• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про визнання протиправними Указів Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. та N 278/2007 від 05.04.2007 р.

Спеціалізовані суди | Постанова від 18.02.2009 № 2/31
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Постанова
  • Дата: 18.02.2009
  • Номер: 2/31
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Постанова
  • Дата: 18.02.2009
  • Номер: 2/31
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
18.02.2009 N 2/31
За позовом ОСОБА_1
до Президента України
3-я особа ОСОБА_2
з самостійними
вимогами
на предмет спору
про визнання протиправним та
скасування указів Президента
Головуючий, суддя О.В.Бачун
Судді: В.М.Кочан, Я.І.Добрянська
Секретар А.В.Бузінський
Представники:
позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_3
від відповідача ОСОБА_4
від 3-ї особи ОСОБА_5
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позовні вимоги, заявлені про визнання протиправними Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977", Указу Президента України N 255/2007 від 30.03.2007 р. "Про призначення виконуючим обов'язки голови місцевого загального суду", Указу Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950", їх скасування, поновлення позивача на роботі ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні 18.02.2009 р. оголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд В С Т А Н О В И В:
Указом Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977" з метою перевірки всіх обставин призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зв'язку зі зверненням з цього приводу Голови Верховного Суду України та народних депутатів України скасовано Указ Президента України від 21.06.2005 р. N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду".
Указом Президента України N 255/2007 від 30.03.2007 р. "Про призначення виконуючим обов'язки голови місцевого загального суду" призначено на період до призначення судді на адміністративну посаду в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про судоустрій України" ОСОБА_2 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1.
Указом Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950" з метою перевірки всіх обставин переведення ОСОБА_1 на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано Указ Президента України від 15.06.2005 р. N 950 "Про переведення судді ОСОБА_1".
Позивач - ОСОБА_1 - вважає зазначені укази Президента України такими, що прийняті на порушення вимог законодавства, і просить їх скасувати з таких підстав.
Ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" чітко визначає процедури призначення на посаду голови суду та звільнення з посади голови суду.
Позивач стверджує, що при призначенні його на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 Указом Президента України від 21.06.2005 р. N 977 дотримано всі передбачені законодавством вимоги, зокрема, позивач перебував на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Призначенню передувало подання Голови Верховного Суду України та рекомендація Ради суддів України, що скеровані Президенту України.
В той же час, станом на 30.03.2007 р. не існувало подання Голови Верховного Суду України, рекомендації Ради суддів України або подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, при видачі оскаржуваного Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. не дотримано вимоги ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", що свідчить про його незаконність.
Щодо форми звільнення позивача - шляхом скасування попереднього прийнятого Указу Президента України про призначення на посаду, - то вона суперечить ст. 19 Конституції України, так як не передбачена законодавством.
Також позивач покликається на те, що вказана в Указі Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. підстава для звільнення - проведення перевірки обставин призначення - у законодавстві відсутня, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним. Зокрема, п. 12 Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003, такої підстави не містить.
Згідно зазначеного Положення у разі звільнення судді з адміністративної посади з підстав, зазначених у аб. 1 п. 12, Президент України призначає на період до призначення судді на таку посаду в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", виконуючим обов'язки голови одного з заступників голови суду або суддів цього суду.
Оскільки Президент України не мав підстав для звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, то підстав для призначення виконуючого обов'язки голови суду також не було.
Крім того, позивач посилається на той факт, що в даному випадку при призначенні виконуючого обов'язки голови суду не дотримано вимог ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", так як при призначенні відсутнє подання Голови Верховного Суду України та рекомендації Ради суддів України. Тобто, Президент України одноособово прийняв рішення про призначення виконуючого обов'язки голови суду, ігноруючи повноваження Голови Верховного Суду України та Ради суддів України, що також свідчить про незаконність оскаржуваних Указів.
Щодо Указу Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950", яким позивача фактично переведено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач зазначає, що цей Указ прийнято на порушення ст. 62 Закону України "Про судоустрій України", оскільки суддя може бути переведений до іншого суду лише за його письмовою заявою за поданням Голови Верховного Суду України.
При видачі цього Указу зазначеної процедури дотримано не було, оскільки позивач жодних заяв про переведення на роботу до Уманського міськрайонного суду Черкаської області не писав, відповідне подання Голови Верховного Суду України також відсутнє.
Вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про незаконність та протиправність оскаржуваних указів Президента України, що є підставою для їх скасування.
В доповненні до позовної заяви позивач просить також поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що після отримання нового Указу Президента України від 15.10.2008 р. він прийшов до суду з наміром приступити до виконання обов'язків голови суду, однак в цьому йому 3-я особа та присутні народні депутати перешкодили, порвали підписаний ним наказ про приступлення до виконання обов'язків голови і перешкодили його праці як судді. У зв'язку з наведеним позивач просить поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач - Президент України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач стверджує, що оскаржуваний Указ Президента України від 30.03.2007 р. N 253 не є процедурою звільнення в порядку, визначеному ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" як вважає позивач.
Натомість підставою для прийняття оскаржуваного Указу стали факти, встановлені під час проведення перевірки обставин призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, проведеною за зверненням Голови Верховного Суду України від 19.03.2007 р. N 4/292. Зокрема, встановлено, що на порушення п. 10 Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003, Комісія з попереднього розгляду та підготовки пропозицій щодо призначення на адміністративні посади в судах не надавала висновок про можливість призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про порушення процедури при видачі Указу Президента України від 21.06.2005 р. N 977.
Крім того, згідно аб. 9 ст. 3 Указу Президента України від 08.02.2005 р. N 208 "Про деякі заходи організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України", у редакції станом на 21.06.2005 р., Секретарю Ради національної безпеки і оборони України було надане повноваження відповідно до актів та письмових доручень Президента України або на виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України подавати на розгляд Президента України пропозиції на підставі внесених у встановленому порядку відповідно до Конституції України та законів України Вищою радою юстиції, Головою Верховного Суду України, головою відповідного вищого спеціалізованого суду та іншими особами подань щодо кандидатур на посади суддів, членів Вищої ради юстиції та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначення яких на посади здійснюється Президентом України.
Однак, проект Указу Президента України від 21.06.2005 р. N 977 не погоджувався Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, що є порушенням встановленої процедури.
Також відповідач посилається на те, що згідно п. 10 ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" на час призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідною підставою для внесення Головою Верховного Суду України подання до Глави держави про призначення на адміністративну посаду була пропозиція голови відповідного апеляційного суду щодо окремої кандидатури судді. Така пропозиція щодо позивача не вносилась.
Подання про призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло до Секретаріату Президента України 21.06.2005 р., і в той же день був підписаний відповідний Указ, що, на думку відповідача, свідчить про порушення встановленої процедури.
У зв'язку з цим Президент України скасував попередній Указ від 21.06.2005 р. N 977.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що Указ Президента від 30.03.2007 р. N 253 є скасуванням акта про призначення особи, виданого з порушенням чинного законодавства України.
Також відповідач стверджує, що порядок розгляду документів і підготовки рішення про переведення позивача як судді також було порушено.
Відповідач заперечує висновок позивача про незаконність Указу Президента України від 30.03.2007 р. N 255, оскільки до призначення позивача головою Печерського районного суду м. Києва ця посада була вакантна, і повноваження попереднього голови суду були припинені відповідно до п. 12 Положення.
Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржувані укази Президента прийняті згідно вимог законодавства.
Також відповідач зазначає, що 23.04.2007 р. у Секретаріаті Президента України зареєстроване подання Голови Верховного Суду України щодо призначення на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.
У зв'язку з правомірністю оскаржуваних Указів Президента України підстав для визнання їх незаконними, а також поновлення позивача на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1 немає.
Указом Президента України від 15.10.2008 р. N 932/2008 "Про відновлення деяких Указів Президента України" у зв'язку із завершенням перевірок обставин переведення ОСОБА_1 на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 відновлено дію Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950 "Про переведення судді ОСОБА_1", Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду", у зв'язку з чим скасовано Указ Президента України від 30 березня 2007 року N 253 "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977", Указ Президента України від 5 квітня 2007 року N 278 "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950".
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вважає Указ Президента України від 15.10.2008 р. чинним, а позивача - легітимним, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Щодо Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977":
Згідно наданих суду пояснень сторін, позивач вважає оскаржуваний Указ Президента України таким, що вирішує питання про звільнення посадової особи суду, тоді як відповідач стверджує, що цим Указом зазначене питання не вирішується, а Президент України просто скасував попередньо виданий ним Указ.
Суд не може погодитися з вказаною позицією Президента України, у зв'язку з чим і задовольняє позовні вимоги в цій частині.
На думку суду, під звільненням з посади розуміються не лише безпосередньо акти про звільнення, а будь-які акти, наслідком прийняття яких стало звільнення особи з посади.
Тобто, реальний зміст рішення суб'єкта владних повноважень (в даному випадку, Указу Президента України) становлять наслідки прийнятого рішення, а не його форма.
Скасування Указу Президента України, яким особу призначено на посаду голови суду, за своїми наслідками прирівнюється до Указу Президента України про звільнення особи з посади.
За таких обставин суд оцінює Указ Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. як такий, що приймався в межах повноважень, наданих Президенту України ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" (до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 16.05.2007 р. по справі N 1-6/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади)).
Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" голова суду загальної юрисдикції призначається на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади в порядку, встановленому цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції.
Таким чином, для звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідна наявність подання Голови Верховного Суду України, рекомендації Ради суддів України або відповідне подання Вищої ради юстиції.
Відповідачем не надано доказів існування жодного з цих документів. Відсутність цих документів відповідачем не заперечується, оскільки відповідач не вважає видачу Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. звільненням позивача з посади голови суду, тому не вважає за необхідне дотримання встановленої процедури.
Підстави звільнення з посади голови суду на рівні Закону України не визначені, і єдиним нормативним актом, що регулював це питання станом на 30.03.2007 р., було Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003.
Згідно п. 12 Положення суддя звільняється з адміністративної посади Президентом України в разі закінчення строку повноважень на цій посаді, припинення повноважень на посаді судді, переведення на роботу на посаді судді до іншого суду, грубого порушення посадових обов'язків або відмови судді займати адміністративну посаду.
Суду не надано доказів існування будь-якої з цих підстав станом на 30.03.2007 р.
В той же час, такої підстави для звільнення особи з посади голови суду як виявлення недоліків у поданих для призначення документах, законодавством не передбачено, тому навіть у випадку виявлення таких недоліків це не може бути підставою для звільнення особи з посади голови суду.
Щодо порушення вимог Указу Президента України від 08.02.2005 р. N 208 "Про деякі заходи організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України", то право подавати на розгляд Президента України пропозиції щодо кандидатур голів суду надавалося Секретарю Ради національної безпеки і оборони України виключно відповідно до актів та на виконання письмових доручень Президента України.
Суду не надано доказів існування письмового доручення Президента України щодо кандидатури позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, тому підстави для висновку про порушення вимог зазначеного акту відсутні.
За таких обставин у суду є всі підстави для висновку про те, що Указ Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003 прийнятий на порушення ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" та п. 12 Положення, що є причиною для визнання його протиправним.
Щодо Указу Президента України N 255/2007 від 30.03.2007 р. "Про призначення виконуючим обов'язки голови місцевого загального суду":
Відповідно до ч. 12 Положення у разі звільнення судді з адміністративної посади з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, Президент України призначає на період до призначення судді на таку посаду в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про судоустрій України", виконуючим обов'язки голови одного із заступників голови суду або суддів цього суду.
Так як Указом Президента України від 30.03.2007 р. N 253 позивача звільнено з посади голови суду, то були підстави для застосування вказаного положення та призначення виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1.
До визнання Указу Президента України від 30.03.2007 р. N 253 незаконним він діє і є підставою для виникнення відповідних прав і обов'язків.
З твердженням позивача щодо недотримання при призначенні виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" суд не може погодитися, оскільки вищевказаний п. 12 Положення, в редакції згідно Указу Президента України від 23.03.2007 р. N 240/2007 (опубліковано в Урядовому кур'єрі 27.03.2007 N 54), не передбачає дотримання вимог ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" при призначенні виконуючого обов'язки голови суду.
Згідно граматичного тлумачення вищевказаного формулювання ч. 12 Положення словосполучення в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про судоустрій України" стосується словосполучення призначення судді на таку посаду, тоді як не стосується словосполучення виконуючим обов'язки голови одного із заступників голови суду або суддів цього суду.
Враховуючи вищевикладене, вимог ч. 12 Положення Президент України в даному випадку не порушив, тоді як іншими актами законодавства України зазначене питання не регулювалося станом на 30.03.2007 р.
Щодо Указу Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950":
В цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення, оскільки згідно наданих суду матеріалів не було дотримано порядок переведення судді, визначений ст. 62 Закону України "Про судоустрій України".
Зокрема, суду не надано доказів наявності письмової заяви позивача про переведення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, а також наявності відповідного подання Голови Верховного Суду України.
Згідно вищевикладеної позиції суду реальний зміст рішення суб'єкта владних повноважень (в даному випадку, Указу Президента України) становлять наслідки прийнятого рішення, а не його форма.
Скасування Указу Президента України, яким особу призначено на посаду судді, за своїми наслідками прирівнюється до Указу Президента України про звільнення особи з посади судді, тому твердження відповідача про те, що оскаржуваний Указ не є Указом про переведення судді, не відповідає дійсності.
За таких обставин Указ Президента України від 05.04.2007 р. N 278 є незаконним.
В той же час, станом на день прийняття рішення по справі Указом Президента України від 15.10.2008 р. N 932/2008 "Про відновлення деяких Указів Президента України" у зв'язку із завершенням перевірок обставин переведення ОСОБА_1 на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 відновлено дію Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950 "Про переведення судді ОСОБА_1", Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду", у зв'язку з чим скасовано Указ Президента України від 30 березня 2007 року N 253 "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977", Указ Президента України від 5 квітня 2007 року N 278 "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950".
Таким чином, Президент України скасував Укази від 30.03.2007 р. N 253 та від 05.04.2007 р. N 278, у зв'язку з чим у додатковому їх скасування судовим рішенням немає необхідності.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині скасування оскаржуваних указів Президента України.
Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та голови цього суду суд зазначає наступне.
У зв'язку зі скасуванням Указу Президента України від 30.03.2007 р. N 253 "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977" позивач є суддею Печерського районного суду м. Києва, і перешкод для виконання ним своїх обов'язків судді немає.
Згідно інформації, наданої Печерським районним судом м. Києва на запит суду, станом на день прийняття рішення по справі перешкод для виконання позивачем обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 немає, про що позивача повідомлено. З жодними заявами про зарахування в штат суддів Печерського районного суду м. Києва позивач не звертався.
За таких обставин фактичне поновлення позивача на посаді судді залежить виключно від його дій і не потребує прийняття додаткових Указів Президента України або інших актів.
Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В той же час питання про поновлення позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 аналізувалося судом під час розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи N 1/1130 за позовом ОСОБА_2 до Президента України про визнання незаконним та протиправним Указу Президента України від 15.10.2008 р. N 932/2008 "Про відновлення деяких Указів Президента України" в частині відновлення дії Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду" та в частині скасування Указу Президента N 253 від 30 березня 2007 року "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977", визнання незаконним та протиправним Указу Президента України від 15 жовтня N 933/2008 "Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 24 квітня 2007 року N 338".
В судовому рішенні від 21.11.2008 р. суд дійшов наступного висновку:
Той факт, що Указ Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977", яким скасовано Указ Президента України про призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнято без достатніх підстав, може бути підставою для визнання його незаконним в судовому порядку, проте, не може бути підставою для надання Президенту України повноважень, які йому як суб'єкту владних повноважень вже не належать.
Визнання у судовому порядку зазначеного Указу Президента України незаконним може бути підставою для звернення ОСОБА_1 до органу, компетентного призначати голів судів, з проханням розглянути питання про його призначення (фактично поновлення) на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з безпідставністю його звільнення.
Проте, станом на 15.10.2008 р. таким компетентним органом Президент України вже не був згідно вказаного вище Рішення Конституційного Суду України (від 16.05.2007 р. по справі N 1-6/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади).
До відповідного законодавчого врегулювання та враховуючи відсутність у інших органів державної влади повноважень призначати та звільняти посадових осіб суду, єдиним компетентним органом є Рада суддів України, що згідно рішення N 50 від 31.05.2007 р. здійснює зазначені повноваження в межах ст. ст. 102, 103 Закону України "Про судоустрій України".
Таким чином, станом на день прийняття рішення по справі поновлення позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 можливе виключно у випадку призначення його на цю посаду Радою суддів України і, відповідно, скасування попереднього рішення про призначення на цю посаду ОСОБА_2.
Зазначене судове рішення оскаржене в апеляційному порядку і не набуло законної сили, проте до його скасування суд враховує викладену вище позицію при вирішенні пов'язаної справи.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
На підставі вищевикладеного, ст. 160 - 163, 186 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними Указ Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977" та Указ Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950".
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий, суддя
Судді:
В.М.Кочан
О.В.Бачун
Я.І.Добрянська