Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону Республіки Крим "Про обєднання громадян" (справа про обєднання громадян в Автономній Республіці

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

Яценка Станіслава Сергійовича

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Президента України Стичинського Броніслава Станіславовича - першого заступника Міністра юстиції України; представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим Абдурешитова Нарімана Велиляєвича - голови постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Грача Леоніда Івановича - депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Супрунюка Євгена Володимировича - голови постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; залучених Конституційним Судом України до участі у справі представників Верховної Ради України: Копиленка Олександра Любимовича - заступника керівника юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України, Селіванова Анатолія Олександровича - завідуючого відділом зв'язків з органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України, а також Демидова Григорія Вікторовича - керівника правової служби Секретаріату Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

керуючись пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України, пунктом 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" від 22 квітня 1993 року N 290 (Відомості Верховної Ради Криму, 1993, N 4, ст.169).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи згідно із статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору стосовно повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймати нормативно-правові акти з питань порядку організації і діяльності об'єднань громадян.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П., пояснення представника суб'єкта права на конституційне подання Стичинського Б.С., представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим Абдурешитова Н.В., Грача Л.І., Супрунюка Є.В., а також залучених до участі у розгляді справи Копиленка О.Л., Селіванова А.О. та Демидова Г.В., дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Президент України, посилаючись на статтю 102 та частину другу статті 137 Конституції України, Указом "Про зупинення дії Закону Автономної Республіки Крим "Про об'єднання громадян" від 16 квітня 1997 року N 328 (Урядовий кур'єр, 1997, 24 квітня) зупинив дію Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" і одночасно звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції України (конституційність) цього Закону.

У конституційному поданні зазначено, що згідно із Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 34, ст.504) політичні партії створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом і підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Всупереч цьому Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" передбачає створення в Автономній Республіці Крим загальнокримських політичних партій з їх легалізацією (офіційним визнанням) шляхом реєстрації Управлінням юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає також, що, оскільки в пункті 11 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян визначаються виключно законами України, підстав для подальшої дії Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" немає.

2. У пояснювальній записці за підписом Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим та у виступах на пленарному засіданні Конституційного Суду України представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим стверджується, що Верховна Рада Республіки Крим прийняла Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" у межах повноважень, наданих їй Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" від 29 квітня 1992 року (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 30, ст.419). При цьому зазначається, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України не звузила зміст та обсяг існуючих прав і свобод, а розширила їх, оскільки зазначеним Законом передбачається утворення громадянами України, які проживають в Автономній Республіці Крим, загальнокримських (республіканських) та місцевих об'єднань громадян.

Разом з тим наголошується на тому, що згідно з пунктом 11 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються "основи" утворення і діяльності політичних партій та інших об'єднань громадян. Виходячи з цього Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим вважає, що положення вказаного пункту "не виключає, а передбачає регулювання особливостей чи подальшу регламентацію зазначених питань іншими уповноваженими на це органами".

Представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим зазначають також, що згідно із Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" та Законом України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 11, ст.69) до відання Автономної Республіки Крим віднесено, зокрема, визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян без обмежень за видами об'єднань (партії, громадські організації тощо). Вони вважають, що це повноваження залишилось за Автономною Республікою Крим і після набуття чинності Конституцією України.

3. Відповідно до статті 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

До набуття чинності Конституцією України статус Автономної Республіки Крим визначався статтею 75-1 Конституції (Основного Закону) України 1978 року, а також Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" від 29 квітня 1992 року та Законом України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року. Згідно із зазначеними законами до відання Автономної Республіки Крим віднесено, зокрема, визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян. Крім того, відповідне повноваження було відтворено у пункті 4 статті 98 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Верховною Радою Автономної Республіки Крим 1 листопада 1995 року і затвердженої Законом України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим" від 4 квітня 1996 року (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 24, ст.90).

Положення пункту 4 статті 3 Закону України "Про статус автономної Республіки Крим" щодо віднесення до відання Автономної Республіки Крим визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважала юридичною підставою для прийняття нею закону про об'єднання громадян.

4. У зв'язку з тим, що положення ряду статей Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" суперечили Конституції (Основному Закону) України, Закону України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 року (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 50, ст.701) і Закону України "Про об'єднання громадян", Верховна Рада України прийняла Постанову "Про виконання Постанови Верховної Ради України "Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим" від 17 листопада 1994 року N 250 (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 47, ст.425), якою скасувала окремі положення Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян". Разом з тим інші положення цього Закону, якими встановлювалися юридичні підстави для утворення в Автономній Республіці Крим політичних партій із загальнокримським статусом (стаття 9) з їх легалізацією шляхом реєстрації Управлінням юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 14), не були скасовані.

5. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 92 Конституції України засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян визначаються виключно законами України. Це означає, що законами України визначаються основні, вихідні положення, на яких грунтуються утворення і діяльність політичних партій та інших об'єднань громадян. У зв'язку з цим питання правового статусу політичних партій, інших об'єднань громадян, як основні положення, мають визначатися виключно законами України, що й реалізовано, зокрема, в Законі України "Про об'єднання громадян". Відповідно до статей 9 та 14 цього Закону політичні партії в Україні утворюються тільки із всеукраїнським статусом і підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України. До відання Автономної Республіки Крим згідно з пунктом 7 частини першої статті 138 Конституції України належить "участь у забезпеченні прав і свобод громадян". Це положення відтворено в Законі України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року (Голос України, 1998, 28 лютого), згідно з яким "участь у забезпеченні прав і свобод громадян" віднесено до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Наведені положення не дають підстав для висновку, що до відання Автономної Республіки Крим віднесено нормативне регулювання питань утворення і діяльності політичних партій та інших об'єднань громадян. Не передбачено цього і в статті 137 Конституції України.

Саме з цих питань Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" суперечить пунктам 1 і 11 частини першої статті 92, частині першій статті 137 Конституції України.

Необхідно зазначити, що положення Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" щодо утворення, організації і діяльності в Автономній Республіці Крим політичних партій із загальнокримським статусом для громадян України - жителів лише Автономної Республіки Крим - не узгоджуються з принципами, встановленими частинами першою і другою статті 24 Конституції України, згідно з якими громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав і свобод громадян, зокрема, залежно від місця їх проживання.

Не обгрунтованим є також посилання представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим на частину другу статті 138 Конституції України, яка, на їх погляд, продовжує і на подальший, після набуття чинності Конституцією України, період повноваження Автономної Республіки Крим щодо визначення порядку організації і діяльності політичних партій та інших об'єднань громадян, делеговані законами України до набуття чинності Конституцією України. Адже згідно з пунктом 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

З урахуванням наведеного Конституційний Суд України, крім того, дійшов висновку, що:

положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року щодо віднесення до відання Автономної Республіки Крим визначення повноважень і порядку діяльності об'єднань громадян суперечить пункту 11 частини першої статті 92, статті 134, частині першій статті 137, статті 138 Конституції України;

положення Закону України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим" від 4 квітня 1996 року, пункту 4 частини другої статті 98 Конституції Автономної Республіки Крим щодо віднесення до відання Автономної Республіки Крим визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян, а також глава 16 "Об'єднання громадян" Конституції Автономної Республіки Крим суперечать пунктам 1 і 11 частини першої статті 92, статті 134, частині першій статті 137, статті 138 Конституції України.

Враховуючи, що зазначені положення нормативних актів впливають на прийняття рішення у справі, вони, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", також підлягають визнанню неконституційними.

На основі викладеного та керуючись статтями 150, 152 Конституції України, статтями 51, 61, 65, 73, 75 та 77 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" від 22 квітня 1993 року N 290.

2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року щодо віднесення до відання Автономної Республіки Крим визначення повноважень і порядку діяльності об'єднань громадян.

3. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим" від 4 квітня 1996 року, пункту 4 частини другої статті 98 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Верховною Радою Автономної Республіки Крим 1 листопада 1995 року та затвердженої цим Законом щодо віднесення до відання Автономної Республіки Крим визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян, а також главу 16 "Об'єднання громадян" Конституції Автономної Республіки Крим.

4. Положення Закону України "Про Автономну Республіку Крим", Закону України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим", Конституції Автономної Республіки Крим, що визнані неконституційними, та Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.