з тяжкими розладами голосоутвороючого апарату для проведення медикаментозного, хірургічного лікування та реабілітації голосу з допомогою мовної чи вокальної фонопедії.

5.5. Реабілітація осіб з функціональними та органічними розладами голосоутворюючої системи.

5.6. Надання організаційно-методичної допомоги з фоніатрії лікувально-профілактичним закладам області.

5.7. Прийняття участі у експертизі тимчасової непрацездатності в установленому порядку у осіб голосомовних професій.

5.8. Ведення обліково-звітної документації за формами, затвердженнями МОЗ України.

5.9. Санітарно-просвітницька діяльність.

Організаційно-методичне керівництво зазначеним кабінетом здійснює Київський науково-дослідний інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка, а з питань інвалідності - Дніпропетровський науково-дослідний інститут експертизи працездатності інваліді в (ДІВЕПІН).

1. Фізіотерапевтична допомога є невід'ємною частиною сучасного лікування оториноларингологічних хворих у районних, міських, обласних лікарнях та Республіканському центрі. Обсяг фізіотерапевтичної допомоги амбулаторним, стаціонарним і диспансерним групам хворих є одним з показників якості лікування. Для амбулаторних хворих він повинен становити не менше 40%, для стаціонарних - 60%.

2. Фізіотерапевтична допомога оториноларингологічним хворим надається у фізіотерапевтичних відділеннях та кабінетах у складі обласних, міських, районних лікарень. З цією метою останні повинні мати спеціальне обладнання, необхідне для проведення фізіотерапевтичних процедур на ділянках вуха, горла і носа.

Перелік обов'язкової апаратури:

а) інгаляційне обладнання для аерозолей різних ступенів дисперсності;

б) електроапаратура для гальванізації та електрофорезу, терапії постійними та змінними імпульсними струмами низької частоти (апарати для електродіагностики та електростимуляції, діадинамотерапії, ампліпульстерапії), постійними та змінними магнітними полями (магнітотерапія), електромагнітними полями високої та надвисокої частоти (апарати УВТ, ДЦХ та СВЧ-терапії);

в) світлолікувальна апаратура: джерела видимого, інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювання та джерела монохроматичного когерентного (лазерного) випромінювання;

г) джерела механічних коливань ультразвукової і звукової частоти (ультразвукова апаратура і вібромасаж);

д) теплолікування: парафін, озокерит та підігрівачі для них.

3. В міських та обласних лікарнях з кількістю отоларингологічних ліжок 50 та більше доцільно обладнання фізіотерапевтичних кабінетів безпосередньо у відділенні. Устаткування такого кабінету повинно врахувати необхідність надання фізіотерапевтичної допомоги в до- і післяопераційних періодах, а також при гострому перебігу хвороби.

4. В міських та обласних лікарнях, здійснюючих ургентну допомогу, в приміщеннях швидкої допомоги та перев'язочних рекомендовано встановити інгалятори та оснастити медикаментами для надання невідкладної допомоги оториноларингологічним хворим.

5. З метою поліпшення фізіотерапевтичної допомоги при захворюваннях вуха, горла і носа необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на підвищення знань фізіотерапії у лікарів оториноларингологів, в т.ч. обов'язкове надання знань в умовах інтернатури, аспірантури, клінічної ординатури з контролем якості знань при атестації або складенні іспитів.

Оториноларингологічне відділення, що виконує функції міжобласного центру поліпшення слуху (центр мікрохірургії вуха):

1. Стапедопластика із застосуванням алопластичних протезів і з використанням стремена при отосклерозі.

2. Тимпанопластика, всі види.

3. Слухополіпшуючі операції при вроджених пороках розвитку слухового проходу і середнього вуха, травматичних атрезіях зовнішнього слухового проходу.

Оториноларингологічне відділення, що надає допомогу хворим злоякісними новоутвореннями вуха, горла і носа:

1. Часткова резекція гортані (горизонтальна, фронтолатеральна, половинна).

2. Екстирпація гортані.

3. Розширена екстирпація гортані з резекцією кореня язика, трахеї, під'язичної кістки, шийного відділу стравоходу.

4. Шийна футлярна лімфаденектомія.

5. Операція Крайля.

6. Операція за Муром.

7. Резекція верхньої щелепи.

Спеціалізоване відділення, що виконує функції міжобласного відділення по пластичній хірургії вуха, горла і носа:

1. Усунення часткових дефектів вушних раковин при травматичних і вроджених порушеннях.

2. Відновлення вушної раковини.

3. Пластика при вроджених і гостротравматичних дефектах зовнішнього носа, носової порожнини і носової частини глотки.

4. Пластика дефектів м'яких тканин обличчя в оториноларингологічній ділянці.

5. Усунення рубцевих зрощень глотки.

6. Пластика дефектів глотки після видалення злоякісних новоутворень глотки і гортані.

7. Пластичні операції при паралічах гортані і при рубцевих стенозах гортані і трахеї.

8. Пластика трахеостоми.

9. Відновлювальні операції на шийному відділі стравоходу.

1. Оцінюється теоретична підготовка по оториноларингології.

2. Знання наказів по оториноларингологічній допомозі.

3. Робота по диспансерному догляду за хворими.

4. Наявність рекламацій стаціонару щодо діагностики захворювань та лікування хворих в поліклініці.

5. Впровадження нових методів обстеження і лікування.

6. Раціоналізаторські пропозиції.

7. Надруковані статті (при атестації на вищу категорію обов'язково).

8. Доповіді на засіданнях оториноларингологічних товариств і лікарняних конференціях (при атестації на вищу категорію обов'язково).

9. Практична діяльність.

1. Підслизова резекція носової перегородки.

2. Етмоїдектомія.

3. Фронтотомія.

4. Лобно-гратчаста трепанація.

5. Операція по Денкеру з приводу ангіофіброми носової частини глотки.

6. Езофагоскопія.

7. Трахеобронхоскопія.

8. Ларингектомія (для оториноларингологів-онкологів).

9. Перев'язка зовнішньої сонної артерії.

10. Видалення середніх та бокових кіст носа.

11. Антромастоїдектомія.

12. Розширена радикальна операція на середньому вусі при внутрішньочерепних ускладненнях.

13. Спиномозкова пункція.

14. Пластична операція по усуненню простих деформацій носа (западання, горб спинки носа, бокові зміщення зовнішнього носа).

Лікарем вищої кваліфікаційної категорії може бути фахівець, який володіє не менше 12 перерахованих втручань, першої категорії - 9 втручань.

(х) в середньому по області