У випадку необхідності застосування стрептоциду, але при непритомному стані блювоті застосовують парентерально стрептоцид розчинний.
ПОБІЧНА ДІЯ. При прийомі стрептоциду іноді можуть спостерігатися нудота, блювота, запаморочення, головний біль, пригнічений стан, розвиток ціанозу. У масивних дозах і при тривалому прийомі можуть виникнути лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, тахікардія, парестезії, дерматити, пронос, холестаз, вузликовий періартеріїт. У сечовидільній системі ускладнення бувають рідко (кристалургія, гематурія, нирковий шок з анурією).
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Хвороби кровотворної системи, нефрози, нефрити, базедова хвороба, гострі гепатити, індивідуальна підвищена чутливість.
ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ ТА ОТРУЄНЬ. Шлунок промивають 2 % розчином натрію гідрокарбонату і суспензією вугілля активного, інших ентеросорбентів. Показані пиття у великій кількості зазначеного розчину натрію гідрокарбонату, форсований діурез, гемодіаліз.
ФОРМА ВИПУСКУ. Таблетки по 0.3 г або 0.5 г.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Список Б. Зберігати у добре закупореній тарі. Відпускають за рецептом.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 5 років.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийТАБЛЕТКИ ФТАЛАЗОЛУ 0.5 Г
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/19
Інструкція по застосуванню затверджена 26.10.1995 р.
Державна фармакопея X видання, ст.527
ОПИС. Таблетки білого або білого із злегка жовтуватим відтінком.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Сульфаніламідний препарат фталазол повільно всмоктується із шлунково-кишкового тракту, і основна кількість його при прийомі внутрішньо затримується у кишечнику, де поступово відщеплується активна частина молекули. Створена таким способом висока концентрація сульфаніламіду в кишечнику з урахуванням специфічної бактеріостатичної активності препарату відносно кишкової флори обумовлюють велику ефективність фталазолу при кишкових інфекціях. Препарат малотоксичний.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Фталазол застосовують при гострій дизентерії, а також хронічній на стадії загострення, колітах, ентероколітах, гастроентератих, при операціях на кишечнику, щоб уникнути гнійних ускладнень.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Фталазол застосовують внутрішньо. При гострій формі дизентерії дорослим призначають: у 1-й день по 6 г на доуб - кожні 4 години по 1 г, на 3-4-й день - по 4 г на добу (кожні 6 годин по 1 г), на 5-6-й день - по 3 г на добу (кожні 8 годин по 1 г). Курсова доза становить 25-30 г.
Через 5-6 днів після першого курсу лікування проводять другий курс: 1-2-й день - по 1 г через 4 години (вночі - через 8 годин), всього 5 г на добу; 3-4-й день - по 1 г через 4 години (вночі не призначають), всього 3 г на добу. На цей курс загальна доза дорівнює 21 г. При легкому перебігу хвороби доза другого курсу може бути зменшена до 18 г.
Вищі дози для дорослих внутрішньо: ращова 2 г, добова 7 г.
Дітям до 3 років фталазол призначають до 0.2 г/кг на добу; добову дозу протягом дня ділять на три рівні частини без порушення нічного сну. В указаній дозі препарат приймають протягом 7 днів. Дітям старшим 3 років (залежно від віку) призначають у дозі 0.4-0.75 г на прийом 4 рази на добу.
При лікуванні інших захворювань фталазол призначають дорослим у перші 2-3 дні по 1-2 г кожні 4-6 годин у наступні 2-3 дні половинні дози. Дітям призначають у 1-й день по 0.1 г/кг на добу. Препарат дають рівними дозами кожні 4 години із перервою на ніч. У наступні дні призначають по 0.2-0.5 г кожні 6-8 годин.
Фталазол залежно від характеру захворювання можна застосовувати в поєднанні з антибіотиками. Одночасно із препаратом доцільно призначати сульфаніламіди, які добре всмоктуються, - сульфадимезин, етазол, етазол-натрій та ін.
ПОБІЧНА ДІЯ. Побічних ефектів, як првило, не викликає.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Індивідуальна підвищена чутливість, базедова хвороба, хвороби крові, гострі гепатити. З обережністю призначають при нефрозах, нефритах.
ФОРМА ВИПУСКУ. Таблетки по 0.5 г.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Список Б. Зберігають у сухому, темному місці у добре закупореному вигляді. Термін придатності 10 років.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийРОЗЧИН ЕУФІЛІНУ 2.4 % ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/20
Інструкція по застосуванню затверджена 23.02.1995 р.
Фармакопейна стаття ФС 42-2889-92 від 25.08.92 р.
ОПИС. Прозорий безбарвний або злегка забарвлений прозорий розчин.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Еуфілін розслаблує мускулатуру бронхів, розширює коронарні судини, зменшує опірність кровоносних судин, знижує тиск в системі легеневої артерії, збільшує нирковий кровоток, виявляє діуретичну дію, обумовлену зниженням канальцевої реабсорбції, викликає збільшення виведення води, іонів хлору, натрію та ін., гальмує агрегацію тромбоцитів.
Етилендіамін підсилює спазмолітичну дію препарату, пов'язану з теофіліном. Механізм дії останнього полягає в інгібіруванні фосфодіестерази і накопичення в тканинах у цАМФ, якій гальмує зв'язок актину з міозином.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Еуфілін застосовують при бронхальній астмі і бронхоспазмах різного генезу (для купірування приступів), гіпертензії в малому колі кровообігу, при серцевій астмі (що супроводжується бронхоспазмом та диханням Чейн-Стокса), для покращення ниркового кровотоку, для купірування церебральних судинних кризів атеросклеротичного походження та покращення мозкового кровообігу, зменшення внутрішньочерепного тиску та набряку мозку при ішемічних інсультах, при хронічній недостатності мозкового кровообігу.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Еуфілін призначають внутрішньо, внутрішньовенно, внутрішньом'язово або ректально. Шлях введення залежить від виду захворювання та особливостей його перебігу: при гострих приступах бронхіальної астми, інсультах вводять внутрішньовенно, при меньш тяжкій клінічній картині - внутрішньом'язово або внутрішньо.
Дорослим еуфілін прозначають внутрішньо по 0.15 г 1-3 рази в день після їжі. Дітям еуфілін призначають внутрішньо в добовій дозі 7-10 мг/кг маси в 4 прийоми. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та сприйнятливості препарату і може складати від декількох днів до декількох місяців. Внутрішньовенно еуфілін вводять струминно повільно, на протязі 4-6 хвилин в дозі 0.12-0.24 г (5-10 мл 2.4 % розчину, який попередньо розводять в 10-20 мл ізотонічного розчину натріб хлориду). При появі серцебиття, запаморочення, нудоти введення сповільнюють або переходять на крапельне введення препарату. Для цього 10-20 мл 2.4 % розчину еуфіліну (0.24-0.48 г) розводять в 100-150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять з швидкістю 30-50 крапель за хвилину. При неможливості внутрішньовенного введення препарат вводять внутрішньом'язово по 1 мл 24 % розчину. Парентерально еуфілін призначають до 3 раз на добу не більше 14 днів. Дітям внутрішньовенно вводять в разовій дозі 2-3 мг/кг (краще крапельно). Із-за виникнення побічних ефектів еуфілін цим шляхом вводити дітям до 14 років не рекомендується.
Для ректельного введення в мікроклізмах 10-20 мл 2.4 % розчину розводять в 20-25 мл теплої води.
У вену препарат вводять під контролем артеріального тиску, числа серцевих скорочувань, частоти дихання та загального самопочуття.
Вищі дози еуфіліну для дорослих внутрішньо, внутрішньом'язово і ректельно: разова - 0.5 г, добова - 1.5 г; у вену: разова - 0.25 г, добова - 0.5 г. В особливо тяжких випадках, в умовах реанімації, дози можуть бути збільшені.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакопейного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийТАБЛЕТКИ ЕУФІЛІНУ 0.15 Г
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/21
Інструкція по використанню затвердженя 23.02.1995 р.
Державна Фармакопея X видання, ст.252.
ОПИС. Таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Еуфілін розслабляє мускулатуру бронхів, розширює коронарні судини, зменшує опірність кровоносних судин, знижує тиск в системі легеневої артерії, збільшує нирковий кровоток, виявляє діуретичну дію, обумовлену зниженням канальцевої реабсорбції, викликає збільшення виведення води, іонів хлору, натрію та ін., гальмує агрегацію тромбоцитів.
Етилендіамін підсилює спазмолітичну дію препарату, пов'язану з теофіліном. Механізм дії останнього полягає в інгібіруванні фосфодіестерази і накопичення в тканинах у цАМФ, якій гальмує зв'язок актину з міозином.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Еуфілін застосовують при бронхіальній астмі і бронхоспазмах різного генезу (для купірування приступів), гіпертонії в малому колі кровообігу, при серцевій астмі (що супроводжується бронхоспазмом та диханням Чейн-Стокса), для покращення ниркового кровотоку, для купірування церебральних судинних кризів атерослекротичного походження та покарщення мозкового кровообігу, зменшення внутрішньочерепного тиску та набряку мозку при ішемічних інсультах, при хронічній недостатності мозкового кровообігу.
Вищі дози для дітей внутрішньо, внутрішньом'язово і ректально: разова - 7 мг/кг, добова - 15 мг/кг; у вену: разова - 3 мг/кг.
ПОБІЧНА ДІЯ. При застосуванні еуфіліну внутрішньо (особливо натщесерце) можуть розвинутись диспепсичні явища в зв'язку з подразнюючою дією; при внутрішньом'язовому введенні - болісність в місці ін'єкцій; пи швидкому введенні у вену - запаморочення, головний біль, серцебиття, іноді супроводжуване порушенням ритму, нудота, блювота, судоми, різке зниження артеріального тиску. При ректальному введенні можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки. При підвищеній чутливості до етилендіаміну можливі ексфоліативний дерматит, пропасниця.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Застосування еуфіліну (особливо внутрішньовенно) протипоказано при пароксизмальній тахікардії, екстрасистолії, різкій гіпотонії, епілепсії. Його не слід призначати при серцевій недостатності, насамперед пов'язаній з інфарктом міокарда (порушення ритму серця, коронарна недостатність).
ФОРМА ВИПУСКУ. Еуфілін випускають у таблетках по 0.15 г; у вигляді 2.4 % розчину в ампулах по 5 мл для внутрішньовенного введення і 24 % розчину в ампулах по 1 мл для внутрішньом'язового введення.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Препарат слід зберігати в зихіщеному від світла місці. Список Б. відпускають за рецептом.
Термін придатності: 3 роки (2.4 % розчин);
| 2 роки (24 % розчин); |
| 5 років (таблетки). |
ТАБЛЕТКИ БРОМГЕКСИНУ 0.008 Г
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/22
Інструкція по застосуванню затверджена 29.03.1996 р.
Тимчасова фармакопейна стаття ТФС 42-1007-93 від 19.04.93 р.
ОПИС. Таблетки білого кольору.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Бромгексин відноситься до відхаркувальних засобів. Має муколітичний (секретолітичний) і відхаркувальний ефекти. Перший із них обумовлений деполімеризацією і розрідженням мукополісахаридних і мукопротеїнових волокон. Велику роль у механізмі дії препарату відіграє його здатність стимулювати утворення сурфактанту - поверхнево-активної речовини ліпідо-білково-мукополісахародної природи, яка синтезується у клітинах альвеол: біосинтез сурфактанту порушується при різних бронхолегеневих захворюваннях. Останнє призводить до порушення стабільності альвеолярних клітин, ослаблення їх реакції на несприятливі фактори і т.ін. Препарат має також незначний протикашлевий вплив. Ефект бромгексину виявляється звичайно через 1-2 доби після початку прийому.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Бромгексин призначають при гострих і хронічних бронхітах, трахеїтах різного походження, включаючи ускладнені бронхоектазами, при інфекційно-алергічній формі бронхіальної астми, гострій та хронічній пневмоніях, пневмоконіазах, туберкульозі легенів. Крім того, препарат призначають для прискорення виділення рентгеноконтрастної речовини при бронхографії, у передопераційному періоді (санація бронхіального "дерева" для профілактики накопичення у бронхах в'язкового мокротиння після операцій на легенях).
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Бромгексин призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Дорослі приймають по 0.016 г (2 таблетки) 3-4 рази в день. Дітям призначають: віком від 3 до 4-х років у разовій дозі 0.002 г; від 5 до 14 років - по 0.004 г 3 рази в день. У 0.08 % мікстурі діти від 3 до 5 років приймають по 0.002 г (/2 чайної ложки), від 6 до 14 років - по 0.004 г (1 чайній ложці) 3 рази в день. Курс лікування - від 4 днів до 4 тижнів.
Бромгексин можна призначати з бронходилататорами, антибактеріальними препаратами, серцевими та іншими лікарськими засобами.
ПОБІЧНА ДІЯ. Бромгексин добре сприйматься, але в окремих хворих можуть розвитися алергічні реакції (шкірний висип, риніт і т.ін.), а при тривалому застосуванні - диспепсичні явища, які проходять при відміні препарату.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Бромгексин не призначають дітям до 3-х років.
ФОРМА ВИПУСКУ. Бромгексин у таблетках для дорослих по 0.008 г (8 мг) N 10 в упаковці, N 50 у флаконах.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Список Б. Зберігають у сухому, зихіщеному від світла місці. Дітям призначають за рецептом.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 2 роки.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийРОЗЧИН МАГНІЮ СУЛЬФАТУ 20 % АБО 25 %
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/23
Інструкція по використанню затверджена 26.01.1995 р.
Державна фармакопея X видання, ст. 384.
ОПИС. Прозорий безбарвний розчин.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Магнію сульфату властивий широкий вплив на організм. При парентеральному введенні він виявляє заспокійливу дію на центральну нервову систему (залежно від дози може спостерігатись седативний, снотворний або наркотичний ефект). Пригнічує нервово-м'язову провідність, знижує збудженість дихального центру, знижує артеріальний тиск - особливо на фоні гіпертонії, викликає спазмолітичний ефект при затримці сечовипускання, а також проносний та жовчогінний ефекти.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Розчин магнію сульфату застосовують як заспокійливий, спазмолітичний, протисудомний, проносний, жовчогінний засіб. Призначають при лікуванні ранніх стадій гіпертонічної хвороби, при гіпертонічних кризах, атекросклерозі, при свинцевій коліці та затримці сечовипускання, знеболенні пологів, токсикозів вагітних, а також як антидот при отруєннях різними сполуками.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. При ранніх стадіях гіпертонічної хвороби вводять щоденно внутрішньом'язово по 5-10-20 мл 20 % або 25 розчину препарату. На курс лікування - 15-20 ін'єкцій. При цьому поряд із зниженням атеріального тиску може мати місце зменшення вираженості стенокардії. У випадках гіпертонічних кризів внутрішньом'язово або повільно струминно внутрішньовенно вводять 10-20 мл 25 % розчину, а при необхідності комбінують магнію сульфат з анальгетичними препаратами. При різних токсикозах вагітних 1-2 рази на добу вводять внутрішньом'язова 10-20 мл 25 % розчину магнезії (можна поєднувати з одночасним призначенням нейролептиків). При судомних станах внутрішньом'язово вводять 5-10-20 мл 25 % розчину. При свинцевій коліці та затримці сечовипускання внутріншьом'язово вводять 5-10 мл 10-20 % розчину магнезії, а у вену - 5-10 мл 5 % розчину (призначають також у вигляді клізми). Як жовчогінний засіб призначають внутрішньо по 1 столовій ложці 20-25 % розчину 3 рази у день. Для дуоденального зондування вводять через зонд 50 мл 25 % теплого розчину або 100 мл 10 % розчину.
Як антидот магнію сульфат застосовують: при отруєнні розчинними сполуками барію - промивання шлунка 1 % розчином препарату (або внутрішньо 20-25 г препарату в 200 мл води); при ітноксикації ртуттю, миш'яком, тетраетилсвинцем - внутрішньовенно по 5-10 мл 5-10 % розчину.
ПОБІЧНА ДІЯ. При парентеральному введенні можливі нудота, утруднення дихання. Ці симптоми можна усунути внутрішньовенним введенням 5-10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, вдихання кисню або карбогену, штучним диханням. При знеболенні пологів потрібно враховувати можливість пригнічення скорочувальної здатності мускулатури матки, що потребує застосування родостимулюючих засобів.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. не призначають при гіпотензії, станах, пов'язаних з дефіцитом кальцію та пригніченням дихального центру, при кахексії.
ФОРМА ВИПУСКУ. Ампули по 5 мл 25 % розчину, N 10.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. У добре закупореній тарі.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 5 років.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийРОЗЧИН ПІРЕЦЕТАМУ 20 % ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/24
Інструкція по використанню затверджена 23.02.1995 р.
Фармакопейна стаття ФС 42-2004-92 від 25 серпня 1992 р.
ОПИС. Прозорий безбарвний або злегка забарвлений розчин.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Пірацетам відноситься до групи ноотропних препаратів. Посилюєу мозку синтез дофаміну, підвищує вміст неорадреналіну. Пірацетам також збільшує кількість ацетилхоліну на синаптичному рівні і щільність холінорецепторів. Із дії препарату не можна виключати ГАМК-ергічні елементи, незважаючи на те, що в ГАМК він не перетворюється. Препарат позитивно впливає на процеси обміну та кровообігу мозку, стимудює окилювально-відновні процеси, збільшує утилізацію глюкози, покращує регіонарний кровоток в ішемізованих ділянках мозку, збільшує енергетичний потенціал організму при участі АТФ та аденілатциклази. Оптимізація енергетичних процесів сприяє підвищенню стійкості ЦНС до гіпоксії та різних токсичних факторів. Пірацетам покращує інтегративну діяльність мозку, сприяє консолідації пам'яті, покращує процеси навчання.
Пірацетам після прийому внутрішньо добре всмоктується, проникаючи в органи та тканини, в тому числі головний мозк. Виводиться нирками практично в неметаболізованій формі.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Пірацеатм призначають дорослим і дітям при захворюваннях нервової системи, особливо зумовлених порушеннями, інверсіями обмінних процесів мозку (включаючи людей похилого віку).
Неврологічним хворим препарат призначають при атеросклерозі головного мозку, судинному паркінсонізмі, інших патологічних процесах з явищами хронічної церебрально-судинної недостатності з порушенням пом'яті, уваги, мови, запамороченням, при змінах мозкового кровообігу, коматозних та субкоматозних станах внаслідок травм мозку та інтоксикацій. Застосовують при захворюваннях нервової системи із зниженням інтелектуально-мнестичних функцій та порушенням емоційно-вольової сфери.
У психіатричній практиці застосовують при невротичних та стенодінамічних депресивних станах з перевагою ознак адинамії, астенічних, сенесто-іпохондричних порушень, ідеаторній загальмованості, при в'ялоапатичних дефектних станах, при шизофренії, при психоорганічних синдромах різної етіології, сенильних та атрофічних процесах, в комплексній терапії психічних захворювань.
Призначають в комплексній терапії старечих деменцій, включаючи хворобу Альцгеймера.
У педіатрії пірацетам застосовують при церебростенічних, енцефалопатичних порушеннях, розладах пам'яті, інтелектуальній недостатності та ін.
Пірацетам використовують для невідкладної допомоги при абстинентих, пределіріозних та деліріозних станах при алкоголізмі, наркоманіях, у разі гострого отруєння алкоголем, морфіном, барбітуратами і т.ін. При хронічному алкоголізмі пірацетам призначають для зменшення явищ астенії інтелектуально-мнестичних та інших порушень психічної діяльності.
Препарат доцільно використовувати при гострих вірусних нейроінфекціях для зменшення ішемії і гіпоксії мозку. Антигіпоксичний вплів препарату слід враховувати в комплексній терапії інфаркту міокарда.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Пірацетам призначають внутрішньо до їжі, починаючи з 1.2 г (по 0.4 г 3 рази на добу) і підвищуючи дозу до 2.4 г (іноді до 3.2 г і більше) на добу. Терапевтичний ефект, як правило, настає через 2-3 тижні від початку лікування. У подальшому дозу знижують до 1.2-1.6 г (0.4 г 3-4 рази на добу).
Дітям призначають у вигляді таблеток жовтого кольору, покритих оболонкою: до 5 років - по 0.2 г 3 рази в день (до 0.8 г на добу); від 5 до 16 років - по 0.4 г 3 рази на добу. Максимальна добова доза - 1.8 г.
Курс лікування препаратом становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців і при необхідності повторюється через 6-8 тижнів.
У випадках коматозних станів, важких церебральних процесів, для невідкладної допомоги при асбтиненції, тяжких інтоксикаціях, деліріях препарат вводять внутрішньом'язово або у вену, починаючи з 2-4 г і швидко доводячи доу до 4-6 г на добу. Після покращення стану переходять до прийому внутрішньо.
Призначення пірацетаму може поєднуватися з психотропними, серцево-судинними та багатьма іншими препаратами. Є дані про посилення препаратом ефекту антидепресантів.
ПОБІЧНА ДІЯ. Пірацетам, як правило, добре сприймається внаслідок практичної нетоксичності. У жеяких хворих можливі підвищене роздратування, неспокій, порушення сну, диспепсичні явища, у хворих похилого віку можуть виникати загострення коронарної недостатності (слід зменшити дозу або припинити прийом препарату). Можливі алергічні реакції, прояви індивідуальної несприйнятливості.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Гостра ниркова недостатність, діти, які хворіють на діабет і з наявністю в анамнезі даних про алергічні реакції, пов'язаних з вживанням фруктових соків, есенцій. Препарат не рекомендується призначати дітям віком до 1 року.
ФОРМА ВИПУСКУ. Ампули по 5 мл 20 % розчину.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. В сухому, захищеному від світла місці. Список Б. Приймають за призначенням лікаря.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 3 роки.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийЛЕВОМІЦЕТИНУ СУКЦИНАТУ НАТРІЄВА СІЛЬ 0.5 Г АБО 1.0 Г ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Інструкція по застосуванню затверджена 26 жовтня 1995 р.
Тимчасова фармакопейна стаття 42У-3-368-96 від 18 липня 1996 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/25
ОПИС. Порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Антибіотик, ефективний відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних бактерій, рикетсій, спірохет, збудників трахоми і т.д.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Черевний тиф, паратиф, дизентерія, бруцельоз, пневмонії різного походження, гонорея, гнійні інфекції, рикетсіоз, актиномікоз та ін.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Вводять підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно. Розчини препарату готують ex tempore. Доза препарату встановлюється лікарем індивідуально.
ПОБІЧНА ДІЯ. Можливі дерматити, пригнічення кровотворення, диспепсичні та алергічні прояви. Великі дози сприяють розвитку психомоторних порушень, галюцинацій, зниженню гостроти слуху та зору. Іноді спостерігається пригнічення мікрофлори, розвиток дисбактеріозу.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Препарат не можна назначати разом з засобами, які пригнічують кровотворення, при алергічнихдерматозах і дерматитах, при інших захворюваннях шкіри та крові, підвищеній чутливості до препарату, при вагітності, невонародженим дітям.
ФОРМА ВИПУСКУ ТА УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Порошок по 0.5 або 1.0 г у флаконах із скляної трубки. Список Б. Зберігають у захищеному від світла місці.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 1 рік.
ВІДПУСК З АПТЕК. За рецептом.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийАМНІОЦЕН ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ
Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/26
Інструкція по застосуванню затверджена 27 червня 1996 р.
Фармакопейна стаття 42-3035-94 від 5 липня 1995 р.
ОПИС. Суспензія білого кольору з жовтуватим відтінком, із специфічним запахом. Це - денатурована амніотична оболонка плаценти людини в ізотонічному розчині натрію хлориду.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Препарат регулює метаболічні процеси, має протизапальний, розсмоктувальний та репаративний ефекти.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Хронічні простатити, аденома простати I та II ступеня; хронічні сальпінгофорити та параметрити.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Амніоцен вводять підшкірно по середній підпахвовій лінії на рівні 7-8 ребер через товсту довгу голку по 5 мл 1 раз у 5-7 днів. Курс терапії складається із 6-8 ін'єкцій.
ПОБІЧНА ДІЯ. Введення препарату супроводжується місцевою реакцією у вигляді припухлості, інколи можливе утворення інфільтратів, підвищення температури тіла, головний біль, загальна слабкість, прискорення ШОЕ, незначний лейкоцитоз, еозинофілія, алергічна реакція у вигляді шкірного висипу.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Гіпертонічна хвороба серця, серцево-судинна недостатність, коматозні стани, злоякісні новоутворення, гнійні процеси матки та її придатків, параметрити, абсцес дугласового простору, вагітність, неспрійнятливість білкових препаратів.
ФОРМА ВИПУСКУ ТА УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Флакони по 5 мл N 5, N 10, N 100. Збірегають у захищеному від світла місці при температурі від 6 до 10 град.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 2 роки.
ВІДПУСК З АПТЕК. За рецептом.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.Даниленко Голова Фармакологічного комітету МОЗ України В.П.ГеоргієвськийТАБЛЕТКИ "ТЕОФЕДРИН - НЕО"
Наказ Міністерства охорони здоровя України N 70 від 06.03.1997 р.
Реєстраційне посвідчення N Р/97/70/27
Інструкція по застосуванню затверджена 05.03.1997 р.
Тимчасова фармакопейна стаття 42У-4-304-96 від 17.10.1996 р.
ОПИС. Таблетки кремувато-білого кольору із вкрапленнями.
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТОВОСТІ. Спазмолітичний, зокрема бронхолітичний засіб, до складу якого входять теофілін, теобромін, кофіїн - по 0.05 г, ефедрин гідрохлорид, фенобарбітал - по 0.02 г, парацетамол - 0.2 г, екстракт красавки густий - 0.004 г, цитизин - 0.0001 г.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. Бронхіальна астма.
СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ. Приймабть внутрішньо. Дорослим призначають по 1/2 - 1 таблетці вдень (при необхідності 2-3 рази в день). При сильних нападах разова доза може бути збільшена до 2 таблеток. Доза для дітей: від 2 до 5 років - 1/4 - 1/2 таблетки, від 6 до 12 років - по 1/2 - 3/4 таблетки 1 раз в день.
ПОБІЧНА ДІЯ. При тривалому застосуванні не виключена метгемоглобінемія, викликана парацетмолом.
ПРОТИПОКАЗАННЯ. Гіпотиреоз, глаукома, порушення коронарного кровообігу, інколи - занепокоєння.
ФОРМА ВИПУСКУ ТА УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ. Таблетки N 10 в контурній чарунковій або безчарунковій упаковці. Список Б. Зберігають у сухому, захищеному від світла місці.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 2 роки.
ВІДПУСК З АПТЕК. За рецептом.
В.О.Голови Фармакологічного комітету МОЗ України В.С.ДаниленкоГолова Фармакологічного комітетуМОЗ України В.П.Георгієвський