Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в справах про порушення правил про валютні операції, Пленум зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне законодавство. Однак мають місце окремі розбіжності у визначенні змісту поняття валютних операцій, за порушення правил проведення яких передбачено відповідальність, неправильне розуміння адміністративної преюдиції, неоднаковий підхід до визначення долі предметів незаконних валютних операцій тощо.

З метою забезпечення однакового підходу судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції та у зв'язку з питаннями, які виникають при судовому розгляді справ цієї категорії, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на те, що перелік валютних цінностей, наведений у ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Цим Декретом до валютних цінностей віднесені:

а) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

в) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

г) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

д) монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

До ювелірних і побутових виробів із цих металів слід відносити такі, що виготовлені як промисловим, так і побутовим способом. Виходячи зі змісту п.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей належать також напівфабрикати ювелірних, промислових і побутових виробів, деталі до них, виробничі відходи монетарних металів.

2. Судам слід мати на увазі, що згідно з п.4 ст.5 Декрету та постановою Правління Національного банку України від 27 вересня 1995 р. N 243 "Про затвердження порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями" генеральна й індивідуальна ліцензії надаються лише на операції з іноземною валютою та золотом, а також із металами іридієво-платинової групи. Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції.

3. Відповідно до диспозиції ст.80 КК об'єктивна сторона передбаченого нею злочину виражається в одній із п'яти операцій, вчинених без відповідного дозволу (ліцензії): скуповуванні, продажу, обміні, використанні валютних цінностей як засобу платежу та використанні їх як застави.

Під скуповуванням слід розуміти дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність.

Продаж валютних цінностей - це їх оплатне відчуження іншим особам.

Обміном є операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші.

Використання валютних цінностей як засобу платежу - це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо.

Використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Наведений перелік незаконних валютних операцій є вичерпним, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст.80 КК (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину тощо), не містять складу злочину, передбаченого цією статтею.

Разом з тим одержання валютними цінностями процентів за договором позики слід вважати їх використанням як засобу платежу за надану послугу, що тягне відповідальність за ст.80 КК за наявності передбачених нею підстав.

4. За змістом ст.5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юридичним особам. У зв'язку з цим операції, під час яких валютні цінності скуповуються, продаються, обмінюються чи використовуються як засіб платежу або як застава, вчинені безпосередньо між фізичними особами, є незаконними.

Операції з валютними цінностями, вчинені фізичними особами через посередництво юридичної особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять.

5. Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим злочином з моменту здійснення відповідної незаконної угоди щодо валютних цінностей, у процесі якої відбулася їх повна чи часткова передача іншій особі.

Дії, спрямовані на укладення такої угоди (наприклад, спроба продати, купити, обміняти валютні цінності або використати їх як засіб платежу чи як заставу) слід розцінювати як замах на порушення правил про валютні операції і кваліфікувати за статтями 17, 80 КК.

6. Звернути увагу судів на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіковано за ч.1 ст.80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обгрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7. Роз'яснити, що за змістом закону порушення правил про валютні операції, вчинене у незначних розмірах особою, раніше судимою за ст.80 КК, саме по собі не містить складу злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це стосується й тих випадків, коли раніше особа була засуджена за ч.1 ст.80 КК за повторне адміністративне правопорушення.

Разом з тим за ч.2 ст.80 КК можуть бути кваліфіковані дії особи, яка, будучи судимою за ст.80 КК, вчинила порушення правил про валютні операції в незначних розмірах, зазнала за це адміністративної відповідальності і протягом року вчинила таке саме порушення.

В інших випадках за ч.2 ст.80 КК кваліфікуються дії осіб, які мають незняту й непогашену судимість за ст.80 КК і знову вчинили порушення правил про валютні операції у значному або великому розмірі, в тому числі організованою групою.

8. При кваліфікації порушення правил про валютні операції за ознаками значного або великого розміру судам належить керуватися приміткою до ст.80 КК і виходити з мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством України на день вчинення цього порушення.

При цьому вартість іноземної валюти і платіжних документів у іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України, а вартість монетарних металів - за встановленими Міністерством фінансів за погодженням з Національним банком України закупівельними цінами на дорогоцінні метали, які існували на день вчинення незаконної валютної операції.

9. За змістом закону не об'єднані єдиним умислом незаконні валютні операції, вартість предмета кожної з яких не перевищує 20 (100) мінімальних розмірів заробітної плати, не можуть кваліфікуватися як порушення правил про валютні операції у значному (великому) розмірі навіть якщо їх загальна сума перевищує ці розміри. Не об'єднані єдиним умислом порушення правил про валютні операції, одне з яких вчинене у значному, а інше - у великому розмірі, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 1 і 2 ст.80 КК.

Якщо ж при вчиненні декількох порушень правил про валютні операції у незначному чи значному розмірах умисел винного був спрямований на вчинення такого порушення у значному чи великому розмірі, дії винного слід кваліфікувати, залежно від встановленого, за ч.1 чи ч.2 ст.80 КК.

10. Дії особи, яка отримала валютні цінності шляхом обману чи зловживання довір'ям, удаючи, що має відповідну ліцензію на вчинення певних операцій з валютними цінностями (для організації туристичних подорожей, виїзду на роботу за кордон, навчання на курсах, придбання товарів тощо), належить кваліфікувати за ст.143 чи ст.83 КК.

Особа, яка в такому випадку передала валютні цінності, вважаючи, що вони є законним засобом платежу або застави, не повинна нести відповідальність за ст.80 КК.

11. Використання валютних цінностей як засобу платежу при придбанні або збуті майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, а також предметів чи речовин, які не перебувають у вільному обігу або обіг яких заборонено (зброя, наркотичні засоби, радіоактивні речовини, фальшиві гроші, порнографічні предмети), утворює за наявності підстав сукупність злочинів, передбачених ст.80 і, відповідно, статтями 213, 222, 228-2, 229-1, 79, 211 КК.

12. Оскільки індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції на необхідний для цього період, слід мати на увазі, що відповідно до п.4 ст.5 Декрету вчинення іншої операції з валютними цінностями або в більшому розмірі, ніж передбачено ліцензією є порушенням правил про валютні операції і за наявності підстав тягне відповідальність за ст.80 КК.

Дії працівників комерційних банків та пунктів обміну валют, які, використовуючи надану цим установам ліцензію, вчиняють валютні операції з особистими валютними цінностями, належить кваліфікувати як порушення правил про валютні операції, а за наявності підстав - і як зловживання посадовим становищем, посадовий підлог тощо.

13. За змістом п.5 ст.5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. У зв'язку з цим у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за наявності відповідної ліцензії судам необхідно перевіряти умови останньої.

14. При розгляді справ про порушення правил про валютні операції судам належить додержувати вимог закону щодо індивідуалізації покарання, звертаючи при цьому особливу увагу на ступінь суспільної небезпечності злочину, який визначається обставинами його вчинення (мотив, спосіб вчинення, тяжкість наслідків, що настали, роль винного при співучасті) та даними, які характеризують особу підсудного (наявність або відсутність судимості, поведінка в побуті, ставлення до вчиненого тощо).

15. Оскільки додаткове покарання у вигляді конфіскації майна передбачено санкцією ч.2 ст.80 КК як обов'язкове, його незастосування можливе лише у виняткових випадках, за наявності підстав, зазначених у ст.44 КК.

Що ж стосується конфіскації валютних цінностей, яка передбачена як обов'язкова санкціями частин 1 і 2 ст.80 КК, то вона не є видом додаткового покарання, у зв'язку з чим особа не може бути звільнена від неї навіть за наявності підстав, передбачених ст.44 КК.

16. За змістом ст.80 КК конфіскація валютних цінностей стосується лише тих предметів незаконних валютних операцій, які визнані в установленому порядку предметами злочину та приєднані до справи як речові докази.

Інші валютні цінності, виявлені у винної особи, можуть бути конфісковані лише на загальних підставах.

17. Роз'яснити судам, що інші предмети незаконних валютних операцій, які не є валютними цінностями, але визнані речовими доказами, можуть бути конфісковані на загальних підставах лише в разі застосування додаткового покарання - конфіскації майна.