Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 127 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 127 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Корнієнка М.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Вища рада юстиції - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 127 Конституції України: "проживає в Україні не менш як десять років".

Вищою радою юстиції зазначено, що цим положенням конкретно не встановлено, які строки і в яких випадках необхідно включати до десятирічного терміну проживання в Україні. У зв'язку з цим уповноважені органи, які беруть участь у доборі кандидатів на посаду судді, неоднозначно тлумачать наведене положення, а тому неоднаково визначають строк проживання кандидатів на посаду судді в Україні.

Суб'єкт права на конституційне подання звернувся з проханням з'ясувати:

- чи до десятирічного терміну проживання в Україні кандидата на посаду судді повинен зараховуватися тільки останній період проживання, чи це не обов'язково;

- чи зараховувати до терміну проживання в Україні час, коли до проголошення незалежності України кандидат був громадянином іншої союзної республіки у складі СРСР, а навчався, проходив військову службу в Україні?

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень від 30 січня 2002 року у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції відмовлено на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

4. Згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований лише громадянин України, який відповідає таким вимогам: не молодший двадцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Підстави і порядок набуття громадянства України визначено Законом України "Про громадянство України".

Громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України" (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України").

Відповідно до статті 17 Цивільного кодексу УРСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Що ж стосується проживання громадянина в Україні не менш як десять років, то з чинного законодавства випливає таке.

До громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше ніж 183 дні у календарному році (частина друга статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян").

Законом України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України (стаття 1 цього Закону).

Отже, з чинного законодавства випливає, що практичної необхідності у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положення частини третьої статті 127 Конституції України немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 127 Конституції України на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.