Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності "Дитяча офтальмологія"

2.5.1. Синдром Горнера:

- птоз верхньої повіки;

- міоз;

- енофтальм.

2.5.2. Феномен Маркуса-Гунна:

- птоз верхньої повіки;

- рух нижньої щелепи (при відкриванні рота птоз зникає, а при закриванні - проявляється);

2.5.3. Феномен псевдо-Грефе:

- при погляді прямо, а також при відведенні очного яблука в бік ураження, зберігається легкий птоз.

2.5.4. Синдром Грефе:

- птоз верхньої повіки;

- атрофія зовнішніх м'язів ока;

- атрофія м'язів язика, м'якого піднебіння, гортані, жувальних м'язів.

3.1. Анамнез.

3.2. Офтальмологічне обстеження:

- огляд;

- візометрія;

- перевірка стану окорухового апарату;

- перевірка симптомів,характерних для особливих форм птозу.

3.3. Неврологічне обстеження.

Лікування птозу проводиться в залежності від його походження:

4.1. Вроджений птоз - проводиться виключно хірургічне лікування. Вибір операції залежить від ступеню збереження функції леватора.

4.1.1. Операції, що посилюють функцію леватора верхньої повіки (резекція леватора за методом Джонса в модифікації Азнабаєва).

4.1.2. Операції посилення леватора дією лобного м'яза (спосіб Робертса в модифікації Колена і Фукса).

4.1.3. Операції посилення леватора з допомогою кругового м'яза ока (Спосіб Шоттера).

4.2. Набутий птоз.

4.2.1. Проводиться лікування основного захворювання, в результаті якого функція м'язу повіки може покращитися або повністю відновитися.

Призначаються фізіотерапевтичні процедури:

- УВЧ;

- гальванізація;

- парафінотерапія.

4.2.2. Хірургічне лікування проводиться у випадку неефективності проведеної терапії основного захворювання одним із вище наведених методів.

4.3. Медикаментозне лікування в післяопераційному періоді.

4.3.1. Антисептичні препарати місцево (один із препаратів):

- фурацилін: 2 кр. 5 разів на добу - 10 днів;

- офтадек: 2 кр. 5 разів на добу - 10 днів.

4.3.2. Антибактеріальні препарати місцево (один із препаратів):

- левомецитин 0,25%:

- тобрекс: 2 кр. 5 разів на добу - 10 днів;

- нормакс: 2 кр. 5 разів на добу - 10 днів.

- тетрациклінова або еритроміцинова мазь в кон'юнктивальну порожнину на ніч - 7 днів.

Диспансерний нагляд за показаннями.

Шифри МКХ-10:

- Н04.0 Дакріоаденіт

- H04.1 Дакріопс; синдром сухого ока

- H04.2 Сльозостояння (епіфора)

- H04.3 Запалення сльозних протоків (дакріоцистит, сльозовий каналікуліт)

- Q10.5 Природжений стеноз та стриктура сльозового апарату;

- Q10.6 Інші природжені вади розвитку сльозового апарату;

- H04.6 Інші зміни слізних протоків (сльозова фістула);

- H04.9 Хвороба слізного апарату неуточнена;

- H04.4 Хронічні запалення слізних протоків (хронічний дакріоцистит, каналікуліт, мукоцелє сльозової залози)

- H04.5 Стеноз і недостатність слізних протоків (виворіт сльозової крапки, стеноз сльозового канальця, мішка).

Патологія сльозних органів об'єднує групу захворювань вродженого та набутого характеру, характерним проявом яких є порушення продукції або відтоку сльози, що спричиняє зниження функції ока.

2.1. За локалізацією:

- патологія слізних залоз;

- патологія слізних точок;

- патологія слізних канальців;

- патологія слізного мішка і носослізного протоку.

2.2. За характером:

2.2.1. Вроджені:

- анатомічні вади;

- функціональні порушення.

2.2.2. Набуті:

- запальні;

- травматичні;

2.2.3. Новоутворення:

- доброякісні;

- злоякісні.

2.3. За перебігом захворювання:

- гострий;

- хронічний.

H04.0 Дакріоаденіт - запалення слізної залози. Може бути гострим і хронічним.

Клініка: набряк, почервоніння шкіри верхньої повіки в зовнішньому відділі, болючість, обмеження руху очного яблука догори і дозовні, збільшення пальпебральної частини слізної залози.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- огляд;

- візометрія;

- проба Ширмера.

Лікування:

Антибіотики - перорально (ампіцилін, доксітроміцин, оксацилін) чи внутрішньом'язево (пеніцилін, цефазолін, нетроміцин). Дози препаратів визначаються відповідно до віку.

Сульфаніламідні препарати (сульфадімезин, етазол). Місцево промивають кон'юнктивальну порожнину розчинами фурациліну (1:5000), антибіотиками (цилоксан, нормакс, тобрекс), кортикостероїдами (дексаметазон 0,1%, фармадекс, софрадекс, максідекс).

При розвитку абсцесу проводиться хірургічне втручання - розтин абсцесу сльозної залози.

Хронічний процес лікується в стадії загострення.

Диспансерного нагляду потребують хворі з хронічним перебігом захворювання один раз на рік.

H04.1 Гіпофункція сльозної залози (синдром сухого ока).

Клініка: свербіж, відчуття стороннього тіла за повікою, світлобоязнь, в кон'юнктивальній порожнині тягучі виділення, помірна гіперемія кон'юнктиви.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- огляд;

- візометрія;

- проба Ширмера.

Лікування:

Використовують замінники сльози (штучні сльози, Відісік).

Для стимуляції секреції сльози призначають 1-2% розчин пілокарпіну.

В тяжких випадках сухості ока показана пересадка в нижнє кон'юнктивальне склепіння стенонового протоку (операція Філатова-Шевальова).

Диспансерний нагляд - 1 раз на рік.

H04.3, Н04.4, Q10.5 Запалення сльозних протоків, сльозного мішка (каналікуліт, дакріоцистит).

Каналікуліт

Класифікація

За перебігом:

- гострий;

- хронічний.

Клініка: шкіра по ходу канальця набрякла, гіперемована та болюча при натисненні. При натисненні на каналець із слізної точки виділяється слизово-гнійне відділяєме. Сльозотеча.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- візометрія;

- огляд;

- канальцева проба (West 1) розчином 3% коларголу або 1% флюоресцеїну.

Лікування:

Видалення вмісту шляхом натиснення на область канальця з послідуючим промиванням сльозних шляхів дезинфікуючими розчинами (фурациліну 1:5000). Інстиляції розчинів антибіотиків (нормакс, левоміцетін 0,25%, цилоксал, тобрекс, флоксал); кортикостероїдів (дексаметазон 0,1%); введення в просвіт канальця кортикостироїдів.

Хронічний каналікуліт лікується в стадії загострення.

Дакріоцистит

Класифікація

За перебігом:

- гострий;

- хронічний;

- дакріоцистит новонароджених, вроджений дакріоцистит Q10.5.

За ступенем прояву захворювання:

- катаральний простий;

- катаральний ектатичний;

- гнійний ектатичний - емпієма слізного мішка;

- гнійний, ускладнений флегмоною (флегмона слізного мішка);

- стенозуючий (сухий, адгезивний).

За етіологічними факторами:

- бактеріальний;

- вірусний;

- хламідійний;

- паразитарний;

- викликаний стороннім тілом;

- постравматичний.

Клініка: сльозотеча, набряк в ділянці сльозного мішка, при натисненні на ділянку сльозного мішка з сльозних точок з'являється слизово-гнійне чи гнійне виділення, кон'юнктива повік гіперемована.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- огляд;

- візометрія;

- діагностичне промивання сльозних шляхів;

- сльозно-носова проба;

- рентгендіагностика з контрастною речовиною.

Лікування

Хірургічне лікування:

- дренування сльозоносового каналу;

- бужування сльозоносового каналу з введенням синтетичного алопланту;

- лакопротезування;

- дакріоцисториностомія.

Додаткова місцева терапія у вигляді інстиляції:

- антибіотики (левоміцетин 0,25%, нормакс, флоксал, тобрекс, цилоксан);

- нестероїдні протизапальні (Офтадекс);

- кортикостероїди (десаметазон 0,1%, фармадекс, максідекс).

Флегмона сльозного мішка - гнійний дакріоцистит з поширенням інфільтрату гнійного запалення на навколишню клітковину.

Клініка: швидко наростаюча гіперемія шкіри, щільний та болючий набряк, біль в ділянці сльозного мішка.

Лікування: антибіотики внутрішньом'язево та перорально (ампіцилін, цефазолін, цефріаксон). Інстиляції антибіотиків (цилоксан, тобрекс, флоксал, нормакс), кортикостероїдів (дексаметозон 0,1%).

Хірургічне лікування: операція дакріоцисториностомія.

Диспансерний нагляд 1 р. на рік

Н04,5 Стеноз і недостатність слізних протоків.

Патологія сльозних точок.

За характером:

Вроджені:

- атрезія сльозної точки;

- звуження, недорозвиток сльозної точки;

- деформація сльозної точки;

- додаткові сльозні точки;

- дислокація сльозних точок.

Набуті:

- звуження сльозної точки;

- виворіт нижньої сльозної точки;

- стареча гіпертрофія сльозних сосочків.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- візометрія;

- огляд;

- канальцева, слоьзоносова проби.

Лікування:

- розширення сльозної точки за методом Арльта;

- операція за методом Блашкевича (при вивороті нижньої сльозної точки);

- операція за методом Похісова.

Диспансерний нагляд 1 р. на рік.

Q 10.6 Інші природжені вади розвитку сльозового апарату.

Класифікація:

- нормальні сльозні точки при атрезії канальців;

- атрезія сльозних точок при нормальних канальцях;

- атрезія сльозних точок і сльозних канальців;

- звуження, недорозвиток сльозної точки;

- деформація і розщеплення сльозної точки;

- дислокація сльозної точки.

Діагностичні критерії:

- анамнез;

- візометрія;

- огляд;

- канальцева, сльозо-носова проби.

Лікування:

- розширення сльозної точки за методом Арльта;

- операція за методом Похісова.

Диспансерний нагляд 1 р. на рік.