Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення

Встановлений законом порядок розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення є важливою гарантією забезпечення законності в діяльності органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, захисту прав громадян та посадових осіб, запобігання правопорушенням, ефективним засобом виховання поваги до закону прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Вивчення судової практики свідчить, що суди України в основному правильно і своєчасно вирішують ці справи. Нерідко не додержуються положення закону про строки та порядок оскарження постанов. Разом з тим не завжди з достатньою повнотою перевіряється законність постанов, недостатньо виявляються причини та умови, що сприяли адміністративним правопорушенням.

Не у всіх необхідних випадках суди окремими ухвалами реагували на недоліки в роботі органів (посадових осіб) по розгляду справ про адміністративні правопорушення, доводили до відома відповідних трудових колективів, громадських організацій про неправомірну поведінку правопорушників.

З метою усунення зазначених недоліків, забезпечення правильного та однакового застосування законодавства про адміністративні правопорушення Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів України на те, що правильним, своєчасним вирішенням скарг на постанови в справах про адміністративні правопорушення не тільки поновлюється порушене право, але й забезпечується зміцнення законності в діяльності органів (посадових осіб), які користуються правом накладення адміністративних стягнень, запобігання правопорушенням, виховання громадян та посадових осіб у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших людей, сумлінного виконання своїх обов'язків.

2. Відповідно до ст. 288 КпАП постанови про будь-яке адміністративне стягнення, накладене адміністративною комісією, виконкомом селищної чи сільської Ради, або про закриття справи можуть бути оскаржені за вибором особи, щодо якої винесено постанову, або потерпілого до виконкому відповідної Ради (виконком районної, міської, районної в місті Ради, якій підзвітний виконком селищної чи сільської Ради, що прийняв постанову) чи до районного (міського) народного суду, рішення якого є остаточним.

У тих випадках, коли стягнення застосовано іншим органом, постанова про це також може бути оскаржена за вибором заявника вищестоящому органу (посадовій особі) або до суду.

На постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративного стягнення скарга за вибором особи, щодо якої воно винесено, або потерпілого подається у порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. При оскарженні цієї постанови лише в частині додаткового стягнення скарга може бути розглянута судом тільки після прийняття по ній рішення вищестоящим органом (посадовою особою).

У разі, коли постанова одночасно оскаржена особою, яка піддана адміністративному стягненню, і потерпілим до різних органів - вищестоящого та до суду, обидві скарги підлягають спільному розгляду в суді.

3. Судам слід мати на увазі, що скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення поряд з даними про заявника (особа, до якої застосовано стягнення, потерпілий) повинна містити й такі дані:

- найменування органу (посадової особи), дії якого оскаржуються;

- дата винесення постанови;

- викладення обставин, якими заявник обгрунтовує свої заперечення, та докази, що стверджують їх.

Якщо скарга не відповідає необхідним для її правильного вирішення вимогам, застосовуються правила, встановлені ст. 139 ЦПК.

4. Роз'яснити судам, що передбачений ст. 289 КпАП десятиденний строк оскарження постанови застосовується і в тому випадку, коли відповідно до ст. 288 цього Кодексу постанова про адміністративне правопорушення оскаржувалася до виконкому відповідної Ради або до вищестоящого органу (посадової особи). У цьому разі строк обчислюється з наступного дня після прийняття рішення по скарзі цим органом (посадовою особою).

Пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги.

У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, відповідно до ст. 85 ЦПК залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для поновлення строку.

Враховуючи, що право поновлення строку по скарзі, що підлягає судовому розгляду, належить судові, адресована йому скарга, незалежно від спливу десятиденного строку, протягом трьох днів направляється до суду органом (посадовою особою), що виніс постанову.

5. Оскільки в силу статей 291, 303 КпАП подання скарги у встановлений строк зупиняє стягнення штрафу і перебіг тримісячного строку виконання постанови, час розгляду справи народним судом, у тому числі й повторного після скасування рішення в порядку судового нагляду, до тримісячного строку не зараховується.

Це ж правило застосовується і в разі поновлення судом строку оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення.

6. При перевірці додержання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП двомісячного строку застосування адміністративного стягнення судам слід мати на увазі, що при правопорушеннях, які тривають (самоправне зайняття жилого приміщення - ст. 151 КпАП, порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки - ст. 175 КпАП, невиконання обов'язків по вихованню і навчанню дітей - ст. 184 КпАП та ін.), зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.

7. Розглядаючи відповідно до ст. 293 КпАП скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

У разі скасування постанови і закриття провадження у справі з підстав, зазначених у ст. 247 КпАП, повернення стягнутих грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, скасування інших обмежень провадиться на підставі цього ж рішення.

Шкода, заподіяна громадянину незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт чи штрафу, відшкодовується державою згідно зі ст. 443 ЦК та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

При задоволенні скарги суд вправі змінити визначений захід адміністративного стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за дане адміністративне правопорушення, не застосовуючи при цьому більш суворого стягнення.

8. Відмовляючи у задоволенні скарги і залишаючи без зміни постанову у справі про накладення штрафу, суд не виносить рішення про стягнення штрафу із заявника, оскільки в силу ст. 308 КпАП несплачений протягом 15 днів штраф стягується із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника, а при відсутності цих видів доходів чи неможливості стягнути з інших причин - виконання провадиться судовим виконавцем шляхом звернення стягнення на майно порушника на підставі постанови органу (посадової особи), який її виніс.

9. Роз'яснити судам, що притягнення посадових осіб і громадян до дисциплінарної відповідальності за вчинені ними правопорушення не виключає застосування до них заходів адміністративного стягнення за ці самі порушення і не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну ними шкоду.

10. Перевіряючи обгрунтованість притягнення громадян до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про охорону рибних запасів, судам слід враховувати, що сам факт перебування на водоймі, що використовується у рибогосподарських цілях, або у безпосередній близькості від нього із забороненими знаряддями лову, вибуховими чи отруйними речовинами, відповідно до Правил рибальства у внутрішніх водоймах України є підставою для застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 85 КпАП.

11. За правилами ст. 288 КпАП судами розглядаються скарги на постанови про адміністративні правопорушення. Інші дії адміністративних органів (наприклад, пов'язані із затриманням особистим оглядом, вилученням речей і документів, відстороненням водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами, оглядом на стан сп'яніння) оскаржуються у встановленому для цього порядку.

12. Справи по скаргах на постанови про накладення адміністративних стягнень розглядаються за загальними правилами цивільного процесу із встановленими законодавством України винятками. До таких винятків належить недопустимість касаційного оскарження і касаційного опротестування рішень.

Враховуючи, що умови та порядок застосування заходів адміністративного стягнення визначені законом, затвердження мирової угоди в справах даної категорії не може мати місця.

13. При розгляді скарг на постанови, якими одночасно вирішено питання про застосування адміністративного стягнення і про стягнення шкоди, судам слід враховувати, що відповідно до ст. 40 КпАП України таке право, крім суду, належить лише адміністративній комісії та виконавчому комітетові сільської, селищної ради за умови, що сума шкоди не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і доведено вину особи у вчиненні правопорушення.

Встановивши, що постанова про стягнення шкоди прийнята неправомочним органом (посадовою особою) або з перевищенням встановленого розміру шкоди, суд скасовує постанову у цій частині, оскільки такі вимоги вирішуються у позовному порядку.

14. Судам слід мати на увазі, що опитання органом (посадовою особою) як свідка особи, якій адміністративним правопорушенням заподіяна моральна чи майнова шкода, не позбавляє її передбаченого ст. 269 КпАП права потерпілого оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення.

15. Неявка у судове засідання заявника не перешкоджає розглядові справи за умови, що він у встановленому порядку був оповіщений про час і місце розгляду скарги і від нього не надійшло заяви про відкладення справи.

Якщо без особистих пояснень заявника, який не з'явився, вирішити справу неможливо, суд вправі залишити скаргу без розгляду з додержанням правил ч.3 ст. 172 ЦПК.

16. При розгляді справ даної категорії судам належить більш повно виявляти причини та умови, що сприяють порушенням законів про охорону природи, здоров'я громадян, конституційних гарантій недоторканності особи і житла, трудових прав, недоліки органів (посадових осіб) у застосуванні законодавства про адміністративну відповідальність, вживаючи заходів до усунення порушень та запобігання їм у майбутньому.

Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським судам необхідно посилити нагляд за розглядом справ даної категорії в народних судах, періодично узагальнювати судову практику і вживати заходів до усунення помилок.

17. Визнати такою, що втратила силу, постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 липня 1974 р. N 7 "Про судову практику в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин" з наступними змінами і доповненнями.