Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року N 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, повязаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року N 3, від 16 березня 2012 року N 3

У зв'язку зі змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру", від 8 липня 2011 року N 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", від 22 вересня 2011 року N 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", для забезпечення однакового застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", Пленум Вищого адміністративного суду України

Унести до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року N 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року N 3 та від 16 березня 2012 року N 3, такі зміни:

1. У тексті постанови слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції" та "орган міграційної служби" в усіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у відповідному відмінку.

2. В абзаці першому пункту 2:

слова "статті 27 - 29" виключити;

слова "органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" виключити;

слова "спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення";

слова "спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я";

слова "спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти" замінити словами "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти".

3. Абзац другий пункту 2 викласти в такій редакції:

"Судам необхідно враховувати, що з 26 грудня 2011 року (часу набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року N 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства") органи внутрішніх справ не мають повноважень на звернення до суду щодо примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, оскільки відповідно до статті 30 цього Закону зазначені повноваження покладені на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Ураховуючи правила процесуального правонаступництва (стаття 55 КАС України) та норми матеріального права про передачу повноважень до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, судам необхідно мати на увазі, що належним позивачем у таких справах буде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (частина перша статті 183-5 КАС України)".

4. Абзац шостий пункту 2 виключити.

5. Абзац сьомий пункту 2 викласти в такій редакції:

"Статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачається, що оскарженню до суду підлягають рішення:

1) про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

2) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про відхилення скарги про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

3) про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

4) про втрату або позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту".

6. Абзац четвертий пункту 3 викласти в такій редакції:

"Адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України предметно підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (пункт 6 частини першої статті 18 КАС України) . За таких приписів судам необхідно враховувати, що адміністративні справи, перераховані в частині першій статті 183-5 КАС України, територіально підсудні також місцевим загальним судам як адміністративним судам за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України".

7. В абзаці десятому пункту 3 слова "органів внутрішніх справ" виключити.

8. Абзац четвертий пункту 4 викласти в такій редакції: "Справи, де стороною є органи центрального органу виконавчої влади на місцях, розглядаються суддею одноособово відповідно до статті 23 КАС України" .

9. В абзаці сьомому пункту 5 слова "статтею 21" замінити словами "статтею 23".

10. В абзаці другому пункту 6 слова "затримання та" виключити.

11. В абзаці п'ятнадцятому пункту 7 слова "статті 157" замінити словами "статті 156".

12. В абзаці шостому пункту 9 слова "чи затримання" виключити.

13. Абзац перший пункту 11 викласти в такій редакції:

"Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України від 3 липня 2012 року N 5029-VI "Про засади державної мовної політики" особі, що бере участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вона володіє, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат".

14. Абзац четвертий пункту 13 виключити;

15. Абзац четвертий пункту 14 викласти в такій редакції:

"Аналогічно повинні діяти й апеляційні адміністративні суди при відкритті апеляційного провадження у справах про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, неухильно дотримуючись положень частини другої статті 189 КАС України в частині невідкладного направлення іноземцю чи особі без громадянства, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та органам Державної прикордонної служби копії відповідної ухвали".

16. Абзац перший пункту 16 після слів "головуючий у судовому засіданні" доповнити словами "встановлює особу перекладача".

17. В абзаці другому пункту 17 слова "органів внутрішніх справ" виключити;

18. Абзац третій пункту 17 виключити.

19. В абзаці третьому пункту 18 слова "громадського" виключити.

20. Абзац перший пункту 19 викласти в такій редакції:

"Судам необхідно враховувати, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою".

21. Абзац перший пункту 20 викласти в такій редакції:

"Іноземець чи особа без громадянства, які з наміром бути визнаними біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, чи посадової особи Державної прикордонної служби України із заявами про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є фальшивими, вони повинні повідомити про цю обставину, а також викласти причини зазначених ситуацій у поясненні. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською мовою, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з тієї мови, якою така особа володіє або може користуватися. Заяви цих осіб та ці особи повинні бути передані посадовими особами Державної прикордонної служби України, представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом 24 годин".

22. В абзаці дев'ятому пункту 26 слова "та затримання" виключити.

23. Абзаци десятий та одинадцятий пункту 26 виключити.

24. Абзац дванадцятий пункту 26 викласти в такій редакції: "Позовна заява про примусове видворення іноземця та особи без громадянства розглядається судом у п'ятиденний строк з дня надходження позовної заяви (частина друга статті 183-5 КАС України)" .

25. Абзац тринадцятий пункту 26 виключити.

26. Абзац сімнадцятий пункту 26 викласти в такій редакції:

"Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги".

27. Абзац вісімнадцятий пункту 26 викласти в такій редакції: "Судові рішення в адміністративних справах про примусове видворення, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Крім того, судам варто враховувати, що апеляційні і касаційні скарги іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх видворення, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або органів Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства подаються до адміністративного суду без сплати судового збору (частина дев'ята статті 183-5 КАС України)" .

28. Абзац четвертий пункту 27 викласти в такій редакції:

"Отже, судам необхідно враховувати, що примусове видворення іноземця та особи без громадянства здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. З таким позовом до адміністративного суду мають право звернутися центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України".

29. В абзаці першому пункту 28, в абзаці першому пункту 30, в абзаці першому пункту 31 слова "затримання та" виключити.