Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку

10.1. Після прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку НСПП рекомендує органу (особі), що очолює страйк, та власнику або уповноваженому ним органу (представнику) невідкладно розпочати переговори і проведення примирних процедур по вирішенню розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, які стали причиною прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку.

10.2. НСПП ініціює утворення органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником) узгоджувальної комісії, в тому числі за участю незалежного посередника та за участю представника НСПП.

10.3. НСПП на прохання органу (особи), що очолює страйк, чи власника або уповноваженого ним органу (представника) пропонує кандидатури незалежних посередників для участі в роботі узгоджувальної комісії.

10.4. Відповідно до частини другої статті 16 Закону представники НСПП можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його етапах, в тому числі і під час страйку.

10.5. На прохання органу (особи), що очолює страйк, чи власника або уповноваженого ним органу (представника) НСПП направляє своїх спеціалістів, експертів для участі в переговорах між органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником), в роботі узгоджувальної комісії і виробленні угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

10.6. НСПП:

- сприяє встановленню контактів між органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником);

- перевіряє, в разі необхідності, повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

- консультує орган (особу), що очолює страйк, та власника або уповноважений ним орган (представника) з питань:

компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є причиною прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку чи виконання яких сприятиме їх вирішенню;

застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку;

10.7. залучає до участі в примирних процедурах по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) під час страйку народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування;

10.8. координує роботу узгоджувальної комісії;

10.9. попереджає орган (особу), що очолює страйк, та власника або уповноважений ним орган (представника) про порушення ними вимог чинного законодавства під час примирних процедур під час страйку та можливі наслідки таких порушень.

10.10. Якщо у вимогах найманих працівників, які стали причиною прийняття ними рішення про страйку, містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, НСПП надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та НСПП.

11.1. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону:

"Заява власника або уповноваженого ним органу (представника) про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку.

Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш як у семиденний строк".

11.2. Незаконними відповідно до статті 22 Закону визнаються страйки, які:

11.2.1. оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

11.2.2. оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень:

11.2.2.1. статті 2. "Поняття колективного трудового спору (конфлікту)" Закону:

"Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю";

11.2.2.2. статті 4. "Формування вимог найманих працівників, профспілок" Закону:

"Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику)";

11.2.2.3. статті 6. "Момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту)" Закону:

"Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення";

11.2.2.4. частини першої статті 12. "Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем" Закону:

"Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій";

11.2.2.5. частини п'ятої статті 12. "Порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем" Закону:

"Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися";

11.2.2.6. частини першої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону:

"Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом";

11.2.2.7. частини третьої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону:

"Наймані працівники підприємств галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві";

11.2.2.8. частини шостої статті 19. "Рішення про оголошення страйку" Закону:

"Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів";

11.2.3. розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 Закону:

11.2.3.1. статті 20. "Керівництво страйком" Закону:

"Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах прав, передбачених цим Законом, інформує працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Повноваження органу (особи) як керівника страйку припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття рішення про відміну або про припинення страйку";

11.2.3.2. частини другої статті 24. "Випадки, за яких забороняється проведення страйку" Закону:

"Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку";

11.2.3.3. частини третьої статті 24. "Випадки, за яких забороняється проведення страйку" Закону:

"У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни";

11.2.4. які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених Законом.

11.3. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону:

"Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк".

Розділом IV Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти):

12.1. Відповідно до статті 29 Закону:

"Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством".

12.2. Відповідно до статті 30 Закону:

"Працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством".

12.3. Відповідно до частини першої статті 31 Закону:

"Особи, які винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів) або які затримують виконання рішень примирних органів, утворених відповідно до цього Закону, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб щодо вирішення колективного трудового спору, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або адміністративну відповідальність згідно із законодавством".

12.4. Відповідно до частини другої статті 31 Закону:

особи, які представляють інтереси сторін і які допустили порушення положень:

12.4.1. частин п'ятої, восьмої, дев'ятої статті 19 Закону:

"Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у страйку.

Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні".

12.4.2. частини третьої статті 23 Закону:

"Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк", а також посадові особи, які допустили порушення положень:

12.4.3. частини другої статті 5 Закону:

"Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів";

12.4.4. частини четвертої статті 16 Закону:

"Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення", притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

12.5. Відповідно до статті 32 Закону:

"Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До зазначених осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України".

12.6. Відповідно до статті 33 Закону:

"Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають участі у страйку шляхом насильства, або шляхом інших незаконних дій, покарання за які передбачено законодавством, притягаються до кримінальної відповідальності згідно із законодавством".

12.7. Відповідно до статті 34 Закону:

"Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду згідно із законодавством.

Збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу (представнику) страйком, який був визнаний судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

Власник або уповноважений ним орган (представник), який порушив закони України, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать)".

12.8. Відповідно до статті 174 Кримінального кодексу України:

"Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років".

13.1. Обчислення строків під час проведення страйків як крайніх засобів вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), які визначені Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" і цим Положенням, здійснюється відповідно до глави 18 "Визначення та обчислення строків" розділу У "Строки та терміни. Позовна давність" Цивільного кодексу України.

13.2. Строки обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.