Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Домбровського Івана Петровича - головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Іващенка Володимира Івановича,

Кампа Володимира Михайловича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича - суддя-доповідач,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 8 вересня 2005 року N 2854-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 51, ст. 552).

Заслухавши суддю-доповідача Овчаренка В.А. та розглянувши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (далі - Закон).

Народні депутати України зазначають, що Закон ставить депутатів місцевих рад у привілейоване становище стосовно інших громадян України, оскільки передбачає, що депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою (частина сьома статті 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та що запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом після надання згоди відповідною місцевою радою (частина друга статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Обґрунтовуючи свою позицію, народні депутати України посилаються на Конституцію України, у якій визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи (стаття 24).

Якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод згідно з пунктом 1 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України, то гарантії вищого рівня, як виняток, мають визначатися виключно Конституцією України. Конституція України таких гарантій недоторканності для депутатів місцевих рад не передбачає.

Суб'єкт права на конституційне подання посилається також на рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року N 7-зп (справа про Рахункову палату) та від 26 лютого 1998 року N 1-рп/98 (справа про вибори народних депутатів України), в яких, зокрема, зазначено, що при вирішенні питання щодо недоторканності певних посадових осіб необхідно виходити з того, що встановлення додаткових порівняно з недоторканністю особи (стаття 29 Конституції України гарантій недоторканності для окремих категорій державних посадових осіб має на меті створення належних умов для виконання покладених на них державою обов'язків та захист від незаконного втручання в їх діяльність; недоторканність посадових осіб є гарантією більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, яка встановлюється для всіх осіб, що відповідає принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України; якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України, то гарантії вищого рівня (для депутатів, суддів та інших посадових осіб) мають за логікою визначатися виключно Конституцією України, оскільки вони допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян, їх рівності перед законом.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 22 січня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Під час розгляду конституційного подання в Конституційному Суді України Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 4 квітня 2006 року N 3590-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 21, ст. 171), яким частину сьому статті 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вилучено повністю, а статтю 31 цього ж Закону викладено в новій редакції, у зв'язку з чим оспорювані положення втратили чинність.

Порушені у конституційному поданні питання непідвідомчі Конституційному Суду України, оскільки його юрисдикція не поширюється на нормативно-правові акти, що втратили чинність (Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001), тому підстав для відкриття конституційного провадження немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 39, пунктом 3 статті 45, статтями 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 8 вересня 2005 року N 2854-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 51, ст. 552) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.