Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України про офіційне тлумачення положень пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, статей 3, 4 Закону України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Станік Сюзанни Романівни,

Ткачука Павла Миколайовича - суддя-доповідач,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України про офіційне тлумачення положень пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 року N 1723-III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 33-34, ст. 272), статей 3, 4 Закону України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 13 липня 2000 року N 1869-III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 41, ст. 341).

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Генеральна прокуратура України звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (далі - Програма), статей 3, 4 Закону України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Закон).

Підставою до конституційного подання, як зазначає суб'єкт права на конституційне подання, є практична необхідність в офіційному тлумаченні положень пункту 140 Програми, статей 3, 4 Закону у зв'язку з продажем відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") частки в статутному фонді спільного підприємства "Український мобільний зв'язок" (далі - СП УМЗ).

Із матеріалів справи вбачається, що Кабінет Міністрів України 28 травня 2001 року розпорядженням "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного розвитку галузі зв'язку" за N 227-р підтримав пропозицію Держкомзв'язку, погоджену з Фондом державного майна України, про продаж належної ВАТ "Укртелеком" частки у статутному фонді СП УМЗ. ВАТ "Укртелеком" було зобов'язано із залученням експертів провести оцінку належної йому частки майна в статутному фонді СП УМЗ та здійснити заходи щодо її продажу.

5 листопада 2002 року на виконання цього розпорядження ВАТ "Укртелеком" уклало ряд договорів і здійснило відчуження ВАТ "Мобільні телесистеми" (далі - ВАТ МТС) своєї частки акцій СП УМЗ у розмірі 51 відсотка його статутного фонду, що у валютному еквіваленті становить 171,8 мільйона доларів США.

Згодом заступником Генерального прокурора України в інтересах держави до господарського суду міста Києва було подано позов про визнання цих договорів, а також розпоряджень Кабінету Міністрів України та наказу Фонду державного майна України щодо продажу належної ВАТ "Укртелеком" частки майна у статутному фонді СП УМЗ недійсними.

Генеральна прокуратура України вважає, що приватизація ВАТ "Укртелеком" має здійснюватися відповідно до законодавства України про приватизацію з урахуванням особливостей, визначених Законом. Оскільки Законом безпосередньо не регулюються відносини, що склалися у зв'язку з відчуженням майна, то в даному випадку треба керуватися положеннями пункту 140 Програми, які передбачають, що до виконання плану приватизації (розміщення акцій) забороняється відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14 000 EUR за курсом, установленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу відкритого акціонерного товариства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 серпня 2004 року в позові було відмовлено. Господарський суд виходив з того, що заборона на відчуження майна (необоротних активів) вартістю понад суму, еквівалентну 14 000 EUR, не стосується ВАТ "Укртелеком", оскільки зазначене товариство не підпадає під регулювання норми пункту 140 Програми.

Таке рішення господарського суду міста Києва стало причиною звернення Генеральної прокуратури України з конституційним поданням до Конституційного Суду України.

Мотивуючи конституційне подання, Генеральна прокуратура України виходить з того, що шляхом офіційного тлумачення положень пункту 140 Програми, статей 3, 4 Закону можна визначити, чи поширюються на ВАТ "Укртелеком" обмеження щодо відчуження майна, встановлені пунктом 140 Програми.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 22 грудня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України про офіційне тлумачення положень пункту 140 Програми, статей 3, 4 Закону на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Конституційний Суд України виходить з того, що відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України. Тому в конституційному поданні має бути зазначено правове обгрунтування тверджень щодо необхідності офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Аналіз конституційного подання свідчить, що в ньому відсутнє правове обгрунтування тверджень про необхідність офіційного тлумачення положень пункту 140 Програми, статей 3, 4 Закону. Генеральна прокуратура України фактично просить надати консультацію щодо застосування чи не застосування положень пункту 140 Програми при розгляді питання про правомірність відчуження ВАТ "Укртелеком" своєї частки у статутному фонді СП УМЗ і визначити, чи поширюються встановлені цим пунктом Програми обмеження на ВАТ "Укртелеком". Однак надання консультацій не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Окрім того, шляхом тлумачення положень пункту 140 Програми, статей 3, 4 Закону неможливо з'ясувати, чи поширюються на ВАТ "Укртелеком" обмеження в реалізації майна, визначені пунктом 140 Програми. Це питання підлягає вирішенню в господарських судах шляхом з'ясування фактичних обставин справи і дослідження більш широкого кола норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України про офіційне тлумачення положень пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, статей 3, 4 Закону України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом, непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.