Про удосконалення медичної допомоги хворим пульмонологічного профілю

Органами і закладами охорони здоров'я України проведено певну роботу по розвитку пульмонологічної служби. На базі обласних та ряду міських лікарень організовані пульмонологічні відділення на 8360 ліжок і 237 пульмонологічних кабінетів.

Хірургічну допомогу пульмонологічним хворим надають торакальні відділення, в яких розгорнуто 1275 ліжок. Вагомий внесок у заходи щодо надання пульмонологічної допомоги населенню України належить протитуберкульозним закладам (диференційна діагностика, хірургічне лікування). Деякі з них перепрофільовані у фтизіопульмонологічні (Львівський, Рівненський, Маріупольський та ряд інших протитуберкульозних диспансерів). Проте рівень надання пульмонологічної допомоги населенню не відповідає сучасним вимогам. Не задовольняється потреба в госпіталізації пульмонологічних хворих в спеціалізовані стаціонари. Недостатньо використовуються бронхологічні, бронхографічні, цитологічні дослідження. У більшості поліклінічних закладів відсутні пульмонологічні кабінети, лише обмежена кількість хворих забезпечується лікуванням в денних стаціонарах.

Повільно впроваджується диспансеризація пульмонологічних хворих, у неповному обсязі використовуються можливості відділень протитуберкульозних установ. Значна частина хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень вмирає в позалікарняних умовах.

Незадовільною залишається епідеміологічна ситуація. У 1991 році, як і в попередні роки, зростали рівні захворюваності й хворобливості бронхіальною астмою та хронічним бронхітом. Захворюваність пневмоніями і смертність від хвороб органів дихання, які в останні роки виказували тенденцію до зниження, в 1991 році зросли відповідно з 398 до 413 і з 71,8 до 74,3 на 100000 дорослого населення. Не змінились, порівняно з 1990 роком, показники тимчасової непрацездатності в зв'язку з пневмоніями і загостренням хронічних неспецифічних хвороб органів дихання.

Наведені дані свідчать про недостатню дієвість заходів, спрямованих на зменшення кількості ускладнень гострих респіраторних і неспецифічних захворювань органів дихання.

З метою поліпшення пульмонологічної допомоги населенню

1. Затвердити та ввести в дію:

1.1. Мережу закладів і структурних підрозділів, що надають медичну допомогу пульмонологічним хворим в Україні (додаток N 1).

1.2. Положення про Республіканський пульмонологічний центр для дорослих на базі Українського науково-дослідного інституту фтизіатрії і пульмонології МОЗ України (додаток N 2).

1.3. Положення про позаштатного головного фахівця з пульмонології МОЗ України, відділу охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських (Київського і Севастопольського) державних адміністрацій (додаток N 3).

1.4. Положення про пульмонологічний кабінет (додаток N 4).

1.5. Положення про пульмонологічне відділення (додаток N 5).

1.6. Положення про денний пульмонологічний стаціонар при медико-санітарних частинах підприємств (поліклінік), що обслуговують робітників великих промислових підприємств (додаток N 6).

1.7. Рекомендовані штатні нормативи для пульмонологічних кабінетів (відділень) поліклінічних закладів міських, районних і обласних (республіканських) лікарень (додаток N 7).

1.8. Показання для госпіталізації в пульмонологічні відділення та рекомендації по середній тривалості лікування в них (додаток N 8).

1.9. Тимчасову робочу клінічну класифікацію неспецифічних захворювань легенів (додаток N 9).

1.10. Орієнтовну схему і строки динамічного спостереження за хворими на неспецифічні захворювання легень (додаток N 10).

2. Головному управлінню організації медичної допомоги і медичного страхування (А.П.Картиш):

2.1. Разом з управліннями охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, відділом охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим, головним територіальним медичним об'єднанням Київської міської державної адміністрації і Українським НДІ фтизіатрії і пульмонології визначити в 1993 р. можливості фтизіатрічної служби в диспансерному нагляді за хворими на хронічні неспецифічні захворювання органів дихання.

2.2. Разом з Республіканським пульмонологічним центром для дорослих (Ю.І.Фещенко) протягом 1993 - 1994 рр. проаналізувати діяльність денних стаціонарів та відділень відновлювального лікування по наданню медичної допомоги пульмонологічним хворим; за результатами цієї роботи, а також для обміну досвідом провести в 1994 р. республіканську науково-практичну конференцію.

3. Республіканському пульмонологічному центру для дорослих (Ю.І. Фещенко):

3.1. Забезпечити діяльність Центру згідно з Положенням про цей заклад (додаток N 2).

3.2. Залучити до роботи Центру, як організаційно-методичного закладу, фахівців кафедр пульмонології медичних вузів, НДІ, Київського інституту удосконалення лікарів, створивши координаційну групу, робота якої буде спрямована на розвиток та поліпшення пульмонологічної допомоги населенню республіки.

3.3. Забезпечити систематичний контроль за діяльністю пульмонологічної служби, залучаючи до її перевірок працівників НДІ, обласних фахівців з пульмонології.

4. Рекомендувати начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, завідуючому відділом охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим, генеральному директору головного територіального об'єднання Київської міської державної адміністрації:

4.1. Враховуючи епідеміологічну ситуацію та місцеві умови, відкрити у 1993 - 1994 рр. на базі міських і центральних районних лікарень на 400 і більше ліжок пульмонологічні відділення на 40 - 45 ліжок.

4.2. Протягом 1993 р. вивчити і реалізувати можливості перепрофілювання туберкульозних лікарняних ліжок у пульмонологічні шляхом перепрофілізації всього стаціонару або, при наявності умов для роздільного перебування хворих на туберкульоз і неспецифічні захворювання легень (НЗЛ), створення пульмонологічних чи диференційно-діагностичних фтизіопульмонологічних відділень.

4.3. У 1993 році відкрити в поліклініках міських і центральних районних лікарень пульмонологічні кабінети, при можливості з ліжками денного стаціонару, укомплектувавши їх медичними кадрами (додаток N 7) та необхідним устаткуванням.

4.4. Створити в 1993 - 1994 рр. на базі МСЧ промислових підприємств пульмонологічні денні стаціонари (або стаціонари денного перебування) для хворих на НЗЛ, організувати їх роботу згідно з додатком N 6.

4.5. У районах з населенням до 50 тис. чол., де в штатному розкладі лікарень не зареєстровані посади лікарів-пульмонологів, передбачити освоєння фтизіатрами суміжних спеціальностей: пульмонології і алергології (останньої - в межах, необхідних для обслуговування хворих на бронхіальну астму).

Роботу лікарів і середнього медичного персоналу за додатковими суміжними напрямками оплачувати згідно з її обсягом в межах 30 - 50 % від основного посадового окладу з врахуванням навантаження та якості медичної допомоги.

4.6. З метою одержання хворими висококваліфікованої медичної допомоги дозволити пульмонологам міських і районних лікувально-профілактичних закладів безпосередньо направляти на консультацію в республіканські пульмонологічні установи (Український НДІ фтизіатрії і пульмонології та відділ туберкульозу і неспецифічних захворювань легенів Львівського НДІ епідеміології і гігієни).

4.7. Для раціонального використання ліжок в торакальних відділеннях протитуберкульозних закладів та, виходячи із місцевих умов, госпіталізувати у ці відділення хворих із захворюваннями межистіння, патологією діафрагми, плевритами невстановленої етіології, з травмами грудної клітини при пріоритетності надання допомоги хворим на туберкульоз.

4.8. Атестацію лікарів-пульмонологів проводити відповідно до наказу МОЗ України від 21.11.91 р. N 168 "Про подальше удосконалення атестації лікарів".

4.9. З метою поліпшення організаційно-методичної і консультативної допомоги хворим пульмонологічного профілю ширше залучати до консультацій висококваліфікованих спеціалістів Українського НДІ фтизіатрії і пульмонології ім. акад. Ф.Г.Яновського, профільних кафедр, а також республіканських (обласних, міських) лікувально-профілактичних закладів.

4.10. Зобов'язати головних спеціалістів з пульмонології управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, відділу охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим, головного територіального медичного об'єднання Київської міської державної адміністрації:

4.10.1. Організувати свою роботу у відповідності з Положенням про позаштатного головного фахівця з пульмонології.

4.10.2. З метою підвищення знань з пульмонології терапевтів, педіатрів, підліткових лікарів і фтизіатрів систематично проводити семінари (конференції, переривчасті курси).

4.10.3. Вивчати і аналізувати стан і якість надання пульмонологічної допомоги населенню, діяльність пульмонологічних та інших медичних закладів, що здійснюють медичну допомогу хворим на неспецифічні захворювання легень.

Особливу увагу приділяти випадкам смерті від пневмонії серед осіб працездатного віку, у астматичному стані, необгрунтованому встановленню неспецифічних захворювань легенів, як причини смерті.

Результати аналізу використовувати для попередження таких випадків, в тому числі шляхом обговорення на конференціях лікарів.

4.10.4. Забезпечити методичне керівництво роботою пульмонологів поліклінік по формуванню диспансерних контингентів пульмонологічних хворих і осіб з підвищеним ризиком виникнення НЗЛ, проведенням диспансеризації цих контингентів, а також відбором на стаціонарне лікування в спеціалізовані і неспеціалізовані (загальнотерапевтичні) відділення.

5. Вважати таким, що не застосовується на території України, наказ МОЗ СРСР від 22.01.86 р. N 117 "Про заходи по дальшому розвитку та удосконаленню медичної допомоги хворим на неспецифічні захворювання легенів".

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Мальцева В.І.

1. Республіканський пульмонологічний центр організується на базі Українського НДІ фтизіатрії і пульмонології - головної республіканської профільної установи для проведення та координації науково-дослідної роботи по пульмонології в Україні, розвитку та вдосконалення діяльності пульмонологічної служби в державі, надання консультативної і лікувальної допомоги найскладнішим контингентам хворих на неспецифічні захворювання легень (НЗЛ).

2. Керівником Центру є директор Українського НДІ фтизіатрії і пульмонології, головний пульмонолог МОЗ України.

3. Керівник Центру спирається у своїй діяльності на Вчену раду і профільні підрозділи Українського НДІ фтизіатрії і пульмонології, співпрацює з профільними кафедрами ВУЗів, в першу чергу з дислокованими в м. Києві.

4. Плани наукової і організаційно-методичної роботи Центру узгоджуються з Вченою радою Українського НДІ фтизіатрії і пульмонології; Вчена рада здійснює також контроль за строками виконання і якістю наукових досліджень Центру.

5. Фінансування наукової роботи Центру здійснюється на загальних - конкурсних і госпдоговірних - засадах; організаційно-методичної - за рахунок відрахувань від загального обсягу фінансування НДР.

1. Науково-дослідна робота, що проводиться також з участю наукових закладів, кафедр фтизіатрії і пульмонології медичних інститутів і інститутів удосконалення лікарів, закладів охорони здоров'я.

2. Координація наукових досліджень у галузі пульмонології, що проводяться в державі.

3. Впровадження у практику досягнень науки в профільних медичних закладах, а також координація цієї роботи разом з відповідними управліннями МОЗ України в республіці.

4. Вивчення, узагальнення і пропаганда передового досвіду організації пульмонологічної допомоги.

5. Вивчення діяльності пульмонологічних закладів і організації пульмонологічної допомоги в областях України та обгрунтування пропозицій по її покращанню.

6. Вивчення показників розповсюдженості НЗЛ в різних регіонах держави, вплив на неї промислових, екологічних і соціальних факторів з метою обгрунтування заходів щодо її зниження.

7. Спеціалізація та підвищення кваліфікації медичних працівників пульмонологічних закладів на базі клінік і лабораторій НДІ, а також шляхом проведення курсів інформації і стажування, семінарів, наукових та науково-практичних конференцій.

8. Організація республіканських, міжобласних та обласних нарад пульмонологів для обговорення та вирішення разом з МОЗ України питань роботи пульмонологічної служби.

9. Консультативна робота на базі УНДІ фтизіатрії і пульмонології, в профільних установах, а в окремих випадках і госпіталізація хворих відповідно до профілю клінік інституту.

10. Експертиза медичної документації, пульмонологічних хворих у разі вирішення суперечливих випадків у лікуванні хворих в медичних установах республіки.

1. Складні в диференційному відношенні хворі пульмонологічного профілю.

2. Інфекційно-алергічна бронхіальна астма, включаючи хронічні та ускладнені форми, гормонозалежних.

3. Бронхолегеневі захворювання різної етіології, включаючи уроджену патологію, для встановлення показань до хірургічного лікування.

4. Хворі на НЗЛ з показаннями для хірургічного лікування.

5. Бронхіти з подовженим і хронічним перебігом, з астматичним компонентом.

6. Сухі плеврити з подовженим перебігом, ексудативні плеврити.

7. Пневмонії з подовженим перебігом.

8. Гострі та хронічні абсцеси легенів.

1. Клінічний аналіз крові.

2. Загальний аналіз крові.

3. Реакція Вассермана.

4. Дослідження на СНІД.

5. Аналіз кала на яйця глистів.

6. Аналіз харкотиння.

7. Оглядова рентгенографія грудної клітини (при показаннях: бокова, прицільна і томографія).

8. Спірографія і пневмотахометрія.

9. Висновок гінеколога; для чоловіків у віці 50 років і старше - висновок уролога.

1. Головним позаштатним фахівцем з пульмонології* призначається висококваліфікований пульмонолог, що має вчений ступінь або вищу атестаційну категорію і працює в республіканському, обласному або міському пульмоцентрі.

2. Призначення і звільнення позаштатного головного фахівця здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, управліннями охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділом охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим.

3. Головними завданнями головного фахівця є розробка і проведення заходів, спрямованих на профілактику хвороб органів дихання, впровадження в практику нових методів діагностики і лікування з метою зниження захворюваності на неспецифічні захворювання легень, в тому числі з тимчасовою втратою працездатності, інвалідності і смертності.

4. Організація роботи позаштатного головного спеціаліста покладається на МСЗ України, управління охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій, а також на вищих штатних (терапевта) і позаштатних (пульмонолога) фахівців.

5. Позаштатний головний фахівець у своїй роботі керується даним Положенням, наказами і вказівками відповідних органів охорони здоров'я, а також іншими нормативними актами.

6. Відповідно до завдань, що викладені в п. 3, на позаштатного головного фахівця покладаються:

6.1. Участь у розробці комплексних планів по розвитку і удосконаленню пульмонологічної допомоги населенню.

6.2. Вивчення стану та якості пульмонологічної допомоги, в т.ч. шляхом особистої перевірки пульмонологічних та інших закладів, що обслуговують пульмонологічних хворих.

6.3. Аналіз статистичної інформації - відомчої і державної, що стосується поширення НЗЛ і діяльності пульмонологічних і інших медичних установ, які надають допомогу пульмонологічним хворим.

6.4. Організація лікувально-консультативної допомоги в зв'язку з НЗЛ.

6.5. Вивчення, узагальнення і поширення передового досвіду роботи пульмонологічних та інших медичних установ в галузі надання пульмонологічної допомоги населенню.

6.6. Впровадження в роботу пульмонологічних закладів досягнень науки і практики в галузі профілактики, діагностики і лікування, а також ефективних організаційних форм і методів роботи, передового досвіду і наукової організації праці.

6.7. Участь у розробці перспективних планів по підвищенню кваліфікації медичних працівників пульмонологічних закладів, рівня пульмонологічних знань медичних працівників загальних лікувально-профілактичних установ.

6.8. Вивчення стану обладнання пульмонологічних закладів медичною технікою, забезпечення їх медикаментами, реактивами тощо.

6.9. Аналіз причин, що зумовлюють скарги населення і хворих на організацію і якість пульмонологічної допомоги.

7. Позаштатний головний фахівець має права:

7.1. Брати участь у перевірках роботи лікувальних закладів за своїм профілем і обгрунтувати пропозиції щодо поліпшення їх діяльності.

7.2. Вносити на розгляд керівництва МОЗ України, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій, відділу охорони здоров'я Ради міністрів Республіки Крим пропозиції щодо покращання організації і рівня пульмонологічної допомоги.

8. Позаштатний головний фахівець з метою обговорення питань підвищення рівня пульмонологічної допомоги скликає, з дозволу керівництва, наради.

1. Пульмонологічний кабінет є структурним підрозділом кожної центральної районної, міської або обласної лікарні і забезпечує спеціалізовану лікувально-діагностичну допомогу населенню при неспецифічних захворюваннях легень.

2. У своїй діяльності пульмонологічний кабінет використовує всі лікувально-діагностичні можливості лікувального закладу, на якому базується.

3. Лікарі кабінету надають консультативну і методичну допомогу лікарям - дільничним терапевтам територіальних та цехових лікувальних ділянок та лікарям - спеціалістам іншого профілю з питань попередження НЗЛ, своєчасного виявлення, диспансерного нагляду і лікування хворих на НЗЛ.

4. Штати медичного персоналу пульмонологічного кабінету визначаються згідно з рекомендованими штатними нормативами (додаються) головним лікарем закладу з урахуванням кількості населення регіону.

5. На посаду лікаря пульмонологічного кабінету призначається лікар, що пройшов спеціальну підготовку з пульмонології.

6. Лікар кабінету адміністративно підпорядковується безпосередньо завідуючому терапевтичним відділенням клініки, а методично - головному пульмонологу області (міста).

1. Проведення консультацій хворих на НЗЛ.

2. Диспансерний нагляд та лікування хворих працездатного віку:

- хронічним бронхітом,

- хронічною пневмонією,

- бронхіальною астмою інфекційно-алергічного генезу,

- бронхоектатичною хворобою.

3. Розробка та проведення у відповідних випадках заходів по ранньому виявленню НЗЛ, поліпшенню якості діагностики, лікування та диспансеризації хворих з зазначеною патологією, в тому числі дільничними (цеховими) лікарями.

4. Аналіз роботи по диспансеризації хворих на НЗЛ в районі обслуговування.

5. Впровадження у практику найновіших методів профілактики, діагностики та лікування хворих на НЗЛ.

6. Участь у заходах, спрямованих на підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу закладів у галузі пульмонології.

7. Участь у пропаганді медичних знань серед населення по профілактиці НЗЛ.

1. Рентгенографія в 2-х проекціях всім хворим.

2. Томографія грудної порожнини (при необхідності) при підозрі на рак, туберкульоз та ін.

3. Клінічний аналіз крові.

4. Біохімічні аналізи крові (білкові фракції сироватки крові, C-реактивний білок, рест-азот сечовини, трансаміназа, білірубін).

5. Бактеріологічні дослідження харкотиння на вторинну флору і МБТ з встановленням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

6. Цитологічні дослідження.

7. Електрокардіографія.

8. Обстеження функції зовнішнього дихання (спірографія, пневмотахометрія).

9. Бронхоскопія (при показанні).

10. Бронхографія.

1. Негатоскоп.

2. Флюороскоп.

3. Спірометр.

4. Пневмотахометр.

5. Секундомір.

6. Тонометр.

7. Столи, кушетки, шафи.

1. Пульмонологічне відділення є лікувально-діагностичним і консультативним центром в області (місті і районі) з питань пульмонологічних захворювань.

2. Пульмонологічні відділення на 40 - 45 ліжок організуються у складі обласних (міських) лікарень.

3. Штати пульмонологічних відділень встановлюються у відповідності до рекомендованих штатних нормативів (додаються).

4. На посаду завідуючого пульмонологічним відділенням призначається висококваліфікований лікар-пульмонолог або терапевт зі стажем роботи не менше 5 років, який пройшов спеціалізацію з пульмонології.

5. Ординатором-пульмонологом відділення може бути лікар-пульмонолог або терапевт зі стажем роботи за спеціальністю не менше 3-х років, який пройшов спеціалізацію з пульмонології.

6. У межах лікувально-профілактичного закладу керівництво роботою пульмонологічного відділення здійснюється завідуючим терапевтичним відділенням поліклініки.

7. Пульмонологічне відділення оснащується спеціальним обладнанням та апаратурою у відповідності з табелем оснащення.

8. На базі пульмонологічного відділення підвищують свою кваліфікацію лікарі пульмонологічних кабінетів, лікарі - терапевти, інфекціоністи, фтизіатри та середній медичний персонал спеціалізованих кабінетів та відділень.

9. Пульмонологічні відділення запроваджують у практику своєї роботи сучасні методи діагностики та лікування хворих на пульмонологічні хвороби та сприяють їх впровадженню у практику інших лікувальних закладів.

10. Пульмонологічні відділення є базою для проведення наукових досліджень з актуальних питань пульмонології.

11. У пульмонологічне відділення направляються хворі з пульмонологічними захворюваннями за спеціальним переліком. Госпіталізація здійснюється через пульмонологічний кабінет.

12. Пульмонологічне відділення забезпечує цілодобову ургентну допомогу хворим з гострими та тяжкими ускладненнями пульмонологічних захворювань.

13. Наслідки обстеження та лікування в пульмонологічному відділенні оформляються у вигляді виписки з історії хвороби з докладними рекомендаціями про дальше лікування.

1. Рентгенографія в 2-х проекціях всім хворим.

2. Томографія грудної порожнини при підозрі на рак, туберкульоз та ін.

3. Клінічний аналіз крові.

4. Біохімічні аналізи крові (білкові фракції крові, C-реактивний білок, рест-азот, сечовина, трансаміназа, білірубін, холестерин, сіалова кислота, електроліти - калій, натрій, хлор).

5. Бактеріологічні дослідження харкотиння на вторинну флору і БК з встановленням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

6. Електрокардіографія.

7. Обстеження функції зовнішнього дихання (спірографія, пневмотахометрія).

8. Бронхоскопія.

9. Бронхографія.

10. Біотичні методи дослідження (катетеризація периферійних бронхів, тканинна біопсія через бронхоскоп, медіастіноскопія).

11. Цитологічні дослідження.

12. Туберкулінодіагностика.

13. Імунологічні дослідження з метою виявлення активності процесу, диференціальної діагностики і оцінки ефективності лікування.

У відповідності із завданнями відділення завідуючий організовує та проводить:

1. Госпіталізацію хворих у відділення у відповідності із встановленим порядком.

2. Консультації хворих з підозрою на НЗЛ за межами відділення.

3. Своєчасне обстеження та лікування хворих у відділенні на рівні досягнень сучасної медичної науки та практики.

4. Розбір складних випадків та помилок у діагностиці та лікуванні хворих НЗЛ на конференціях лікарів.

5. Підвищення професійного рівня співробітників відділення.

6. Впровадження у відділенні нових ефективних методів діагностики та лікування хворих на пульмонологічні захворювання.

1. Денний пульмонологічний стаціонар медико-санітарної частини підприємства або поліклініки, що обслуговує робітників великих промислових підприємств, створюється з метою проведення комплексного лікування хворих на хронічні неспецифічні захворювання легень та попередження їх загострень у робітників промислових підприємств, які за станом здоров'я не потребують цілодобової госпіталізації.

2. Денний пульмонологічний стаціонар розгортається в приміщенні, яке дозволяє виділити кімнати для розміщення лікарських кабінетів, палат відпочинку хворих (окремо для чоловіків і жінок), кімнати для приготування лікарняних сумішей, кабінетів для внутрішньовенозних краплинних інфузій, а також проведення, при необхідності, реанімаційних заходів. Бажано також мати їдальню для хворих з необхідними підсобними приміщеннями.

3. Денний пульмонологічний стаціонар забезпечується медикаментами, системами для внутрішньовенозних краплинних інфузій та іншим обладнанням за рахунок закладу, на базі якого він створений, а також за рахунок коштів підприємства, робітників якого він обслуговує.

4. Необхідні для хворих денного стаціонару діагностичні дослідження, лікувальні процедури (аерозольтерапія, ЛФК та ін.), а також консультації фахівців різного профілю забезпечуються закладом, на базі якого працює денний стаціонар.

5. Штати денного пульмонологічного стаціонару виділяються в межах існуючих штатних нормативів відповідно до обсягу роботи. На кожні 10 ліжок встановлюється по 0,5 посади лікарів, медичної сестри і санітарки.

6. Відбір хворих у денний пульмонологічний стаціонар здійснюється пульмонологом спільно з цеховими (дільничними) терапевтами МСЧ або поліклініки і лікарем денного пульмонологічного стаціонару.

1. У міських та районних поліклініках посади лікарів-пульмонологів встановлюються з розрахунку:

- для обслуговування міського населення 1 посада на 50 тис. дорослого населення;

- якщо, крім міського, пульмонологічний кабінет обслуговує також сільське населення, в його штаті додатково встановлюються посади лікарів-пульмонологів з розрахунку 0,5 посади на кожні 100 тис. дорослого сільського населення.

2. У поліклініках обласних (республіканських) лікарень для надання консультативної допомоги в амбулаторних умовах посади лікарів-пульмонологів встановлюються з розрахунку 0,2 посади на 100000 дорослого населення.

3. Посади медичних сестер пульмонологічних кабінетів встановлюються відповідно до кількості посад лікарів-пульмонологів.

4. Посади медичних сестер для проведення інгаляцій та інших процедур, лаборантів з середньою освітою, рентгенлаборантів та іншого середнього медичного персоналу для обслуговування роботи пульмонологічних кабінетів встановлюються згідно з діючими нормативами в штатах пульмонологічного кабінету або відповідних підрозділів закладу, на базі якого існує пульмонологічний кабінет.

5. Посади санітарок (молодших медичних сестер) для обслуговування амбулаторного прийому у лікаря-пульмонолога встановлюються з розрахунку 1 посада на 3 посади лікарів, а для обслуговування допоміжних підрозділів пульмонологічного кабінету (інгаляційного та інших) згідно з діючими нормативами.

1. Необхідність спеціальних досліджень в стаціонарі з метою диференційної діагностики бронхолегеневих захворювань (10 - 14 дн.).

2. Пневмонія з подовженим або важким перебігом (28 - 30 дн.).

3. Гострі одиничні абсцеси легень, що перебігають без ускладнень (28 - 30 дн.).

4. Хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення з легеневою недостатністю II - III ступеня (26 - 30 дн.).

5. Бронхіальна астма (важкий перебіг, астматичний статус (26 - 30 дн.)).

6. Хронічні гнійні захворювання легень, що потребують санації бронхіального дерева: хронічний абсцес легень, бронхоектатична хвороба, що не підлягає оперативному лікуванню, хронічний гнійний бронхіт (30 - 35 дн.).

7. Дисеміновані процеси в легенях (30 дн.).

8. Тромбоемболія легеневої артерії.

9. Ексудативні плеврити неспецифічної етіології - 28 - 30 днів.