Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" частині першій статті 8 та частині третій статті 22 Конституції України

Голова Верховного Суду України Романюк Я.М. уніс на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про прийняття рішення стосовно звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII). Підставою для цього подання стала ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року № 802/4079/15-а про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України зазначеного подання.

Пленум Верховного Суду України дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII з огляду на нижченаведене.

А.І.А. (позивач) у справі № 802/4079/15-а звернулася до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області від 6 листопада 2015 року № 164 її звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114 та пунктами 10 і 11 розділу XI Закону № 580-VIII у зв'язку із скороченням штатів. Позивач вважає, що порушено порядок звільнення, зокрема не попереджено про звільнення з посади за два місяці, не запропоновано рівнозначну посаду та не ознайомлено персонально з наказом про звільнення відповідно до статей 40 і 49-2 Кодексу законів про працю України.

Крім того, правові норми Закону № 580-VIII у частині звільнення особи під час перебування в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на думку позивача, суперечать національному законодавству, а тому не можуть бути застосовані. Також А.І.А. наголошує, що новостворене Головне управління Національної поліції у Вінницькій області є правонаступником УМВС України у Вінницькій області, а отже, до першого переходять усі права та обов'язки останнього.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач 30 січня 2016 року звернулася з апеляційною скаргою до Вінницького апеляційного адміністративного суду, у якій просила скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

22 березня 2016 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду звернувся представник позивача (Р.Р.П.) з клопотанням про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо конституційності положень Закону № 580-VIII. Це клопотання було задоволено.

Вивчивши надіслану Вінницьким апеляційним адміністративним судом ухвалу від 12 квітня 2016 року у справі № 802/4079/15-а та додані до неї матеріали, Пленум Верховного Суду України дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII Конституції України.

Питання звільнення працівників, які перебувають на публічній службі, а також матерів, які перебувають у соціальній відпустці по догляду за дитиною, закріплено Основним Законом України та належним чином врегульовано актами чинного законодавства. Крім того, системний аналіз практики застосування судами зазначеного питання дає підстави для висновку, що суди різних рівнів неодноразово вирішували справи з подібною фабулою.

Аргументи, наведені в згаданій ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду, не є переконливими, тобто в ній не наведено правового обґрунтування сумніву суду щодо невідповідності окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII нормам Конституції України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, може відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі її доводів у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Крім того, зазначена норма надає можливість суду дослідити докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, і встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, та постановити законне й обґрунтоване рішення згідно з повноваженнями, передбаченими статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 38, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (із наступними змінами), окремими положеннями пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 3 частини першої пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України , статтями 39, 40, 71 й 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" , Пленум Верховного Суду України

Визнати, що підстави для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності окремих положень пунктів 8 й 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" статтям 8 і 22 Конституції України відсутні.