Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо розяснення порядку застосування положень частини другої

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України та роз'яснення порядку застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23-32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України, а також про "дачу висновку" щодо конституційності положень статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Заслухавши суддю-доповідача Вознюка В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України та роз'яснити порядок застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23-32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України, а також про "дачу висновку" щодо конституційності положень статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних звернень (подань) від 16 січня 2003 року відкрито конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України.

3. Необхідність у роз'ясненні порядку застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23-32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує тим, що у працівників правоохоронних органів виникають труднощі щодо вжиття можливих заходів адміністративного та кримінально-процесуального характеру до народних депутатів України за вчинені правопорушення, оскільки за Конституцією України їм гарантується депутатська недоторканність.

4. Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України і законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (стаття 93 Закону України "Про Конституційний Суд України"). Такої практичної необхідності у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23-32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України не вбачається.

Матеріали справи свідчать про те, що в Міністерства внутрішніх справ України виникла проблема щодо порядку реалізації зазначених положень адміністративного та кримінально-процесуального законодавства. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено "Методичні рекомендації щодо затримання і доставлення осіб, які скоїли злочини", підготовлені МВС України 11 вересня 2002 року у зв'язку "з поширенням останнім часом випадків вчинення протиправних дій групами осіб під час проведення масових заходів", зокрема "ініційованих народними депутатами України". В методичних рекомендаціях викладено позицію МВС стосовно цього питання, тобто в конституційному поданні фактично йдеться про надання юридичної консультації з питань, які стосуються не депутатської недоторканності, а правозастосування, що згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України зазначає також, що положення статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не можуть бути перевірені Конституційним Судом України на відповідність Конституції України, оскільки Міністерство внутрішніх справ України відповідно до статті 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" не є суб'єктом права на конституційне подання з питань конституційності законів України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо роз'яснення порядку застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23-32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України, а також про "дачу висновку" щодо конституційності положень статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" на підставі пунктів 1, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - відсутність встановленого Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" права на конституційне подання з питань конституційності законів України; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.