• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Стосовно деяких питань щодо роботи за сумісництвом

Міністерство соціальної політики України | Лист від 22.02.2020 № 174/0/204-19
Реквізити
  • Видавник: Міністерство соціальної політики України
  • Тип: Лист
  • Дата: 22.02.2020
  • Номер: 174/0/204-19
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство соціальної політики України
  • Тип: Лист
  • Дата: 22.02.2020
  • Номер: 174/0/204-19
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
22.02.2020 N 174/0/204-19
Стосовно деяких питань щодо роботи за сумісництвом
(Витяг)
Директоратом норм та стандартів гідної праці розглянуто звернення стосовно деяких питань щодо роботи за сумісництвом та в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (зі змінами) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій (далі - Положення), затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. N 43.
Зазначеними нормативно-правовими актами передбачено, що при роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той же власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу.
Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, установі, організації чи у громадянина по найму.
Відповідно до пункту 11 додатка до Положення, інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи, не вважається роботою за сумісництвом.
Пунктом 14 Загальних положень довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників розділу 1 "Професії керівників, фахівців та технічних службовців" Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. N 336, у разі виконання працівником робіт, що належать до різних посад, трудовий договір укладається за згодою сторін за посадою, яку визначено основною. Основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.
Слід зазначити, що у разі виконання робіт з однаковим обсягом основна посада встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Слід зауважити, що статтею 21 Закону України "Про оплату праці"(далі - Закон) встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі статтею 1 Закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Робота на умовах неповного робочого часу передбачена статтею 56 КЗпП.
Неповний робочий час - особливий режим робочого часу, що встановлюється за угодою між працівником і власником або адміністрацією підприємства (організації, установи) у формі неповного робочого дня або неповного робочого тижня, за яким оплата праці проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Згідно зі статтею 3 Закону мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, яка включає посадовий оклад (тарифну ставку) та інші стимулюючі виплати (доплати, надбавки, премії тощо).
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу мінімальна заробітна плата розраховується пропорційно до виконаної норми праці.
Генеральний директор ДиректоратуЮ. Кузовой