Про практику розгляду судами цивільних справ, повязаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів

Гаражно-будівельні кооперативи мають своїм завданням спорудження і наступну експлуатацію призначених для задоволення потреб своїх членів гаражів і стоянок для автомобілів і мотоциклів. Належним вирішенням цивільно-правових спорів, пов'язаних з діяльністю цих кооперативів, суди покликані забезпечити зміцнення законності в їх діяльності, захист прав і законних інтересів кооперативів, їх членів, інших осіб.

Вивчення судової практики свідчить про те, що справи цієї категорії в основному вирішуються правильно. Разом з тим деякі суди неповно готують справи до судового розгляду і з'ясовують їх обставини в судовому засіданні, допускають неправильне або неоднакове застосування законодавства.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність усунення недоліків, що є у розгляді цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів, і забезпечення їх вирішення в суворій відповідності з законом.

При вирішенні справ даної категорії судам належить керуватись Законом СРСР "Про кооперацію в СРСР", Законом України "Про власність", відповідним цивільним, шлюбно-сімейним і іншим законодавством, яке регулює правовідносини між гаражно-будівельними кооперативами, їх членами і іншими особами, а також статутами цих кооперативів. У тому разі, коли встановлені статутом гаражно-будівельного кооперативу правила суперечать законодавству, застосовується чинне законодавство.

2. В силу правил ст.24 ЦПК судовому розгляду підлягають цивільно-правові спори між гаражно-будівельними кооперативами (ГБК) та їх членами і іншими особами.

Судам, зокрема, підвідомчі справи:

- за скаргами засновників кооперативу з вимогами покласти на виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті ради обов'язок зареєструвати гаражно-будівельний кооператив, якщо останніми в цьому було відмовлено або не проведено реєстрацію в п'ятиденний строк з моменту подання заяви і необхідних документів;

- за заявами гаражно-будівельних кооперативів про визнання неправильним рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради про відмову в згоді на внесення змін та доповнень до статуту кооперативу (не вирішення цього питання в п'ятиденний строк);

- за позовами кооперативів про звільнення гаражного приміщення (стоянки), стягнення внесків на утримання і експлуатацію гаражів-стоянок, відшкодування шкоди, заподіяної майну кооперативу;

- за позовами членів кооперативу про неправильність виключення з кооперативу, витребування гаража (гаражного приміщення, боксу, стоянки) з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні гаражем і інших порушень їх прав, про стягнення паю, не повернутого в установлені статутом кооперативу строки після вибуття або виключення з кооперативу;

- за позовом дружини члена ГБК і членів його сім'ї, які приймали участь у придбанні гаража (внесенні паю), про визнання права власності на пай і на гараж, про переважне право на вступ в члени кооперативу;

- за позовами спадкоємців членів ГБК про визнання права власності на гараж, про неправильність відмови в прийомі в члени кооперативу, про стягнення вартості спадкової частки в гаражі з спадкоємця, прийнятого до кооперативу, про стягнення з кооперативу паю, а при повній сплаті спадкодавцем пайового внеску - вартості гаражного приміщення, якщо відповідно ніхто із спадкоємців не вступив до кооперативу і не розпорядився гаражем.

3. Судам непідвідомчі спори ГБК з іншим кооперативом, підприємством, установою, організацією, об'єднанням, у тому числі спори щодо визнання права власності на самовільно збудовані гаражі або їх знесення.

4. Суди повинні мати на увазі, що згідно зі ст.11 Закону "Про кооперацію в СРСР" ГБК вважається створеним і набуває правоздатності (стає юридичною особою) з моменту його державної реєстрації виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті ради. Оскільки лише з цього часу він може бути стороною у віднесених до підвідомчості суду справах, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів, вирішуючи питання про прийняття заяви, суддя зобов'язаний з'ясувати, чи зареєстрований даний кооператив у відповідному виконкомі.

5. Судам необхідно відрізняти спори, пов'язані з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів, від спорів, що виникають з правовідносин схову автотранспортних засобів на автостоянках, що перебувають у віданні Української республіканської спілки автомобілістів або в гаражних приміщеннях, що використовуються за договором оренди. Ці правовідносини регулюються, відповідно, статутом даної спілки, зареєстрованим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 вересня 1990 року N 290, і Правилами експлуатації платних автостоянок Української республіканської спілки автомобілістів, затвердженими постановою президії Української республіканської спілки автомобілістів від 27 лютого 1990 року N 6, Законом України "Про оренду державного майна" і відповідними положеннями цивільного законодавства.

6. Справи за скаргами на відмову виконавчому органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради у державній реєстрації ГБК або на непроведення реєстрації протягом п'яти днів, вирішуються судами в порядку, встановленому гл.31-А ЦПК України, а заяви про неправильність відмови виконкому в згоді на внесення згідно з рішенням загальних зборів членів кооперативу змін та доповнень до статуту (не вирішення цього питання протягом п'яти днів), - в порядку позовного провадження.

Заявниками при відмові в реєстрації кооперативу або непроведенні її в установлений строк можуть бути громадяни, загальними зборами яких було прийнято статут (засновники), або їх представники.

Заяву про неправильність рішення про припинення діяльності ГБК може бути подано в місячний строк з дня вручення кооперативу рішення виконкому (ст.15 Закону "Про кооперацію в СРСР").

Відмова у реєстрації ГБК може бути оскаржена в суд безпосередньо або на розсуд заявника після попереднього оскарження рішення виконавчого органу до відповідної ради з додержанням, при оскарженні в суд строків, передбачених ст.248-5 ЦПК. Оскільки внесення змін до статуту ГБК провадиться в такому самому порядку, як і державна реєстрація цих кооперативів, з цього порядку слід виходити і при вирішенні питання щодо строку на оспорення відмови у державній реєстрації змін в установчих документах. Якщо зазначені строки пропущено з поважних причин, вони можуть бути поновлені відповідно до чинного законодавства (статті 85, 89 ЦПК, ст.80 ЦК.

7. При вирішенні справ про неправильність відмови виконкому місцевої Ради народних депутатів зареєструвати ГБК, дати згоду на внесення змін та доповнень до статуту чи невирішення цих питань у встановлений п'ятиденний строк, суди мають враховувати, що відповідно до статей 11, 15, 51 Закону "Про кооперацію в СРСР" кооператив може створюватися громадянами на добровільних засадах і діяти як самостійно, так і при державному, кооперативному і іншому підприємстві (організації, установі). Відмова у державній реєстрації ГБК виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті ради допускається лише у випадках порушення порядку створення кооперативу (не одержано згоди на землекористування від відповідного державного органу; згоду на утворення кооперативу від підприємства, при якому він створюється; не прийнято статут; кількість членів менше трьох осіб тощо) або невідповідності статуту кооперативу законодавству.

Відмова в згоді на внесення змін та доповнень до статуту ГБК може бути визнана обгрунтованою, якщо вони не відповідають закону, предмету і цілям діяльності кооперативу.

Діяльність ГБК може бути припинена за рішенням загальних зборів його членів або за рішенням суду.

8. У справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що:

а) член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст.15 Закону України "Про власність");

б) внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж, суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за рахунок роздільної власності. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв'язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства. Приймаючи до уваги цільове призначення гаража, інтереси неповнолітніх дітей, які залишились з подружжям, заслуговуючі на увагу інтереси одного з них, вибуття дружини в іншу місцевість, досягнуту сторонами угоду, інші подібні обставини, гараж може бути залишений судом дружині, що не є членом кооперативу, але має потребу в гаражі для автотранспортного засобу;

в) відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про власність", якщо пай ГБК внесено за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - гараж є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними;

г) інші особи, крім дружини члена кооперативу і членів його сім'ї, з мотивів їх участі у внесенні паю можуть вимагати лише відшкодування своїх витрат (наприклад, на підставі ст.469 ЦК), а не визнання права на пай і гараж.

9. Оскільки відповідно до ст.14 Закону "Про кооперацію в СРСР" визначення розміру пайових внесків віднесено до виключної компетенції загальних зборів членів ГБК (зборів уповноважених), при вирішенні вимог про повернення паю судам необхідно виходити з цих даних кооперативу про пай, маючи на увазі, що пай, крім вартості гаражного приміщення, включає в себе витрати на проектування, благоустрій, прокладення комунікацій, розвиток кооперативу і повертається з урахуванням зносу основних фондів.

У справах про спори між подружжям або спадкоємцями члена ГБК про право власності на гараж слід виходити з дійсної вартості гаража, якщо вона вища за розмір паю. Ця вартість може бути визначена, за погодженням сторін, а при недосягненні такої згоди - шляхом призначення судом експертизи.

Слід також враховувати, що вимоги про повернення паю або про визнання права власності на гараж в ГБК за змістом ст.203 ЦПК не можуть вирішуватись у справі про розірвання шлюбу, оскільки вони зачіпають не лише інтереси подружжя.

10. Роз'яснити судам, що вимоги про неправильність відмови у прийомі в члени гаражно-будівельного кооперативу підлягають задоволенню лише у тому разі, коли право на вступ до кооперативу виникає з цивільних правовідносин.

Зокрема, таке право виникає в особи, якій членом ГБК відчужено гараж, дружини або члена сім'ї особи, яка вибула з кооперативу, якщо вони були учасниками спільної власності на пай і гараж, спадкоємця померлого члена кооперативу.

Виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним з подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них згідно з ст.22 КпШС має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині, як співвласнику.

У спорах між спадкоємцями члена кооперативу про перевагу на вступ до кооперативу і право на гараж належить, зокрема, враховувати, кому з них член кооперативу заповів гараж, а при відсутності такого спадкоємця - в кого більша частка в спадщині, хто проживав із спадкоємцем і користувався гаражем або здійснював за ним догляд, якщо він має передбачений статутом кооперативу автотранспортний засіб.

11. Розглядаючи позови про неправильне виключення з ГБК, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.12 Закону "Про кооперацію в СРСР" члена кооперативу може бути виключено з кооперативу лише за рішенням його загальних зборів (зборів уповноважених) і у випадках, передбачених статутом.

Якщо виключення з кооперативу проведено не з підстав, передбачених статутом ГБК або коли ці підстави суперечать закону, суд своїм рішенням визнає його неправильним.

При виході з ГБК член кооперативу вправі одержати пай або провести на свій розсуд відчуження гаража іншій особі, якщо до виходу вніс повністю пай.

12. Оскільки в силу ст.14 ЦПК рішення суду про визнання неправильними відмови в прийомі в члени гаражно-будівельного кооперативу чи виключення з кооперативу або про виділ паю чи гаража дружині члена кооперативу як учаснику спільної сумісної власності подружжя є обов'язковим для кооперативу, набрання рішенням законної сили тягне за собою визнання за стороною всіх прав члена ГБК.

13. При розгляді вимог до ГБК про відшкодування шкоди, заподіяної членам кооперативу крадіжкою або пошкодженням автотранспортних засобів, що знаходились у гаражах, суди повинні виходити з того, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише за умови, коли статутом ГБК або його органом управління в межах наданої компетенції передбачено обов'язок кооперативу по охороні автотранспортних засобів членів кооперативу або по їх схову.

У випадках прийняття ГБК на себе обов'язку по охороні автотранспортних засобів він відповідає за заподіяну цьому майну шкоду, у разі неналежного виконання зазначеного обов'язку, з вини персоналу кооперативу за правилами ст.441 ЦК.

При прийнятті ГБК на себе обов'язку зберігати автотранспортні засоби членів кооперативу він відповідно до правил ст.418 ЦК може бути звільнений від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження цього майна, викликаних непереборною силою.

14. Роз'яснити судам, що вимоги члена ГБК про усунення перешкод у користуванні наданим йому гаражним приміщенням і інших порушень його права мають вирішуватись на підставі ст.48 Закону України "Про власність". При цьому повернення особі, поновленій у членах кооперативу, у зв'язку з незаконністю виключення, гаражного приміщення, яким вона користувалась до виключення, не повинно ставитись в залежність від вирішення питання про виключення з кооперативу прийнятої замість неї особи або про надання останній іншого гаражного приміщення.

15. Суди повинні мати на увазі, що правила КПК і ЦПК про заборону звернення стягнення на пай по боргах члена кооперативу і конфіскації його за вироком суду не поширюються на суми паю, що підлягають поверненню особі, яка вибула або виключена з кооперативу, або спадкоємцям померлого члена кооперативу, а також на гараж, на який член кооперативу набув право власності.

16. Відповідно до правил ст.143 ЦПК на стадії підготовки справ даної категорії до судового розгляду судді мають провести всі необхідні підготовчі дії, які б забезпечили можливість своєчасного і правильного вирішення заявлених вимог. Зокрема, залежно від їх характеру на цій стадії належить зажадати подання статуту ГБК, інших внутрішньокооперативних нормативних положень або витягів з них, рішень органів управління кооперативу щодо питань, що стосуються предмета спору, правовстановлюючих документів на спірне гаражне приміщення, документів про те, хто і коли вступив до ГБК, докази про розмір паю і час його внесення, про наявність вкладень за рахунок роздільної власності подружжя, надбання гаража (паю) внаслідок сумісної праці членів сім'ї, про їх угоду щодо цього, а коли йдеться про спір між громадянами про визнання права на пай і на гаражне приміщення за особою, яка не була членом кооперативу, - необхідно вирішувати питання про притягнення або вступ до справи як третьої особи ГБК.

У справах про вимоги, підставою яких є виключення з кооперативу, у разі її оспорення - в числі інших прав і обов'язків відповідача слід роз'яснити його право зустрічним позовом оспорити виключення з кооперативу.

У справах за скаргами на рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради про відмову в реєстрації ГБК необхідно витребувати матеріали, з яких виходив виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті ради при прийнятті такого рішення.

17. Визнати такою, що втратила силу, постанову Пленуму Верховного Суду УРСР від 26 червня 1987 року N 6 "Про практику розгляду судами справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів".